Постанова

від 07.09.2021 по справі 587/1521/17

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року м.Суми

Справа №587/1521/17

Номер провадження 22-ц/816/1156/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - Сумська місцева прокуратура,

відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року, ухвалене у складі судді Степаненка О.А., в приміщенні Сумського районного суду Сумської області, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року прокурор звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області, Управління), ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Свої вимоги мотивує тим, що у квітні 2014 року до Головного управління Держземагенства у Сумській області (далі - Держземагенство) звернувся ОСОБА_1 із заявами про передачу йому у користування земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, за результатами розгляду яких ОСОБА_1 було передано в оренду для фермерського господарства 10 земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Сульської сільської ради Сумського району Сумської області загальною площею 147,527 га з кадастровими номерами: 5924787300:02:007:0090 площею 4,243 га, 5924787300:02:001:0093 площею 12,8164 га, 5924787300:08:001:0064 площею 1,6364 га, 5924787300:02:007:0226 площею 30 га, 5924787300:02:003:0110 площею 12,3786 га, 5924787300:02:007:0093 площею 5,6919 га, 5924787300:02:003:0227 площею 5,7400 га, 5924787300:02:007:0169 площею 57,7968 га, 5924787300:02:007:0087 площею 6,8961 га, 5924787300:02:007:0094 площею 10,4465 га.

У подальшому, 21 лютого 2017 року між відповідачам було укладено 10 договорів оренди вказаних земельних ділянок строком на 7 років.

Прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 у своїй заяві від 15 квітня 2014 року, наданій до Держземагенства, виявив бажання займатись фермерським господарством, однак належним чином не обґрунтував перспективи діяльності вказаного фермерського господарства, не зазначив кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, натомість вказав, що сільгосптехніка необхідна для ведення робіт на переданих в оренду ділянках є у фермерському господарстві його діда. ГУ Держгеокадастру у Сумській області відповідні заяви ОСОБА_1 розглянуло формально, ретельно не перевіривши та не надавши правову оцінку його реальним намірам щодо використання цих земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Прокурор вважає, що оскільки станом на 12 травня 2017 року ОСОБА_1 як фермер не зареєструвався, не є засновником фермерського господарства та з відповідними заявами не звертався, тобто упродовж майже 3 років з моменту прийняття рішень про передачу йому в оренду земельних ділянок не створив фермерське господарство, це свідчить про відсутність реальних намірів у ОСОБА_1 на ведення фермерського господарства та вказує на наявність намірів отримати в користування земельні ділянки державної власності в обхід встановленої законом процедури.

Також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядків її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди. Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України Про оренду землі нормативна грошова оцінка земельних ділянок обов`язково проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Водночас, відповідно до листа міськрайонного управління Держгеокадастру у м. Сумах та Сумському районі № 10-28-02-771/2-17 від 19.05.2017 р. нормативна грошова оцінка проводилася лише стосовно чотирьох земельних ділянок з кадастровими номерами 5924787300:02:007:0090; 5924787300:02:001:0093; 5924787300:02:007:0087; 5924787300:02:007:0094. Щодо інших шести земельних ділянок, які передані в оренду ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка не була проведена.

Посилаючись на вказані обставини прокурор просив визнати незаконними та скасувати накази від 16 вересня 2014 року №18-4350/16-14-СГ, №18-4351/16-14-СГ, №18-4352/16-14-СГ, №18-4353/16-14-СГ, від 26 серпня 2016 року№18-3179/16-16-СГ, №18-3180/16-16-СГ, №18-3181/16-16-СГ, №18-3182/16-16-СГ, №18-3183/16-16 СГ, № -3184/16-16-СГ про передачу ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Сульської сільської ради Сумського району та визнати недійсними договори оренди земельних ділянок № 96, № 97, № 98, № 99, № 100, № 101, № 102, №103 та № 104, укладені 21 лютого 2017 року між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 , за яким останньому передано в користування земельні ділянки площею 4, 1243 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0090; площею 12, 8164 га, кадастровий номер 5924787300:02:001:0093; площею 1, 6364 га, кадастровий номер 5924787300:08:001:0064; площею 30 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0226; площею 12,3786 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0110; площею 5,6919 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0093; площею 5,7400 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0227; площею 57,7968 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0169; площею 6,8961 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0087; площею 10,4465 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0094.

Сумський районний суд Сумської області рішенням від 19 березня 2018 року відмовив у задоволенні позову Сумської місцевої прокуратури за безпідставністю позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, заступник прокурора Сумської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд під час ухвалення рішення не застосував до спірних правовідносин спеціальний Закон України Про фермерське господарство , яким визначені вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, і не урахував правову позицію, викладену Верховним Судом України у постановах від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року у справі № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року у справі № 6-248цс16, від 31 травня 2016 року у справі № 21-445а16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-2237цс16, згідно з якою відсутність у заяві однієї із необхідних підстав для підтвердження отримання земельної ділянки є підставою для скасування рішення про надання земельної ділянки.

Вказує, що ОСОБА_1 , звернувшись до Держземагенства із клопотанням про надання земельної ділянки з метою створення фермерського господарства, належним чином його не обґрунтував. Із клопотання ОСОБА_1 та доданих до нього документів в цілому не вбачається конкретних намірів і можливостей у заявника здійснювати обробіток земельних ділянок значної площі, а саме 147,527 га. Зокрема у клопотанні не вказано кількість членів майбутнього фермерського господарства або у випадку створення фермерського господарства лише заявником не зазначено, яким саме чином буде здійснюватися фермерська діяльність, зокрема відсутні дані щодо наявності будь-яких матеріальних ресурсів, намірів використання найманої праці, залучення на договірних умовах інших суб`єктів господарювання, не обґрунтовано перспективи діяльності майбутнього фермерського господарства.

Окрім того, ОСОБА_1 на час прийняття спірних наказів та подання позову не мав сільськогосподарської техніки, а сама лише вказівка в клопотанні про те, що його дід є засновником фермерського господарства Шепіль Я. А. , яке має повний обсяг сільськогосподарської техніки, не дає підстав вважати, що саме ця техніка буде використана у діяльності майбутнього фермерського господарства заявника. Натомість використання сільськогосподарської техніки без договірних відносин може свідчити про фактичне здійснення обробки земельних ділянок іншим фермерським господарством.

Вказує, що суд не з`ясував, чи дійсно ОСОБА_1 мав реальні наміри створити фермерське господарство; чи саме фермерське господарство Перлина Сули , яке зареєстроване ним після пред`явлення даного позову, здійснює обробку спірних земельних ділянок тощо.

Крім того зазначає, що на час укладення шести оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок не було проведено їх нормативну грошову оцінку, що є безумовною підставою для визнання вчинених правочинів недійсними (постанова Верховного Суду України від 07 грудня 2016 року у справі № 585/1948/15-ц).

Від ГУ Держгеокадастру у Сумській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує, що прокурором не наведено жодних обставин для скасування наказів та визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на дотримання ГУ Держгеокадастру у Сумській області вимог законодавства щодо передачі в користування спірних земельних ділянок і укладення договорів оренди земельних ділянок.

Апеляційний суд Сумської області постановою від 30 травня 2018 року рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року скасував, провадження у справі за позовом Сумської місцевої прокуратури закрив.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 01 липня 2020 року постанову Апеляційного суду Сумської області від 30 травня 2018 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Сумський апеляційний суд постановою від 18 серпня 2020 року рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року залишив без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 09 червня 2021 року постанову Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року скасував, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості зібрати та надати суду докази обробітку спірних земельних ділянок фермерським господарством. Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки збирання доказів не є поважною причиною неявки в судове засідання. Крім того відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора Карпенка Д.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, представника Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Сєдєлєвої Т.А. , яка заперечує проти доводів апеляційної скарги,дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову Сумської місцевої прокуратури, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами були дотримані норми законодавства, що регулюють порядок звернення із заявою про надання в оренду земельних ділянок і розгляду такої заяви; передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства.

Проте, погодится з такими висновками суду суду першої інстанції не можна, так як суд дійшов їх з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Держземагентства із заявою (клопотанням) про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 7 років орієнтовною загальною площею 153,29 га для ведення фермерського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населеного пункту на території Сульської сільської ради Сумської області.

В обґрунтування свого права на отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 зазначив, що має намір створити фермерське господарство, основними напрямками діяльності якого буде вирощування сільськогосподарських культур, має досвід роботи в сільському господарстві, протягом трьох років працював виконуючим обов`язки директора фермерського господарства Шепіль Я. А. , у 2014 році закінчив Сумський Національний аграрний університет та отримав вищу освіту за спеціальністю інженер-механік сільськогосподарських машин. У його діда є фермерське господарство за яким обліковується обсяг сільськогосподарської техніки, необхідної для обробітку землі. Земельні ділянки будуть використовуватися за цільовим призначенням, з дотриманням вимог природоохоронного та земельного законодавства, з дотриманням всіх сучасних технологій, своєчасною сплатою орендної плати та податків.

Наказами Держземагенства від 16 вересня 2014 року № 18-4350/16-14-СГ, № 18-4351/16-14-СГ, № 18-4352/16-14-СГ, № 18-4353/16-14-СГ, та ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 26 серпня 2016 року № 18-3179/16-16-СГ, № 18-3180/16-16-СГ, № 18-3181/16-16-СГ, № 18-3182/16-16-СГ, № 18-3183/16-16-СГ, № 18-3184/16-16-СГ затверджено проекти землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_1 в оренду 10 земельних ділянок загальною площею 147,527 га для ведення фермерського господарства, які розташовані за межами населених пунктів на території Сульської сільської ради Сумського району.

На підставі цих наказів 21 лютого 2017 року ГУ Держгеокадастру у Сумській області і ОСОБА_1 уклали договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких останньому надано в строкове платне користування 10 земельних ділянок для ведення фермерського господарства а саме: площею 4,1243 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0090; площею 12,8164 га, кадастровий номер 5924787300:02:001:0093; площею 1,6364 га, кадастровий номер 5924787300:08:001:0064, площею 30,0000 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0226; площею 12,3786 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0110; площею 6,6919 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0093; площею 5,7400 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0227; площею 57,7968 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0169; площею 6,8961 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0087; площею 10,4465 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0094.

Право оренди ОСОБА_1 зазначених земельних ділянок зареєстровано 29 та 30 травня 2017 року відповідно до вимог статті 182 ЦК України.

ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства Перлина Сули , яке зареєстроване 06 липня 2017 року.

Встановлено, що на час укладення оспорюваних договорів оренди землі нормативно-грошова оцінка шести земельних ділянок із десяти, переданих в оренду ОСОБА_1 не була проведена, але умовами договорів оренди землі було передбачено, що орендар повинен замовити за власний рахунок проведення нормативної грошової оцінки земель та протягом 3 місяців з дати підписання сторонами договору подати орендодавцю витяг з затвердженої технічної документації з нормативно-грошової оцінки разом з проектом додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зазначення нормативно-грошової оцінки.

Крім того, оспорюваними правочинами передбачено, що до моменту набрання чинності рішення відповідного органу місцевого самоврядування, яким вперше затверджено технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем здійснюється за даними про середній розмір нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області (на 01 січня 2017 року складає 29426, 66 грн за 1 га ріллі).

Із роз`яснення директора ТОВ Гео-Бізнес Максименко К. І. від 11 вересня 2017 року вбачається, що 01 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Гео-Бізнес укладено 6 договорів №№39/0217-но, 40/0217-но, 41/0217-но, 42/0217-но, 43/0217-но та 44/0217-но на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки 6-ти земельних ділянок на території Сульської сільської ради Сумського району Сумської області для ведення фермерського господарства. Роботи з виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок почалися з 23 червня 2017 року, були виконані 30 серпня 2017 року та передані на державну землевпорядну експертизу, після чого технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок була передана на розгляд Сумської районної ради.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України Про фермерське господарство .

Так, згідно з абзацами першим, другим частини першої статті 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону вимог та умов. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен надати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-248цс16.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись із клопотанням про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 на обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки у розмірі 153,29 га зазначив, що він бажає створити фермерське господарство. У його діда є фермерське господарство за яким обліковується обсяг сільськогосподарської техніки, необхідної для обробітку землі. Земельні ділянки будуть використовуватися за цільовим призначенням, з дотриманням вимог природоохоронного та земельного законодавства, з дотриманням всіх сучасних технологій, своєчасною сплатою орендної плати та податків.

Проте, ОСОБА_1 у клопотанні не вказано кількість членів майбутнього фермерського господарства, не зазначено про наявність саме у нього, як фізичної особи, який бажає створити фермерське господарство, матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності, конкретних намірів і можливостей здійснювати обробіток земельних ділянок, не обґрунтовано перспективи діяльності майбутнього фермерського господарства, які саме сільськогосподарські культури будуть вирощуватись на земельних ділянках та за якою агротехнологією.

З листа Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області від 22 травня 2017 року №01-12/2070 вбачається, що за ОСОБА_1 трактори, причепи, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка та інші механізми за даними електронної бази на обліку не перебувають (а. с. 66, т. 1).

Посилання у клопотанні на те, що у його діда є фермерське господарство і він має повний обсяг сільськогосподарської техніки, не свідчить про те, що саме ця техніка буде використана у діяльності майбутнього фермерського господарства заявника. Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 укладалися договори оренди сільськогосподарської техніки. Натомість використання сільськогосподарської техніки іншого фермерського господарства без договірних відносин може свідчити про фактичне здійснення обробки земельних ділянок саме цим фермерським господарством.

Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, не врахував, що договори оренди спірних земельних ділянок були укладені в лютому 2017 року, а створення фермерського господарства ОСОБА_1 зареєстрував тільки в липні 2017 року, під час розпалу сільськогосподарського сезону. Доказів того, що створене ним фермерське господарство розпочало обробіток спірних земельних ділянок та коли саме, ОСОБА_1 суду не надано, що також свідчить про відсутність у нього наміру займатися фермерським господарством.

Отже, ГУ Держземагентства у Сумській області, надаючи ОСОБА_1 дозволи на розробку проекту відведення земельної ділянки, затверджуючи їх та укладаючи оспорювані договори оренди на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, не пересвідчилося в дійсній його спроможності вести фермерське господарство - самостійно виробляти (вирощувати) товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, чи не є така заява (клопотання) штучним використанням процедури створення фермерського господарства, як спрощеного, пільгового порядку одержання земельної ділянки для використання її іншими суб`єктами господарювання, поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - проведення земельних торгів.

Отже, ОСОБА_1 діяв з метою отримати земельні ділянки в обхід обов`язкової процедури - земельних торгів, що спричиняє до втрат державного бюджету коштів від земельного аукціону, який є обов`язковим для загального порядку отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову прокурора, оскільки суд не в повній мірі дослідив зібрані у справі докази та не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалюючи рішення в справі, суд не пересвідчився в дійсності волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірив, чи обробляє орендовані землі ОСОБА_1 з моменту передачі йому в оренду земельних ділянок, чи досягається фактично законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання ОСОБА_1 на здійснення майнового права - оренду землі, чи вважаються такі сподівання практичними у своїй реалізації.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що земельні ділянки передані ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 121, 123, 134 ЗК України, статті 7 Закону України Про фермерське господарство , що є підставою для визнання оспорюваних наказів Головного управління Дерземагенства та Головного управління Держгеокадастру у Сумській області незаконними та їх скасування.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі .

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 648 ЦК України договір, укладений на підставі правового акта органу державної влади, має відповідати цьому акту.

Визнання угоди недійсною є одним зі способів захисту прав на землю, передбаченим частиною третьою статті 152 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції також не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядків її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди. Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України Про оренду землі нормативна грошова оцінка земельних ділянок обов`язково проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Водночас, відповідно до листа міськрайонного управління Держгеокадастру у м. Сумах та Сумському районі № 10-28-02-771/2-17 від 19.05.2017 р. нормативна грошова оцінка проводилася лише стосовно чотирьох земельних ділянок з кадастровими номерами 5924787300:02:007:0090; 5924787300:02:001:0093; 5924787300:02:007:0087; 5924787300:02:007:0094. Щодо інших шести земельних ділянок, які передані в оренду ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка не була проведена.

Отже, при укладенні договорів оренди земельних ділянок, між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 , нормативна грошова оцінка, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, щодо шести земельних ділянок не була проведена, а тому договори оренди цих земельних ділянок в цій частині суперечать приписам чинного законодавства.

Відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 08.04.2015 року у справі 3-41гс15, від 20.05.2015 року у справі № 3-70гс15, від 11.05.2016 року у справі № 6-824цс16.

Відтак, колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог прокурора про визнання недійсними 10 договорів оренди земельних ділянок.

Отже, на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову Сумської місцевої прокуратури.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь прокуратури Сумської області судовий збір за подання позовної заяви в сумі 32000 грн 00 коп. та апеляційної скарги - в сумі 48000 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, 4; 381-382 ЦПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської областізадовольнити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Сумської місцевої прокуратури задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати наказиГоловного управління Держземагенства у Сумській області від 16 вересня 2014 року №18-4350/16-14-СГ, №18-4351/16-14-СГ, №18-4352/16-14-СГ, №18-4353/16-14-СГ та Головного управління Держгеокадастру Сумській області від 26 серпня 2016 року №18-3179/16-16-СГ, №18-3180/16-16-СГ, №18-3181/16-16-СГ, №18-3182/16-16-СГ, №18-3183/16-16-СГ, № 18-3184/16-16-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства, які розташовані за межами населених пунктів на території Сульської сільської ради Сумського району.

Визнати недійсними договори оренди землі № 96, № 97, № 98, № 99, № 100, № 101, № 102, №103 та № 104, б/н, укладені 21 лютого 2017 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5924787300:02:007:0169 площею 57,7968 га; 5924787300:02:003:0227 площею 5,7400 га; 5924787300:02:003:0110 площею 12,3786 га; 5924787300:02:007:0093 площею 5,6919 га; 5924787300:02:007:0094 площею 10,4465 га; 5924787300:02:007:0087 площею 6,8961 га; 5924787300:02:001:0093 площею 12,8164 га; 5924787300:02:007:0090 площею 4,1243 га; 5924787300:08:001:0064 площею 1,6364 га; 5924787300:02:007:0226 площею 30,0000 га.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 на користь прокуратури Сумської області судовий збір за подання позовної заяви в сумі 32000 гривень 00 копійок та апеляційної скарги в сумі 48000 гривень 00 копійок, тобто по 40000 гривень 00 копійок з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2021 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: О.Ю. Філонова

В.Ю. Рунов