Справа № 203/5684/16-к
Провадження № 1-кп/204/37/20
У Х В А Л А
29 січня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань того ж суду кримінальне провадження № 12016040670002384 внесене до Єдиного державного реєстру судових розслідувань 31 липня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 ,
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває дане кримінальне провадження.
21 січня 2020 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про скасування арешту на частину квартири АДРЕСА_1 та на транспортний засіб «Toyota Higlander», шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_10 , накладеного ухвалами слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.08.2016 року по кримінальному провадженню № 12016040670002384. В обґрунтування клопотання вказав, що для забезпечення цивільного позову ОСОБА_11 накладено арешт на нерухоме майно та транспортний засіб, а саме ухвалами слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.08.2016 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 ; транспортний засіб «Toyota Higlander», шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ; на частину квартири АДРЕСА_1 . Не вдаючись до оцінки обґрунтованості та доведеності позовних вимог ОСОБА_11 , вважає, що є правові підстави для скасування арешту накладеного на частину квартири АДРЕСА_1 та на транспортний засіб «Toyota Higlander», шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Згідно джерел інформації, що є у відкритому доступі в Інтернет-мережі, вартість нерухомого майна аналогічного належній йому двокімнатній квартири, яке пропонується до продажу та знаходиться в багатоквартирних будинках на АДРЕСА_3 , коливається від 1780000 грн. до 4590000 грн. і навіть дорожче. Середнє арифметичне цих чисел дорівнює 318500 грн. Таким чином, вартість лише однієї квартири АДРЕСА_2 перевищує розмір позовних вимог ОСОБА_11 . Окрім того, його матір`ю ОСОБА_12 , у добровільному порядку 22 та 30 вересня 2016 року передано особисто ОСОБА_11 грошові кошти на загальну суму 32000 грн., що підтверджується дослідженими у суді розписками ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні підтвердила ці факти. Слід зазначити, що йому належить лише частина квартири АДРЕСА_1 . Інші три четверті частини цієї квартири знаходиться у власності його матері та сестри, які не є цивільними відповідачами у цій справі. Разом з тим, вже у продовж 3,5 роки його матір та сестра вимушені потерпати від накладеного арешту на квартиру, оскільки не можуть реалізувати своє право розпорядитись належною їм власністю, що є порушенням Конституції України та ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У випадку задоволення судом у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_11 , для цього цілком було б достатньо вартості квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності особисто йому. Щодо арешту транспортного засобу «Toyota Higlander», шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 зазначив, що тривале застосування кримінально-правових обмежень щодо нього, а також накладення арешту упродовж 3,5 років на вказаний автомобіль стали причиною відсутності належного щорічного та поточного технічного обслуговування зазначеного транспортного засобу через відсутність у нього фізичних та фінансових можливостей для його утримання в належному технічному стані. Унаслідок чого, вказаний автомобіль тривалий час не експлуатувався та фактично втратив придатність до використання внаслідок незворотних змін, які настали з причин вимушеної відсутності його експлуатації упродовж більше трьох років. Вказаний автомобіль досить істотно втратив свою залишкову вартість за останні три з половиною роки з часу накладення арешту в серпні 2016 року, та як наслідок його вартість на даний час не може суттєво вплинути на забезпечення цивільного позову ОСОБА_11 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 підтримав дане клопотання та просив його задовольнити.
Захисники ОСОБА_7 підтримав клопотання обвинуваченого. З урахуванням ч.8 ст. 170 КПК України накладення арешту має бути співмірним позовним вимогам. З клопотання обвинуваченого зазначено, що вартість двокімнатної квартири, яка належить обвинуваченому на праві власності, повністю забезпечує позовні вимоги. Суд дослідив документи, які підтверджують що навіть без позову сторона захисту сплатила певну суму коштів потерпілій.
Захисник ОСОБА_8 підтримав клопотання обвинуваченого у повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував протизаявленого клопотаннята просивв задоволенніклопотання відмовити у зв`язку з тим, що питання щодо цивільного позову не вирішено.
Потерпіла ОСОБА_9 заперечувала проти заявленого клопотання та просила у його задоволенні відмовити, оскільки накладений арешт не заважає обвинуваченому користуватися майном, не заважає ремонтувати та проходити технічні огляди автомобілю. Крім того, обвинувачений не каже про те, що у нього три автомобіля, не каже що сестра тут не проживає, не каже про усі інші квартири родини. Ніхто не оцінював це майно. А те що він каже, це можливо взято з інтернету. Вважає, що майно обвинуваченого може у якійсь мірі забезпечити її цивільний позов.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання, матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п. 4 ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 6ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Частиною 8 ст. 170 КПК Українипередбачено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Відповідно до ч. 10ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11ст. 170 КПК Українизаборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Судом встановлено, що з метою забезпечення, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, зокрема моральної та матеріальної шкоди ухвалами слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2016 року накладено арешт на частини квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_10 із забороною її відчуження та розпорядження, та накладено арешт на транспортний засіб «Toyota Higlander», шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_10 із забороною його відчуження та розпорядження, а також квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_10 із забороною її відчуження та розпорядження.
Частиною 1 ст. 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З системного аналізу норм кримінального процесуального Кодексу можна зробити висновок, що на власника або володільця майна покладається обов`язок довести, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт на майно накладено необґрунтовано.
Обвинуваченим не доведено факт того, що вартість лише однієї квартири на яку було накладено арешт, а саме: АДРЕСА_2 буде достатньою для забезпечення цивільного позову, оскільки відсутні докази оціночної вартості квартири АДРЕСА_2 ; транспортного засобу «Toyota Higlander», шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ; частину квартири АДРЕСА_1 , на яке накладено арешт, тому суд позбавлений можливості визначити співмірність розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та вартістю майна.
Тим більш, цивільний позивач протягом судового розгляду має право збільшувати та змінювати свої позовні вимоги, що позивач робила неодноразово в ході розгляду судового провадження.
Колегія суддів не може погодитись зі ствердженням обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що його матір та сестра вимушені потерпати від накладеного арешту на квартиру, оскільки не можуть реалізувати своє право розпорядитись належною їм власністю, з огляду на те, що накладено арешт на частину квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_10 , при цьому ані матір, ані сестра обвинуваченого ОСОБА_10 не обмежені у праві розпорядження зазначеним майном, оскільки ухвалою слідчого судді арешт на їх частки у праві спільної власності на квартиру не накладався.
Також, колегія суддів не може погодитись зі ствердженням обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що накладення арешту на транспортного засобу «Toyota Higlander», шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 та тривалий розгляд кримінального правопорушення стали причиною відсутності належного щорічного та поточного технічного обслуговування зазначеного транспортного засобу через відсутність у нього фізичних та фінансових можливостей для його утримання в належному технічному стані, що послугувало наслідком того, що даний транспортний засіб істотно втратив свою залишкову вартість, оскільки дані ствердження спростовуються ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2016 року, з якої вбачається, шо накладено арешт на транспортний засіб «Toyota Higlander», шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_10 із забороною його відчуження та розпорядження, але така заборона не позбавляє обвинуваченого користуватись транспортним засобом.
Тими більш, ОСОБА_10 не позбавлений можливості володіти та користуватися зазначеним майном, а обмеження можливості розпоряджатися ним носить тимчасовий характер та прямо передбачено кримінальним процесуальним законом на час, необхідний для розгляду кримінального провадження.
Крім того, за вказаних обставин певне тимчасове втручання в реалізацію права власності, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту статті 1 Першого протоколуЄвропейської конвенції з прав людини, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Підстави, наведені в клопотанні про скасування арешту майна є недостатніми та не дають можливості встановити, що арешт на частину квартири АДРЕСА_1 та транспортний засіб «Toyota Higlander», шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 накладений необґрунтовано або потреба в подальшому накладенні арешту відпала, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для скасування арешту майна.
Керуючись ст. ст. 170-174, 371,372, ч. 2 ст. 376 КПК України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про скасування арешту на частину квартири АДРЕСА_1 та на транспортний засіб «Toyota Higlander», шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_10 накладеного ухвалами слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.08.2016 року по кримінальному провадженню № 12016040670002384 відмовити.
Ухвала набирає чинності негайно та окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3
Суд | Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська |
Дата ухвалення рішення | 29.01.2020 |
Оприлюднено | 14.02.2023 |
Номер документу | 99508426 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська
Некрасов О. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні