Ухвала

від 31.08.2021 по справі 916/2663/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/2663/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання: Гогусь В. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Рябоконь К. Ю. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Гамар В. І. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 (колегія суддів: Тащенко О. В. - головуючий, Дикунська С. Я., Шаптала Є. Ю.) і рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 (суддя Шкурдова Л. М.) у справі

за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

до 1) Державної архітектурно-будівельної інспекції України, 2) Фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни

про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2019 року Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (далі - ДП "Одеський МТП") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України) про скасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ІУ142141470089 від 27.05.2014 (далі - Декларація).

1.2. З урахуванням заяви про зміну підстав позову, позивач зазначав, що реєстрація оспорюваної Декларації стала підставою для реєстрації за фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) Сєрєковою С. І. права приватної власності на 1/1 частку бази відпочинку "Сонячне світло" (далі - база відпочинку), чим порушено право власності ДП "Одеський МТП" на 16/100 часток у спільному майні будівель та споруд бази відпочинку. За твердженням позивача, ФОП Сєрєкова С. І. не мала правових підстав для набуття права приватної власності на 1/1 частку бази відпочинку, оскільки судовим рішенням у справі № 15/154-10-4117 визнано за ФОП Сєрєковою С. І. право власності на частку у спільному майні бази відпочинку "Сонячне світло" у розмірі 84/100 частин вартістю 714 733, 00 грн. Позивач зазначав, що реєстрація Декларації має бути скасована, оскільки: інформація, подана Сєрєковою С. І. до органу, що здійснює реєстрацію Декларації, є неповною та недостовірною, зокрема, невірно зазначений кадастровий номер земельної ділянки; здійснення будівельних робіт, що є покращенням земельної ділянки проводилося ФОП Сєрєковою С. І. з порушенням пунктів 7.1.2 та 9.2 договору суборенди земельної ділянки від 16.01.2006, без погодження з ДП "Одеський МТП". За твердженням скаржника, будівлі та споруди, введені в експлуатацію реєстрацією Декларації, є самочинним будівництвом.

1.3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2019 матеріали справи № 916/2663/19 за позовом ДП "Одеський МТП" про скасування реєстрації Декларації передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

1.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 залучено до участі у справі в процесуальному статусі відповідача-2 -ФОП Сєрєкову С. І.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2020, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021, у задоволенні позову ДП "Одеський МТП" відмовлено.

2.2. Рішення судів мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог. Суди виходили із того, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації Декларація вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного у зв`язку з його реєстрацією. Тому оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законом інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої Декларації не матиме будь-яких правових наслідків.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 та рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2020, ДП "Одеський МТП" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким скасувати реєстрацію Декларації.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ДП "Одеський МТП" посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 16.09.2020 у справі № 344/5437/17, від 15.01.2020 у справі № 367/6231/16-ц, та висновків Вищого господарського суду України, викладених у постановах від 06.11.2014 та від 14.07.2016 у справі № 916/882/13. Крім того, скаржник зауважує, що підставою для звернення до суду із цим позовом є захист прав держави на 16/100 часток нерухомого майна бази відпочинку у межах іншої господарської справи № 916/1768/17 щодо права власності на зазначене майно.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1 . Як установлено судами попередніх інстанцій, 11.04.2003 між Затоківською селищною радою (орендодавець) та Державним підприємством "Одеський судноремонтний завод Україна" (далі - ДП "Одеський судноремонтний завод Україна") (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Затоківської селищної ради Х сесії ХХІV скликання від 21.03.2003 № 447 "Про надання земельної ділянки Державному підприємству Одеський судноремонтний завод "Україна" у довгострокову оренду для експлуатації та обслуговування бази відпочинку "Сонячне світло" надає, а орендар приймає у довгострокове користування на умовах оренди терміном на 20 років земельну ділянку площею 1,095 га, в тому числі забудованих земель - 1,095 га, розташовану у Лиманському курортному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області для експлуатації та обслуговування бази відпочинку "Сонячне світло" (далі - договір оренди).

Відповідно до пункту 2.2 договору оренди орендарю надається право зводити будівлі і споруди, проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання при наявності узгодженої проектно-планувальної документації згідно з вимогами чинного законодавства України.

Пунктом 7.1.2 договору оренди передбачено, що орендар має право за згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку житлові, виробничі та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Згідно з пунктом 7.1.4 договору оренди орендар має право за згодою орендодавця передавати у володіння і користування іншій особі орендовану земельну ділянку або її частину (суборенда) у разі переходу до неї права володіння і користування на будівлю або споруду, яка розташована на орендованій земельній ділянці, а також в інших випадках і межах, передбачених законом. Термін суборенди не може перевищувати строку дії договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 2.6 договору оренди передбачено розірвання договору у разі реорганізації ДП Одеський судноремонтний завод "Україна".

4.2. 28.10.2005 між ДП "Одеський судноремонтний завод Україна", правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ДП "Одеський МТП", та ФОП Сєрєковою С. І. було укладено договір № 1090/1 про спільну діяльність щодо забезпечення діяльності бази відпочинку "Сонячне світло" (далі - договір).

Відповідно до пункту 5.1 договору вклад ДП "Одеський судноремонтний завод Україна" в спільну діяльність здійснюється за рахунок основних засобів, визначених додатком 2 до договору.

На виконання вказаної умови договору ДП "Одеський судноремонтний завод Україна" актом приймання-передачі майна, визначеного додатком 2 до договору, передало у спільну діяльність рухоме та нерухоме майно, наведене в акті.

4.3. 16.01.2006 між ДП "Одеський судноремонтний завод "Україна" (орендодавець) та ФОП Сєрєковою С.І. (орендар) укладено договір суборенди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі договору про спільну діяльність від 28.10.2005 надає у довгострокову суборенду для експлуатації та обслуговування базу відпочинку "Сонячне світло", а орендар приймає в довгострокове користування на умовах суборенди (далі - договір суборенди).

Відповідно до пункту 2.1 договору суборенди в суборенду передається земельна ділянка площею 1,0626 га, в тому числі забудованих земель 1,0626 га, розташована у Лиманському курортному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області для експлуатації та обслуговування бази відпочинку "Сонячне світло". Ця земельна ділянка надана ДП "Одеський судноремонтний завод "Україна" в довгострокову оренду Затоківською селищною радою на підставі договору оренди земельної ділянки від 11.04.2003.

Пунктом 7.1.2 договору суборенди передбачено право орендаря за згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Згідно з пунктом 4.1 договору суборенди вказаний договір укладається на термін дії договору оренди.

4.4. Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 02.10.2006 року № 971 ДП "Одеський судноремонтний завод "Україна" реорганізовано шляхом приєднання до ДП "Одеський порт".

4.5. Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.09.2010 у справі № 15/121-10-3221 за позовом ДП "ОМП" вирішено розірвати договір спільної діяльності щодо забезпечення бази відпочинку.

4.6. Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.10.2010 у справі № 15/154-10-4117 визнано за ФОП Сєрєкової С.І. право власності на частку у спільному майні бази відпочинку, розташованої за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, смт. Затока, Лиманський р-н, база відпочинку "Сонячне світло", у розмірі 84/100 частин вартістю 714 733,00 грн, що складається з таких будівель та споруд: будинок сторожа (інв. № 10112) у кількості 1 шт.; сантехнічний корпус (інв. № 10130) у кількості 1 шт.; столова (інв. № 10358) у кількості 1 шт.; будинок (інв. № 10361) у кількості 1 шт.; будинок (інв. № 10362) у кількості 1 шт.; будинок (інв. № 10363) у кількості 1 шт.; будинок (інв. № 10365) у кількості 1 шт.; будинок (інв. № 10366) у кількості 1 шт.; комплекс очисних споруд у кількості 1 шт.; водонапірна вежа (інв. № 20126) у кількості 1 шт.; сміттєзбірник (інв. № 20127) у кількості 1 шт.; ворота (інв. № 20340) у кількості 2 шт.; огородження (інв. № 20345) у кількості 1 шт.; ємність пожежна (інв. № 20346) у кількості 2 шт.; ємність резервна (інв. № 20347) у кількості 1 шт.; туалет (інв. № 20771) у кількості 1 шт.; бетонні тротуари (інв. № 20772) у кількості 1 шт.; трубопровід холодної води (інв. № 31456) у кількості 1 шт.

4.7. На підставі заяви ФОП Сєрєкової С. І. від 19.07.2014 державний реєстратор Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В. А. 28.07.2014 прийняв рішення про державну реєстрацію за ФОП Сєрєковою С.І. права приватної власності на 1/1 частин будівель та споруд бази відпочинку (індексний № рішення - 14736132) та видав ФОП Сєрєковій С. І. свідоцтво про право власності з індексним номером 24811146 на вказане нерухоме майно.

4.8. На підтвердження реконструкції спірного нерухомого майна представник ФОП Сєрєкової С.І. подав державному реєстратору копію оспорюваної Декларації про готовність об`єкта до експлуатації після будівництва бази відпочинку, зареєстровану 27.05.2014 ДАБІ України.

ФОП Сєрєковою С.І. до пункту 11.1 Декларації внесено відомості стосовно належності їй на праві користування земельної ділянки під базою відпочинку на підставі договору суборенди землі від 16.01.2006 та зазначено кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:012:0078.

4.9. Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю правових підстав для скасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Одеський МТП", відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю.

5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій при вирішенні справи не врахували висновків, викладених у постановах від 16.09.2020 у справі № 344/5437/17, від 15.01.2020 у справі № 367/6231/16-ц, та висновків Вищого господарського суду України, викладених у постановах від 06.11.2014 та від 14.07.2016 у справі № 916/882/13.

5.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.4. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.5. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися, з огляду на наступне.

5.6. Предметом позову у справі є вимоги про скасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Підставою позову є зазначення у Декларації неправильних відомостей щодо кадастрового номеру земельної ділянки та здійснення будівельних робіт, що є покращенням земельної ділянки, без згоди ДП "Одеським МТП" і всупереч договору суборенди земельної ділянки.

Судові рішення мотивовані положеннями частини 1 статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", статтями 34, 39, 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Суди, зазначили, що органи ДАБІ при реєстрації оскаржуваної Декларації відповідно до покладених на них законом обов`язків мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, що вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості, зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та дійшли висновків, що незабезпечення ДАБІ України перевірки правильності зазначення кадастрового номеру земельної ділянки не може бути підставою для скасування реєстрації декларації. Крім того, суди зазначили, що скасування реєстрації Декларації про готовність до експлуатації об`єкта не впливає на права позивача, а тому не може бути ефективним засобом юридичного захисту порушених прав. Суди зауважили, що у позивача відсутні права та законні інтереси, які можуть бути захищені господарським судом шляхом скасування спірної декларації, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16, від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а, зазначив, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення.

5.7. У справі № 344/5437/17, на яку посилається скаржник, предметом позову є вимоги про визнання права власності на частку у спадковому майні за заповітом. Підставою звернення з цим позовом стала відмова нотаріуса в оформленні спадщини на позивача у зв`язку з відсутністю оригіналу заповіту.

5.8. У справі № 367/6231/16-ц, на яку посилається скаржник, предметом позову є вимоги фізичної особи про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу про проведення електронних торгів, акта державного виконавця, свідоцтва про придбання майна та державної реєстрації права власності. Підставою позову зазначені порушення Закону України "Про виконавче провадження" та Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 № 656/5 під час реалізації майна, яке належало позивачу на праві власності, а саме 5/100 ідеальних часток дитячого садка.

У зазначених постановах Верховного Суду містяться висновки щодо понять про "визначення частки" і "виділення частки в натурі", та про те, що право самостійного розпорядження часткою у праві власності не тотожне розпорядженню частиною майна. Проте наведені скаржником постанови не містять висновків щодо підстав скасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації. За таких обставин доводи скаржника про неврахування судами висновків Верховного Суду у справах № 344/5437/17, № 367/6231/16-ц не заслуговують на увагу, оскільки зазначені постанови Верховного Суду висновків щодо застосування норм матеріального/процесуального права до спірних правовідносин не містять.

5.9. Крім того, у касаційній скарзі міститься посилання на неврахування висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 06.11.2014 у справі № 916/882/13. Проте наведені доводи не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові саме Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.10. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.11. Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримали підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Одеський МТП" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі № 916/2663/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі № 916/2663/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак