Постанова

від 31.08.2021 по справі 372/4917/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 3372/4917/13-ц Головуючий у 1-й інст. - Проць Т.В.

Апеляційне провадження 22-ц/824/9484/2021 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Кулікова С.В., Заришняк Г.М.

при секретарі Загородній С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 19 квітня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на повідомлення старшого державного виконавця Обухівського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мариниченка Миколи Павловича від 25 лютого 2021 року,-

В С Т А Н О В И В :

07 квітня 2021 року до суду надійшла скарга ОСОБА_2 в якій просить визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, винесене старшим державним виконавцем Обухівського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Маринченко М.П. від 25 лютого 2021 року.

В обґрунтування вимог скарги вказує, шо в лютому 2021 року вона звернулась до Обухівського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції з виконавчим листом виданим 08 листопада 2019 року Обухівським районним судом Київської області з примусового виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року у справі № 372/4917/13-ц.

Проте, 25 лютого 2021 року старшим державним виконавцем Обухівського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мариниченком М.П. на підставі п.7 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки, виконавчий документ не містить заходів примусового виконання.

Скаржник вказує, що рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 рокує чинне та судом видано виконавчий лист, тому вважає, що оскаржуване рішення державного виконавця є безпідставним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19 квітня 2021 року скаргу ОСОБА_2 на повідомлення старшого державного виконавця Обухівського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мариниченка Миколи Павловича від 25 лютого 2021 року - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, винесене старшим державним виконавцем Обухівського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Маринченко М.П. від 25 лютого 2021 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду, 11 травня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Посилається на те, що розгляд скарги відбувся без дотримання обов`язкових норм законодавства, а саме без винесення процесуального рішення про прийняття до розгляду скарги або відкриття по ній провадження.

Крім того, судом першої інстанції не надано оцінку тому факту, що правовідносини які існували між боржником, стягувачем та приміщеннями і земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 та за адресою АДРЕСА_2 були припинені 29 грудня 2014 року згідно договорів про розірвання договорів купівлі - продажу, тобто до рішення суду та до видачі виконавчого листа у справі №372/4917/13-ц. Таким чином, боржник - ОСОБА_1 не може виконати вимоги виконавчого документу та рішення суду у справі № 372/4917/13-ц.

В судовому засіданні представник боржника підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2 суд першої інстанції вважав, що резолютивна частина рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року у справі №372/4919/13-ц передбачає застосування заходів примусового виконання, а тому висновок виконавця є помилковим.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в лютому 2021 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до Обухівського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про примусове виконання виконавчого листа №372/4917/13-ц виданого Апеляційним судом Київської області про витребування на користь ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , орендарів - Товариства з обмеженою відповідальністю Аптекарь , Публічного акціонерного товариства КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК в особі Відділення Київської регіональної дирекції ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК в м. Обухів, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 : аптеку під літерою А , загальною площею 483,7 кв. м., та будівлю комерційних послуг під літерою Б , загальною площею 191,1 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223110100:01:098:0023; магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 під літерою А , загальною площею 39,8 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , а також земельну ділянку, площею 0,004979, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням земельної ділянки: для комерційного використання, кадастровий номер: 3223110100:01:099:0164 (а.с. 90).

25 лютого 2021 року старшим державним виконавцем Обухівського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мариниченком М.П. на підставі п.7 ч.4 ст.4 п.2 ч.3 ст.5 Закону України Про виконавче провадження винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Підставою для повернення вказано те, що судове рішення, яке набрало законної сили, про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення запису про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно п.9 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а державний виконавець при виконанні вказаного виконавчого документу позбавлений можливості внесення записів про право власності до відповідного Державного реєстру. Крім того, згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником майна, яке було предметом судового розгляду боржник ОСОБА_1 не являється, тобто не тотожний колу осіб з незаконного володіння яких необхідно витребувати нерухоме майно (а.с. 6-8).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.

Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.

Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Пунктом 7 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Судом першої інстанції встановлено та перевірено апеляційним судом, що виконавчий лист, виданий на підставі чинного рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року у цивільній справі №372/4917/13-ц (2-80/14) за яким, зокрема, витребувано на користь ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , орендарів - ТОВ Аптекарь , ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК в особі Відділення Київської регіональної дирекції ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК в м. Обухів, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 : аптеку під літерою А , загальною площею 483,7 кв. м., та будівлю комерційних послуг під літерою Б , загальною площею 191,1 кв. м„ що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223110100:01:098:0023; магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 під літерою А , загальною площею 39,8 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , а також земельну ділянку, площею 0,004979, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням земельної ділянки: для комерційного використання, кадастровий номер: 3223110100:01:099:0164.

Вказаний спосіб захисту цивільних прав кореспондує із заходом примусового виконання, передбаченим пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України Про виконавче провадження , а саме - вилучення та передача предметів стягувачу.

Враховуючи те, що судом видано виконавчий лист, який відповідає резолютивній частині судового рішення, судове рішення в силу статті 3 Закону України Про виконавче провадження підлягало примусовому виконанню до його фактичного виконання у повному обсязі або визнання відповідного виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Отже, задовольняючи скаргу ОСОБА_2 , суд першої інстанції, вірно застосувавши норми процесуального права та Закон України Про виконавче провадження , дійшов правильного висновку, що дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на пункт 7 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження є неправомірними.

Державний виконавець помилково дійшов висновку про те, що виконання не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення. Поняття витребування є тотожним вилученню та передачі предметів , що зазначені у пункті 3 частини першої статті 10 Закону України Про виконавче провадження .

Зазначене не є позапроцесуальним роз`ясненням рішення суду, а є його аналізом на предмет того, що воно підлягало примусовому виконанню.

Посилання апеляційної скарги на те, що розгляд скарги відбувся без дотримання обов`язкових норм законодавства, а саме без винесення процесуального рішення про прийняття до розгляду скарги або відкриття по ній провадження, є необґрунтованим, оскільки законодавець не визначив обов`язок суду для складання відповідних ухвал при розгляді скарг на дії або бездіяльність державного виконавця.

Також апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо не надання судом першої інстанції оцінки тому факту, що правовідносини які існували між боржником і стягувачем припинені, тому боржник не може виконати вимоги виконавчого документу, оскільки у боржника є право діяти відповідно до положень ЦПК.

За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 19 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2021 року.

Головуючий

Судді