Постанова

від 08.09.2021 по справі 2-2003/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 2-2003/11 головуючий у суді І інстанції Зотько Т.А.

провадження № 22-ц/824/9777/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 вересня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Гасюк В.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів , -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою та просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-2003, виданий Деснянським районним судом міста Києва 22 квітня 2011 року, за рішенням про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів доходу щомісячно, починаючи з 04 лютого 2011 року і до повноліття дитини.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 перебував із ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з 06 вересня 2002 року по 28 січня 2010 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 квітня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку. Надалі, на виконання судового рішення по справі було видано виконавчий лист № 2-2003. Проте, з 2011 року по теперішній час дитина проживає разом з заявником за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник повністю матеріально забезпечує сина та займається його вихованням. Стягувач будь-якої участі у вихованні, утриманні дитини та участі у її житті не приймає, а, відтак, стягнення аліментів на її користь суперечить вимогам закону.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04 лютого 2020 рокузаяву ОСОБА_2 задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та відмовити у задоволенні заяви.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги стягувач зазначає, що судовими рішеннями встановлено обставину реєстрації дитини з нею. Надані заявником суду докази не містять інформацію про факт проживання дитини з батьком з 2011 року. Заявник не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається на аналогічні обставини, що наведені у заяві, та зазначає, що під час судового засідання були допитані свідки, які підтвердили обставини, зазначені у заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Рішення суду від 04 жовтня 2013 року, на яке посилається стягувач, не має жодного відношення до даної справи, оскільки воно стосувалося звернення стягнення на предмет іпотеки. Заборгованість ОСОБА_2 по аліментах погашена у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із заявником та перебуває на його утриманні. Стягувач ОСОБА_1 життям сина не цікавиться, матеріальної допомоги не надає, а, відтак, стягнення аліментів на її користь суперечить правовим нормам діючого законодавства.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 квітня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу) на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, починаючи з 04 лютого 2011 року і до повноліття дитини (а.с.110, 112, Т.1).

На виконання вищевказаного рішення Деснянським районним судом міста Києва 22 квітня 2011 року видано виконавчий лист № 2-2003 (а.с.101, Т.1).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Шпильового М.В. відкрито виконавче провадження № 30077280 (а.с.115, Т.1).

Відповідно до заяви, поданої стягувачем ОСОБА_1 на адресу ДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві від 14 лютого 2015 року, ОСОБА_2 в повній мірі була погашена заборгованість в сумі 88 028 грн. 69 коп., що підтверджується довідкою № 646/3 від 06 лютого 2015 року (а.с.117, Т.1).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції Веклич А.Г. від 03 березня 2015 року на підставі виконавчого листа № 2-2003, виданого Деснянським районним судом міста Києва 22 квітня 2011 року, відкрито виконавче провадження АСВП № 46731211 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/3 частини, починаючи з 04 лютого 2011 року (а.с.118, Т.1).

Відповідно до вимог ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно з ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що після надходження заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню суд не повідомив стягувача ОСОБА_1 про розгляд зазначеної заяви. Неповідомлення стягувача про дату, час та місце судового засідання є одним з доводів апеляційної скарги.

У матеріалах справи міститься судова повістка про виклик учасників справи у судове засідання, призначене на 04 лютого 2020 року на 12 год. 30 хв.

Всупереч вимог ст. 128 ЦПК України докази отримання стягувачем судової повістки на вказану дату в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази вручення стягувачу заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та судових повісток на всі попередні судові засідання.

За таких обставин, достовірно знаючи про необізнаність стягувача про час та місце судового розгляду заяви, суд першої інстанції свідомо провів розгляд у її відсутність, чим порушив право стягувача бути присутньою в судовому засіданні, бути вислуханою судом та надавати суду свої пояснення, що є порушенням права особи на справедливий суд, яке гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 08 листопада 2018 року у справі Созонов та інші проти України зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію в тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

Європейський суд з прав людини також вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на усне слухання . Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-33цс17, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною права на суд , а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості. Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

З огляду на зазначене питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перешкодою в завершенні судового провадження, а, отже, зазначена ухвала є такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 11-66сап18.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Оскільки заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню була розглянута без участі стягувача і на вказану обставину стягувач посилається в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала за наслідками розгляду заяви постановлена з порушенням норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, а, отже, в силу ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 04 лютого 2020 рокускасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2021 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.