Постанова

від 31.08.2021 по справі 380/5179/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5179/20 пров. № А/857/14128/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Сеника Р.П., Шевчук С.М.

з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Вежа на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, ухвалене суддею Братичак У.В. в м. Львові о 16 год. 36 хв. у справі № 380/5179/20 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вежа до виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову виконавчого комітету Львівської міської ради № 0027 від 13.05.2020 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що допущені відповідачем процедурні порушення при прийнятті рішення не вплинули на законність рішення, яке доводить те, що позивач, як власник здійснив прибудову до пам`ятки культурної спадщини, яка може завдати шкоди пам`ятці.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Таку позицію обґрунтовує тим, що відповідач, приймаючи оскаржене рішення, не провів перевірку позивача, не склав акт перевірки, чим позбавив позивача можливості висловити свою позицію щодо цього питання та надати заперечення до акта. Також відповідач не повідомив позивача про дату розгляду матеріалів щодо порушення законодавства про охорону культурної спадщини, у зв`язку з чим не надав позивачу можливості висловити свою позицію у справі та надати відповідні докази. Крім того, позивач звернув увагу на те, що на момент коли він став власником об`єкта культурної спадщини, спірна прибудова уже була. З цих підстав позивач вважає, що не може нести відповідальність за дії інших осіб.

Позиція відповідача у справі зводить до того, що позивач, як власник об`єкта культурної спадщини, допустив порушення законодавства про охорону культурної спадщини, не зніс прибудову до об`єкта культурної спадщини, яка може завдати шкоди об`єкту. У зв`язку із цим відповідач застосував до позивача фінансові санкції.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що ТзОВ Вежа є власником нежитлової будівлі загальною площею 292,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Франка, 160, м. Львів.

30.05.2019 року Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради на адресу керівника ТзОВ Вежа скерувало лист в якому зазначено про звернення в.о. директора природоохоронної рекреаційної установи парку пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Стрийський парк від 23.05.2019 року щодо проведення робіт на території Стрийського парку. ТзОВ Вежа проінформовано про те, що водогінна вежа у Стрийському парку належить до пам`яток культурної спадщини та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. З метою усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини зобов`язано ТзОВ Вежа демонтувати збудовану прибудову до пам`ятки культурної спадщини та здійснити ремонт пам`ятки, який став необхідним після встановлення літнього майданчика. Про виконання вимоги повідомити управління та керівництво Стрийського парку в місячний строк.

09.07.2019 року Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, на підставі ст.255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, склало на керівника позивача протокол про адміністративне правопорушення, за невиконання вимог, передбачених у листі Управління охорони історичного середовища № 0004-1177 від 30.05.2019 року.

Постановою Виконавчого комітету Львівської міської ради № 0027 від 13.05.2020 року ТзОВ Вежа визнано винним у вчиненні порушення ст. 44, 45, 46 Закону України Про охорону культурної спадщини - проведення будь-яких будівельних робіт, що завдали, або можуть завдати шкоди пам`ятці, а саме: проведення незаконних робіт зі спорудження прибудови, що завдали або могли завдати шкоди пам`ятці культурної спадщини (вул. Франка, 160, м. Львів, охоронний № 2335-ЛВ) та накладено на підприємство фінансові санкції у вигляді штрафу у сумі 170 000,00 грн.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 6 Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-III (далі - Закон № 1805-III) передбачено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема: забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених зазначеним Законом дозволів або з відхиленням від них; застосування фінансових санкцій за порушення вказаного Закону.

У абзаці 2 частини 1 статті 44 Закону № 1805-III зазначено, що відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, фінансові санкції за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини встановлений у статті 45 Закону України № 1805-III та у розділі ІІ Порядку оформлення документів щодо застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, затвердженого рішенням виконкому від 23.03.2018 № 321 (далі - Порядок № 321).

Відповідно до норм цього порядку фінансові санкції, передбачені Законом № 1805-III, накладаються після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення. Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 вказаного Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Суд першої інстанції правильно встановив те, що відповідач не складав відповідного акта.

Водночас, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції в тому, що таке процедурне порушення не вплинуло на законність оскарженого рішення, оскільки факт прибудови до об`єкта культурної спадщини підтверджується фотознімками та сторонами не заперечується.

При цьому, позивач вважає, що він не може бути притягнутий до відповідальності, оскільки жодних робіт зі спорудження прибудови не проводив, а зміна площі приміщення відбулась до набуття позивачем у власність цього приміщення.

З цього приводу апеляційний суд зазначає таке.

Як уже зазначалося вище, згідно із положеннями статті 44 Закону № 1805-III до відповідальності за порушення законодавства про охорону культурної спадщини може бути притягнуто лише юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт.

Зважаючи на те, що позивач є власником нежитлової будівлі загальною площею 292,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: вул. Франка, 160, м. Львів, то він несе відповідальність за будь-які прибудови до об`єкта культурної спадщини, які шкодять об`єкту культурної спадщини та зведені незаконно. В такому випадку у власника виникає обов`язок усунути порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини та демонтувати збудовану прибудову.

Крім цього, позивач зазначив, що відповідач не повідомив його про дату та час розгляду матеріалів щодо порушення позивачем законодавства про охорону культурної спадщини.

Разом з тим, відповідач долучив до матеріалів справи докази надіслання позивачу повідомлення про розгляд справи про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини, який призначений на 18.03.2020 року, щодо проведення ТзОВ Вежа робіт, що завдали або можуть завдати шкоду пам`ятці. Також надано докази розміщення на офіційному сайті Львівської міської ради повідомлення про засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради на 13.05.2020 року о 09 год. 30 хв.

Отже, апеляційний суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач не повідомляв його про дату та час розгляду матеріалів щодо порушенням ним законодавства про охорону культурної спадщини.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Вежа залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 380/5179/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. П. Сеник С. М. Шевчук Повний текст постанови складений 10.09.2021 року