Рішення

від 13.09.2021 по справі 902/681/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2021 р. Cправа № 902/681/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом :Приватного підприємства "Автомагістраль" (вул. Київська, 68, с. Синяк, Вишгородський район, Київська область, 07351)

до :Служби автомобільних доріг у Вінницькій області (вул. Єрмака, 2-А, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 118901,42 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Автомагістраль" з вимогами до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області про стягнення 118 901,42 грн., з яких: 22 848,39 грн. - 3% річних за період з 21.10.2020 по 23.06.2021; 96 053,03 грн. - за період з 01.11.2020 по 31.05.2021.

Правовими підставами звернення до суду позивача з даним позовом стало невиконання Службою автомобільних доріг у Вінницькій області постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 902/197/20 щодо сплати майнової шкоди, збитків, відсотків річних, інфляційних втрат та судових витрат, в результаті чого позивач зазнає збитків, оскільки позбавлений можливості користуватися власними коштами.

Ухвалою суду від 05.06.2021 позовну заяву Приватного підприємства "Автомагістраль" залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою б/н від 08.07.2021 (вх. № 01-34/6291/21), що надійшла на адресу суду 13.07.2021, позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання позовної заяви у новій редакції.

Ухвалою суду від 14.07.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/681/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

26.07.2021 на адресу суду надійшла заява б/н від 21.07.2021 за підписом представника позивача - адвоката Корзаченко В.М. по збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач збільшує період нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, та відповідно і суми означених вимог, до 24 055,83 грн. - 3% річних, 99 443,14 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Проаналізувавши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог суд дійшов до висновку про те, що вказана заява подана з дотриманням положень ст. 46 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, нова ціна позову становить 123 498,97 грн., яка складається з: 24 055,83 грн. - 3% річних, 99 443,14 грн. - інфляційних втрат.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження у даній справі направлена учасникам рекомендованою поштовою кореспонденцією, та отримана останніми, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Разом з тим відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло .

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/197/20 за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль" до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області про відшкодування майнової шкоди та збитків у сумі 1 139 921,57 грн. з яких, 849 000,00 грн. майнової шкоди, 226 502,24 грн. збитків (упущеної вигоди), 27 912, 33 грн. 3% річних від суми незаконно списаної банківської гарантії за період з 16.01.2019 року по 19.02.2020 року, 36 507,00 грн. інфляційних втрат від суми незаконно списаної банківської гарантії за період з 01.02.2019 року по 31.01.2020 року.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.06.2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" 849 000,00 грн. - помилково сплачені кошти; 3 340,33 грн. - 3% річних; 1 698,00 грн. - інфляційних втрат; 12 810,44 грн. - судових витрат зі сплати судового збору; 14 173,37 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 змінено рішення Господарського суду Вінницької області від 17.06.2020 у справі № 902/197/20 та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задоволити частково. Стягнути з Служби автомобільних доріг у Вінницькій області на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" - 849 000,00 грн. майнової шкоди, 226 502,24 грн. збитків (упущеної вигоди), 3 340,33 грн. - 3% річних, 1698,00 грн. інфляційних втрат, 22 536,98 грн. судових витрат по сплаті судового збору, 26 958,15 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В інших частинах в позові відмовити".

30.11.2020 на виконання Постанови Північно-західного апеляційного господарського суду видано наказ, який надіслано на адресу стягувача - Приватного підприємства "Автомагістраль".

Постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 21.01.2021 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у даній справі залишено без змін.

Як зазначає позивач, останній звертався до відповідача з вимогою щодо добровільної сплати коштів за судовим рішенням, на що відповідач, в листі № 226 від 01.02.2021 повідомив про сплату коштів після затвердження кошторису Державним агентством автомобільних доріг України.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 902/197/20, звернувся з позовом у даній справі про стягнення 3% річних у розмірі 24 055 грн. та інфляційних втрат у розмірі 99 443,83 грн.

Поряд цим, в заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач вказує на виконання відповідачем постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 902/197/20, шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 1 130035,70 грн., лише 06.07.2021, на підтвердження до заяви долучено платіжне доручення № 359 від 06.07.2021.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Водночас суд зауважує, що за змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

За наведеного, встановлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду обставини мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору, в якому беруть участь ті ж самі сторони та не підлягають доведенню повторно.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам суд виходить з наступного.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд апеляційної інстанції зауважує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

У даній справі позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму 1 130 035,70 грн, яка була стягнута згідно постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 та яка складається з:

849 000,00 грн. - майнової шкоди,

226 502,24 грн. - збитків (упущеної вигоди),

3 340,33 - 3% річних,

1 698,00 грн. - інфляційних втрат,

22 536,98 грн. - судових витрат по сплаті судового збору,

26 958,15 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Отже позивачем при здійсненні розрахунку до складу основної суми заборгованості, яка стягнута постановою суду апеляційної інстанції від 20.10.2020, також включено 3% річних, інфляційні втрати, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, що суперечить вимогам чинного законодавства, адже 3% річних, інфляційні втрати, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу не є основним боргом, на який відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України можуть нараховуватися 3% річних та інфляційні втрати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 910/1972/18.

Тому для визначення розміру 3% річних та інфляційних втрат судом враховується сума майнової шкоди в розмірі 849 000,00 грн. та сума збитків (упущеної вигоди) в розмірі 226 502,24 грн., які були стягнуті постановою суду апеляційної інстанції від 20.10.2020, без врахування трьох процентів річних, інфляційних втрат, витрат по сплаті судового збору та витрат професійну правничу допомогу.

Як встановлено судом, відповідачем виконано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 902/197/20 в повному обсязі 06.07.2021, шляхом перерахування на рахунок позивача грошових коштів в розмірі 1 130 035,70 грн.

Таким чином, станом на 06.07.2021 заборгованість за постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 902/197/20 погашена в повному обсязі.

Враховуючи зазначене, 3 % річних підлягають нарахуванню за період з 21.10.2020 по 05.07.2021 на суму 1 075 502,24 грн. та складають 22 789,15 грн.

Таким чином, вимога про стягнення 3% річних є обґрунтованою та підлягає стягненню у розмірі 22 789,15 грн. Позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1 266,68 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Поряд з цим, здійснивши розрахунок інфляційних втрат на суму заборгованості 1 075 502,24 грн. за період з 01.11.2020 по 30.06.2021 судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні у розмірі 93 676,22 грн.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 766,92 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з підстав наведених вище.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України з врахуванням розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 140,72 грн.

Окрім того, при вирішенні питання судових витрат у даній справі судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 9 080,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати, що останні мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі № 509/2669/15-ц).

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вбачається із матеріалів справи 08.01.2020 між Адвокатом Корзаченко В.М. (Виконавець) та Приватним підприємством Автомагістраль (Замовник) укладено Договір про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1. якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу щодо захисту інтересів Замовника у будь-яких органах державної влади, у тому числі у правоохоронних органах, підрозділах Національної поліції України, органах прокуратури України, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування, а також у господарських судах України усіх інстанцій під час збору необхідних доказів, досудового врегулювання спору, підготовки до судового розгляду та власне судового розгляду справи щодо стягнення зі Служби автомобільних доріг у Вінницькій області коштів, можливих штрафних санкцій та судових витрат у зв`язку з порушенням умов Договору № 40/18-П від 17.04,2018 року, а Замовник зобов`язується оплатити правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Сторони погодили вартість однієї години роботи Виконавця у розмірі 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про державний бюджет на 2020 рік станом на 1 січня 2020 року, що становить 1 051 ,00 грн. (п. 1.2. Договору)

За умовами п. 4.1. Договору, за надання правничої допомоги Замовник одноразово у безготівковій формі платіжним дорученням перераховує гонорар на рахунок Виконавця, вказаний у реквізитах цього Договору згідно з затратами часу і сумою, які погоджені сторонами у Розрахунку суми гонорару та в Акті виконаних робіт, , які є Додатками до цього Договору і є невід`ємними частинами та одночасно підтвердженням судових витрат Замовника.

Сплата гонорару за надану правничу допомогу за цим Договором здійснюється Замовником на підставі підписаних Сторонами Актів виконаних робіт та погодженого Сторонами Розрахунку суми гонорару протягом 3 днів з моменту їх підписання. (п. 4.2. Договору)

Так, 20.07.2021 Сторонами погоджено розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 9 080,00 грн. з яких:

- підготовка позовної заяви з додатками для подачі до Господарського суду Вінницької області про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Вінницькій області 3% річних та інфляційних втрат, а також судових витрат - 5 674,00 грн.;

- підготовка заяви про збільшення позовних вимог, розрахунку гонорару, Актів виконаних робіт. Надіслання відповідачеві та до суду заяви з додатками - 2 270,00 грн.;

- підготовка відповіді на відзив та надіслання її відповідачу і до суду - 1 135,00 грн.

20.07.2021 Сторони підписали Акт здачі-прийняття виконаних робіт на загальну суму 9 080,00 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Суд відзначає, що в матеріалах справи наявні докази понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 9 080,00 грн. (платіжне доручення № 9737 від 20.07.2021)

При цьому суд зважає, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат, на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити не співмірність таких витрат, відтак у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.

Поряд з цим, вивчивши наданий позивачем розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу від 20.07.2021 на загальну суму 9 080,00 грн., суд дійшов висновку безпідставності включення до означеного розрахунку, та відповідно до складу витрат на професійну правничу допомогу вартості підготовки відповіді на відзив та надіслання її відповідачу і до суду в розмірі 1 135,00грн., позаяк матеріали справи не містять ані відзиву на позовну заяву, ані відповіді на відзив.

Таким чином витрати позивача на професійну правничу допомогу є обґрунтованими в розмірі 7 945,00 грн.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України відповідачем не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 7 492,51 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 587,49 грн. слід залишити за позивачем.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Вінницькій області (вул. Єрмака, 2-А, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 25845655) на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" (вул. Київська, 68, с. Синяк, Вишгородський район, Київська область, 07351; код ЄДРПОУ 31481658) 22 789 грн. 15 коп. - 3% річних ; 93 676 грн. 22 коп. - інфляційних втрат; 2 140 грн. 72 коп. - витрат зі сплати судового збору та 7 492 грн. 51 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відповідні адреси електронної пошти позивача:ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 13 вересня 2021 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Київська, 68, с. Синяк, Вишгородський район, Київська область, 07351)

3 - відповідачу (вул. Єрмака, 2-А, м. Вінниця, 21036)