Рішення

від 31.08.2021 по справі 120/3300/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 р. Справа № 120/3300/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панасюк В.В.

представника позивача: адвоката Олійника Р.О.

представників відповідача: Карташова О.В., Грубого Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Енерджі Груп"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля Енерджі Груп" (далі - ТОВ "Поділля Енерджі Груп", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2021 № 0027630712 та від 01.04.2021 № 0027650712.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Поділля Енерджі Груп" щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Енеко.ЮА за червень 2018 року. За результатами такої перевірки складено акт від 19.02.2021 № 1627/02-32-07-12/39380623 яким встановлено порушення вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України). В подальшому, на підставі зазначеного акта відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.04.2021 № 0027630712, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 81001,00 грн., з яких сума грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням з ПДВ - 64801,00 грн., і штрафні санкції - 16200,00 грн., та від 01.04.2021 № 0027650712, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2018року на 75818,00 грн. Така позиція відповідача ґрунтується на висновках про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ Енеко.ЮА , що стало підставою для неврахування задекларованого позивачем податкового кредиту за наслідками таких операцій. Втім, на думку позивача, висновки контролюючого органу є необґрунтованим та не відповідають дійсності, оскільки виконання укладених з ТОВ Енеко.ЮА договорів підтверджується усіма належними первинними та господарськими документами, а декларування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість здійснювалось у повній відповідності до закону на підставі належним чином складених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних.

Також позивач звертає увагу суду, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, контролюючим органом не враховано ті обставини, що згідно усталеною практикою Верховного Суду у спорах з подібними правовідносинами, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів та їх використанням у господарській діяльності.

За таких обставин позивач вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, а тому з метою захисту порушених, на його думку, прав та інтересів, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 19.04.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

В подальшому, після усунення недоліків позовної заяви, 11.05.2021 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за вказаним позовом, та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Цією ухвалою встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

01.06.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ( вх. №31045/21), у якому ГУ ДПС у Вінницькій області позов не визнає та просить відмовити у його задоволені в повному обсязі. Так, відповідач зазначає, що в ході перевірки позивача з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Енеко. ЮА" було виявлено порушення п. 198.1, 198.3, ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст. 210 ПК України та встановлено відсутність факту реального існування господарських операцій між ТОВ " Поділля Енерджі Груп " із ТОВ "Енеко. ЮА". Такий висновок контролюючий орган мотивує тим, що згідно інформації, наведеної у документах, наданих позивачем в ході перевірки, ТОВ Енеко.ЮА по відношенню до ТОВ Поділля Енерджі Груп виступало постачальником робіт з реконструкції кабельних мереж, електромонтажних робіт, роботи з планового ремонту та технічного обслуговування електрообладнання. Проте, виконання такого обсягу робіт потребує значної кількості трудових ресурсів відповідної кваліфікації та використання специфічних основних засобів - інструментів, приладів, яким ТОВ Енеко.ЮА , згідно з інформацією контролюючого органу, не володіє. Окрім цього, обґрунтовуючи правомірність своїх висновків відповідач зазначив, що ТОВ Енеко.ЮА було учасником схем по виведенню коштів у тіньовий оббіг та є утворювачем (транзитером) схемного кредиту з метою штучного створення умов бюджетного відшкодування. Додатково, відповідач наголошує на необачних, з боку позивача, діях при виборі контрагента, що, у кінцевому наслідку, зумовило формування фіктивного податкового кредиту з метою отримання податкових преференцій.

У зв`язку із наведеним, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення доведені фактично, винесені правомірно із дотриманням норм матеріального права та скасуванню не підлягають.

10.06.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти висловлених відповідачем аргументів та вказує на підтвердження виконання робіт, які були предметом договорів з виконавцем - ТОВ Енеко. ЮА локальними кошторисами на будівельні роботи, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, копії яких були подані разом з позовною заявою. Окрім того, позивач наголошує, що ймовірний факт відсутності трудових та технічних ресурсів у ТОВ Енеко. ЮА отриманий відповідачем виключно на підставі податкової інформації, зібраній в інформаційних базах контролюючих органів, не дозволяє дійти висновку про відсутність документально підтвердженого факту виконання ТОВ Енеко. ЮА робіт згідно договорів підряду, укладених з позивачем. Також, щодо факту існування кримінального провадження № 42019100000000055 від 24.01.2019 року, позивач зазначає, що сам по собі факт порушення кримінальної справи не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Додатково, позивач заперечує твердження контролюючого органу, наведене у відзиві, щодо необачного вибору контрагента, оскільки на час проведення господарський операцій, виконання яких стало в подальшому підставою формування податкового кредиту (червень 2018 року), у базах даних, що знаходяться у вільному доступі, була відсутня інформація щодо будь-яких порушень законодавства з боку ТОВ Енеко.ЮА , тим більше що згадане відповідачем кримінальне провадження було відкрито лише 21.01.2019.

Заперечень на відповідь на відзив від відповідача до суду не надходило.

Ухвалою від 15.06.2021, із занесенням до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

В процесі розгляду справи на вимогу суду позивачем були надані додаткові письмові пояснення від 02.08.2021 та 30.08.2021 щодо обставин, які підлягали дослідженню судом. Крім того, від представника позивача до завершення судових дебатів були подані уточнюючі описи робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом у справі з метою розподілу понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

В той же час з боку відповідача до суду 02.08.2021 було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з підстав їх необґрунтованого заявлення.

Судове засідання у справі було проведено 21.07.2021, в якому оголошувалась перерва до 03.08.2021, а в подальшому до 31.08.2021.

У судових засіданнях представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення, згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача, у свою чергу, проти задоволення вимог адміністративного позову заперечили з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Наголосили, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, обґрунтовано з дотриманням вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 12.03.2020 по 17.03.2020 та з 10.02.2021 по 12.02.2021 посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Енеко.ЮА за червень 2018 року.

За результатами вищевказаної перевірки було складено акт від 19.02.2021 № 1627/02- 32-07-12/39380623, в якому відображено порушення ТОВ Поділля Енерджі Груп п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством:

- занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в сумі 64801 грн., в тому числі за червень 2018р. в сумі 64801 грн.;

- занижено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2018 р. в сумі 75818 грн.

Не погоджуючись із такими висновками контролюючого органу, ТОВ Поділля Енерджі Груп 11.03.2021 подало письмові заперечення на акт перевірки від 19.02.2021 № 1627/02- 32-07-12/39380623 відповідно до п.86.7 ст. 86 ПК України.

За результатами розгляду заперечень позивача, відповідачем 26.03.2021 було прийняте рішення про залишення заперечень без задоволення, а висновків викладених в акті перевірки - без змін

В подальшому, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.04.2021 № 0027630712, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 81001,00 грн., з яких сума грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням з ПДВ - 64801,00 грн. і штрафні санкції - 16200,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 01.04.2021 № 0027650712, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2018 року на 75818,00 грн.

Вважаючи, що такі податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом безпідставно та з порушенням норм Податкового кодексу України, позивач звернувся із цим адміністративним позовом до суду з вимогою їх скасування.

Так, судом з`ясовано, що спірні правовідносини полягають у тому, що за висновками контролюючого органу, викладеними у акті перевірці, між позивачем - ТОВ Поділля Енерджі Груп та ТОВ Енеко.ЮА були укладені договори підряду, за умовами яких ТОВ Енеко.ЮА по відношенню до позивача виступало постачальником робіт з реконструкції кабельних мереж, електромонтажних робіт, робіт з планового ремонту та технічного обслуговування електрообладнання. За наслідками виконання умов таких договорів були складені первинні бухгалтерські та податкові документи, в тому числі податкові накладні, суми ПДВ по яких віднесено до складу податкового кредиту ТОВ Поділля Енерджі Груп за червень 2018 року в загальній сумі 140619,17 грн., що знайшло своє відображення у рядку 10.1 розділу ІІ Податковий кредит податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2018 року. Втім, контролюючий орган вважає, що за обставин досліджених по ланцюгу постачання робіт за червень 2018 року, ТОВ Енеко.ЮА не мало фізичної спроможності виконати взяті на себе зобов`язання, а проводило операції, спрямовані на отримання податкової вигоди кінцевими отримувачами. У зв`язку з цим відповідач робить висновок, що дане підприємство фактично не постачало обумовлені договорами роботи на адресу ТОВ Поділля Енерджі Груп , а тому задекларовані позивачем операції з їх придбання не вважає операціями, що дають право на податковий кредит згідно умов ст. 198 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку доводам учасників справи, а також відповідним висновкам контролюючого органу, що були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі також - ПК України).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі №826/13060/18.

Отже, з аналізу зазначених положень податкового законодавства слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. При цьому, для формування податкового кредиту мають значення первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються й складаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Як зазначалося судом вище, висновок контролюючого органу щодо безпідставності формування позивачем спірних сум податкового кредиту зводиться до того, що контрагент позивача - ТОВ Енеко.ЮА не мав можливості виконати субпідрядні роботи на адресу ТОВ Поділля Енерджі Груп , а здійснював лише документальне оформлення нереальних господарських операцій.

Так, досліджуючи обставини формування позивачем спірних сум податкового кредиту за червень 2018 року, суд встановив, що ТОВ Поділля Енерджі Груп з метою виконання укладених із Приватним акціонерним товариством Вінницька кондитерська фабрика а також із Державним підприємством Електричні системи договорів підряду, спрямованих на виконання робіт з планового ремонту, реконструкції та технічного обслуговування електрообладнання та кабельних мереж, тощо, залучило до проведення відповідних робіт ТОВ Енеко.ЮА , уклавши з останні наступні договори підряду:

1. Договір підряду № 28-05 від 28.05.2018 року, укладений між ТОВ Поділля Енерджі Груп та ТОВ Енеко.ЮА з метою виконання договору № ПЕГ 28/05/18 від 28.05.2018 року, укладеного між ДП ЕЛЕКТРИЧНІ СИСТЕМИ та ТОВ Поділля Енерджі Груп . Предмет договору № 28-05 від 28.05.2018 року та № ПЕГ 28/05/18 від 28.05.2018 однаковий - роботи з реконструкції кабельних мереж кондиціонування адміністративного корпусу на об`єкті замовника за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька 57- Б. Ціна договору № 28-05 від 28.05.2018 р. - 56 380,57 грн. Ціна договору № ПЕГ 28/05/18 від 28.05.18 р. - 59 359,64 грн.

За результатами виконання робіт по договору № 28-05 від 28.05.2018 року, були складені такі документи:

1) довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2018 р. до договору підряду № 28-05 від 28.05.2018 р.

2) Акт № 1від 05.06.2018 прийняття виконаних будівельних робіт за червень 2018 року до договору підряду № 28- 05 від 28.05.2018 р.

3) Підсумкова відомість ресурсів Об`єкт: АБК (витрати - по факту).

Виконані роботи були оплачені позивачем, про що свідчить банківська виписка від 19.06.2018.

За результатами виконаних робіт ТОВ Енеко.ЮА склало та зареєструвало податкову накладну № 288 від 05.06.2018, на суму ПДВ 9396,76 грн.

2. Договір підряду № 26-04 від 26.04.2018 року, укладений між ТОВ Поділля Енерджі Груп та ТОВ Енеко.ЮА з метою виконання договору № ПЕГ 25/04/18 від 25.04.2018 року, укладеного між ПАТ Вінницька кондитерська фабрика та ТОВ Поділля Енерджі Груп . Предмет договору № 26-04 від 26.04.2018 року та № ПЕГ 25/04/18 від 25.04.2018 року однаковий - електромонтажні роботи по демонтажу силових кабельних мереж лінії WDS 3 на ПрАТ ВКФ за адресою: м. Вінниця, вул. Батозька 2-к. Ціна договору № 26-04 від 26.04.2018 р. - 20 026,80 гри. Ціна договору № ПЕГ 25/04/18 від 25.04.18 р. - 20 986,80 грн.

За результатами виконання робіт по договору № 28-05 від 28.05.2018 року, було складено Акт № 1 від 06.06.2018 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за червень 2018 року до Договору підряду № 26-04 від 26.04.2018 року.

Виконані роботи були оплачені позивачем згідно банківської виписки від 19.06.2018.

За результатами виконаних робіт ТОВ Енеко.ЮА склало та зареєструвало податкову накладну № 289 від 06.06.2018, на суму ПДВ 3337,80 грн.

3. Договір підряду № 17-05 від 17.05.2018 року, укладений між ТОВ Поділля Енерджі Груп та ТОВ Енеко.ЮА з метою виконання договору № ПЕГ 16/05/18 від 16.05.2018 року, укладеного між ПАТ Вінницька кондитерська фабрика та ТОВ Поділля Енерджі Груп . Предмет договору № 17-05 від 17.05.2018 року та № ПЕГ 16/05/18 від 16.05.2018 року однаковий - роботи з планового ремонту електрообладнання цеху № 2 ПрАТ ВКФ ВМ 1 Ціна договору № 17-05 від 17.05.2018 р. - 18 610,87 грн. Ціна договору № ПЕГ 16/05/18 від 16.05.18 р. - 19 542,00 грн.

За результатами виконання робіт по договору № 28-05 від 28.05.2018 року, було складено Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 14.06.2018 за червень 2018 року до Договору підряду № 17-05 від 17.05.2018 року.

Виконані роботи були оплачені позивачем згідно банківської виписки від 20.06.2018.

За результатами виконаних робіт ТОВ Енеко.ЮА склало та зареєструвало податкову накладну № 298 від 14.06.2018, на суму ПДВ 3101,81 грн.

4. Договір підряду № 11-05 від 11.05.2018 року, укладений між ТОВ Поділля Енерджі Груп та ТОВ Енеко.ЮА з метою виконання договорів підряду № ПЕГ 14/05/18 від 14.05.2018 року та № ПЕГ 15/05/18 від 15.05.2018 року, укладених між ПАТ Вінницька кондитерська фабрика та ТОВ Поділля Енерджі Груп . Предмет договору № 11-05 від 11.05.2018 року - роботи з планового ремонту електрообладнання цеху № 2 та № 4 ПрАТ ВКФ ВМ 1. Предмет договору № ПЕГ 14/05/18 від 14.05.2018 року - роботи з планового ремонту електрообладнання цеху № 4 ПрАТ ВКФ ВМ 1. Предмет договору № ПЕГ 15/05/18 від 15.05.2018 року - роботи з планового ремонту електрообладнання цеху № 2 ПрАТ ВКФ ВМ 1. Ціна договору № 11-05 від 11.05.2018 р. - 84 049,92 гри. Ціна договору № ПЕГ 14/05/18 від 14.05.18 р. - 39 678,00 грн. Ціна договору № ПЕГ 15/05/18 від 15.05.18 р. - 54444,00 грн.

За результатами виконання робіт по договору № 11-05 від 11.05.2018 року сторонами було складено Акт № 1 від 19.06.2018 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за червень 2018 року.

Виконані роботи були оплачені позивачем згідно банківської виписки від 06.07.2018.

За результатами виконаних робіт ТОВ Енеко.ЮА склало та зареєструвало податкову накладну № 389 від 19.06.2018, на суму ПДВ 14008,32 грн.

5. Договір підряду № 25-05 від 25.05.2018 року, укладений між ТОВ Поділля Енерджі Груп та ТОВ Енеко.ЮА з метою виконання договорів № ПЕГ 29/05/18 від 29.05.2018 року та № ПЕГ 30/05/18 від 30.05.2018 року, укладених між ПАТ Вінницька кондитерська фабрика та ТОВ Поділля Енерджі Груп . Предметом договору № 25-05 від 25.05.2018 року є роботи з планового ремонту та технічного обслуговування (випробування та виміри) електрообладнання в підрозділах ПрАТ ВКФ ВМ2 ( цех №3 та №5) за адресою: м. Вінниця, вул. Батозька 2-к. Предметом договору № ПЕГ 29/05/18 від 29.05.2018 року є роботи з планового ремонту та технічного обслуговування (випробування та виміри) електрообладнання в підрозділах ПрАТ ВКФ ВМ2 (цех №5) за адресою: м. Вінниця, вул. Батозька 2-к. Предметом договору № ПЕГ 30/05/18 від 30.05.2018 року є роботи з планового ремонту та технічного обслуговування (випробування та виміри) електрообладнання в підрозділах ПрАТ ВКФ ВМ2 (цех №3) за адресою: м. Вінниця, вул. Батозька 2-к. Ціна договору № 25-05 від 25.05.2018 р. - 208 443,30 грн. Ціна договору № ПЕГ 29/05/18 від 29.05.18 р. - 61 609,20 грн. Ціна договору № ПЕГ 30/05/18 від 30.05.18 р. - 157 804,80 грн.

За результатами виконання робіт по договору № 25-05 від 25.05.2018 року між позивачем та ТОВ Енеко.ЮА було складено Акт № 1 від 20.06.2018 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за червень 2018 року до Договору підряду № 25-05 від 25.05.2018 року.

Виконані роботи були оплачені позивачем згідно банківської виписки від 06.07.2018.

За результатами виконаних робіт ТОВ Енеко.ЮА склало та зареєструвало податкову накладну № 390 від 20.06.2018 на суму ПДВ 34740,55 грн.

6. Договір підряду № 08-02 від 08.02.2018 року, укладений між ТОВ Поділля Енерджі Груп та ТОВ Енеко.ЮА з метою виконання договору № ПЕГ 14/09/17-2 від 14.09.2017 року, укладеного між ДП Електричні системи та ТОВ Поділля Енерджі Груп . Предмет договору № 08-02 від 08.02.2018 року та № ПЕГ 14/09/17 від 14.09.2017 однаковий - ремонт мережі електропостачання на території ДП Електричні системи за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька 57-Б. Ціна договору № 08-02 від 08.02.2018 р. - 456 203,59 грн. Ціна договору № ПЕГ 14/09/17-2 від 14.09.17 р. - 494 676,05 грн.

За результатами виконання робіт по договору № 08-02 від 08.02.2018 року, його сторонами було складено:

1)Акт приймання виконаних будівельних робіт від 20.06.2018 за червень 2018 р. по договору підряду № 08-02 від 08.02.2018 року;

2) Підсумкова відомість ресурсів Об`єкт: Реконструкція виробничого корпусу по вул. Стрілецька, 57- б в м. Вінниця (витрати - по факту);

3) Акт № 2 від 20.06.2018 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2018 р. по договору підряду № 08-02 від 08.02.2018 року;

4) Підсумкова відомість ресурсів Об`єкт: АБК (витрати - по факту);

5) Акт № 3 від 20.06.2018 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2018 р. по договору підряду № 08-02 від 08.02.2018 року;

6) Підсумкова відомість ресурсів Об`єкт: Модульна котельня (витрати - по факту)

7) Акт № 4 від 20.06.2018 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2018 р. по договору підряду № 08-02 від 08.02.2018 року;

8) Підсумкова відомість ресурсів Об`єкт: Тимчасові будівлі та споруди (витрати - по факту).

Виконані роботи були оплачені позивачем згідно банківської виписки від 06.07.2018.

За результатами виконаних робіт ТОВ Енеко.ЮА склало та зареєструвало податкову накладну № 391 від 20.06.2018 на суму ПДВ 76033,9 грн.

Загальна ж вартість робіт за укладеними між позивачем та ТОВ Енеко.ЮА договорами підряду становить 843715,05 грн., з яких ПДВ - 140619,17 грн.

З аналізу даних господарських операцій судом встановлено та відповідачем не заперечується та обставина, що за наслідками виконаних робіт за усіма шести договорами підряду, ТОВ Енеко.ЮА були складені відповідні податкові накладні, які в подальшому зареєстровані контролюючим органом в ЄРПН без зауважень, та на підставі яких позивач сформував податковий кредит за червень 2018 року. Крім того, відповідач не заперечує і ту обставину, що обумовлені договорами роботи фактично були виконані, тобто результат таких договорів носив реальний характер, і в подальшому такі роботи були передані позивачем за актами приймання-передачі первинним замовникам цих робіт - ПАТ Вінницька кондитерська фабрика та ДП Електричні системи .

Здійснення в процесу судового розгляду справи дослідження змісту укладених договорів між позивачем та ПАТ Вінницька кондитерська фабрика , ДП Електричні системи , а також наступних договорів, укладених між позивачем та ТОВ Енеко.ЮА вказує на те, що за наслідками відповідних господарських операцій позивач мав відповідну ділову мету та в кінцевому результаті отримав прибуток від такої діяльності. Жодних доказів про те, що складені в процесі здійснення таких господарських операцій первинні документи є дефектними чи складені невірно з боку відповідача суду надано не було.

Так, суд враховує, що Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були обов`язковими для підтвердження формування податкового кредиту.

Відтак підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, встановлені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Надані позивачем документи (договори, акти, податкові накладні, акти виконаних/наданих робіт/послуг, тощо) є первинними документами в розумінні вимог статті 9 цього Закону та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій.

Як слідує зміст акту перевірки, підставами за яких відповідач вважає, що ТОВ Енеко.ЮА не постачало на адресу позивача зазначені роботи є те, що ТОВ Енеко.ЮА (наразі ТОВ Айкю Сістем ) не володіло достатніми необхідними трудовими та матеріальними ресурсами для виконання значного обсягу робіт, а також останнє за переконанням контролюючого органу є утворювачем (транзитером) схемного кредиту у ланцюгу постачання відповідних товарів.

Однак з такими доводами відповідача суд в повній мірі погодитись не може.

З цього приводу суд враховує, що згідно правової позиції Верховного Суду, яка неодноразово була викладена в його постановах (наприклад від 13.11.2018 по справі № 804/1234/13-а, від 07.09.2018 по справі № 826/18127/13-а, від 16.10.2018 по справі № 808/1593/17, від 12.02.2019 у справі № 813/1049/16 та інших) право платника податку на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. При цьому порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки товарів (робіт, послуг) на адресу позивача, які в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.

В акті перевірки контролюючий орган самостійно вказує на те, що ТОВ Енеко.ЮА (наразі ТОВ Айкю Сістем ), код ЄДРПОУ 41046476, є діючим суб`єктом господарювання, що здійснює свою діяльність на території держави, у спірний період мав штат працівників, позаяк згідно із податкового розрахунку форми -ДФ за ІІ квартал 2018 року у штаті підприємства працювало 12 осіб та за цивільно-правовими договорами - 3 особи. При цьому відповідач наводить приклад відносно того, що тільки за актом виконаних робіт від 20.06.2018 № 1 необхідно було щоб роботи виконувало 50 працівників.

Однак, на переконання суду, такі доводи відповідача не можуть прийматися до уваги, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на фактичних даних та обставинах виконання господарських договорів. При цьому суд не вважає за необхідним удаватися до здійснення тих чи інших розрахунків як виробничих потужностей даного підприємства так і щодо співвідношення часу необхідного для виконання тих чи інших робіт, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, його матеріальних та трудових ресурсів, так як припущення контролюючого органу про їх недостатність не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Тим більше, відповідач у акті перевірки наголошує на тому, що ТОВ Енеко.ЮА самостійно не виконувало обумовлені договорами роботи, а придбало їх у іншого контрагента - ТОВ Содарт . Наведене якраз і повністю нівелює попереднє твердження відповідача про недостатність у ТОВ Енеко.ЮА власних матеріальних та трудових ресурсів, позаяк у цьому випадку такі і не вимагалися.

Щодо перебування у провадженні ГУ СБ України у м. Києві та Київській області кримінального провадження № 42019100000000055 від 24.01.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в межах якого фігурує ТОВ Содар , то суд зауважує, що будь-яка інформація оперативних підрозділів ДПС, інших правоохоронних органів, як і відомості про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є беззаперечним та достатнім фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених відповідними контрагентами, які фігурують у такій інформації. Такі висновки неодноразово були підтримані як Верховним Судом України у постановах від 05 березня 2012 року у справі N 21-421а11, від 22 вересня 2015 року у справі N 810/5645/14, а також і Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі N 2а-9375/11/1370, від 13 березня 2018 року у справі N 826/13582/13-а, від 27 березня 2018 року у справі N 816/809/17.

Відповідно, до винесення вироку в рамках кримінального провадження матеріали, зібрані в рамках вказаних кримінальних проваджень, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі згідно ст. 78 КАС України може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Наразі відповідачем жодних вироків суду щодо осіб, з якими позивач мав господарські стосунки, а це виключно ТОВ Енеко.ЮА , до матеріалів справи долучено не було. А ТОВ "Содар" як і інші особи, про які згадує відповідач в даному випадку контрагентами позивача навіть не були, а тому жодного відношення до цієї справи мати не можуть.

Крім того, безпідставним є й посилання контролюючого органу на інформаційно - аналітичну базу відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (постанови Верховного Суду від 27.03.2018 №816/809/17 (К/9901/1349/17, від 18.12.2019 у справі N 825/3891/14, від 22.11.2019 у справі N 817/2887/14).

Так, процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до матеріалів справи, надано необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між сторонами договорів та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Відсутність у контрагента достатніх задекларованих трудових та матеріальних ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, так як судом не встановлено жодних фактів, які б свідчили про обізнаність платника податків щодо такої поведінки його контрагентів та злагодженість дій між ними.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 грудня 2019 у справі N 814/1439/17.

Отже, з огляду на обставини справи, суд погоджується з доводами позивача про те, що він як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням підрядником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків від можливої неправомірної діяльності контрагента.

Суд вкотре повторює, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальниками товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зокрема, в постановах від 18.05.2018 у справі N П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі N 802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі N 826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі N 2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі N 826/9039/16, від 10.09.2018 у справі N 826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі N 826/25442/15, від 11.09.2018 у справі N 810/2677/17, від 18.11.2019 у справі N 808/3356/17, від 17.09.2019 у справі N 500/2733/18.

Проте, відповідачем в цьому випадку не доведено будь-яких фактів, що підтверджують злагодженість дій позивача та його контрагента - ТОВ Енеко.ЮА , спрямованих на формальне документування здійснених між ними господарських операцій з метою отримання податкової вигоди.

Згідно із п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Водночас, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог КАС України надано не було.

З огляду на викладені позиції вищих судових інстанцій та положення норм права, факти порушень контрагентами позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування і тому повинен бути позбавленим права на податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до отриманих податкових накладних після отримання придбаних товарів (послуг).

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ Поділля Енерджі Груп як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення господарських операцій як позивач так і його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались, жодні вироки суду про причетність цих осіб до протиправної діяльності також відсутні і доказів про їх наявність відповідач не надав.

Статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Також, у справі "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява N 803/02), Європейський суд з прав людини у п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання".

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу N 1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу N 1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковим органом таких доказів не наведено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

В даному випадку факт здійснення господарських операцій позивача із ТОВ Енеко.ЮА підтверджується дослідженими в судовому засіданні первинними документами позивача, а також обов`язковими податковими накладними, достовірність та правильність оформлення яких податковий орган не ставить під сумнів, у зв`язку з чим є безпідставним твердження відповідача про порушення ТОВ Поділля Енерджі Груп вимог податкового законодавства, зазначених у акті перевірки від 19.02.2021 № 1627/02-32-07-12/39380623.

З огляду на вищенаведене, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 01.04.2021 року № 0027630712, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 81001,00 грн., з яких сума грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням з ПДВ - 64801,00 грн., і штрафні санкції - 16200,00 грн., та від 01.04.2021 року № 0027650712, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2018 року на 75818,00 грн. є протиправними, а отже підлягають скасуванню. Відповідно, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2352,28 грн. підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11000 грн., то суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію договору № 11 від 01.03.2021 року про надання правової (правничої) допомоги, додаткову угоду №1 ( далі - додаткова угода) від 01.03.2021 року до договору № 11 від 01.03.2021 року про надання правової (правничої) допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 02.08.2021 року, акт здачі-прийому наданих(отриманих) послуг від 30.07.2021 року, за яким вартість наданих послуги правової допомоги адвокатом Олійником Р.О. на користь ТОВ Поділля Енерджі Груп у даній справі становить 11000 грн.

Так, за умовами додаткової угоди від 01.03.2021 року про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ Поділля Енерджі Груп та Адвокатським бюро Романа Олійника , адвокатське бюро приймає зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах передбачених основним договором, пов`язану із судовим оскарженням документальної позапланової виїзної перевірки, оформленої Актом Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Поділля Енерджі Груп від 19.02.2021 року, №1627/02-32-07-12/39380623, а також прийнятих за її наслідками податкових повідомлень-рішень (п. 1.2. додаткової угоди), що, окрім іншого, включає представництво клієнта в будь-яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, збір доказів та всі інші передбачені процесуальним законодавством дії, а клієнт зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати обумовлені угодою гонорар та фактичні витрати, пов`язані з виконанням адвокатом угоди. Надання юридичної допомоги включає надання клієнту усних та, за потреби, письмових консультацій, складення всіх необхідних документів, в тому числі процесуальних, безпосередньо участь в судових засіданнях з метою представництва інтересів клієнта та надання іншої допомоги необхідної для належного представництва інтересів клієнта (п. 1.3. додаткової угоди).

Згідно п. 1.4 додаткової угоди сторони погодили розмір гонорару, який має бути сплачений адвокату за надання правової допомоги в розмірі 11000 грн. Відповідну суму клієнт сплачує на рахунок бюро на протязі 10 робочих днів з моменту набрання рішення у справі законної сили.

Тобто, наразі позивачем не надано доказів здійснення оплати за отримані послуги правничої допомоги адвоката, позаяк така оплата має бути проведене на протязі 10 днів після набранням рішення законної сили.

З вказаного приводу Верховним Судом у постанові від 26.06.2019 у справі N 813/481/18 та постанові від 21.01.2021 у справі N 280/2635/20 викладено правовий висновок відповідно до якого відсутність доказів оплати послуг правничої допомоги адвоката за наявності доказів фактичного надання послуг не може бути перешкодою у присудженні на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Тобто, той факт, що в позивача існує обов`язок здійснити розрахунок із адвокатом за отримані послуги правової допомоги після винесення судового рішення, за наявності доказів фактичного надання послуг не є перешкодою у присудженні на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Як зазначено у статті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Як вбачається з Опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 02.08.2021 року, станом на 02.08.2020 року адвокат Олійник Р.О. надав позивачу правову допомогу відповідно до Договору про надання правничої допомоги та додаткової угоди у формі:

- складення та подання до податкового органу Заперечень до Акту Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Поділля Енерджі Груп від 19.02.2021 року, №1627/02-32-07-12/39380623 - 6 годин;

- надання усних консультацій стосовно судової практики застосування податкового законодавства - 2 години.;

- підготовка матеріалів, необхідних для подання позовної заяви - 8 годин;

- складення та подання до суду позовної заяви - 3 години;

- складення та подання до податкового органу повідомлення про подання до суду даної позовної заяви - 0,5 години;

- складення та подання до суду клопотання про відкладення судового засідання - 0,5 години;

- складення та подання до суду Відповіді на відзив - 4 години;

- участь в судових засіданнях - загалом 2,5 години;

- опрацювання матеріалів необхідних для підготовки додаткових пояснень - 24 години;

- підготовка матеріалів необхідних для складення додаткових пояснень - 1 година;

- складення та подання до суду і направлення відповідачу додаткових пояснень - 3 години;

- складення та подання до суду і направлення відповідачу додаткових пояснень, що стосуються відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу - 4 години.

Загальна вартість послуг, вказаних в описі, становить 110000 грн.

Втім, на думку суду, виходячи із обставин даної конкретної справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 11000 грн. є завищеним.

Так, перше на що суд звертає увагу це те, що надання таких послуг як складення та подання до податкового органу Заперечень до Акту Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Поділля Енерджі Груп від 19.02.2021 року, №1627/02-32-07-12/39380623 не є предметом спору у даній справі, оскільки процедура подання заперечень на Акт є процедурою адміністративного, а не судового оскарження дій податкового органу, а тому її проведення не можу включатись до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

По - друге, послуга надання усних консультацій стосовно судової практики застосування податкового законодавства в даному випадку, виходячи із предмету судового оскарження, охоплюються в загальному вираженні підготовкою позовної заяви, а тому їх виокремлення в окрему категорію в цьому випадку здійснено безпідставно. Окрім того послуги опрацювання матеріалів необхідних для підготовки додаткових пояснень , підготовка матеріалів необхідних для складення додаткових пояснень , складення та подання до суду і направлення відповідачу додаткових пояснень є єдиним процесом, що стосується одних і тих самих пояснень, а тому виокремлення стадійності їх підготовки на думку суду є недоречним.

Суд звертає увагу, що наданий опис робіт не містить детального розрахунку суму, заявленої до відшкодування, описуючи лише фактичний час витрачений адвокатом.

Суд наголошує, що за змістом п. 1.2 додаткової угоди, розмір гонорару адвокатського бюро стосується наданої правової допомоги, передбаченої п. 1.2 цього Договору. При цьому, аналіз п. 1.2 Договору вказує на те, що повноваження адвоката за цим договором не обмежені представництвом інтересів клієнта лише в суді першої інстанції. Тому, визначена загальна вартість робіт - 11000 грн. вочевидь не є вартістю наданої правової допомоги при розгляді цієї справи виключно у Вінницькому окружному адміністративному суді, а й стосується надання іншої правової допомоги поза межами цього суду.

Суд не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак у даному випадку не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару в сумі 11000 грн., зазначені в описі робіт витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

За таких обставин суд, керуючись принципом справедливості, виходячи із фактичного обсягу наданих адвокатом послуг правової допомоги, пов`язаних із складанням позовної заяви з додатками, відповіді на відзив, участі адвоката у судових засіданнях, характером та предметом даного спору, приходить до висновку про можливість зменшення розміру витрат в даній справі до 5000 грн., що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 2352,28 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72, 77, 90, 94, 139, 195, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 01.04.2021 № 0027630712 та від 01.04.2021 № 0027650712.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Енерджі Груп" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2352,28 грн. (дві тисячі триста п`ятдесят дві гривні 28 копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено судом згідно ч. 3 ст. 243 КАС України 10.09.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля Енерджі Груп" (код ЄДРПОУ: 39380623, місцезнаходження: 21007, м. Вінниця, вул. Академіка Янгеля, 32);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович