Рішення

від 13.09.2021 по справі 560/5780/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/5780/21

РІШЕННЯ

іменем України

13 вересня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 щодо визначення податкового зобов`язання сплати земельного податку з фізичних осіб на суму 12606,44 грн від 30.04.2020 р. №3646385-5005-2204.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона є користувачем земельних ділянок загальною площею 31,0 га з кадастровими номерами 6820988300:03:008:0005 та 6820988300:03:008:0004, що знаходяться на території Холодецької сільської ради. Ці земельні ділянки рішенням 9 сесії Волочиської районної ради народних депутатів від 20.04.2000 №95 були виділені для створення фермерського господарства. Як наслідок, після створення та реєстрації 01.09.2000 селянського фермерського господарства "Обрій", право користування вказаними земельними ділянками передано до складу майна на баланс фермерського господарства. Тобто, обов`язок внесення плати за землю має фермерське господарство "Обрій", а не позивачка. Проте, відповідач протиправно виніс спірне податкове повідомлення-рішення.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та Державного акту постійного користування землею для ведення фермерського господарства ІІІ-ХМ №006491 від 22.06.2000 у користуванні позивачки для ведення фермерського господарства перебуває земельна ділянка площею 31 га, яка розташована на території Холодецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області. Оскільки платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, а право землекористування у фермерського господарства "Обрій" на спірні земельні ділянки не зареєстровано, то сплачувати земельний податок повинна саме позивачка. Рішенням сесії Холодецької сільської ради №3-26/2019 від 11.07.2019 "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2020 рік" затверджено ставку земельного податку в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки для земель сільськогосподарського призначення. З урахуванням зазначеного винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення, в якому зазначена сума податкового зобов`язання 12606,44 грн (45025 грн (нормативна грошова оцінка) х 1% (ставка податку) х 28,0 (площа земельної ділянки - сільськогосподарські угіддя).

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.05.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2021 заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій області про розгляд справи №560/5780/21 за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Позивачці 22.06.2000 видано державний акт на право постійного користування землею площею 31,0 га серії ІІІ-ХМ №006491. Земельна ділянка надана на підставі рішення 9 сесії Волочиської районної ради народних депутатів Волочиського району Хмельницької області від 20.04.2000 №96 для ведення селянського (фермерського) господарства.

За змістом витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексні номери 49249081 від 07.12.2015 та 49256089 від 07.12.2015, на підставі вказаного державного акта за ОСОБА_1 зареєстровано право постійного користування земельними ділянками площею 11,50 га кадастровий номер 6820988300:03:008:0005 та площею 19,50 га кадастровий номер 6820988300:03:008:0004 для ведення фермерського господарства.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №228141 селянське фермерське господарство "Обрій" (ідентифікаційний код 30943207) зареєстроване 01.09.2000, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР - 16541200000000167.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником селянського фермерського господарства "Обрій".

Позивачка також є засновником вказаного господарства, про що зазначено в пункті 1.2 Статуту селянського (фермерського) господарства "Обрій".

Згідно з пунктом 3.3 зазначеного статуту на ім`я голови господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності землею, державний акт на право постійного користування землею.

Відповідно до довідки Холодецького старостинського округу Волочиської міської територіальної громади від 30.04.2021 №93 фермерське господарство "Обрій" використовує та обробляє землі самостійно площею 31 га, у тому числі: рілля - 27,02 га, кормові угіддя - 0,98 га, чагарники - 2,77 га, пориті місця - 0,23 га, інші угіддя - 3,00 га.

Відомості щодо користування селянським фермерським господарством "Обрій" земельними ділянками, наданими позивачці, також відображено в податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи.

Відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 30.04.2020 №3646385-5005-2204, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивачці визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб 12606,44 грн.

Позивачка, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 30.04.2020 №3646385-5005-2204 протиправним, звернулася з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За приписами статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з статтею 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Згідно з пунктами 288.1 - 288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Зі змісту наведеного слідує, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Положеннями пункту 286.1 статті 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Таким чином, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки. У разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.

Разом з цим, оцінюючи доводи позивача про те, що об`єктом плати за землю в розглянутих правовідносинах є земельна ділянка, надана в оренду з метою створення фермерського господарства, та фактично використовується фермерським господарством, яке реалізуючи права фактичного землекористувача має обов`язок внесення плати за землю, суд вказує наступне.

У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постановах від 01.04.2020 у справі №320/5724/17 та від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Зі змісту приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" слідує, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Отже, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі №695/1275/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18).

Суд дійшов висновку, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц.

Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. Відповідна правова позиція викладена в постанові ВП ВС №922/989/18 від 23.06.2020.

За таких обставин, позивачка з моменту реєстрації селянського фермерського господарства "Обрій" втратила статус землекористувача, а такий статус з моменту реєстрації перейшов до вказаного господарства.

Наведене є підставою для визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправним, оскільки податкове зобов`язання визначено не тому суб`єкту, який є землекористувачем.

Що ж до посилання відповідача на те, що позивач належним чином не оформив передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу, і відповідне право за фермерським господарством не зареєстроване у відповідному реєстрі, то ці посилання, на думку суду, є безпідставними з огляду на наступне.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, реєстрація будь-якого речового права лише підтверджує (засвідчує) право використання певного майна, а не надає правомочності щодо його використання як такого.

Внесення права користування до реєстру речових прав носить суто формальний характер та не є визначальним за цих правовідносин. Так, по перше, відповідачем у справі не спростовано фактичне (безпосереднє) використання земельних ділянок саме фермерським господарством, а по друге, виходячи зі специфіки створення фермерського господарства та переходу до нього прав і обов`язків землекористувача згідно з нормами Закону України "Про фермерське господарство", укладення якоїсь додаткового угоди про зміну землекористувача з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, про що наголошено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №927/79/19.

При цьому суд враховує, що відсутність записів у реєстрі речових прав щодо фактичного користування земельними ділянками фермерським господарством в жодному разі не може спричинювати шкоди інтересам держави, оскільки всі необхідні податкові платежі в цьому випадку мають сплачуватися саме фактичним користувачем земельної ділянки - фермерським господарством.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачка сплатила судовий збір в розмірі 908,00 грн. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 908,00 грн судових витрат у вигляді судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 30.04.2020 №3646385-5005-2204.

Стягнути на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 44070171) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк