Рішення

від 07.09.2021 по справі 547/272/21

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/272/21

Провадження №2/547/196/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання Ю.В.Юрченко,

представник позивача ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" - адвокат І.В.Близнюк,

керівник відповідача ФГ "Поділ-Агро" - В.М.Омельченко,

представник відповідача ФГ "Поділ-Агро" - адвокат Д.В.Калафута,

представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат В.І.Сенкевич,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська" до ОСОБА_2 , Фермерського господарства "Поділ-Агро", третя особа державний реєстратор Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області Попова Ольга Юріївна, про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в редакції позивача, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі з одночасним припиненням такого права,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2021 позивач звернувся до Семенівського районного суду Полтавської області із позовом, предмет якого частково змінено 12.07.2021. Остаточно позивач просив:

1. Визнати укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі Додаткової угоди до договору № 51 оренди земельної ділянки від 01.01.2008, який укладено між ОСОБА_3 (Орендодавцем), і ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" (Орендарем), який зареєстрований 16.03.2010 у Семенівському районному відділі ПРФ ДП "Центр ДЗК", про що здійснено запис у Державному реєстрі земель за № 041056200097 такого змісту:

Додаткова угода

до договору оренди земельної ділянки від 01.01.2008 №51

(запис про державну реєстрацію вчинено 16.03.2010 за № 041056200097)

с. Веселий Поділ 17 березня 2020 року

Полтавська область

ОСОБА_3 (місце фактичного проживання та/або місця реєстрації: с. Паніванівка, Семенівський р-н, Полтавська обл., 38281) реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт серія/номер: НОМЕР_2 , який (-а) іменується в подальшому - Орендодавець, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Агрофірма Пузиківська (код ЄДРПОУ 34548552), місце знаходження якого є : с. Пузикове, вул. Центральна, буд. 4, Глобинський район, Полтавська область, в особі директора Замикули Олексія Володимировича (діючого на підставі статуту ТОВ Агрофірма Пузиківська ), що іменується в подальшому - Орендар, з іншої сторони, уклали угоду про наступне:

1. Сторони домовилися поновити термін дії договору оренди земельної ділянки від 01.01.2008 № 51 (запис про державну реєстрацію вчинено 16.03.2010 за № 041056200097) (далі - договір оренди) строком на 10 (десять) років.

2. Пункт 9 Розділу Орендна плата договору оренди змінити та викласти в наступній редакції: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 11 відсотків від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік . Предмет договору є земельна ділянка площею 2,4593 га, кадастровий номер - 5324581200:00:001:0247, яка розташована на території Веселоподільської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

3. Доповнити пункт 9 Розділу Орендна плата договору оренди підпунктом 9.1, який викласти в такій редакції: За погодженням з Орендодавцем орендна плата може бути внесена в натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі повинен відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. В даному випадку сторони додатково погоджують перелік, кількість або частку продукції, одержаної із земельної ділянки, якісні показники продукції, місце, умови, порядок, строки поставки .

4. Доповнити пункт 8 Розділу Строк дії Договору договору оренди підпунктом 8.1, який викласти у наступній редакції: Після закінчення строку дії договору оренди, орендар - має право користування (права оренди) земельною ділянкою до повного збору ним врожаю, якщо посівні роботи були проведені до закінчення строку дії договору оренди

5. Всі інші умови договору оренди земельної ділянки залишити без змін.

6. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 01.01.2008 № 51 (запис про державну реєстрацію вчинено 16.03.2010 за № 041056200097). Додаткова угода набуває чинності з моменту внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

7. Додаткова угода складена та підписана у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких призначається для зберігання у суб`єкта реєстрації речових прав на нерухоме майно, другий - в орендодавця, третій - у орендаря.

Орендодавець Орендодавець

Іванютенко Лідія Костянтинівна ТОВ "Агорофірма "Пузиківська"

с.Паніванівка, Семенівського (код ЄДРПОУ 34548552)

району, Полтавської області, вул.Центральна, буд. 4, с. Пузикове

ідентифікаційний код фізичної особи Глобинський р-н, Полтавська

1279023063 обл., 39050

в особі директора Замикули О.В.

2. Визнати недійсним договір оренди землі № 146 від 01.04.2020, який укладено між В.К.Первак (Орендодавцем), і Фермерським господарством "Поділ-Агро" (Орендарем) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324581200:00:001:0247 площею 2,4593 га, яка розташована на території Веселоподільської сільської ради Семенівського району Полтавської області (далі спірний договір № 146).

3. Скасувати рішення державного реєстратора Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області О.Ю.Попової, індексний номер рішення 51923503, про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди за договором оренди землі № 146 від 01.04.2020, який укладено між В.К.Первак (Орендодавцем) та Фермерським господарством "Поділ-Агро" (Орендарем) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324581200:00:001:0247 площею 2,4593 га, яка розташована на території Веселоподільської сільської ради Семенівського району Полтавської області (далі - спірна земельна ділянка) з одночасним припиненням такого речового права.

4. Судові витрати покласти та відповідачів.

В обґрунтування позову зазначено, що 01.01.2008 між ОСОБА_4 , як орендодавцем, і ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" укладено договір № 51 оренди належної орендодавцеві земельної ділянки площею 2,46 га на підставі державного акту серія ІІ-ПЛ № 010977. Договір укладено на строк 10 років і зареєстровано 16.03.2010 у Семенівському районному відділі ПРФ ДП "Центр ДЗК". Договір діє до 16.03.2020. Договором передбачено переважне право орендаря на його поновлення, про що не пізніше ніж за 90 днів орендар має повідомити орендодавця.

13.12.2019 позивач надіслав орендодавцеві ОСОБА_4 повідомлення про поновлення договору оренди землі на новий строк відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та проект додаткової угоди за змістом, вказаним у відповідній частині прохальної частини позовної заяви.

Як вбачається з інформаційної довідки № 249910275 від 25.03.2021 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відсудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем після померлої ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про право на спадщину № 7 від 02.02.2016.

01.04.2020 відповідачі уклали договір оренди № 146 щодо спірної земельної ділянки, право оренди за яким зареєстровано 07.04.2020 за ФГ "Поділ-Агро".

За таких обставин відповідач ОСОБА_1 не заперечувала проти поновлення договірних відносин із позивачем на умовах додаткової угоди, ухилилася від підписання додаткової угоди з позивачем про поновлення договору оренди землі.

Позивачем виконано вимоги ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 626, 792 ЦК України і набуто право на поновлення договору оренди землі на умовах запропонованої позивачем додаткової угоди, у т.ч. з огляду на "мовчазну згоду" відповідача ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_1 не надавала жодних заперечень щодо поновлення договору оренди землі, тому спірний договір оренди землі № 146 порушує переважне право позивача на поновлення договору оренди землі від 01.01.2008 № 51.

Відповідно до ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі смерті спадкодавця перебіг строків, визначених частинами 2, 5, 6, 8 зупиняються до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку. ОСОБА_1 не повідомляла позивача про набуття права власності на успадковану земельну ділянку.

Одна й та ж сама земельна ділянка не може бути об`єктом оренди двох договорів, укладених із різними орендарями, тому слід визнати недійсним договір оренди землі № 146 від 01.04.2020, який укладено відповідачами під час дії договору оренди землі від 01.01.2008, що укладено між позивачем і відповідачем-фізичною особою, а також скасувати відповідне рішення державного реєстратора О.Ю.Попової про належне відповідачеві ФГ "Поділ-Агро" право оренди на земельну ділянку ОСОБА_1 із одночасним припиненням такого права.

РУХ СПРАВИ

Ухвалою суду від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 18.05.2021.

Підготовчі судові засідання відкладалися, у них оголошувалися перерви за клопотанням представників сторін у зв`язку із неможливістю взяти участь у судовому засіданні, витребуванням і необхідністю надання доказів, зміною предмету позовних вимог.

28.07.2021 закрито підготовче судове засідання і призначено невідкладно розгляд справи по суті.

28.07.2021 оголошено перерву у розгляді справи по суті до 07.09.2021 за спільним клопотанням представників сторін і для надання до суду доказу спадкоємства ОСОБА_5 .Первак спірної земельної ділянки після ОСОБА_4 - свідоцтва про право на спадщину.

ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві заперечувала проти позову повністю. Вказала, що до позову додано лист-повідомлення позивача про поновлення договору оренди землі без підпису керівника позивача і печатки позивача. В.К.Первак вказаного листа "до запитання" не отримувала. В.К.Первак письмово відмовила позивачеві у поновленні договору оренди землі.

Позивач протягом 2008 - 2015 років офіційно не сплачував ОСОБА_5 .Первак орендну плату за договором оренди землі № 51 від 01.01.2008. У 2018 році взагалі не виплачено орендної плати, за 2019 рік сплачено орендну плату не в повному обсязі 6474,24 грн. (позивачка має у власності три ділянки, тому їй було сплачено 19422,72 грн : 3 = 6474,24), яку виплачено за одну земельну ділянку за 2017 рік. У 2019 році сплачено орендну плату 2250,00 грн замість 6474,24 грн.

18.07.2019 позивачеві із витягу із Державного реєстру речових прав було відомо, що власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_1 . Однак позивач адресував проект додаткової угоди 13.12.2019 іншій особі - ОСОБА_4 .

24.01.2020 В.К.Первак письмово відмовила позивачеві у поновлення договору оренди землі, про що надіслала лист поштою.

В.К.Первак уклала після завершення першого договору оренди землі щодо спірної земельної ділянки із позивачем новий договір оренди землі із відповідачем ФГ "Поділ-Агро".

Попередній розрахунок витрат на надання правової допомоги складає 14000,00 грн і очікувані витрати по 2000,00 грн за участь адвоката у одному судовому засіданні.

Відзивом на заяву про уточнення позовних вимог ОСОБА_6 вказав, що вимагаючи у відповідача ОСОБА_5 .Первак сплату 2250,00 грн за оранку спірної земельної ділянки, позивач вже знав про наступне не використання ним спірної землі. Розмір орендної плати за договором № 146 майже у 1,5 рази є вищим аніж розмір орендної плати, запропонований додаткового угодою позивача.

ФГ "Поділ-Агро" у відзиві заперечувало проти позову повністю. Позивачем не доведено провини ФГ "Поділ-Агро" і будь-яких порушень з його боку прав позивача. ФГ "Поділ-Агро" є неналежним відповідачем, під час укладення спірного договору оренди землі від 01.04.2020 № 146 діяло відповідно до чинного законодавства. Відповідач ОСОБА_1 надала документи про право власності на спірну земельну ділянку, яка не була обтяжена іншим правочинами чи зобов`язаннями. ФГ "Поділ-Агро" є фактичним користувачем спірної земельної ділянки.

Відповіддю на відзив позивач вказав, що відповідач ФГ "Поділ-Агро" є належним, оскільки набув право оренди не спірну земельну ділянку. Укладення відповідачами 01.04.2020 договору оренди землі протягом строку дії договору оренди землі із позивачем порушено і право оренди позивача, і належне йому переважне право оренди спірної земельної ділянки.

Третя особа державний реєстратор Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області Попова Ольга Юріївна не є відповідною осадовою особою після початку припинення Устимівської сільської ради як юридичної особи після місцевих виборів 25 жовтня 2020 року.

Представник позивача - адвокат І.В.Близнюк у судовому засіданні позов підтримав повністю. Наголосив, що відповідач ОСОБА_1 не повідомляла позивача про перехід до неї права власності на успадковану від ОСОБА_4 спірну земельну ділянку. Договір оренди землі зберігає свою чинність для нового власника. Особа могла отримувати орендну плату до отримання свідоцтва про право на спадщину. Відсутній доказ отримання позивачем листа-відмови відповідача ОСОБА_5 .Первак від поновлення договору оренди землі. Запропонована позивачем додаткова угода містить орендну плату у розмірі 11 % від нормативної грошової оцінки землі, у той час як укладений спірний договір оренди № 146 землі містить 9 % розмір. Тобто умови ФГ "Поділ-Агро" є гіршими. Позивач не повертав земельну ділянку відповідачеві ОСОБА_1 . Акт встановлення меж і акт приймання-передачі земельної ділянки від 01.04.2020 від ОСОБА_1 до ФГ "Поділ-Агро" не містить підпису інженера землевпорядника тому є неналежним доказом. ОСОБА_1 ввела в оману позивача, оскільки вказувала на самостійний обробіток землі, а насправді передала її в оренду іншій особі. Представник не володіє відомостями чи обробляє позивач спірну земельну ділянку у 2020 році.

Позивач належним чином виконував обов`язки орендаря за договором оренди землі від 01.01.2008. Через закінчення 3-річного строку збереження документів не може надати докази сплати орендної плати упродовж 2008 - 2015 років.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат В.І.Сенкевич у судовому засіданні заперечував проти позову із вказаних у відзиві підстав. Наголосив, що позивач на дату складення проекту додаткової угоди вже знав про смерть первинного власника земельної ділянки. Керівник позивача не підписав проект додаткової угоди, який позивач 13.12.2019 пропонував для підписання ОСОБА_1 . Позивач протягом місяця мав оспорити зволікання у підписанні додаткової угоди, але зробив це значно пізніше. Протягом 2018 і 2019 років позивач вже платив орендну плату ОСОБА_1 , тобто позивач знав що вона стала власником спірної земельної ділянки. Позивач ОСОБА_5 .Первак цінним листом з описом вкладення надіслала на адресу позивача відмову про поновлення договору оренди землі, яку позивач отримав 30.01.2020. Після виникнення перепон з боку позивача у самостійному обробітку відповідачем ОСОБА_1 своєї земельної ділянки вона вирішила укласти договір із ФГ "Поділ-Агро". 14.04.2020 В.К.Первак сплатила позивачеві 2250,00 грн за оранку її землі, що було озвучено представниками позивача як умова повернення землі. Визначений договором № 146 розмір орендної плати 9 % передбачає її збільшення на коефіцієнт 1,756, що значно перевищує запропонований позивачем розмір орендної плати 11 %.

Строк зберігання документів про сплату орендної плати складає 3 роки від дати закінчення договору оренди землі.

Керівник відповідача ФГ "Поділ-Агро" В.М.Омельченко у судовому засіданні пояснив, що 01.04.2020 ОСОБА_7 підписав із В.К.Первак акт встановлення меж і акт приймання передачі в оренду землі за договором № 146. Спірною землею із квітня 2020 року користується ФГ "Поділ-Агро".

14.04.2020 відбулася телефонна розмова ОСОБА_7 і зустріч із представниками позивача з питання повернення В.К.Первак її землі від Агрофірми "Пузиківська". Представники "Пузиківської" як умову повернення землі висунули сплату 2250,00 грн за здійснену весняну оранку земельної ділянки засобами "Пузиківської". В.К.Первак сплатила "Пузиківській" 2250,00 грн як за умову повернення землі. Акту повернення землі не підписували. При цьому були присутні ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Представник відповідача ФГ "Поділ-Агро" - адвокат Д.В.Калафута підтримала відзив на позов. Ствердила, що вказані акти встановлення меж і прийому-передачі землі підписано 01.04.2020 між ОСОБА_1 і ФГ "Поділ-Агро". ФГ "Поділ-Агро" уклало договір оренди належної ОСОБА_5 .Первак землі після припинення договору оренди землі із ТОВ "Агрофірма "Пузиківська". Переважне право на поновлення договору оренди землі у позивача не виникало. Реєструючи у квітні 2020 року право оренди за договором № 146 державний реєстратор пересвідчився у відсутності зареєстрованих за будь-ким прав оренди на спірну земельну ділянку. Договір оренди із ФГ "Поділ-Агро" передбачає збільшення 9 % орендної плати на коефіцієнт 1,756, тому остаточний відсоток орендної плати є значно більшим, аніж запропонований додатковою угодою позивача.

Вивчивши письмові заяви учасників справи, вислухавши їх вступні слова, вивчивши матеріали справи і надані до суду докази, судом встановлено такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Між позивачем ТОВ Агрофірма "Пузиківська", як орендарем, і ОСОБА_4 , як орендодавцем, 01.01.2008 укладено договір оренди земельної ділянки № 51 щодо земельної ділянки площею 2,46 га, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта про право приватної власності на землю серія ІІ-ПЛ № 003965. Договір укладено на строк 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У такому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Орендна плата вноситься у розмірі 2 % що складає 576,10 грн, з 01.01.2009 3 % що складає 995,60 грн, від нормативної грошової оцінки землі. Орендна плата вноситься з урахуванням індексації до 31 грудня поточного року. Договір набирає чинності після його підписання та його державної реєстрації. Договір зареєстровано у Семенівському районному відділ ПРФ ДП "Центр ДЗК", про що здійснено запис у Державному реєстрі земель за № 041056200097 від 16.03.2010.

Відповідно до ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на дати укладення та державної реєстрації договору оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно п. 5 ст. 126Земельного кодексу України (в редакції на час реєстрації договору) (далі ЗК) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до Закону.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України (далі ЦК) передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, установлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК). Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є закон "Про оренду землі". За змістом ст.ст. 18, 20 ЦК цього укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020, справа № 322/1178/17, зазначила, що метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (ч. 2 ст. 631 ЦК), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції ч. 3 ст. 640 ЦК є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК.

Відтак із урахуванням зазначених норм матеріального права і висновків Верховного Суду випливає, що 10-річний строк дії договору оренди землі № 51 від 01.01.2008 , що укладений між позивачем ТОВ "Агрофірма "Пузиківська", як орендарем, і ОСОБА_4 , як орендодавцем, діє протягом 16.03.2010 - 16.03.2020 .

Аргумент відповідача ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_6 , що договір діє з дня підписання акту приймання-передачі землі від 01.01.2008 не ґрунтується на законі.

У жодної із сторін після 01.01.2008 не було перешкод самостійно зареєструвати договір оренди землі до 16.03.2010.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 174345869 від 18.07.2019 на підставі договору оренди землі від 01.01.2008 № 51 державним реєстратором Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області Ю.М.Похилець 12.07.2019 зареєстровано право оренди за орендарем ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" на земельну ділянку відповідача ОСОБА_1 площею 2,4593 га кадастровий номер 5324581200:00:001:0247 на строк 10 років.

Згадана реєстраційна дія не змінила строк дії договору оренди землі , оскільки договір зареєстровано у встановленому порядку 16.03.2010 органом ДЗК і саме це є датою початку строку його дії.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження, зокрема, на земельні ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Відтак, відсутність у наданих чи сформованих державними реєстраторами витягах із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про існуюче у позивача з 16.03.2010 право оренди земельної ділянки ОСОБА_4 на строк 10 років по 16.03.2020, тобто їх неповнота, не спростовує встановленого законом пріоритету паперового носія перед відомостями ДЗК.

Як вбачається з інформаційної довідки № 249910275 від 25.03.2021 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відсудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна відповідач ОСОБА_5 .Первак є спадкоємцем спірної земельної ділянки після померлої ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про право на спадщину № 7 від 02.02.2016.

Судові надано копію згаданого свідоцтва про право на спадщину за законом щодо спірної земельної ділянки після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка була матір`ю відповідача ОСОБА_1 .

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 18.05.2021 № 244 відповідач ОСОБА_1 отримувала від ТОВ "АФ "Пузиківська" у 2016 році 19266,09 грн за надання майна у лізинг (оренду) у 2017 році - 19422,72 грн, у 2019 році - 2250,00 грн.

Довідкою від 27.07.2021 № 21 стверджено, що ТОВ Агрофірма Пузиківська своєчасно та в повному обсязі проводили розрахунки з виплати орендної плати ОСОБА_4 , зазначивши, що за період з 01.01.2008 по 31.12.2020 звернень чи скарг за договором №51 від 01.01.2008 не надходило.

Будь-яких інших доказів щодо отримання відповідачем ОСОБА_1 (та її спадкодавцем ОСОБА_4 ) інших сум орендної плати від ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" протягом 2010 - 2020 років позивачем до суду не надано.

Відповідач ОСОБА_1 заперечує належну і повну сплату позивачем орендної плати за договором від 01.01.2008 № 51 протягом усього строку його дії.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 4 ст. 81 ЦПК України).

Відтак суд погоджується з доводами відповідача ОСОБА_1 про неналежне виконання позивачем ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" свого обов`язку зі сплати орендної плати протягом строку дії договору оренди землі від 01.01.2008 № 51.

На такий висновок суду не впливає позиція позивача, що викладена у листі від 27.07.2021 № 21 про не збереження відповідних первинних документів щодо виплати орендної плати за період 2008 - 2015 роки після спливу 3-річного строку їх зберігання, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також суд погоджується з доводами відповідача ОСОБА_1 про обізнаність позивача зі смертю первинного власника спірної земельної ділянки ОСОБА_4 у 2016 році, оскільки позивач сплачував орендну плату саме ОСОБА_5 .Первак за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків на користь ОСОБА_1 .

Доданий до позовної заяви витяг з Державного реєстру речових прав від 18.07.2019 № 174345868 засвідчує, що орендодавцем спірної земельної ділянки є ОСОБА_1 , а не первинний орендодавець ОСОБА_4 .

Суд наголошує на даті цього витягу саме 18.07.2019 і на наступне листування позивача 13.12.2019 (майже через 5 місяців) на ім`я іншого орендодавця - ОСОБА_4 щодо змін до договору оренди землі.

Так, позивач листом-повідомленням про поновлення (продовження) договору оренди землі від 13.12.2019 № 77-ВП/20 повідомив ОСОБА_4 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; особу, яка станом на 18.07.20219 не є орендодавцем земельної ділянки) про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. До листа з описом вкладення "до запитання" додано три примірники додаткової угоди до договору оренди землі від 01.01.2018 № 51 якою, зокрема, передбачено поновлення договору на 10 років, сплату орендної плати у розмірі 11 % від нормативної грошової оцінки землі.

Проекти додаткової угоди дійсно не містять підпису директора ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" О.В.Замикули.

Відповідач ОСОБА_1 заявою від 20.01.2020 повідомила позивача, що не бажає поновлювати договір оренди землі, оскільки має намір самостійно обробляти свою (спірну) земельну ділянку площею 2,4593 га, яку успадкувала після ОСОБА_4 . Наголосила, що договір оренди землі не містить права орендаря на збирання врожаю після припинення строку його дії, тому використання землі після припинення строку договору оренди землі є незаконним.

Заява надіслана на адресу позивача цінним листом з описом вкладення і з рекомендованим повідомленням 24.01.2020 засобами поштового зв`язку ПАТ "Укрпошта".

Відповідно до ч. 2 ст. 792 далі ЦК відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Абзацом третім і четвертим розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" (який набрав чинності 16.01.2020 згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-IX) передбачено таке:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Отже для вирішення спірних правовідносин щодо застосування положень про поновлення договору оренди землі від 01.01.2008 № 51 суд повинен застосовувати, з-поміж іншого, редакцію ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що діяла на час державної реєстрації договору оренди землі від 01.01.2008 № 51 - 16.03.2010, а саме:

"Стаття 33. Поновлення договору оренди землі

Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору , має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням".

Відповідно до діючої до 13.06.2021 редакції ч. 1 ст. 764 ЦК якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною четвертою статті 124 ЗК передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Суд відображає також оцінку аргументів сторін щодо наведеної ними редакції ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, Верховний Суд у постанові від 30.06.2021 у справі № 547/778/19 зазначив, що частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини перша - п`ята цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина шоста цієї норми).

Розглядаючи спір про поновлення договору оренди відповідно до порядку, визначеного статтею 33 Закону України "Про оренду землі", суд, виходячи з конкретних обставин справи, надає правову кваліфікацію спірним правовідносинам, які виникли між учасниками справи, застосовуючи норму, яка регулює ці правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Для застосування положень частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, наслідком реалізації механізму погодження істотних умов договору оренди, передбаченого частинами першою - п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", є або продовження договору відповідно до погоджених між сторонами його істотних умов (таких же або інших), або припинення переважного права орендаря внаслідок їх непогодження.

При цьому, якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про визнання додаткової угоди укладеною на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Велика Плата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц наголосила, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі", належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

Таким чином, при вирішенні спору між сторонами договору оренди землі, який стосується реалізації орендарем переважного права на поновлення договору, з`ясуванню судом підлягає, зокрема, обставина, чи досягнуто між сторонами згоди в процесі погодження нових істотних умов договору.

Одними із засад цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (п. 3, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020, справа № 313/350/16-ц, зазначила, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. З огляду на вказане Велика Палата відступила від висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі .

Помилково ототожнювати правовий інститут пролонгації договору оренди нерухомого майна (продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах), який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правовий інститут продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря, сутністю якого є укладення договору оренди на новий строк, а не його автоматичне поновлення. Зазначені правові інститути є взаємовиключними, оскільки реалізація орендарем переважного права є можливою тільки у разі припинення дії попереднього договору оренди і суть такої реалізації зводиться до надання добросовісному орендарю переваги перед іншими особами на рівних запропонованих орендодавцем умовах договору оренди (постанова КГС ВС від 16.09.2020 у справі № 904/5126/19).

Відтак, з урахуванням складення відповідачем ОСОБА_1 20.01.2021 заяви про відмову про поновлення договору оренди землі на відповідну письмову пропозицію позивача ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" від 13.12.2019, надіслання ОСОБА_1 такої заяви 24.01.2021 у належний спосіб на адресу позивача, а також відсутності доказів належної сплати позивачем орендної плати протягом строку дії договору оренди землі від 01.01.2008 № 51, позивач не набув право на поновлення договору оренди землі від 01.01.2008 № 51.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначила, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (до змін її редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-ІХ) для поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої цієї статті вимагала від орендаря завчасно надіслати орендодавцеві повідомлення про таке поновлення з проєктом відповідної додаткової угоди. Лише після повідомлення орендарем про поновлення відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідні наявність таких юридичних фактів:

-орендар належно виконує його обов`язки за цим договором;

-він повідомив орендодавця у встановлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк;

-до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі;

-користуватись виділеною земельною ділянкою;

-орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

Відтак достатні правові підстави для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі у редакції, що запропонована позивачем, - відсутні.

За договором оренди землі № 146 від 01.04.2020 відповідач ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки, що діє на підставі свідоцтва про право на спадщину НАС №095128 від 02.02.2016, передала відповідачеві ФГ "Поділ-Агоро", як орендареві, в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5324581200:00:001:0247 загальною площею 2,4593 га, розташовану на території Веселоподільської сільської ради Семенівського району Полтавської області, терміном до 31.03.2030.

Актом прийому - передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2020 орендодавець ОСОБА_1 , що є власником земельної ділянки кадастровий номер 5324581200:00:001:0247 надала в оренду, а орендар ФГ "Поділ-Агро" прийняв земельну ділянку площею 2,4593 га ріллі, яка знаходиться за межами сіл на території Веселоподільської сільської ради Семенівського району.

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 249910275 від 25.03.2021 на підставі договору оренди землі від 01.04.2020 № 146 державним реєстратором Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області О.Ю.Поповою 07.04.2020 зареєстровано право оренди за орендарем ФГ "Поділ-Агро" на земельну ділянку відповідача ОСОБА_1 площею 2,4593 га кадастровий номер 5324581200:00:001:0247 на строк 10 років до 31.03.2030.

Отже вказаний спірний договір оренди землі від 01.04.2020 № 146 укладено, а відповідне право оренди землі зареєстроване за відповідачем ФГ "Поділ-Агро" після закінчення строку дії договору оренди землі від 01.01.2008 № 51 , укладеного між ТОВ "Агрофірма "Пузикіська" та ОСОБА_4 .

Нагадаємо, що право оренди ФГ "Поділ-Агро" виникло і зареєстровано 07.04.2020, а дія договору оренди землі із ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" припинилася 16.03.2020. Тобто власник земельної ділянки вирішив надати свою земельну ділянку в оренду іншій особі після припинення строку договору оренди із первинним орендарем ТОВ "Агрофірма "Пузиківська".

Квитанцією до прибуткового касового ордера від 14.04.2020 б/н позивач ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" отримала від відповідача В.К.Первак 2250,00 грн "за надання послуг к/н 0247".

Керівник відповідача ФГ "Поділ-Агро" В.М.Омельченко і представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат В.І.Сенкевич стверджували, що 2250,00 грн є компенсацією здійсненої позивачем оранки спірної земельної ділянки як наслідку припинення договірних відносин позивача і відповідача ОСОБА_1 . Посилалися також на запис у квитанції "2,4593", вказує що він є площею спірної земельної ділянки ОСОБА_1 .

Представник позивача заперечував зазначене призначення платежу у сумі 2250,00 грн.

Ні В.К.Первак, ні ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" не надали до суду вказаного у квитанції документа "за надання послуг к/н 0247" - відповідного рахунку, наряду тощо - котрий би дозволив судові з`ясувати дійсне призначення отриманих 14.04.2020 позивачем від ОСОБА_1 коштів у сумі 2250,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити даному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 3 ЦК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Ч. 3 ст. 215 ЦК визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями (ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про оренду землі").

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Верховний Суд у постанові від 03.09.2020, справа № 914/1201/19, зазначив, що за змістом статей 3 , 15 , 16 ЦК правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Тобто процесуальний обов`язок доведення позовних вимог, у т.ч. надання відповідних доказів (письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів, показань свідків) покладено саме на позивача, у т.ч. якщо відповідач заперечує проти позову.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 4 ст. 81 ЦПК України).

ВИСНОВОК СУДУ

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; з дотриманням припису, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд робить висновок, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Суд наголошує, що позивачем, щонайменше, не надано доказів належного виконання обов`язків орендаря за договором оренди землі від 01.01.2008 № 51 у частині належної сплати орендної плати орендодавцеві; у 2016 році позивач знав про смерть спадкодавця ОСОБА_4 і сплачував протягом 2016 - 2019 років орендну плату її спадкоємцеві ОСОБА_1 ; проект додаткової угоди до договору оренди землі позивачем не підписано і надіслано ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я померлої ОСОБА_4 , яка за даними Державного реєстру речових прав не була орендодавцем спірної земельної ділянки, а орендодавцем вже була визначена ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_1 заявою від 20.01.2020 заперечила проти поновлення договору оренди землі надіславши відповідне письмове повідомлення позивачеві; спірний договір оренди землі від 01.04.2020 № 146 укладено і відповідне право оренди землі зареєстровано за відповідачем ФГ "Поділ-Агро" після припиненого 16.03.2020 договору оренди землі із ТОВ "Агрофірма "Пузиківська"; із 01.04.2020 спірною земельною ділянкою користується ФГ "Поділ-Агро"; умови запропонованої позивачем додаткової угоди до договору оренди землі відповідачем ОСОБА_1 не прийнято.

Також слід наголосити, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не покладає на орендодавця-фізичну особу обов`язок пояснювати орендареві мотиви і причини відмови у поновленні або продовженні із таким орендарем договору оренди землі.

Підстави для відмови у продовженні договору оренди майна, а, відтак і обов`язок повідомити про такі підстави? передбачено у ст.ст. 7, 19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" лише стосовно оренди державного чи комунального майна.

Судова практика Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду орієнтує суди на те, що першочергове значення для вирішення спорів щодо поновлення договору оренди землі має не добросовісність дій орендодавця, а виключно наявність/відсутність його волевиявлення на поновлення договору оренди з первинним орендарем. При цьому пояснювати (обґрунтовувати) свою відмову в поновленні договору орендодавець не зобов`язаний (постанова КЦС ВС від 22.05.2019 № 709/1899/17; постанова від 04.12.2019 № 693/42/18 ).

Орендодавець не повинен якимось чином обґрунтовувати свою відмову від продовження орендних відносин, а переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі (постанова Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 272/440/18).

Укладання договору оренди не може бути примусом і передбачає право, а не обов`язок на переукладання договору оренди. При цьому враховуються положення ст.ст. 6, 627 ЦК щодо свободи договору, укладання його при наявності волевиявлення особи, непорушність права власності та здійснення права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору (постанова КЦС ВС від 27.06.2019 № 312/275/17).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява № 4241/03 від 28.10.2010, вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з урахуванням відмови у позові, сплачений позивачем судовий збір 6810,00 грн не покладається на відповідачів.

Жоден із учасників справи та/або їх представник до закінчення судових дебатів не зробив заяву про наступне надання до суду доказів сплачених або таких, що мають бути сплачені стороною інші судові витрати у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-83, 158, 174, 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська" до ОСОБА_2 , Фермерського господарства "Поділ-Агро", третя особа державний реєстратор Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області Попова Ольга Юріївна, про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в редакції позивача, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі з одночасним припиненням такого права - відмовити повністю.

Сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська" судовий збір 6810,00 грн - покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська" (Полтавська обл., Кременчуцький (раніше Глобинський) р-н, с. Пузикове, вул. Центральна, 4; ідентифікаційний код 34548552)

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач - Фермерське господарство "Поділ-Агро" (Полтавська обл., Кременчуцький (раніше Семенівський) р-н, Семенівська СТГ, с. Веселий Поділ, вул. Шевченка, 30; ідентифікаційний код 33803482).

Третя особа - державний реєстратор Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області Попова Ольга Юріївна (Полтавська обл., Кременчуцький (раніше Семенівський) р-н, смт Семенівка, вул. Незалежності, 44) (не існує відповідної особи).

Повне судове рішення складене 14.09.2021.

Суддя В.Ф.Харченко