Рішення

від 26.07.2021 по справі 760/3753/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/3753/20

Провадження № 2/760/1152/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Хліменкової А. Л.,

представника відповідача Чернюк О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека Біокон про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека Біокон (далі - ТОВ Аптека Біокон ) про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому просив стягнути з ТОВ Аптека Біокон на свою користь грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в сумі 20 335,36 грн, а також середній заробіток за час затримки в розрахунку при звільненні в сумі 28 120,20 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 03 листопада 2003 року він був прийнятий на роботу у ТОВ АПТЕКА БІОКОН на посаду юрисконсульта. 12 листопада 2019 року його було звільнено за угодою сторін. В цей же день, ТОВ Аптека Біокон здійснило розрахунок та виплату компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 61 календарний день.

Позивач вважає, що оскільки він працював на комп`ютері, яка вважається роботою особливого характеру і занесена в списки, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1977 року № 129, він має право на додаткову оплачувану відпустку, яка передбачена цією ж постановою.

Однак відповідач не виплатив йому в день звільнення грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку за період з 2003 року по 2019 рік (4х16=64) тривалістю 64 календарних дні у сумі 20 335, 36 грн.

Крім того, ураховуючи те, що відповідач не виплатив йому всі належні суми в день звільнення, позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який на момент звернення до суду складав 28 120 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача, 17 березня 2020 року, до суду надійшов відзив, в якому останній заперечує проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивач жодного разу за 16 років роботи у відповідача не звертався до останнього з питанням про надання йому додаткової відпустки за особливий характер праці. Водночас, позивачем не надано жодного доказу, який би підтвердив факт його роботи на комп`ютері постійно, протягом часу не менше половини тривалості робочого дня. Крім того, постійна робота на комп`ютері не є безпосереднім функціональним обов`язком позивача. Обов`язки позивача не вимагають користування персональним комп`ютером не менше половини тривалості робочого дня, що підтверджується посадовою інструкцією. До того ж, в наказі про прийняття позивача на роботу від 03 листопада 2003 року № 240к також відсутні відомості про право позивача на додаткову відпустку у зв`язку з роботою, яка пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням. Отже, відсутні підстави для надання позивачеві додаткової відпустки за особливий характер праці та відповідно і підстави для виплати компенсації за невикористані дні такої відпустки, а тому і похідна від неї вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку також не підлягає задоволенню.

20 листопада 2020 року ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва задоволено клопотання позивача про витребування доказів від 20 листопада 2021 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року вказану справу було прийнято до розгляду головуючим суддею Ішуніною Л. М. на підставі розпорядження Виконуючого обов`язки керівника апарату Петухової А. О. від 03 лютого 2021 року № 15, яким було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/3753/20, провадження № 2/760/1152/21, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Жовноватюк В. С. у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, а також призначено судове засідання.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року, занесеної до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів від 04 березня 2021 року, оскільки зазначене клопотання було вирішено судом 20 листопада 2020 року.

13 квітня 2021 року, до суду позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, яку ухвалою суду від 15 квітня 2021 року було залишено без розгляду, у зв`язку з пропуском встановленого законодавством процесуального строку для її подання.

29 червня 2021 року ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва, занесеної до протоколу судового засідання, було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів (повторно), яке було подано до суду 29 червня 2021 року, оскільки ТОВ "Аптека Біокон" надало в судовому засіданні докази відправлення позивачу відповіді на його звернення ( том 2 а. с. 188-189).

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, підтримала позицію викладену в її відзиві, та просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У зв`язку з викладеним, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність позивача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. При цьому, статтею 3 КЗпП встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Таким чином, відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, оплати щорічних основних і додаткових відпусток, у тому числі й у зв`язку з невиплатою вказаних коштів, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України Про відпустки ; Законом України Про оплату праці та іншими.

Відповідно частини першої статті 2 ЗУ Про відпустки право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Судом встановлено, що позивача було прийнято на посаду юрисконсульта в ТОВ Аптека Біокон 03 листопада 2003 року на підставі Наказу від 03 листопада 2003 року № 240к; 02 січня 2007 року переведено на посаду юрисконсульта відділу правового забезпечення діяльності Товариства юридичного департаменту (Наказ від 29 грудня 2006 року № 409к); 02 лютого 2009 року переведено на посаду юрисконсульта відділу правового забезпечення діяльності Товариства управління справами (Наказ від 02 лютого 2009 року № 10/2-к); 05 січня 2010 року переведено на посаду завідувача відділу правового забезпечення діяльності Товариства управління справами (Наказ від 05 січня 2010 року № 2/1-к), що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 , НОМЕР_1 ( том 1 а. с. 6-8) .

Згідно з Наказом від 12 листопада 2019 року № 80 позивач звільнений за угодою сторін на підставі частини першої статті 36 КЗпПП України ( том 1 а. с. 9).

В день звільнення позивачу виплачено компенсацію за невикористаний 61 календарний день щорічної основної відпустки. Інші дні відпусток, нараховані за період роботи у ТОВ Аптека Біокон позивачем були використані.

Згідно зі статтею 8 Закону України Про відпустки щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається, зокрема, окремим категоріям працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. При цьому, конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Пунктами 6 та 7 Порядку застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №16 від 30 січня 1998 року (далі - Порядок застосування Списку виробництв), додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад.

Позицією 58 Розділу XXII Списку виробництв передбачена можливість надання щорічної додаткової відпустки тривалістю до 4 календарних днів працівникам, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах.

Відповідно до частини другої статті 8 ЗУ Про відпустку конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

З огляду на викладене, до предмету доказування в цій частині позовних вимог входять наступні обставини: наявність у позивача права на отримання щорічної додаткової відпустки певного виду; тривалість щорічної додаткової відпустки, на яку мав право позивач; обґрунтованість включення позивачем певних періодів його роботи до часу, що дає право на додаткову відпустку.

Відповідно до посадової інструкції на ОСОБА_1 , як юрисконсульта у ТОВ Аптека Біокон , було покладено ряд функціональних обов`язків.

Зі змісту вказаної посадової інструкції не вбачається, що робота позивача пов`язана з роботою на комп`ютері не менше половини часу його робочого дня, чи пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, що давало б йому право на додаткову відпустку, а також зазначеною інструкцією не визначено надання позивачу щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази укладення трудового договору між сторонами, яким було б передбачено надання позивачу додаткової щорічної відпустки за особливий характер праці та, що праця позивача взагалі має такий особливий характер (зокрема пов`язана з роботою з електронно-обчислювальними машинами протягом більше ніж половини робочого дня).

Судом також встановлено, що в наказі про прийняття на роботу позивача відсутні відомості про те, що він має право на додаткову відпустку за особливий характр праці.

Колективний договір у ТОВ "Аптека Біокон" не укладався.

В свою чергу позивачем не надано суду доказів того, що він виконував свою роботу (визначені функціональні обов`язки) за персональним комп`ютером не менше половини часу його робочого дня чи він виконував роботу пов`язану з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, тобто що в нього виникло право на додаткову відпустку.

Також позивачем не надано доказів, що він він протягом роботи у ТОВ "Аптека Біокон" з 2003 по 2019 роки звертався з відповідними заявами про надання додаткової відпустки за особливий характер праці.

Водночас, згідно змісту листів Мінсоцполітики №348/13/116-14 від 11 серня 2014 року, №152/13/82-13 від 24 грудня 2013 року щорічні додаткові відпуски за особливий характер праці передбачені законодавством, мають надаватись працівникам, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (у тому числі на ПК) в обов`язковому порядку, у тому числі якщо колективний договір на підприємстві не укладено або в колективному договорі не встановлено гарантію щодо встановлення працівникам таких відпусток, а в разі звільнення не залежно від підстав, повинна бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток.

Однак, листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть мати лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер, і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 25 липня 2018 року у справі №809/768/16, постанові від 12 серпня 2019 року у справі №921/268/18), тому судом вказані документи не беруться до уваги при вирішенні такого спору.

Чинним законодавством передбачена можливість надання щорічної додаткової відпустки тривалістю до 4 календарних днів працівникам, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах, тобто визначено максимально можливу тривалість додаткової щорічної відпустки.

Так, позивачем використано у своїх розрахунках максимальну тривалість такої відпустки, а саме 4 дні. Однак в позові жодним чином не обґрунтовано чому, на думку позивача, він має право саме на 4 дні додаткової щорічної відпустки за особливий характер праці.

Згідно розрахунку позивача, кількість днів невикористаної додаткової відпустки за особливий характер праці за період з 03 листопада 2003 по 12 листопада 2019 року становить 64 календарних днів, але доказів, які б свідчили, що він був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, протягом вказаного періоду останній суду не надав.

Крім того, не обґрунтована правомірність включення всього часу роботи на підприємстві до розрахункового періоду.

За правилами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження, зокрема, позивачем на доведено, що він мав право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, а також, що його праця була пов`язана з роботою з електронно-обчислювальними машинами протягом більше ніж половини робочого дня, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Ураховуючи те, що позов про стягнення грошової компенсаціії за невикористану додаткову відпустку не підлягає задоволенню, то й похідна від неї вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні також не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України Про відпустки , Порядком застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 року № 16, статтями 2, 10, 12, 13, 15, 141, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 280, 284, 289, 354, 43 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека Біокон про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без задоволення.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Аптека Біокон , код ЄДРПОУ 30263519, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Мішина, 3.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення подається учасниками справи безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України) або через суд першої інстанції (п. 15.5 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України) до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна