Рішення

від 14.09.2021 по справі 640/22967/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Київ № 640/22967/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ІОНІЯ доГоловного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю ІОНІЯ (далі також - позивач, ТОВ ІОНІЯ , Товариство) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило суд: 1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.06.2020 за №0598270411 і №0598250411; 2) зобов?язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків ТОВ ІОНІЯ (код ЄДРПОУ 31482714) облікові показники (операції) щодо застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за затримку сплати грошового зобов?язання з податку на додану вартість (код платежу 1410100) в розмірі 24 201,93 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на протиправність податкових повідомлень-рішень від 10.06.2020 за №0598270411 і №0598250411, згідно яких до Товариства застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість. Позивач зазначив, що перелічені в тексті акта камеральної перевірки суми грошових зобов`язань були ним своєчасно та повному обсязі сплачені до державного бюджету. Разом з тим, наслідком несвоєчасного зарахування контролюючим органом сплачених позивачем в рахунок тих чи інших грошових зобов`язань сум коштів ймовірно стали події, що мали місце у 2013 році. А саме у 2013 році ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС на підставі акта перевірки від 01.03.2013 №115/1-22-30-31482714 прийняла податкове повідомлення рішення від 18.03.2013 №0002502230 про донарахування ТОВ ІОНІЯ суми ПДВ. Вказане грошове зобов`язання було сплачено товариством повністю упродовж періоду з 30.01.2013 по 01.04.2014. Висновки щодо своєчасності та повноти сплати ТОВ ІОНІЯ грошового зобов`язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням наведені у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №826/6670/15, що набрало законної сили. На думку позивача, у зв`язку із неправомірним нарахуванням контролюючим органом суми пені (43 285,20 грн.) за наслідком погашення ТОВ ІОНІЯ податкового повідомленні-рішення від 18.03.2013 №0002502230, в інтегрованій картці платника ПДВ (товариства) виникла недоїмка, яка у свою чергу зумовила в подальшому несвоєчасне погашення платником поточних сум грошових зобов`язань.

Додатково позивач повідомив суд, що ТОВ ІОНІЯ оскаржило у судовому порядку інші податкові повідомлення-рішення: від 12.12.2016 №0129251201 про нарахування штрафної санкції у розмірі 6 904,60 грн., від 30.10.2018 30752341213 про нарахування штрафної санкції за несвоєчасну сплату суми грошового зобов`язання. За відповідними позовними заявами ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва були відкриті провадження у справах №826/7189/17 і №640/2823/19, та розгляд даних адміністративних справ наразі триває. Окрім того, Товариство оскаржило до Окружного адміністративного суду міста Києва податкову вимогу від 19.08.2017 №65955-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 19.08.2017 №65955-17. Рішенням суду від 13.4.2018 у справі №826/16523/17, що набрало законної сили, вказані рішення контролюючого органу були визнанні протиправними та скасовані.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/22967/20 за вказаним позовом та дану справу призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника Головного управління ДПС у м. Києві через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатковими матеріалами, де останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що за результатами проведеної камеральної перевірки з питання дотримання ТОВ ІОНІЯ вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати ПДВ до бюджету був складений акт перевірки від 13.05.2020 №16897/26-15-04-11-13. Даним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 57.1, 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасну сплату сум узгоджених грошових зобов`язань. Відповідно на момент погашення таких сум узгоджених грошових зобов`язань в інтегрованій картці платника податку (позивача) в автоматичному режимі розрахувався штраф за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у розмірі 10 і 20 відсотків від погашеної суми податкового боргу. На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення від 10.06.2020 за №0598270411 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 20% у сумі 23 533,32 грн. та за №0598250411 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 10% у сумі 668,61 грн.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.05.2020 працівником Головного управління ДПС у м. Києві проведена камеральна перевірка, предметом якої було питання дотримання ТОВ ІОНІЯ вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість. За результатами такої перевірки складений акт від 13.05.2020 №16897/26-15-04-11-13 (далі - акт камеральної перевірки).

Згідно тексту цього акта камеральної перевірки такою перевіркою встановлено порушення ТОВ ІОНІЯ граничних строків сплати узгоджених сум грошових зобов?язань з податку на додану вартість, визначених п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 і 57.3 ст. 57, ст. 203 Податкового кодексу України. А саме за висновком працівника контролюючого органу Товариством були порушені граничні строки сплати наступних узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ, визначених:

- контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 05.01.2018 №61402 (форми Р ) у сумі 1,80 грн. на 288 днів (тобто, по строку сплати 25.01.2018 фактично було сплачено 09.11.2018);

- контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 05.01.2018 №61402 (форми Р ) у сумі 6 094,10 грн. на 308 днів (тобто, по строку сплати 25.01.2018 фактично було сплачено 29.11.2018);

- самим платником згідно податкової декларації з ПДВ реєстр. №9026104104 від 20.02.2018 у сумі 18 392,25 грн. на 272 дні (тобто, по строку сплати 02.03.2018 фактично було сплачено 29.11.2018);

- самим платником згідно податкової декларації з ПДВ реєстр. №9026104104 від 20.02.2018 у сумі 148,75 грн. на 355 дні (тобто, по строку сплати 02.03.2018 фактично було сплачено 20.02.2019);

- самим платником згідно податкової декларації з ПДВ реєстр. №9026104104 від 20.02.2018 у сумі 17 896 грн. на 605 днів (тобто, по строку сплати 02.03.2018 фактично було сплачено 28.10.2019);

- самим платником згідно податкової декларації з ПДВ реєстр. №9026104104 від 20.02.2018 у сумі 4 439 грн. на 697 днів (тобто, по строку сплати 02.03.2018 фактично було сплачено 28.01.2020);

- самим платником згідно податкової декларації з ПДВ реєстр. №9047596921 від 19.03.2018 у сумі 467,60 грн. на 669 днів (тобто, по строку сплати 30.03.2018 фактично було сплачено 28.01.2020);

- самим платником згідно податкової декларації з ПДВ реєстр. №9047596921 від 19.03.2018 у сумі 3 852 грн. на 698 днів (тобто, по строку сплати 30.03.2018 фактично було сплачено 26.02.2020);

- самим платником згідно податкової декларації з ПДВ реєстр. №9047596921 від 19.03.2018 у сумі 10 288,40 грн. на 727 днів (тобто, по строку сплати 30.03.2018 фактично було сплачено 26.03.2020);

- контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 11.06.2018 №341901206 (форми Н ) у сумі 349,95 грн. на 640 днів (тобто, по строку сплати 25.06.2018 фактично було сплачено 26.03.2020);

- контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 11.06.2018 №341901206 (форми Н ) у сумі 69,20 грн. на 640 днів (тобто, по строку сплати 25.06.2018 фактично було сплачено 26.03.2020);

- самим платником згідно податкової декларації з ПДВ реєстр. №9200265920 від 18.09.2018 у сумі 7 007 грн. на 543 дні (тобто, по строку сплати 30.09.2018 фактично було сплачено 26.03.2020);

- самим платником згідно податкової декларації з ПДВ реєстр. №9255840493 від 19.11.2018 у сумі 25 193 грн. на 482 дні (тобто, по строку сплати 30.11.2018 фактично було сплачено 26.03.2020);

- контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 30.10.2018 №752251213 (форми Ш ) у сумі 1,80 грн. на 397 днів (тобто, по строку сплати 23.02.2019 фактично було сплачено 26.03.2020);

- контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 13.02.2019 №110951206 (форми Н ) у сумі 148,75 грн. на 390 днів (тобто, по строку сплати 02.03.2019 фактично було сплачено 26.03.2020);

- самим платником згідно податкової декларації з ПДВ реєстр. №9241875366 від 16.10.2019 у сумі 17 896 грн. на 148 днів (тобто, по строку сплати 30.10.2019 фактично було сплачено 26.03.2020);

- самим платником згідно податкової декларації з ПДВ реєстр. №9331590543 від 17.01.2020 у сумі 5 421 грн. на 56 днів (тобто, по строку сплати 30.01.2020 фактично було сплачено 26.03.2020);

- самим платником згідно податкової декларації з ПДВ реєстр. №9027342302 від 17.02.2020 у сумі 3 852 грн. на 25 днів (тобто, по строку сплати 01.03.2020 фактично було сплачено 26.03.2020);

- самим платником згідно податкової декларації з ПДВ реєстр. №9054133753 від 16.03.2020 у сумі 2 834,10 грн. на 29 днів (тобто, по строку сплати 30.03.2020 фактично було сплачено 28.04.2020).

10.06.2020 на підставі цього акта камеральної перевірки Головне управління ДПС у м. Києві прийняло оспорювані у справі податкові повідомлення-рішення форми Ш за наступними номерами:

- №0598270411, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (код 14010100 ) у розмірі 117 666,60 грн. всього на строки від 727 до 56 календарних днів, нарахувало позивачу штраф у сумі 23 533,32 грн. (що, складає 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання);

- №0598250411, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (код 14010100 ) у розмірі 6 686,10 грн. всього на строки від 29 до 25 календарних днів, нарахувало позивачу штраф у сумі 668,61 грн (що, складає 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання).

Не погоджуючись із правомірністю цих податкових повідомлень-рішень ТОВ ІОНІЯ подало скаргу до ДПС України, яка рішенням останньої від 03.09.2020 №26946/6/99-00-06-02-05-06 була залишена без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення від 10.06.2020 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Так, відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ст. 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічні норми закріплені у п. 203.1 та 203.2 ст. 203 ПК України, що регулюють порядок надання податкової декларації з податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом по цьому податку.

Водночас нормами п. 54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп. 54.3.3).

При цьому, в розумінні норм пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошовим зобов`язанням платника податків є не лише сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання, а й сума штрафної (фінансової) санкції, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

А у випадку оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У свою чергу п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов`язку несе платник. Це встановлено ст. 109 ПК України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 111 ПК України визначені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Зокрема, згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведених норм права свідчить, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку законодавчо покладено на платника податків. А саме за несвоєчасну сплату платником податків узгодженої в установленому порядку суми грошового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України.

Як вбачається з тексту акта камеральної перевірки, контролюючий орган встановив порушення позивачем граничних строків сплати грошових зобов`язань, а саме: сум податкових зобов`язань, що їх позивач самостійно задекларував до сплати згідно поданих ним до контролюючого органу податкових декларацій по ПДВ з реєстраційними №9026104104 від 20.02.2018, №9047596921 від 19.03.2018, №9200265920 від 18.09.2018, №9255840493 від 19.11.2018, №9241875366 від 16.10.2019, №9331590543 від 17.01.2020, №9027342302 від 17.02.2020, №9054133753 від 16.03.2020; сум грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом позивачу до сплати згідно податкових повідомлень-рішень від 05.01.2018 №00000061402 (форми Р ), від 11.06.2018 №341901206 (форми Н ), від 30.10.2018 №752251213 (форми Ш ) та від 13.02.2019 №110951206 (форми Н ).

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали (зокрема, витяги з інтегрованої картки платника ПДВ за 2018 - 2020 роки) суд встановив, що позивач з дотриманням граничних строків сплачував перелічені вище грошові (податкові) зобов`язання. Однак, з огляду на обставину наявності станом 01.01.2018 облікованого в інтегрованій картці платника боргу (недоїмки та пені) у розмірі 47 766,86 грн. з названого податку, перераховані позивачем кошти для погашення поточних платежів зараховувались контролюючим органом в погашення наявних суми податкової заборгованості за хронологією виникнення таких.

При цьому, матеріали справи не містять доказів неправомірного формування вказаної суми податкового боргу. Що стосується посилань позивача на обставини та результати оскарження ним в судовому порядку окремих податкових повідомлень-рішень від 18.03.2013 №0002502230, від 12.12.2016 №0129251201 та від 30.10.2018 30752341213, а також податкової вимоги від 19.08.2017 №65955-17, то зі змісту поданих сторонами до матеріалів справи документів не вбачається за можливе встановити наявність зв`язку між переліченими рішеннями контролюючого органу та фактом обліку інтегрованій картці позивача податкового боргу станом на 01.01.2018.

У контексті з наведеними обставинами суд звертає увагу сторін на норми ст. 87 ПК України. Зокрема, п. 87.1 цієї статті Кодексу визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

При цьому, в розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Проаналізувавши зміст норм ст. 16, 36, 126 та п. 87.9 ст. 87 ПК України під час перегляду у порядку касаційного оскарження судового рішення у подібному податковому спорі Верховний Суд (постанова від 24.11.2020 у справі №520/13377/19) сформував, зокрема наступні висновки: На платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого податкового зобов`язання.

Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених ПК України в залежності від строку затримки сплати суми грошового зобов`язання.

Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

При цьому, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Необхідно зазначити, що судове рішення, ухвалене в порядку статті 263 КАС України (в редакції, чинній на час розстрочення), не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов`язання порівняно з тими, що визначені нормами ПК України. Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов`язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов`язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні про розстрочення виконання рішення про стягнення податкового боргу, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань, визначених ПК України, і не може нівелювати правове значення останніх.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Пункт 87.9 статті 87 ПК України зобов`язує контролюючі органи зараховувати кошти, що сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Момент виникнення податкового боргу визначається наступним днем, після спливу строків для сплати платником податків узгодженого грошового/податкового зобов`язання, що випливає з визначення податкового боргу, наданого підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Отже висновок суду апеляційної інстанції щодо обов`язку контролюючого органу зараховувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю, пов`язуючи черговість не з моментом виникнення боргу, а з моментом строку виконання платником податків податкового обов`язку за рішенням суду, є таким, що не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. .

Схожі висновки щодо повноважень контролюючого органу при застосуванні положень п. 87.9 ст. 87 ПК України наведені у тексті постанови Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №821/865/16.

Також і інших своїх постановах від 11.09.2018 у справі №813/3722/17, від 22.04.2019 у справі №804/15898/15 Верховний Суд сформував правову позицію про те, що санкція норми ст. 126 ПК України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов`язання безвідносно до підстав її виникнення. Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм п. 87.9 ст. 87 ПК України стаття 126 цього Кодексу не містить.

За приписами ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд встановив, а протилежного суду сторонами не було доведено, що позивачем допущено несвоєчасну сплату грошових зобов`язань - податкових зобов`язань, задекларованих Товариством у податкових деклараціях по ПДВ з реєстраційними №9026104104 від 20.02.2018, №9047596921 від 19.03.2018, №9200265920 від 18.09.2018, №9255840493 від 19.11.2018, №9241875366 від 16.10.2019, №9331590543 від 17.01.2020, №9027342302 від 17.02.2020, №9054133753 від 16.03.2020, та грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 05.01.2018 №00000061402, від 11.06.2018 №341901206, від 30.10.2018 №752251213 та від 13.02.2019 №110951206. А тому суд приходить до висновку, що за обставин, які склались в цій справі, контролюючий орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.06.2020 за №0598270411 і №0598250411.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративний позову Товариства з обмеженою відповідальністю ІОНІЯ до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок