Постанова

від 14.09.2021 по справі 591/2844/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року

м.Суми

Справа №591/2844/19

Номер провадження 22-ц/816/1347/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

у присутності :

відповідачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Бондаря Валерія Миколайовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Ковалюхом Василем Миколайовичем,

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 червня 2021 року, ухваленого у складі судді Сидоренко А.П. у м. Суми, повний текст якого складено 25 червня 2021 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування ,

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суми померла її рідна племінниця ОСОБА_3 .

Мати ОСОБА_3 і рідна сестра позивачки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьки, дід та баба ОСОБА_3 також померли раніше від племінниці. Дітей у померлої не було.

На момент смерті ОСОБА_3 спадкоємці першої та другої черг відсутні. Позивачка є спадкоємцем третьої черги, як рідна тітка ОСОБА_3 по материній лінії.

ОСОБА_2 за власні кошти здійснила поховання племінниці ОСОБА_3 , яка за життя тривалий час хворіла на цироз печінки і потребувала постійного медикаментозного лікування.

ОСОБА_3 з серпня 2011 року проживала одна у належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1 .

Позивачка опікувалася життям та здоров`ям племінниці, постійно протягом семи років надсилала їй грошові кошти, на підтвердження надала поштові та банківські квитанції.

Позивачка ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , подала відповідну заяву до приватного нотаріуса.

Крім неї, заяву про прийняття спадщини подала відповідачка ОСОБА_1 , якій нотаріус відмовив у прийнятті заяви через розбіжність в документах, що підтверджують родинні відносини з померлою ОСОБА_3

ОСОБА_1 було достеменно відомо про тяжкий стан здоров`я її племінниці, вона мала можливість надавати їй допомогу, зокрема на придбання ліків, оскільки також проживала в м.Суми, однак коштів племінниці не надавала.

Стверджуючи, що ОСОБА_1 ухилялася від надання допомоги своїй хворій племінниці, ОСОБА_2 просила суд ухвалити рішення про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що експертним висновком встановлено наявність у ОСОБА_3 тяжкої хвороби та її потребу у допомозі і саме таку допомогу надавала протягом тривалого часу ОСОБА_2 . Проте ОСОБА_1 своїх тверджень про надання спадкодавці допомоги жодними доказами не підтвердила. Заявниця стверджує, що суд першої інстанції належним чином наявних у справі доказів не оцінив, надав безпідставну перевагу доводам відповідачки, при цьому не мотивував відхилення доказів наданих позивачкою.

ОСОБА_1 у своєму відзиві зазначила, що рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим, тому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивачки.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, представник апелянта - адвокат Ковалюх В.М. звернувся до суду із письмовим клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні.

В той же час, колегія суддів вважає, що оскільки учасники справи завчасно були повідомлені про день та час слухання справи, їх участь у перегляді справи у суді апеляційної інстанції не є обов`язковою , позивач із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю її представника до суду не зверталась, а представник не скористався своїм правом на участь у розгляді справи у режимі відеоконференції , тому в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи необхідно відмовити та слухати справу у відсутність не з`явившихся осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника - адвоката Бондаря В.М. , які заперечували проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

За приписами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту умисного ухилення ОСОБА_1 від надання допомоги ОСОБА_3 , а також тієї обставини, що спадкодавець за життя перебував у безпорадному стані в наслідок тяжкої хвороби та потребувала допомоги саме відповідачки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У справі, яка переглядається суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , причиною смерті у лікарському свідоцтві про смерть зазначено: гостра печінкова недостатність, інший та неуточнений цироз печінки (а.с. 7, 8).

ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 13 лютого 1998 року по день смерті (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 4,3006 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, кадастровим номером: 5920686600:07:001:0205 (а.с. 16,17,18).

07 серпня 2018 року за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини приватним нотаріусом внесені відомості до Спадкового реєстру про реєстрацію спадкової справи померлої ОСОБА_3 (а.с. 99).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка ОСОБА_2 (дівоче прізвище - ОСОБА_6 ) є рідною сестрою ОСОБА_4 (дівоче прізвище - ОСОБА_6 ).

ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_3 , тобто позивачка ОСОБА_2 доводиться тіткою спадкодавця ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ).

ОСОБА_2 періодично здійснювала грошові перекази на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 21-28).

Відповідачка ОСОБА_1 , 1952 року народження, є пенсіонеркою, знаходиться на обліку в Головному управлінні ПФУ в Сумській області і отримує пенсію за віком щомісячно у розмірі 2726,46 грн. крім того, з 27 серпня 2015 року працює у КП СМР Електроавтотранс , її заробіток на підприємстві за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року склав 33827,08 грн (а.с. 41, 124, 125 том 1).

18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , проте їй було роз`яснено про наявність розбіжностей у написанні прізвищ у документах, що посвідчують родинні зв`язки, запропоновано усунути розбіжності або звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин (а.с. 110, 114).

Сторони не заперечують, що відповідачка ОСОБА_1 доводилась тіткою померлій ОСОБА_3 .

Встановлено, що за життя ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з ПАТ Сумихімпром , трудовий договір з підприємством був припинений 30 липня 2018 року у зв`язку зі смертю працівника (а.с. 62-63).

Загальна сума доходу ОСОБА_3 за період з липня 2017 року по липень 2018 року включно складала 103284,17 грн (а.с. 120).

Згідно з висновком експерта №741/474 за наслідками проведення 31 липня 2018 року судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_3 , 1980 р.н., наступила внаслідок цирозу печінки, що ускладнився печінково-нирковою недостатністю (а.с. 196).

За змістом висновку посмертної судово-медичної експертизи від 07 вересня 2020 року № 21/2020:

1. (1) У гр. ОСОБА_3 мали місце захворювання: Цироз печінки, змішаної етіології, ускладнений портальною гіпертензією, печінково-клітинною недостатністю. Асцит. Ниркова недостатність Хронічний панкреатит. Кардіоміопатія.

За даними медичної карти МСЧ ВАТ Сумихімпром та даними УЗД, ОСОБА_3 також хворіла на фіброзно-кістозну мастопатію та лікувалася у гінеколога з приводу ерозії шийки матки.

2. (2) Хронічні захворювання печінки у ОСОБА_3 мали важкий ускладнений перебіг і призвели до настання її смерті.

3. (3) Захворювання у ОСОБА_3 були виявлені не на ранніх, а на пізніх стадіях їх розвитку, в стадії декомпенсації, тобто в стадії порушення нормального функціонування системи органів та всього організму, внаслідок вичерпання можливостей та порушення роботи пристосувальних механізмів (компенсації) до патологічних змін, які викликані основним захворюванням печінки. Цироз печінки - це дифузний процес, що характеризується фіброзом і трансформацією нормальної структури печінки з утворенням вузлів і являє собою фінальну стадію ряду хронічних захворювань печінки. В цілому, сформований цироз печінки (що мало місце у хворої) являється незворотнім станом і вважається невиліковним.

Згідно медичних даних, ОСОБА_3 звернулася до лікаря хірурга МСЧ ВАТ Сумихімпром тільки 20 липня 2018 року (вказала, що хворіє 2 тижні), на стадії розвитку виражених ускладнень та проявів поліорганної недостатності. Хвора була скерована лікарем на стаціонарне лікування. Призначене лікарями лікування, було направлене на підтримку діяльності уражених органів та систем. Хворій було показане стаціонарне лікування із проведенням інфузійної терапії, яке б могло призвести до тимчасового покращення стану хворої, але не до відновлення функції печінки та уражених органів та систем (наявних на той час ускладнень), однак від показаного стаціонарного лікування ОСОБА_3 відмовилася.

4. (4) За даними медичної документації, враховуючи стан хворої, морфологічні зміни, об`єктивних переконливих даних, які б вказували на потребу ОСОБА_3 в сторонній допомозі та піклуванні, комісією не виявлено. Згідно медичної документації, хвора самостійно зверталася до лікарів (огляд проводився амбулаторно, було відкрито листок тимчасової непрацездатності), не ночувала у гастроентерологічному відділенні КУ СМКЛ №5 21 та 22 липня 2018 року. 23 липня 2018 року в телефонному режимі повідомила, що з`явиться у відділення після процедури поховання, самостійно з`явилася у відділення 24 липня 2018 року та відмовилася від крапельниць, уколів і цілодобового перебування , у зв`язку з чим була виписана за порушення стаціонарного режиму на амбулаторне лікування. Амбулаторний прийом ОСОБА_3 відвідувала 25 липня 2018 року та 26 липня 2018 року. Хвора консультована лікарем гастроентерологом КЗ СОР СОКЛ 25 липня 2018 року (скерована лікарем МСЧ), яким призначене лікування та рекомендовано проведення досліджень на маркери гепатитів В і С та ВІЛ. 26 липня 2018 року лікарем МСЧ направлена на консультацію в гепатоцентр, на проведення рекомендованих досліджень і вирішення питання стаціонарного лікування. Після 26 липня 2018 року до 30 серпня 2018 року (дата смерті) ОСОБА_8 у МСЧ ВАТ Сумихімпром не з`являлася.

Згідно з експертним висновком, ОСОБА_3 на момент діагностування захворювання, потребувала соціальної допомоги (встановлення групи інвалідності), за умови проведення повноцінного обстеження та лікування в умовах стаціонару, з подальшим визначенням ступеня порушення функцій органів та систем (а.с. 206-217).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснено, що правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц, провадження № 61-14655св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, провадження № 61-15926св18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18, провадження № 61-1419св20, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 371/139/18 провадження № 61-5201св19.

Звертаючись до суду із вимогами про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування, ОСОБА_2 свої вимоги обґрунтувала тим, що за життя племінниця ОСОБА_3 через тяжку хворобу цироз печінки потребувала постійного медикаментозного лікування, відповідачка знала про стан здоров`я племінниці, мала можливість надавати їй допомогу, проте остання допомоги не надавала, тобто ухилялась від надання допомоги своїй хворій племінниці, а тому його необхідно усунути від права на спадкування з підстав, визначених частиною п`ятою статті 1224 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2 всупереч вищезазначеним вимогам закону, не надала суду належних допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок наявних захворювань ОСОБА_3 потребувала допомоги саме від ОСОБА_1 , а остання, маючи можливість надавати таку допомогу, умисно ухилялась від її надання.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 мала захворювання: цироз печінки змішаної етіології, ускладнений портальною гіпертензією, печінково-клітинною недостатністю, асцит, ниркову недостатність, хронічний панкреатит, кардіоміопатію, які мали важкий ускладнений перебіг. Не зважаючи на стан здоров`я ОСОБА_3 не припиняла трудових відносин з ПАТ Сумихімпром , продовжувала працювати, особисто зверталась до лікарів медико-санітарної частини, самостійно відвідувала лікаря 25 липня 2018 року та 26 липня 2018 року.

За встановлених обставин, вбачається, що ОСОБА_3 до останнього дня життя перебувала у трудових відносинах, самостійно себе забезпечувала.

Фактів звернення ОСОБА_3 до відповідачки за фінансовою допомогою судом не встановлено.

Позивачка не надала жодних доказів на підтвердження своїх доводів проте, що ОСОБА_3 через стан здоров`я потребувала майнової допомоги саме з боку ОСОБА_1 , зверталася до відповідачки за допомогою та отримала відмову.

З огляду на зазначене, твердження позивачки про ухилення ОСОБА_1 від надання допомоги хворій племінниці не знайшли свого підтвердження, як під час судового розгляду у суді першої інстанції, так і у апеляційному суді.

За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом за частиною 5 статті 1224 ЦК України.

Колегія суддів вважає такими , що не заслуговують на увагу посилання апелянта на ту обставину, що спадкоємець потребувала матеріальної допомоги на своє лікування і саме позивачем надавалась така матеріальна допомога, що , на її думку, підтверджується копіями платіжних документів про перекази коштів на ім`я померлої. В той же час, як вбачається з копій цих документів датовані вони 2012- 2017 роками і останній переказ здійснений 28 березня 2018 року, але доказів на підтвердження того, що спадкоємець в цей період вже хворіла на тяжку хворобу і дані кошти перераховувались померлому спадкоємцеві саме як матеріальна допомога на лікування , апелянтом надано не було. Крім того, з пояснень відповідача , даних нею суду апеляційної інстанції , вбачається в тривалий час син позивача навчався у навчальному закладі у м.Суми і мешкав в квартирі ОСОБА_3 і тому ці кошти могли перераховуватись саме на його утримання .

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Ковалюхом Василем Миколайовичем, залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 14 вересня 2021 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Т.А.Левченко

С.С. Ткачук