Постанова

від 14.09.2021 по справі 915/1237/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1237/20 м. Одеса, проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Діброви Г.І.,

Принцевської Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком-Пром"

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 18 травня 2021 року (повний текст складено 19.05.2021р.)

по справі № 915/1237/20

за позовом Миколаївської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком-Пром"

про стягнення грошових коштів у сумі 168 433,46 грн., -

суддя суду першої інстанції: Давченко Т.М.

час та місце винесення рішення: 18.05.2021р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020р. Миколаївська міська рада (далі-позивач, Міська рада) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком-Пром" (далі - відповідач, ТОВ Інком-Пром , підприємство), в якому просить стягнути з відповідача грошові кошті у розмірі 168 433,46 грн. заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Інком-Пром" не виконує належним чином зобов`язання по оплаті орендних платежів за період 05.06.2018р. - 01.10.2019р., які виникли на підставі договору оренди землі від 31.05.2013р. №9265. При цьому, вказаний договір був раніше укладений між Миколаївською міською радою та фізичною особою-підприємцем Чабановою Надією Григорівною, однак, у зв`язку з набуттям відповідачем права власності на нерухомість, розташовану на орендованій за договором земельній ділянці, права та обов`язки орендаря за наведеним договором перейшли до ТОВ "Інком-Пром" в порядку ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2021р. по справі №915/1237/20 (суддя Давченко Т.М.) позовні вимоги Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком-Пром" задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позов Миколаївської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди, яке було набуто ТОВ "Інком-Пром" у зв`язку з відчуженням ним нерухомості, розташованої на орендованій за договором земельній ділянці. Встановивши чинність спірного договору оренди землі, місцевий господарський суд зазначив, що нарахування розміру орендної плати у заявленому розмірі здійснене позивачем у відповідності до умов цього договору та відповідних положень законодавства. Перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку, що Миколаївською міською радою доведено порушення ТОВ "Інком-Пром" договірних зобов`язань та положень законодавства щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендних платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 168 433,46 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інком-Пром" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2021р. по справі №915/1237/20 та постановити нове рішення, яким відмовити Миколаївській міській раді в задоволені позовних вимог.

Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, ТОВ "Інком-Пром" вважає, що:

- даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки у Миколаївської міської ради, як органу місцевого самоврядування, відсутні повноваження на стягнення податкового боргу, яким є заборгованість з орендної плати за землю; таким правом наділений лише податковий орган, який може реалізувати його шляхом звернення до адміністративного суду. Однак, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги неналежного позивача, не навів жодного аргументу відносно того, чому цей спір підлягає розгляду у порядку господарського, а не адміністративного судочинства. При цьому, у підтвердження своєї позиції ТОВ "Інком-Пром" посилається на постанови Верховного Суду від 06.10.2020р. у справі №814/2366/15, від 17.11.2020р. у справі №809/1123/16, від 03.12.2020р. у справі №820/626/17;

- висновки суду щодо правомірності нарахування заборгованості не відповідають наявним доказам у справі з огляду на те, що позивачем надано розрахунок збитків, якій складений згідно з Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284. Водночас, позов заявлений як стягнення заборгованості за орендну плату, яка не є збитками;

- судом першої інстанції допущено порушення матеріального права відносно визначення розміру заборгованості (з урахуванням проведення індексації нормативної грошової оцінки землі). Так, апелянт зазначає, що суд не врахував, що при здійсненні розрахунку заборгованості з орендної плати, позивачем не дотримано приписів п. 289.2 Податкового кодексу України, згідно якого у разі, якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115; проте, позивачем застосовано в розрахунку коефіцієнти 124,9 % та 143,3 %, що суперечить вищенаведеним вимогам податкового законодавства. Скаржник звертає увагу, що із розрахунку Міської ради вбачається, що нормативна грошова оцінки розраховувалась із застосуванням "проіндексованої" нормативної грошової оцінки. За здійсненим апелянтом контррозрахунком, розмір заборгованості ТОВ "Інком-Пром" з орендної плати за 2018р. -2019р. мав би скласти 124 469,20 грн., а не 168 433,46 грн., як наводить позивач.

Більш детально доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком-Пром" викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інком-Пром на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2021р. по справі №915/1237/20.

Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

05.07.2021р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Інком-Пром до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

31.05.2013р. між Миколаївською міською радою (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем Чабановою Надією Григорівною (орендарем) укладено договір оренди землі №9265 (далі ? договір), згідно з яким орендодавцем на підставі рішення від 04.04.2013р. №27/44 передано, а орендарем прийнято в оренду земельну ділянку для обслуговування нежитлових приміщень по вул. Комсомольській, 130 /Ленінський район/ (п. 1.1 договору).

За умовами п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка №2 площею 2654 кв.м., із них 1020 кв.м. - під капітальною забудовою, 889 кв.м. - під тимчасовою забудовою, 745 кв.м. - під проходами, проїздами та площадками, із земельної ділянки загальною площею 3621 кв.м., без права передачі її в суборенду (кадастровий номер 4810136900:01:019:0027, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 63670548101).

На земельній ділянці знаходяться нежитлові приміщення, що належать ФОП Чабановій Н.Г. (п. 2.2 договору).

Пунктами 2.3, 2.4 договору встановлено, що об`єктом оренди є тільки земельна ділянка, нормативно грошова оцінка якої, згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.03.2013р. №496 становить 2 238 144,74 грн.

За умовами п.3.1 договору, останній діє протягом 15 років з дати його укладення (до 31.05.2028р.).

Відповідно до п.п. 4.1-4.2 договору, за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі; річна орендна плата за земельну ділянку (2654 кв.м.) встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, де нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 238 144,74 грн. Виходячи з цього, розмір річної орендної плати за цим договором складає 67 144,35 грн.

При цьому, пунктом 4.3.договору встановлено, що розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства і інших нормативних документів; розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін і доповнень до цього договору.

Орендна плата за землю вноситься орендарем за період з 04.04.2013р. до 01 числа наступного місяця за звітним одноразовим внеском, а далі - щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30-ти днів наступного місяця за звітним, на рахунок, зазначений у договорі (п. 4.4 договору).

Згідно із п. 4.6 договору, умови останнього про розмір орендної плати (3%) переглядаються на вимогу однієї із сторін: у разі внесення чинним законодавством змін до мінімального або максимального розміру річної орендної плати, у разі зміни орендарем напряму діяльності нежитлових приміщень (банківська діяльність, обмін валюти), шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 5.1 договору, земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлових приміщень.

У відповідності до п.п. 9.1, 9.4 договору, орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату, а орендодавець наділений правом вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Договір зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що у Книзі реєстрації договорів оренди землі 31.05.2013 вчинено запис за № 9265.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.06.2018р. право власності на об`єкт нерухомості, розташований на орендованій за договором земельній ділянці (на земельних ділянках за кадастровими номерами: 4810136900:01:019:0027 та 4810136900:01:019:0028), перейшло до ТОВ "Інком-Пром", що підтверджується наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою від 21.06.2019р. №171238791 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, згідно якої право власності на указану вище нерухомість набуте відповідачем на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 2007, виданий 01.06.2018р., видавник: Руда О.М., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу; рішення засновника щодо передачі нежитлового об`єкта в статутний капітал товариства, серія та номер: 01-18, виданий 04.06.2018, видавник: Бабій Любов Сергіївна.

У зв`язку з цим, 02.10.2018р. Миколаївська міська рада листом №2197/02.02.01-22/11/14/18 повідомила ТОВ "Інком-Пром" про те, що на підставі набуття останнім права власності на нерухомість, розташовану на орендованій за договором земельній ділянці, до ТОВ "Інком-Пром" також перейшло і право користування цією земельною ділянкою за договором оренди землі, у тому числі і обов`язок зі сплати орендної плати, оскільки в силу ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України відбулася заміна сторони договору. Також, Міська рада зазначила про обов`язок з внесення передбачених договором орендних платежів та просила ТОВ "Інком-Пром" вжити заходи щодо документального оформлення права на земельну ділянку, постановки на облік у ГУ ДФС у Миколаївській області та сплати орендних платежів згідно умов договору оренди (а.с. 13).

Однак, вказаний лист залишився з боку відповідача без реагування.

Тому, 18.09.2019р. листом №4921/02.02.01-22/1114/19 (докази отримання відповідачем цього листа наявні у матеріалах справи) позивач повідомив ТОВ "Інком-Пром" про нанесення Миколаївській міській раді збитків у вигляді неодержаних доходів та запросив відповідача прибути 16.10.2019р. на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (а.с. 14).

При цьому, у матеріалах справи наявний розрахунок збитків (складений начальником управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради), нанесених Миколаївській раді ТОВ Інком-Пром , з якого вбачається, що з 05.06.2018р. по 01.01.2019р. розмір збитків у вигляді неодержаної орендної плати за земельну ділянку становить 72 893,47 грн.; з 01.01.2019р. по 01.10.2019р. розмір таких збитків становить 95 539,99 грн.

Таким чином, загальний розмір збитків, заподіяних Миколаївській міській раді, внаслідок несплати за користування земельною ділянкою ТОВ Інком-Пром у вигляді неодержаної орендної плати за земельну ділянку за період з 05.06.2018р. по 01.10.2019р. дорівнює 168 433,46 грн. (а.с. 15).

Вказаний розрахунок розміру збитків здійснювався на підставі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2018р. та 2019р. - 4 246 221,67 грн., з урахуванням ставки річної орендної плати за спірний період (3%).

За результатами засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, на яке представник відповідача не з`явився, складено Акт від 16.10.2019р., в якому, зокрема, визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді у зв`язку з несплатою за користування земельною ділянкою у період 05.06.2018р. - 01.10.2019р., який складає суму 168 433,46 грн. (а.с. 11-12).

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.01.2020р. №54 затверджено вказаний акт від 16.10.2019р. про визначення розміру збитків, нанесених Миколаївській міській раді ТОВ "Інком-Пром", у зв`язку з безоплатним використанням земельної ділянки площею 2654 кв.м для обслуговування нерухомого майна по вул. 6 Слобідській, 130 у період 05.06.218р. - 01.10.2019р. у розмірі 168 433,46 грн. (а.с. 10).

03.02.2020р. Миколаївська міська рада листом №575/02.02.01-22/11/14/20 повідомила ТОВ "Інком-Пром" про указане вище рішення, на підтвердження чого позивачем було додано до листа оригінали Акту від 16.10.2019р. та рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.01.2020р. №54. В указаному листі також викладено прохання про сплату збитків у сумі 168 433,46 грн.

Зважаючи на відсутність реагування з боку ТОВ "Інком-Пром" на вказаний лист, Миколаївська міська рада звернулась до господарського суду із відповідним позовом.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Щодо юрисдикції спору у даних правовідносинах.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Судова колегія зауважує, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Так, відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п.2 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 19 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Водночас, відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.

Крім того, за статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.

З огляду на положення ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, а також ст.ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін.

У даному випадку позовна заява мотивована невиконанням ТОВ "Інком-Пром" (як нового орендаря) умов договору оренди землі, у якому іншою стороною - орендодавцем є Миколаївська міська рада. Тобто, із позовної заяви вбачається, що даний спір виник у зв`язку порушенням прав Миколаївської міської ради, як учасника (сторони) господарського договору.

Міська рада є органом, що представляє міську громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження міського самоврядування, визначені Конституцією та законами України.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст. 142 Конституції України).

Статтею 63 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (у редакції, чинної на момент укладення спірного договору оренди землі) встановлено, що доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Нормою п. 34 ст. 26 наведеного Закону визначено, що до виключної компетенції Міської ради відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Водночас, відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належать, зокрема: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад (а); надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (в); здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства (є); вирішення земельних спорів (й); вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (к).

За змістом ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Враховуючи, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ у кожній конкретній справі визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір, судова колегія дійшла висновку, що звернення до суду із цим позовом не зумовлене необхідністю захисту прав позивача у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

А тому, з огляду на зміст заявлених позовних вимог, цей спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія не бере до уваги посилання ТОВ "Інком-Пром" на постанови Верховного Суду від 06.10.2020р. у справі №814/2366/15, від 17.11.2020р. у справі №809/1123/16, від 03.12.2020р. у справі №820/626/17, оскільки у наведених судових справах розглядались зовсім інші спірні правовідносини з огляду на те, що предметом розгляду у справі №814/2366/15 та у справі №820/626/17 було скасування податкових повідомлень-рішень відповідних ГУ ДПС; у справі №809/1123/16 за позовом Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження-2011 розглядались вимоги про стягнення заборгованості по земельному податку, які виникли у зв`язку із несплатою Товариством штрафних фінансових санкцій, нарахованих відповідними податковими повідомленнями-рішеннями.

Підсумовуючи наведене, судова колегія зазначає, що доводи апелянта про неможливість розгляду справи №915/1237/20 у суді господарської юрисдикції є помилковими.

Щодо незгоди ТОВ "Інком-Пром" стосовно складення розрахунку заборгованості орендної плати згідно із Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог, надано Акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яким визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді ТОВ Інком-Пром у зв`язку із несплатою останнім за користування земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 31.05.2013р. №9265.

При цьому, комісія з визначення та відшкодування відповідних збитків на своєму засіданні розглянула розрахунок розміру збитків, про неправомірність якого стверджує позивач.

Дослідивши вказаний розрахунок, судова колегія зазначає, що він виконаний у відповідності до умов договору оренди, яким визначено, що за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі; річна орендна плата за земельну ділянку (2654 кв.м.) встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки. Орендна плата за землю вноситься орендарем щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 від розміру річної орендної плати. При цьому, позивач розрахував суму боргу відповідача із наведенням як кількості місяців, так і кількості днів, за які нараховувалась орендна плата.

Отже, наведений розрахунок жодним чином не суперечить умовам чинного договору оренди щодо формули розрахунку орендної плати за земельну ділянку, орендарем якої ТОВ "Інком-Пром" став у зв`язку із відчуженням нерухомого майна, розташованого на відповідній земельній ділянці.

Водночас, згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є: "договори та інші правочини.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі).

Тобто, підставою для виникнення орендної плати є підписаний сторонами договір оренди.

Враховуючи, що ТОВ "Інком-Пром" не оспорюється набуття останнім з 05.06.2018р. права оренди за договором земельної ділянки від 31.05.2013р. №9265, судова колегія зазначає про виникнення у відповідача обов`язку зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, зокрема, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, у тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З вказаного вище випливає, що оренда плата, як майно виникає з моменту укладення договору оренди і не існує самостійно без нього, а тому, неодержана орендна плата є упущеною вигодою, яку особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

За змістом норми статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що положення статті 152 Земельного кодексу України щодо способу захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідно до ст. 157 Земельного Кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме: Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 (далі - Порядок), із змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 14.01.2004р. №21 та від 21.07.2010р. № 619.

Відповідно до п. 3 Порядку, відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав, зокрема, внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав тощо.

Згідно з п. 2 вказаного Порядку, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються, у тому числі, представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Отже, даний Порядок відшкодування є чітко визначеним і дотримання його є обов`язковим для встановлення причинного зв`язку між діями осіб та нанесенням збитків, для встановлення розміру збитків, у разі їх доведеності, та з`ясування позиції органів місцевого самоврядування з питань виділення земельних ділянок у власність, користування або оренду юридичним особам.

Щодо визначення розміру заборгованості (з урахуванням проведення індексації нормативної грошової оцінки землі).

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому, пунктом 288.4 Податкового кодексу України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (ч.2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Як вже зазначалось вище, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за спірним договором станом на дату його укладення становила 2 238 144,74 грн.

Разом з тим, пунктом 4.3.договору встановлено, що розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства і інших нормативних документів; розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін і доповнень до договору.

Приписами п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100%.

Згідно з пунктом 289.3 статті 289 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Судом встановлено, що на виконання вказаної норми Податкового кодексу України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (яка, в свою чергу, є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин) листом від 06.01.2021р. №22-28-0.222-171/2-21 повідомила, що коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять, зокрема:

- 2014р. - 1,249;

- 2015р. - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 - для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження);

- 2016р. - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; для земель несільськогосподарського призначення - 1,06;

- 2017р. - 1,0;

- 2018р. - 1,0;

- 2019р. - 1,0.

- 2020р. - 1,0.

Відомості зазначені у цьому листі є загальнодоступними для всіх платників, організацій, підприємств та відповідачем не спростовані.

А тому, зазначена вище інформація, надана Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, необхідна для обчислення і справляння плати за землю.

Протилежного відповідачем не доведено.

Отже, за змістом вказаних норм, для визначення суми податкових зобов`язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства, вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов`язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки.

Водночас, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. А враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років, то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки.

Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком, визначеної, наприклад, у 2018 році на підставі нормативної грошової оцінки, розмір якої визначено станом на 2013 рік, шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів за цей період.

Тобто, сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком.

Отже, якщо нормативна грошова оцінка, проведена у 2013 році, то індексуючи нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2018 році, необхідно застосовувати вказаний розмір нормативної грошової оцінки та кумулятивно проіндексувати його на коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи з дати проведення нормативної грошової оцінки (2013 рік).

Як встановлено у цій справі, відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.03.2013р. №496, складеного Управлінням Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області, нормативна грошова оцінка договірної земельної ділянки складає 2 238 144,74 грн.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із доводами позивача, що проіндексована нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки по рокам складає:

- 2013р. - 2 238 144,74 грн.;

- 2014р. - 2 238 144,74 грн. * 1,249 = 2 795 442,78 грн.;

- 2015р. - 2795442,78 грн. * 1,433 = 4 005 869,50 грн.;

- 2016р. - 4 005 869,50 грн. * 1,06 = 4 246 221,67 грн.;

- 2017р. - 4 246 221,67 грн. * 1,0 = 4 246 221,67 грн.;

- 2018р. - 4 246 221,67 грн. * 1,0 = 4 246 221,67 грн.;

- 2019р. - 4 246 221,67 грн. * 1,0 = 4 246 221,67 грн.

За умовами п. 4.2 договору, річна орендна плата за земельну ділянку (2654 кв.м.) встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати в сумі 168 433,46 грн. за користування відповідачем земельною ділянкою у період 05.06.2018р. по 01.10.2019р.

Враховуючи наведене, судова колегія вказує, що відповідно до п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України, при розрахунку орендної плати були використані коефіцієнти нормативно грошової оцінки землі з дати проведення такої оцінки.

Таким чином, позивачем сума орендної плати (яка є арифметично правильною) розрахована відповідно до договору оренди землі та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі, що відповідає вищезазначеним положенням Податкового кодексу України.

Щодо посилання відповідача на те, що при проведенні вказаного розрахунку позивачем застосовано коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 (1,249) та 2015 (1,433) роки з порушенням приписів абзацу четвертий пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, оскільки враховано коефіцієнти, вищі за 115 відсотків, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, в редакції чинній до 01.01.2017р., у разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016р. №1797-VIII, внесено зміни до статті 289 Податкового кодексу України в частині застосування величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, зокрема, абзац четвертий пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України викладено у наступній редакції: "У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115".

Вказані зміни до статті 289 Податкового кодексу України набули чинності з 01.01.2017р., та відповідно, були враховані Миколаївською міською радо. при розрахунку величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель у 2019р.

Колегія суддів зазначає, що згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним звернення Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999р. №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або іншій нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже, розповсюдження дії нової редакції абзацу четвертого пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України на правовідносини, які мали місце до набрання чинності цією редакцією закону, тобто до 01.01.2017р., зокрема на 2015 та 2016 роки, суперечить статті 58 Конституції України, оскільки внесені зміни не стосуються питання пом`якшення або скасування відповідальності особи.

З огляду на зазначене, посилання позивача на те, що позивачем були порушені вимоги Податкового кодексу України при обчисленні орендної плати, а саме нібито взяті до розрахунку завищені коефіцієнти індексації за 2015 та 2016 роки, суперечить вищенаведеному.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (ч.1).

Згідно зі ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

З огляду на встановлені обставини судова колегія вказує, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2021 року у справі №915/1237/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком-Пром" - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2021р. у справі №915/1237/20 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова винесена 14.09.2021р., у зв`язку з перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів - членів колегії Діброви Г.І. та Принцевської Н.М. у щорічній відпустці з 02.08.2021р. по 10.09.2021р. та перебуванням 13.09.2021р. судді Діброви Г.І. у відряджені.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Принцевська Н.М.

Враховуючи припинення відправлення поштової кореспонденції Південно-західним апеляційним господарським судом, надіслати копію цієї постанови від 14.09.2021р. у справі №915/1237/20 на електронні адреси, зазначені учасниками справи (згідно з наявної в матеріалах справи інформації): Миколаївська міська рада (sov@mkrada.gov.ua), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком-Пром" (furtatova-m@ukr.net).