Постанова

від 09.09.2021 по справі 903/152/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року Справа № 903/152/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" та Городищенської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 (суддя Вороняк А. С. ) у справі №903/152/21

за позовом: заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави

до відповідачів: 1) Городищенської сільської ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка",

про визнання незаконними рішень, визнання недійсними договорів оренди землі, водного об`єкта, повернення земельних ділянок та водного об`єкта

за участю представників сторін:

органу прокуратури - Манжаюк Д.Л.

відповідача 1- Мохнюк М.В.

відповідача 2- Гаврищук А.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі №903/152/21 позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Несвічівської сільської ради №10/6 від 23.12.2016 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 111,8848 га" (з наступними змінами згідно рішення №11/4 від 06.02.2017 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 №10/6").

Визнано незаконним та скасовано рішення Несвічівської сільської ради №10/7 від 23.12.2016 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 123,2362 га (з подальшими змінами згідно рішення №11/3 від 06.02.2017 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 №10/7").

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №1542 від 07.02.2017, укладений між Несвічівською сільською радою Луцького району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка".

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №1543 від 07.02.2017, укладений між Несвічівською сільською радою Луцького району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка".

Визнано недійсним договір оренди водного об`єкту від 18.04.2017, укладений між Несвічівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка".

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" ( код ЄДРПОУ 35419101) повернути земельні ділянки з кадастровим номером 0722884000:01:001:1542 площею 111,8848 га та кадастровим номером 0722884000:01:001:1543 площею 123,2362 га територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" ( код ЄДРПОУ 35419101) повернути водний об`єкт площею водного дзеркала 147,2253 га, який розташований на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області, територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради.

Стягнуто із Городищенської сільської ради (код ЄДРПОУ 04590530) на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909915) 7945 грн. судового збору, зарахувавши його на р/р UA138201720343140001000004945, МФО 820172, ДКСУ м. Київ.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" (код ЄДРПОУ 35419101) на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909915) 7945 грн. судового збору, зарахувавши його на р/р UA138201720343140001000004945, МФО 820172, ДКСУ м. Київ.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі №903/152/21 та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Зазначає, що заступник керівника Луцької окружної прокуратури подаючи позов не зазначив орган державної влади чи орган місцевого самоврядування в інтересах якого здійснюється представництво в суді.

Вважає, що компетентними органами в даній справі є Державна екологічна інспекція у Волинській області та Луцька районна державна адміністрація. Жодних доказів бездіяльності зі сторони Державної екологічної інспекції та Луцької районної державної адміністрації матеріали судової справи не містять.

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури, звертаючись до суду з позовом, не обґрунтував та не довів підстави для представництва в порушення вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України. Прокурор не звертався перед поданням заяви до суду до вказаного компетентного органу та не повідомляв про намір здійснювати представництво інтересів в суді.

Суд першої інстанції залишив дані доводи поза увагою та не залишив позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури без розгляду, чим порушив вимоги ст. 226 ГПК України.

Також доводить, що суд помилково ототожнив рибогосподарську технологічну водойму з рибогосподарським водним об`єктом (водосховища, ставки, озера та замкнені природні водойми), а відтак не вірно застосував ст. 51 Водного кодексу України.

Можливість організовувати рекреаційну діяльність у сфері любительського та спортивного рибальства з дозволу та на умовах орендаря технологічної водойми не заборонена ні паспортом рибогосподарської технологічної водойми, ні Договором оренди, ні вимогами чинного законодавства України. Висновок суду щодо даного питання є невірним та суперечить дійсним обставинам справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" на рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі №903/152/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 25.08.2021 об 15:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

Запропоновано прокурору та відповідачу-1 у строк до 20.08.2021 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Також роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Городищенська сільська рада звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі №903/152/21 та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, прийнятим із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Доводить, що прокурор не надав суду затверджену у встановленому законом порядку документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж території об`єкту природно-заповідного фонду.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що Несвічівська сільська рада Луцького району та Луцька районна державна адміністрація, яким на ці об`єкти природно-заповідного фонду видано охоронне зобов`язання, та які були відповідальними за збереження режиму охорони його території не забезпечили проведення робіт з винесення меж заказників місцевого значення "Лобаниха" та "Чаруків" та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Прокурор не надав жодних доказів що підтверджують факт перебування орендованих земельних ділянок в межах заказника. Вважає, що відсутні підстави стверджувати про перебування орендованих земельних ділянок в межах заказників, так як межі останніх на сьогодні не визначені.

Прокурор не зазначив яким чином оскаржувані договори оренди порушують публічний порядок; не надав жодних доказів, які могли б підтверджувати вину відповідачів в намірі порушити публічний порядок шляхом укладення спірних договорів оренди земельних ділянок; обрав неналежний та неефективний спосіб захисту у вигляді пред`явлення негаторного позову.

Звертає увагу суду на пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Городищенської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі №903/152/21; об`єднано до спільного розгляду апеляційну скаргу Городищенської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі №903/152/21 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" на рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі №903/152/21.

Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.08.2021 об 15:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

Запропоновано прокурору та відповідачу-2 у строк до 20.08.2021 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріалами справи стверджено, що ухвали суду від 10.08.2021 отримані учасниками справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень наявні в матеріалах справи.

19.08.2021 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли відзиви Луцької окружної прокуратури, в яких з підстав викладених у них, просить суд апеляційної інстанції залишити без змін рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі №903/152/21, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" та Городищенської сільської ради - без задоволення.

19.08.2021 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли відзиви Волинської обласної прокуратури, в яких з підстав викладених у них, просить суд апеляційної інстанції залишити без змін рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі №903/152/21, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" та Городищенської сільської ради - без задоволення.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Петухова М.Г. судове засідання у справі № 903/152/21 призначене на 25.08.2021 не відбулось і відповідно до п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 3 березня 2016 року № 21 та погодженого наказом Державної судової адміністрації України 3 березня 2016 року №41 зміни до складу колегії суддів внесені не були.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2021 розгляд апеляційної скарги призначено на 09.09.2021 об 16:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

У судовому засіданні, представники відповідачів підтримали доводи апеляційних скарг з підстав викладених у них та надали свої пояснення по суті спору. Прокурор заперечив доводи апеляційних скарги з підстав викладених у відзивах.

Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг, стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Рішенням Несвічівської сільської ради №10/6 від 23.12.2016 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 111,8848 га" (з наступними змінами згідно рішення №11/4 від 06.02.2017 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 №10/6") надано в оренду строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 111,8848 га ТзОВ "Захід-Сітка" для ведення аквакультури, розміщену під гідротехнічними спорудами ставів, а саме: Несвіч головний (реєстровий номер 25592421.15.АА ЕЖАГ684) та обводний канал НГ (реєстровий номер 25592421.15.АА ЕЖАГ611), що перебувають в оренді між регіональним відділенням ФДМ України по Волинській області та ТОВ "Захід- Сітка" згідно договору оренди від 18.11.2016 року".

07.02.2017 між Несвічівською сільською радою Луцького району (орендодавець) та ТзОВ "Захід - Сітка" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №1542 (далі - договір № 1542), згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення аквакультури, яка знаходиться на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області (п.1 договору № 1542) (а.с.19-20 т.1).

Відповідно до п.2 договору №1542 в оренду передається земельна ділянка під гідроспорудами, сінокосами, пасовищами загальною площею 111,8848 га, з кадастровим номером 0722884000:01:001:1542.

Строк дії договору 15 років (п. 5 договору № 1542).

Згідно п. 10 договору № 1542 земельна ділянка передається для ведення аквакультури.

Цільове призначення - землі водного фонду (п. 11 договору № 1542).

Рішенням Несвічівської сільської ради № 10/7 від 23.12.2016 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 123,2362 га (з подальшими змінами згідно рішення №11/3 від 06.02.2017 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 №10/7") надано в оренду строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 123,2362 га ТзОВ "Захід-Сітка" для ведення аквакультури, розміщену під гідротехнічними спорудами ставів, а саме зимувальні (6 шт), що перебувають в оренді між регіональним відділенням ФДМ України по Волинській області та ТзОВ "Захід-Сітка" згідно договору оренди від 18.11.2016".

07.02.2017 між Несвічівською сільською радою Луцького району (орендодавець) та ТзОВ "Захід - Сітка" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №1543 (далі - договір № 1543), згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення аквакультури, яка знаходиться на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області (п.1 договору № 1543) (а.с.22-23 т.1).

Відповідно до п.2 договору №1543, в оренду передається земельна ділянка під гідроспорудами, сінокосами, пасовищами загальною площею 123,2362 га, з кадастровим номером 0722884000:01:001:1543.

Строк дії договору 15 років (п. 5 договору № 1543).

Згідно п. 10 договору № 1543 земельна ділянка передається для ведення аквакультури.

Цільове призначення - землі водного фонду (п. 11 договору № 1543).

Право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0722884000:01:001:1542 площею 111,8848 га та 0722884000:01:001:1543 площею 123,23 62 га зареєстровано за територіальною громадою в особі Несвічівської сільської ради, а право користування - за ТзОВ "Захід-Сітка" (рішення про державну реєстрацію права власності від 27.03.2017).

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру, вказані земельні ділянки відносяться до категорії земель водного фонду (а.с.25-27, 32-35 т.1).

18.04.2017 між Несвічівською сільською радою (орендодавець) та ТзОВ "Захід - Сітка" (орендар) укладено договір оренди водного об`єкту (а.с.69-72 т.1), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування водні об`єкти для ведення аквакультури - рибогосподарську технологічну водойму, загальною площею водного дзеркала 147,2253 га, розташовану на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області в межах населеного пункту.

Об`єктом оренди за даним договором є вода (водний простір) водного об`єкту 1554,045 тис. м 3 , 147, 253 га земельна ділянка під водними об`єктами, під господарськими шляхами і прогонами - 0,8677 га, під гідроспорудами - 17,7911 га, під болотами - 69,2369 га, у тому числі: земельна ділянка під водними об`єктами - 95,8756 га, під господарськими шляхами і прогонами - 0,8677 га, під гідроспорудами - 12,5033 га, під болотами - 13,9896 га, кадастровий номер земельної ділянки 0722884000:01:001:1543; земельна ділянка під водними об`єктами - 51,3497 га, під гідроспорудами - 5,2878 га, під болотами - 55,2473 га, кадастровий номер земельної ділянки 0722884000:01:001:1542.

Відповідно до п.8 договору оренди водного об`єкту договір укладено на 10 років.

В ході досудового розслідування кримінального провадження №42018031010000098, внесеного до ЄРДР 24.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Несвічівської, Чаруківської сільських рад та Заборольської ОТГ (Шепельська сільська рада) при передачі суб`єктам господарювання земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів, які розташовані в межах орнітологічних заказників місцевого значення "Лобаниха", "Чаруків", на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.08.2020 у справі №161/13472/20, слідчим у кримінальному провадженні із залученням спеціалістів проведено огляд земельних ділянок із кадастровими номерами 0722884000:01:001:1542 та 0722884000:01:001:1543, що використовуються (орендуються) ТзОВ «Захід - Сітка» , на підставі якого встановлено, що орендовані земельні ділянки розташовані в межах орнітологічних заказників місцевого значення "Лобаниха" та "Чаруків" (а.с.39-41 т.1).

Відповідно до Положення про орнітологічний заказник місцевого значення "Лобаниха" Луцького району Волинської області, затвердженого Управлінням екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації від 15.09.2014, даний заказник створений рішенням Волинської обласної ради №9/12 від 16.12.2003 з метою збереження цінного природного комплексу заплави річки Чорногузка, входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання (а.с.43-45 т.1).

Пунктом 1.3 Положення встановлено, що заказник, площею 232 га, розташований на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області.

Згідно охоронного зобов`язання №178 від 15.09.2014 орнітологічного заказника місцевого значення "Лобаниха", Несвічівській сільській раді Луцького району передано під охорону та дотримання встановленого режиму території даного заказника та зобов`язано землевласника дотримуватись встановленого режиму для території природно-заповідного фонду; не здійснювати у межах території природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; дотримуватись вимог щодо використання території природно-заповідного фонду (а.с. 42 т.1).

Відповідно до Положення про орнітологічний заказник місцевого значення "Чаруків" Луцького району Волинської області, затвердженого Управлінням екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації від 12.05.2015, даний заказник створений розпорядженням Волинської обласної ради №132 від 26.05.1992, з метою збереження, природних умов заплави річки Полонка з каскадом розміщених на ній рибоводних ставків і цінних рослинних угрупувань, входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання (а.с.46-47 т.1).

Пунктом 1.3 Положення встановлено, що заказник, площею 375 га, розташований на території Чаруківської, Несвічівської та Городищенської сільських рад Луцького району Волинської області.

Згідно охоронного зобов`язання №195 від 12.05.2015 орнітологічного заказника місцевого значення "Чаруків", Луцькій районній державній адміністрації передано під охорону та дотримання встановленого режиму території даного заказника та зобов`язано землевласника дотримуватись встановленого режиму для території природно-заповідного фонду; не здійснювати у межах території природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; дотримуватись вимог щодо використання території природно-заповідного фонду (а.с.45 т.1).

Прокурор звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом в інтересах держави до Городищенської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" про визнання незаконним та скасування рішення Несвічівської сільської ради №10/6 від 23.12.2016 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 111,8848 га" (з наступними змінами згідно рішення №11/4 від 06.02.2017 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 №10/6"); визнання незаконним та скасування рішення Несвічівської сільської ради № 10/7 від 23.12.2016 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 123,2362 га (з подальшими змінами згідно рішення №11/3 від 06.02.2017 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 №10/7"); визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 1542 від 07.02.2017, укладений між Несвічівською сільською радою Луцького району та ТзОВ "Захід-Сітка"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 1543 від 07.02.2017, укладений між Несвічівською сільською радою Луцького району та ТзОВ "Захід-Сітка"; визнання недійсним договору оренди водного об`єкта від 18.04.2017, укладений між Несвічівською сільською радою Луцького району та ТзОВ "Захід-Сітка"; зобов`язання ТзОВ "Захід-Сітка" повернути територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради земельні ділянки площею 111,8848 га та 123,2362 га.

Обґрунтовуючи звернення з позовом в інтересах держави, прокурор зазначив, що в даному випадку порушення інтересів держави полягає у недодержанні встановленого чинним законодавством порядку набуття прав на земельні ділянки та водні об`єкти, що призвело до передачі ТзОВ "Захід-Сітка" земельних ділянок з розташованими на них водними об`єктами.

Прокурор зазначив, що відповідно до ст. ст.116, 122 ЗК України саме до повноважень Городищенської сільської ради належить розпорядження спірними земельними ділянками комунальної власності, однак відповідний орган визначений співвідповідачем, оскільки до нього пред`явлено вимогу про визнання незаконними рішень про передачу земельних ділянок та визнання недійсними договорів оренди, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду як самостійний позивач.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційних скарг та заперечень викладених у відзивах, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.

Згідно ч.2 ст.2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статтей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі у будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17 та від 20.03.2019 у справі № 905/1135/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів відзначає, що підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються, насамперед, судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц конкретизувала висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, вказавши, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону, застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18).

У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Колегією суддів встановлено, що прокурором не визначений орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах .

Зазначено, що відповідно до ст. 116, 122 ЗК України саме до повноважень Городищенської сільської ради належить розпорядження спірними земельними ділянками комунальної власності, однак відповідний орган визначений співвідповідачем, оскільки до нього пред`явлено вимогу про визнання незаконними рішень про передачу земельних ділянок та визнання недійсними договорів оренди, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду як самостійний позивач.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з таким обґрунтуванням та вважає, що уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави і який повинен був бути визначений як позивач, є територіальний орган Держгеокадастру, оскільки саме він здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також за додержанням земельного законодавства, у тому числі органами місцевого самоврядування.

Згідно з абзацом 4 статті 15-2 Земельного Кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати:

1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Такі висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі 925/929/19, і підстав відступати від яких колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції не врахував наявність повноважень органів Держгеокадастру на звернення до суду у разі необхідності здійснення нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель, а також правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до Положення про орнітологічний заказник місцевого значення "Лобаниха" Луцького району Волинської області, затвердженого Управлінням екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації від 15.09.2014, даний заказник створений рішенням Волинської обласної ради №9/12 від 16.12.2003 з метою збереження цінного природного комплексу заплави річки Чорногузка, входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання (а.с.43-45 т.1).

Відповідно до Положення про орнітологічний заказник місцевого значення "Чаруків" Луцького району Волинської області, затвердженого Управлінням екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації від 12.05.2015, даний заказник створений розпорядженням Волинської обласної ради №132 від 26.05.1992, з метою збереження, природних умов заплави річки Полонка з каскадом розміщених на ній рибоводних ставків і цінних рослинних угрупувань, входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання (а.с.46-47 т.1).

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ч. 1 Положення).

Держекоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (ч. 2 Положення).

Основними завданнями Держекоінспекції є, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (п. 1 ч. 3 Положення); здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр (п.п. 1 п. 2 ч. 3); охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду тощо (п.п. 3 п. 2 ч. 3).

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні (п. 2 ч. 4 Положення).

Проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування) (п. 3 ч. 4 Положення).

Звертається до суду із позовом щодо: визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища (абз. 2 п. 5 ч. 4 Положення).

Вносить у встановленому порядку центральним органам виконавчої влади, їх територіальним органам, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування вимоги щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань, що належать до компетенції Держекоінспекції (п. 6 ч.4 Положення).

Складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом (п. 7 ч. 4 Положення).

Пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (п. 8 ч. 4 Положення).

Вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (п. 9 ч. 4 Положення).

Здійснює інші повноваження, визначені законом (п. 19 ч. 4 Положення).

Отже, органи Держекоінспекції можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні.

Водночас, із позовом заступник керівника Луцької місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Волинської області без зазначення органу не надавши можливості уповноваженим органам держави самостійно відреагувати на стверджуване прокурором порушення, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову, чи вчинення інших дій для вирішення ситуації або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність порушення чи небажання вживати заходів самостійно.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що прокуратурою не були виконані вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" .

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що органи Держгеокадастру та Держекоінспекції знали про порушення інтересів держави та не мали наміру вживати будь-яких заходів спрямованих на захист таких інтересів. Не встановлено і обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання органами Держгеокадастру та Держекоінспекції, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави у спірних відносинах.

Отже, на підставі вищевикладеного судом апеляційної інстанції встановлено недотримання прокуратурою порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", як і не підтверджено підстав представництва.

У постанові Верховного Суду від 05.11.2020 у справі №910/21377/17 зазначено, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.ч. 3,4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень ст.ст. 53,174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

У той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідні уповноважені органи держави, виконуючи свої функції, не позбавлені можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення у справі по суті спору, не встановив обставин представництва прокурором інтересів держави, не дослідив чи вжито прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, а також обставин наявності/відсутності бездіяльності компетентного органу, виходячи із того, що така бездіяльність має місце у разі, якщо компетентний орган упродовж розумного строку після отримання повідомлення не звернувся до суду з позовом в інтересах держави; причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно частини 1 статті 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано (п.2 ч.1 ст.226 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 вказала, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 278 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційні скарги Городищенської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" підлягають частковому задоволенню, а рішення Господарського Волинської області від 05.07.2021 у справі №903/152/21 скасуванню із залишенням позову без розгляду на підставі п.2 ч. 1 ст.226 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 226, 269, 270, 273, 275, 277, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" та Городищенської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі №903/152/21 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі №903/152/21 - скасувати.

Позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави до Городищенської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" про визнання незаконними рішень, визнання недійсними договорів оренди землі, водного об`єкта, повернення земельних ділянок та водного об`єкта залишити без розгляду.

3. Стягнути з Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, Луцьк, Волинська область, 43025) на користь Городищенської сільської ради (вул. Шкільна, 35, с. Городище-2, Луцький район, Волинська область, 45656, код ЄДРПОУ 04590530) 23 835,00 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Стягнути з Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, Луцьк, Волинська область, 43025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" (вул. Центральна, 30, Несвіч, Луцький район, Волинська область, 45652, код ЄДРПОУ 35419101) 23 835,00 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Місцевому господарському суду видати судові накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

7. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "14" вересня 2021 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.