Рішення

від 31.08.2021 по справі 915/463/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року Справа № 915/463/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Аронія» , вул. Жовтнева, 1-В, кв. 19, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400 (код ЄДРПОУ 22443531)

до відповідача Березанської селищної ради, вул. Центральна, 86, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57401 (код ЄДРПОУ 04376624)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, просп. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 39825404)

про визнання права постійного користування земельними ділянками, визнання незаконним та скасування рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Частій І.І.;

від відповідача: представник не з`явився;

від третьої особи: представник не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Селянське (фермерське) господарство «Аронія» з позовною заявою, в якій просить суд:

1. Визнати за Селянським (фермерським) господарством «Аронія» право постійного користування земельною ділянкою площею - 32, 00 га ріллі призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства та розташованою на території Березанської селищної ради Березанського району, Миколаївської області відповідно до Державного акта на право постійного користування землею виданого 04.03.1993 року на підставі рішення XII сесії XXI скликання Березанської селищної ради народних депутатів від 22 січня 1993 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 165.

2. Визнати за Селянським (фермерським) господарством «Аронія» право постійного користування земельною ділянкою площею - 11, 00 га ріллі призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства та розташованою на території Березанської селищної ради Березанського району, Миколаївської області відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії III-МК № 008903, виданого 22.05.1995 року на підставі рішення II сесії XXI скликання Березанської районної ради народних депутатів від 08 вересня 1994 року № 10 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 186.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення № 68 XXVII сесією VII скликання Березанської селищної ради від 13.12.2019 року «Про зарахування земельних ділянок до земель запасу Березанської селищної ради» .

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.04.2021 року позовну заяву Селянського (фермерського) господарства Аронія (вх. № 5248/21 від 08.04.2021 року) до відповідача Березанської селищної ради про визнання права постійного користування земельними ділянками, визнання незаконним та скасування рішення залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 27.05.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.05.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання по справі на 08.07.2021 року. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.07.2021 року відкладено підготовче засідання по справі на 26.07.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.07.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 915/463/21. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 31.08.2021 року.

Відповідач та третя особа явку повноважних представників в судові засідання 27.05.2021, 08.07.2021, 26.07.2021 та 31.08.2021 року не забезпечили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (том 1, арк. 97, 122, 123).

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті господарського суду Миколаївської області https://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/pres-centr/news/1149046/ у зв`язку з критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів у 2021 році, зокрема в частині відсутності асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції, Господарський суд Миколаївської області повідомив, що відправлення поштової кореспонденції з 08 липня 2021 року тимчасово зупинено.

Надсилання учасникам судових проваджень процесуальних документів буде здійснюватись виключно засобами електронного зв`язку.

Ухвали суду від 08.07.2021 року та 26.07.2021 року направлені на електронні адреси сторін (том 1 арк. 224, том 2 арк. 52).

21.05.2021 від відповідача на адресу господарського суду надходило клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача (вх. № 7691), яке судом задоволено.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні 31.08.2021 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про визнання права постійного користування земельними ділянками та визнання незаконним та скасування рішення Березанської селищної ради.

Підставою позову позивачем зазначено, що на підставі рішення від 22.01.1993 року Березанською селищною Радою народних депутатів видано ОСОБА_1 державний акт від 04.03.1993 року № 165 на право постійного користування земельною ділянкою площею 32 га.

Крім того, на підставі рішення від 08.09.1994 року Березанською районною радою видано ОСОБА_1 державний акт від 22.05.1995 року № 186 на право постійного користування земельною ділянкою площею 11 га.

ОСОБА_1 02.03.1999 року зареєстровано Селянське (фермерське) господарство «Аронія» . ОСОБА_1 був засновником та головою СФГ «Аронія» .

Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.

Рішенням № 68 від 13.12.2019 року Березанська селищна рада припинила право постійного користування земельними ділянками площею 32, 00 га ріллі за кадастровим номером № 4820955000:20:000:0317 та площею 11, 00 га ріллі за кадастровим номером № 4820955000:20:000:0316 та зараховано їх до земель запасу комунальної власності, у зв`язку зі смертю їх землекористувача ОСОБА_1 , та визнано державні акти на право постійного користування такими, що втратили чинність.

Позивач зазначає, що рішення № 68 Березанської селищної ради від 13.12.2019 року є незаконним, що порушує право СФГ «Аронія» на використання земельних ділянок раніше наданих його засновнику ОСОБА_1 у постійне користування для ведення фермерського господарства.

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з позовною заявою про визнання права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами № 4820955000:20:000:0317 площею 32 га та № 4820955000:20:000:0316 площею 11, 00 га та про визнання незаконним та скасування рішення Березанської селищної ради № 68 від 13.12.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 19 Конституції України, ст. 24, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» , ст. 2, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 152, 153 ЗК України, практикою Великої Палати Верховного Суду та рішенням Конституційного Суду.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 7685/21 від 21.05.2021 року) відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає наступне:

- сесією Березанської селищної ради не розглядалося питання про надання у приватну власність ОСОБА_2 вказаних земельних ділянок та жодних інших рішень з приводу даних земель не приймалося;

- 25.10.2019 комісією селищної ради встановлено, що зазначені земельні ділянки використовуються невідомими особами - самовільно засіяні сільськогосподарською культурою (озимою пшеницею);

- за фактом самовільного використання земельних ділянок селищна рада в порядку статті 214 КПК України звернулася до правоохоронних органів з заявою про вчинений злочин та додатково направлено лист до головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з метою перевірки даного факту державним інспектором з контролю за використанням та охоронною земель;

- відповідач зазначає, що матеріали справи, надані позивачем, не містять доказів використання саме СФГ земельної ділянки з метою ведення селянського (фермерського) господарства, зокрема, її обробки, збору врожаю, тощо;

- право користування земельною ділякою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщина, є підставою для повернення земельної ділянки в державну (чи комунальну) власність, а підстав для визнання за позивачем такого права не має. Єдиним належним і допустимими доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа;

- відповідач вказує, що в матеріалах справи немає доказів переоформлення ОСОБА_1 за життя права постійного користування земельними ділянками на право користування на умовах оренди або у власність, а також про отримання у постійне користування спірної земельної ділянки саме СФГ "Аронія";

- позовні вимоги, що саме СФГ є користувачем земельних ділянок є безпідставними, оскільки державні акти видано на ім`я фізичної особи гр. ОСОБА_1 ;

- за рішенням засновника земельні ділянки не передавались до складу земель фермерського господарства;

- сам факт використання земельної ділянки фермерським господарством не свідчить про перехід до нього від ОСОБА_1 права постійного користування в повному його обсязі;

- відповідач вказує, що право користування спірною земельною ділянкою, наданою ОСОБА_1 , було припинено у зв`язку із невизначеністю в земельному законодавстві припинення права постійного користування землею, у зв`язку зі смертю землекористувача та зважаючи на суспільний інтерес територіальної громади;

- відповідач зазначає, що судова позиція з вирішення даних питань на момент прийняття рішення відповідачем не була сталою;

- на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення позивачем СФГ Аронія не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що селянське (фермерське) господарство не отримувало жодного речового права на земельну ділянку, яка була надана у постійне користування фізичній особі - засновнику (члену) господарства. Ні Закон України Про селянське (фермерське) господарство від 20.12.1991 № 2009/ХІІ, ні інші акти законодавства не передбачають автоматичного переходу права користування від громадянина, якому надавалася земельна ділянка (у власність чи користування) для ведення селянського (фермерського) господарства, від такого громадянина до селянського (фермерського) господарства після його реєстрації як юридичної особи. З огляду на характер права постійного користування земельною ділянкою, що, за загальним правилом, не включає в себе правомочності розпорядження ділянкою, такий перехід загалом є неможливим навіть за якимсь окремим правочином за участю особи, що отримала земельну ділянку у постійне користування, та господарства.

Відповідач в обґрунтування заперечень посилається на приписи Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" ст. 92, 116, 118, 141 ЗК України та судову практику постанову ВП ВС від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 (з урахуванням окремих думок), постанову КГС ВС від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17, постанову Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц.

3. Правова позиція (пояснення) третьої особи.

Третя особа не скористалась наданим ст. 168 ГПК України правом на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

22.01.1993 року на підставі рішення Березанської селищної ради народних депутатів Березанського району Миколаївської області від 22.01.1993 року гр. ОСОБА_1 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 32,0 гектарів для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею № 165 (том 1, арк. 79-81). Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 165.

08.09.1994 року на підставі рішення Березанської селищної ради народних депутатів Березанського району Миколаївської області від 08.09.1994 року гр. ОСОБА_1 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 11,0 гектарів для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІІ-МК № 008903 (том 1, арк. 82). Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 22.05.1995 року за № 186.

22.01.1993 року ОСОБА_1 створив СФГ Аронія (код 22443531), що підтверджується Довідкою № 730 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Керівник - ОСОБА_1 (том 1, арк. 84).

02.03.1999 року проведено державну реєстрацію СФГ Аронія , про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено запис 1 506 120 0000 000651, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 481669 (том 1, арк. 66). Засновником та керівником (головою) СФГ Аронія був ОСОБА_1 .

12.02.1999 року Березанською районною державною адміністрацією зареєстровано Статут СФГ Аронія , згідно з яким ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства, а ОСОБА_3 - його членом (том 1, арк. 179-195).

Відповідно до абз. 2 п. 7 Статуту Фермерське господарство Аронія організоване на землях державного запасу наданих йому в тимчасове користування рішенням 143 Березанскої районної ради від 02.03.1993. Розмір земельної ділянки складає 43 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_1 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть від 17.12.2014 року серії НОМЕР_1 , про що 17.12.2014 року в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 68 (том 1, арк. 65).

15.12.2015 року рішенням загальних зборів СФГ Аронія , оформленого протоколом № 1/15 від 15.12.2015 року, затверджено нову редакцію Статуту Господарства у новій редакції та змінено голову СФГ Аронія (том 1, арк. 64).

Відповідно до п. 4.1 Статуту СФГ Аронія (нова редакція) фермерське господарство має право:

4.1.1. самостійно господарювати на землі;

4.1.2. використовувати земельні ділянки відповідно до цілей, для яких вони надані (том 1, арк. 56-63).

Станом на день розгляду справи СФГ Аронія (код 22443531) не припинено, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1, арк. 76-78).

Відповідно до довідки Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області № 09-06/376 від 27.02.2019, виданій голові СФГ Аронія Костюку О.М., на земельні ділянки № 1 площею 11,00 га ріллі на підставі державного акта на право постійного користування землею ІІІ-МК № 008903 та земельну ділянку № 2 площею 32,0 га ріллі на підставі державного акта зареєстрованого в книзі державних актів на право постійного користування землею № 15, належні ОСОБА_1 в межах території Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області присвоєні кадастрові номери:

№ 1 - 4820955000:20:000:0316 та

№ 2 - 4820955000:20:000:0317 (том 1, арк. 83).

Так, відповідно до витягу № НВ-4811210582021 від 10.03.2021 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером 4820955000:20:000:0316 відноситься до земель запасу, цільове призначення 16.00, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, площею 10,3564 га, комунальної форми власності та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 26.11.2018 року (том 1, арк. 70-72).

Відповідно до витягу № НВ-4811210532021 від 10.03.2021 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером 4820955000:20:000:0317 відноситься до земель запасу, цільове призначення 16.00, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, площею 32,0000 га, комунальної форми власності та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 26.11.2018 року (том 1, арк. 67-69).

Підставою реєстрації земельних ділянок стала технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Наказом Головного управління Дергеокадастру у Миколаївській області № 9142/0/14-18-СГ від 20.12.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" вирішено передати територіальній громаді сіл, в особі Березнасьої селищної ради Березанського району Миколаївської області, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно переліком загальною площею 9187,1712 га, які розташовані в межах території Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області (том 1, арк. 125).

Відповідно до додатку до наказу Головного управління Дергеокадастру у Миколаївській області № 9142/0/14-18-СГ від 20.12.2018 (перелік земельних ділянок) земельні ділянки з кадастровими номерами 4820955000:20:000:0317 площею 32,0000 га та 4820955000:20:000:0316 площею 10,3564 га із цільовим призначенням 16.00 землі запасу передано до комунальної власності Березанської селищної обєднаної територіальної громади Березанського району Миколаївської області (порядковий номер у списку 471, 472) (том 1, арк. 126-167).

Судом встановлено, що на виконання вищевказаного наказу Головним управлінням Дергеокадастру у Миколаївській області передано із державної власності, а Березанською селищною об`єднаною територіальною громадою прийнято у комунальну власність Березанської селищної об`єднаної територіальної громади земельні ділянки, про що складено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 21.12.2018 (том 1, арк. 168).

Рішенням Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області від 22.02.2019 року № 45 затверджено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 21.12.2018 та прийнято у комунальну власність земельні ділянки, зазначені в акті (том 2, арк. 2).

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 247523524 та № 247521070 від 10.03.2021 року на земельні ділянки з кадастровим номером 4820955000:20:000:0316 площею 10,3564 га та з кадастровим номером 4820955000:20:000:0317 площею 32,0000 га 22.10.2019 року зареєстровано право комунальної власності за Березанською селищною радою Березанського району Миколаївської області на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 21.12.2018 року, наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 9142/0/14-18-СГ від 20.11.2018 та рішення органу місцевого самоврядування № 45 від 22.02.2019 року (том 1, арк. 73-74).

В подальшому оскаржуваним рішенням Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області від 13.12.2019 року № 68 (том 1, арк. 90) Березанська селищна рада вирішила:

1. Зарахувати до земель запасу комунальної власності Березанської селищної ради земельні ділянки кадастровий номер 4820955000:20:000:0317 площею 32,0 га ріллі та кадастровий номер 4820955000:20:000:0316 площею 10,3564 га ріллі із земель постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 за межами населеного пункту в межах території Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області, в зв`язку зі смертю землекористувача.

2. Припинити право постійного користування на земельною ділянкою кадастровий номер 4820955000:20:000:0317 площею 32,0 га ріллі та визнати таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 165.

3. Припинити право постійного користування на земельною ділянкою загальною площею 11,0 га ріллі в тому числі земельною ділянкою кадастровий номер 4820955000:20:000:0316 площею 10,3564 га ріллі та визнати таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства серії ІІІ-МК № 008903, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 22.05.1995 року за № 186.

4. Рекомендувати Березанській селищній раді зареєструвати відповідні речові права на земельні ділянки кадастровий номер 4820955000:20:000:0317 та кадастровий номер 4820955000:20:000:0316 у державного реєстратора державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач зазначає, що СВГ "Аронія" є діючим суб`єктом господарювання, здійснює господарську діяльність з 1993 року, подає до державних органів відповідну звітність, сплачує всі обов`язкові платежі та використовує надані земельні ділянки за цільовим призначенням, на підтвердження чого подав до матеріалів справи банківські квитанції про сплату єдиного податку із сільськогосподарських виробників в 2019 році, звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) сільського господарства за 2019 рік, фінансову звітність малого підприємства (баланс на 31.12.2019) (том 1, арк. 85-89).

Судом також встановлено, що гр. ОСОБА_3 (діючий керівник господарства) звертався до Березанської селищної ради із цивільним позовом про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту набуття гр. ОСОБА_1 права власності на вищевказані земельні ділянки з метою подальшого оформлення спадкових прав).

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 31.05.2021 у справі № 469/598/19 (провадження 2/469/187/21) позов ОСОБА_3 до Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду за заявою позивача (том 1, арк. 173, 176).

Вищезазначені обставини і стали підставою для звернення до суду із даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Щодо переходу права постійного користування земельними ділянками.

Згідно із ч. 1 ст. 51 ЗК України (у редакції від 15.01.1993 року, яка діяла на момент створення СФГ Аронія ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ст. 7 ЗК України (у редакції від 15.01.1993 року, на момент створення СФГ Аронія ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЗК України (у редакції від 15.01.1993 року, на момент створення СФГ Аронія ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельних ділянок ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції Закону від 23.07.1993 року; втратив чинність 29.07.2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» ) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Звідси законодавством, чинним на момент створення СФГ Аронія , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У ст. 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Вищевказані правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 320/5724/17 та від 23.06.2020 року у справі № 922/989/18.

З аналізу приписів ст. 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII, який був чинним до 29 липня 2003 року, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV, який набрав чинності 29 липня 2003 року, вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (див. ухвали Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року у справі № 6-20859св07, від 10 жовтня 2007 року у справі № 6-14879св07, від 30 січня 2008 року у справі № 6-20275св07).

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Згідно із ч. 1 ст. 92 ЗК України (у редакції від 06.09.2014 року, на момент смерті гр. ОСОБА_1 ) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності (ч. 2 ст. 92 цього Кодексу).

З наведеного вбачається, що на момент смерті ОСОБА_1 право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у редакції від 06.09.2014 року, на момент смерті гр. ОСОБА_1 ), який діяв з 01.01.2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України), було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 615/2197/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У п. 7.27 постанови від 05.11.2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції від 06.09.2014 року, на момент смерті гр. ОСОБА_1 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої ст. 27 ЗК України (у редакції від 15.01.1993 року), яка діяла до 01.01.2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (яке діяло з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Натомість Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу в подібних правовідносинах, у своїй постанові від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17 зазначив, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа. Оскільки СФГ «Відродження» не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою, то за таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання за СФГ «Відродження» права постійного користування земельною ділянкою. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що на момент виникнення спірних правовідносин набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) не передбачено.

Велика Палата Верховного Суду не погодилась з цими правовими висновками, викладеними в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17, у зв`язку з чим вважає за необхідне відступити від них та зазначає, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові послався на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 922/2103/17 та у постановах Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15 та від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2329цс16, згідно із якими право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду відступила від цієї правової позиції та зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Як встановлено судом вище, на підставі рішення Березанської районної ради народних депутатів Березанського району Миколаївської області від 22.01.1993 року та від 08.09.1994 року гр. ОСОБА_1 було надано у постійне користування земельні ділянки площею 32,0 гектарів та 11,0 гектарів для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державними актами на право постійного користування землею від 22.01.1993 року №165 та від 22.05.1995 року серії ІІІ-МК № 008903.

Після отримання громадянином - засновником Державних актів на право постійного користування земельними ділянками та його державної реєстрації, останнім засновано СФГ Аронія , яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації СФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача (близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 474/100/16-ц (провадження № 14-161цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 704/26/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 13 лютого 2019 року у справі №666/1188/16-ц (провадження № 14-629цс18) та від 23.06.2020 року № 922/989/18.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зі смертю громадянина, якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею, таке право не є таким, що припинилось (постанова ВП ВС від 23.06.2020 по справі № 922/989/18 (№ 12-205гс19)).

Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону № 2009-XII). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство (цей висновок не стосується права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення такого господарства; оскільки таке право є успадковуваним, тобто передається у спадщину, то воно залишається у володінні фізичної особи і після створення селянського (фермерського) господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 368/54/17 та від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц).

Ураховуючи наведене, з моменту створення СФГ Аронія відбулася фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відповідно з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 10 квітня 2019 року (пункти 23-29) й ухвалі від 13 листопада 2019 року (пункти 17-18) у справі № 275/82/18, а також у постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (пункти 6.24-6.29) щодо належності права на продовження договірних відносин з користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства саме такому господарству, а не його засновникові.

Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у разі, коли вона відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), згідно з частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 93), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 27.3), від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (пункт 43)). Тобто відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) (постанова ВП ВС від 08.06.2021 № 906/1336/19).

Правове регулювання прийняття органами державної влади та органами місцевого самоврядування рішень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою (постанова ВП ВС від 23.06.2020 № 922/989/18 (12-205гс18).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

На підставі рішення Березанської районної ради народних депутатів Березанського району Миколаївської області від 22.01.1993 року та від 08.09.1994 року гр. ОСОБА_1 було надано у постійне користування земельні ділянки площею 32,0 гектарів та 11,0 гектарів для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державними актами на право постійного користування землею від 22.01.1993 року №165 та від 22.05.1995 року серії ІІІ-МК № 008903.

Після отримання громадянином - засновником Державних актів на право постійного користування земельними ділянками та його державної реєстрації, останнім засновано СФГ Аронія , яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірними земельними ділянками з дня державної реєстрації СФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача.

Після набуття засновником СФГ Аронія гр. ОСОБА_1 права постійного користування земельними ділянками для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначених ділянок згідно Державних актів на право постійного користування землею від 22.01.1993 року №165 та від 22.05.1995 року серії ІІІ-МК № 00890 стало Селянське (фермерське) господарство Аронія .

Отже, з моменту створення СФГ Аронія відбулася фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Відповідно з часу державної реєстрації СФГ Аронія воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник - гр. ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області від 13.12.2019 року № 68 підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача, оскільки фактично відповідач позбавив позивача СФГ Аронія (юридичну особу) права користування земельними ділянками, яен підлягає захисту в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні із позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 6 850, 00 грн.

Предметом позову у даній справі є три вимоги немайнового характеру, судовий збір з яких має становити 6 810, 00 грн. ( 2 270 грн. х 3).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір в розмірі 6 810, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача, у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

Питання щодо повернення 40, 00 грн. судового збору може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду (ст. 7 Закону України «Про судовий збір» ).

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Селянським (фермерським) господарством «Аронія» (код ЄДРПОУ 22443531) право постійного користування земельною ділянкою площею - 32, 00 га ріллі призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства та розташованою на території Березанської селищної ради Березанського району, Миколаївської області відповідно до Державного акта на право постійного користування землею, виданого 04.03.1993 року на підставі рішення XII сесії XXI скликання Березанської селищної ради народних депутатів від 22 січня 1993 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 165.

3. Визнати за Селянським (фермерським) господарством «Аронія» (код ЄДРПОУ 22443531) право постійного користування земельною ділянкою площею - 11, 00 га ріллі призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства та розташованою на території Березанської селищної ради Березанського району, Миколаївської області відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії III-МК № 008903, виданого 22.05.1995 року на підставі рішення II сесії XXI скликання Березанської районної ради народних депутатів від 08 вересня 1994 року № 10 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 186.

4. Визнати незаконним та скасувати рішення № 68 XXVII сесії VII скликання Березанської селищної ради від 13.12.2019 року «Про зарахування земельних ділянок до земель запасу Березанської селищної ради» .

5. Стягнути з відповідача Березанської селищної ради, вул. Центральна, 86, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57401 (код ЄДРПОУ 04376624) на користь позивача Селянського (фермерського) господарства «Аронія» , вул. Жовтнева, 1-В, кв. 19, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400 (код ЄДРПОУ 22443531):

- 6 810, 00 грн. (шість тисяч вісімсот десять грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

6. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.09.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш