Рішення

від 08.09.2021 по справі 143/1439/20

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/1439/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2021 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області

у складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

за участю секретаря Огородник Н.А.,

представника позивача - адвоката Усатюк О.В.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Погребище Вінницької області цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, -

Встановив:

07 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Городниця Уманського району Черкаської області померла мати її чоловіка ОСОБА_3 , про що видано свідоцтво про смерть та зроблено відповідний актовий запис за №6 від 06.04.2011 року в Книзі реєстрації смертей Городницької сільської ради Уманського району Черкаської області.

15 лютого 2012 року державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори Черкаської області Ящук Д.О. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно із яким спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , 1923 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер за ДРФОПП НОМЕР_1 , що проживає в АДРЕСА_1 . Спадщина, на яку видано дане свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 2,6999 га, кадастровий номер 0523480600:01:001:0137, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, належної спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №665141, виданого Погребищенською районною державною адміністрацією Вінницької області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 15.02.2007 року за №010780600440.

Весною 2012 року, майже відразу після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, її чоловік ОСОБА_4 захворів і ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, про що видано свідоцтво про смерть та зроблено відповідний актовий запис за №21від 28.11.2012 року в Книзі реєстрації смертей.

Згідно відомостей, які зберігаються в Уманській районній державній нотаріальній конторі, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведена під №205 за 2013 рік.

23 липня 2019 року їй стало відомо, що власником даної земельної ділянки станом на 23 липня 2019 року є ОСОБА_2 , дата державної реєстрації 22.06.2017 року. В нотаріальній конторі їй повідомили, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , не було, крім її чоловіка ОСОБА_4 . Ніхто інший не звертався до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом чи за заповітом, нікому не видавалися постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, існує лише одна спадкова справа під №394/2011 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка була відкрита за останнім місцем проживання та реєстрації померлої.

Вже через реєстр судових рішень 23.07.2019 року вона дізналась, що 07.06.2017 року було ухвалене рішення Погребищенським районним судом Вінницької області в справі №143/709/17, яке прийняте про права та обов`язки особи - ОСОБА_1 , яка не була залучена до участі у справі.

Відповідно до даного рішення задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та винесено рішення, яким визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 2,6999 га, кадастровий номер 0523480600:01:001:0137, яка розташована на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року було скасовано рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 07.06.2017 року і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування - відмовлено.

Під час розгляду справи Вінницьким апеляційним судом було встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,6999 га (кадастровий номер 0523480600:01:001:0137), розташовану на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 15 лютого 2012 року.

Після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину, до якої входить належна на праві власності спадкодавцю земельна ділянка, прийняла його дружина ОСОБА_1 , подавши в установленому законом порядку нотаріусу заяву, свідоцтво про право на спадщину не отримала. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Державним реєстратором Погребищенської міської ради Вінницької області Запальською Іриною Євгенівною 22.06.2017 року, індексний номер 35902072, номер запису про право в державному реєстрі прав 21142721, зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,6999 га, місце розташування Вінницька область, Погребищенський район, Андрушівська сільська рада, кадастровий номер 0523480600:01:001:0137, за громадянином ОСОБА_2 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру були внесені записи. Підставою для виникнення права власності у фізичної особи ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку визначено рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 07.06.2017 року, справа 143/709/17.

Постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 24.09.2019 року - без змін.

Посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст.15, 16, 1217, 1218 ЦК України, ст.ст.26, 27, 31-1 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень просить:

-скасувати рішення державного реєстратора Погребищенської міської ради Вінницької області Запальської Ірини Євгенівни, індексний номер 35902072 від 29.06.2017 року, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 2,6999 га, розташовану на території Андрушівської сільської ради, Погребищенського району Вінницької області, кадастровий номер 0523480600:01:001:0137, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

-скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 2,6999 га, розташовану на території Андрушівської сільської ради, Погребищенського району Вінницької області, кадастровий номер 0523480600:01:001:0137, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до якого право власності зареєстровано за громадянином ОСОБА_2 на підставі рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 07.06.2017 року, справа 143/709/17, прийнятий державним реєстратором Погребищенської міської ради Вінницької області Запальською Іриною Євгенівною 22.06.2017 року, номер запису про право в Державному реєстрі прав 21142721, індексний номер 35902072 від 29.06.2017 року.

Ухвалою судді від 28.01.2021 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

30.06.2021 рокуна адресу суду поштовим зв`язком від представника позивача - адвоката Усатюк Ольги Василівни надійшла заява про збільшення позовних вимог від 25.06.2021 року (а.с.97-103).

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася.

Представник позивача - адвокат Усатюк О.В. в судовому засіданні просила прийняти заяву про збільшення позовних вимог до розгляду, підтвердила викладені в позовній заяві обставини, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, телефонограмою повідомив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнає (а.с.121).

Ухвалою суду від 08.09.2021 року заяву представника позивача ОСОБА_6 про збільшення позовних вимог від 25.06.2021 року залишено без розгляду.

Суд звертав увагу представника позивача на ту обставину, що ухвала суду про залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог підлягає апеляційному оскарженню, однак остання наполягала на розгляді справи по суті в судовому засіданні 08.09.2021 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши характер спірних правовідносин, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 17.06.2017 року у справі №143/709/17 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 2,6999 га, кадастровий номер 0523480600:01:001:0137, яка розташована на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7,8).

На підставі цього рішення суду державним реєстратором Погребищенської міської ради Вінницької області Запальською І.Є. 29.06.2017 року прийнято рішення (індексний номер 35902072) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначену вище земельну ділянку (а.с.5,6).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 07.06.2017 року і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування - відмовлено (а.с.9-11).

Із мотивувальної частини вказаної постанови вбачається, що судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №665141 від 15.02.2007 була власником земельної ділянки площею 2,6999 га на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру, за життя ОСОБА_3 складено наступні заповіти: 24.06.2004, 01.11.2005, 01.11.2005, 20.06.2007 та 24.06.2010.

Із спадкової справи №394/2001, заведеної державним нотаріусом Уманської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 слідує, що 24.06.2010 остання склала новий заповіт, яким належну їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №665141 земельну ділянку розміром 2,6999 га, розташовану на території Андрушівського сільської ради, заповіла ОСОБА_4 .

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як слідує із вказаної копії спадкової справи №394/2001, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син ОСОБА_4 , подавши нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Право ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,6999 га (кадастровий номер 0523480600:01:001:0137), розташовану на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 15.02.2012 року.

Доказів того, що ОСОБА_2 звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 спадкова справа не містить, так як і не містить постанови нотаріуса про відмову у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер.

Після смерті ОСОБА_4 03.04.2013 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_1 , що підтверджується наявною в спадковій справі №205/2013, заведеної після смерті ОСОБА_4 , заявою про прийняття спадщини, однак, не отримала свідоцтво про право на спадщину.

У ч. 5 ст. 1268 ЦК України зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тобто із вказаного слідує, що на момент звернення ОСОБА_2 до суду із позовом право на спірну земельну ділянку мала ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті чоловіка ОСОБА_4 , до якого перейшло право власності на вказану земельну ділянку після смерті своєї матері.

В ч.4 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлені постановою Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у справі №143/709/17 обставини мають преюдиціальне значення в розглядуваній справі.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що внесенням відомостей в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про право власності відповідача на спірну земельну ділянку порушуються права та охоронювані законом інтереси позивачки, позаяк існування таких записів створює їй перешкоди у оформленні своїх спадкових прав після смерті її чоловіка ОСОБА_4 .

Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно із положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв`язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації.

Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункт другий частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Отже, тлумачення наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, свідчить про те, що наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає. У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у законі.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 2,6999 га, розташовану на території Андрушівської сільської ради, Погребищенського району Вінницької області, кадастровий номер 0523480600:01:001:0137, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до якого право власності зареєстровано за громадянином ОСОБА_2 на підставі рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 07.06.2017 року, справа 143/709/17, прийнятого державним реєстратором Погребищенської міської ради Вінницької області Запальською Іриною Євгенівною 22.06.2017 року, номер запису про право в Державному реєстрі прав 21142721, індексний номер 35902072 від 29.06.2017 року, не підлягають задоволенню, так як застосування такого способу судового захисту у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати ефективне відновлення порушеного права позивачки.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19,? ? від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі №278/3367/19, від 18 лютого 2021 року у справі №756/13679/16-ц.

Разом із цим, відповідно до абзацу третього частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №154/883/19 висловлений правовий висновок про те, що, викладаючи у новій редакції частину третю статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та визначаючи способи захисту порушених прав та інтересів особи в сфері реєстраційних правовідносин, якими є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав та судове рішення про скасування державної реєстрації прав, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Ураховуючи наведений правовий висновок суду касаційної інстанції, суд також бере до уваги, що за змістом пунктів 1, 6, 7 ч.2 ст.16 ЦК України визнання права, зміна правовідношення та припинення правовідношення є окремими способами захисту цивільних прав та інтересів.

Відтак, текстуальний аналіз положень частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку, що регламентована ними нормативна модель ухвалення зазначених судових рішень (про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав та судове рішення про скасування державної реєстрації прав) з обов`язковим одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), корелюється (співвідноситься) конкретно визначеним у частині 2 ст.16 ЦК України способам захисту (визнання права, зміна правовідношення та припинення правовідношення).

В ч.1 ст.5 ЦПК України обумовлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 19.05.2020 року у справі №916/1608/18 (провадження №12-135гс19).

Таким чином, на переконання суду, зважаючи на зміст права чи інтересу, за захистом якого звертається особа на підставі частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ураховуючи характер його порушення, невизнання або оспорення, з метою ефективного захисту такого цивільного права та інтересу в сфері реєстраційних правовідносин позивач має пред`явити одночасно принаймні дві взаємопов`язаних позовних вимоги: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; про скасування державної реєстрації прав; 2) про визнання, зміну чи припинення речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Адже, виходячи із цільового призначення цієї норми, предметом правового регулювання якої є спірні реєстраційні правовідносини, суд позбавлений можливості ухвалити рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чи про скасування державної реєстрації прав, без одночасного визнання, зміни чи припинення цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). І навпаки, суд не може ухвалити рішення про визнання, зміну чи припинення речових прав чи їх обтяжень без одночасного скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чи скасування державної реєстрації прав.

Інший підхід до тлумачення цієї правової норми вочевидь не відповідав би її точному сутнісному змісту.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 року у справі №910/18389/20.

В силу принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Оскільки позивачкою не заявлено позовної вимоги про припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянку, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про скасування рішення державного реєстратора Погребищенської міської ради Вінницької області Запальської Ірини Євгенівни, індексний номер 35902072 від 29.06.2017 року, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 2,6999 га, розташовану на території Андрушівської сільської ради, Погребищенського району Вінницької області, кадастровий номер 0523480600:01:001:0137, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову судом відмовлено, то сплачений позивачкою судовий збір слід залишити за нею.

Керуючись ст. ст.2-7, 10, 258, 259, 263, 268, 279, 354 ЦПК України суд, -

Ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку - відмовити.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Суддя