Постанова

від 08.09.2021 по справі 537/522/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 537/522/15-ц

провадження № 61-8316св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

особа, яка звернулася зі скаргою на дії державного виконавця (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович,

заінтересована особа (стягувач) - Акціонерне товариство Піреус Банк МКБ ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 січня 2021 року у складі судді Зоріної Д. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л., заінтересована особа - Акціонерне товариство Піреус Банк МКБ (далі -АТ Піреус Банк МКБ ) .

Вимоги скарги мотивовані тим, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. перебувало виконавче провадження ВП № 58293078, відкрите 06 лютого 2019 року на підставі виконавчого листа № 537/522/15-ц від 24 вересня 2015 року, виданого Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Піреус Банк МКБ заборгованості за кредитним договором № КЛ/08-2 від 02 квітня 2008 року в сумі 258 519, 66 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення еквівалентно 6 191 051,05 грн.

17 травня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, за якою ПП Центр незалежної оцінки та експертизи надано доручення на визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна - незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із незавершеного будівництва громадського будинку літ А-4 загальною площею 1415,2 кв.м, огорожі № 1, 2, 3, воріт № 4, хвіртки № 5, сход № 6, 7, замощення № 8 та земельну ділянку площею 1 000 кв.м, кадастровий номер 5310436100:06:003:0454, за вказаною адресою, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, присадибна ділянка.

21 травня 2019 року приватним виконавцем отримано звіт № 365 про незалежну оцінку майна, згідно якого вартість майна становить 1 355 000,00 грн., у тому числі: незавершене будівництво - 1 223 000,00 грн, земельна ділянка - 132 000,00 грн.

З результатами оцінки ОСОБА_1 ознайомився лише 30 вересня 2019 року,

Заявник вважає, що вказана оцінка майна є необ`єктивною, а відтак не може використовуватись для продажу майна на електронних торгах, оскільки оцінювач недостатньо дослідив об`єкт оцінки, у звіті не проведено аналіз ринку нерухомості подібних об`єктів, об`єкти порівняння не є аналогічними до об`єкту оцінки, некоректно застосовані коригуючі коефіцієнти.

З урахуванням викладених обставин просив суд, визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. в частині визначення вартості арештованого майна на підставі звіту про незалежну оцінку майна № 365 від 21 травня 2019 року в сумі 1 355 000,00 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 січня 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії приватного виконавця в ході проведення виконавчого провадження відповідали вимогам чинного законодавства.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що боржник фактично не оскаржував рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця та відповідно не надав необхідних підтверджень цьому, а не погоджувався саме із висновком (звітом) суб`єкта оціночної діяльності щодо оцінки вартості майна боржника, який не є рішенням, дією або бездіяльністю виконавця, а тому не підпадає під предмет судового контролю, визначеного статтею 447 ЦПК України.

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 січня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Узагальнені доводи касаційної скарги

14 травня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 січня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі про задоволення вимог скарги у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

03 червня 2021 року на адресу Верховного Суду від приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. засобами електронного зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому суб`єкт оскарження просить суд касаційну скаргу заявника залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

03 червня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. перебуває виконавче провадження ВП № 58293078, провадження по якому було відкрито на підставі виконавчого листа № 537/522/15-ц, виданого Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області 14 грудня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Піреус Банк МКБ заборгованості за кредитним договором № КЛ/08-2 від 04 лютого 2008 року в сумі 258 519, 66 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на день винесення рішення еквівалентно 6 191 051,05 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. від 05 березня 2019 року описано та арештовано наступне майно боржника ОСОБА_1 : незавершене будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з незавершеного будівництва громадського будинку літ А-4 загальною площею 1 415,2 кв.м, огорожі № 1, 2, 3, воріт № 4, хвіртки № 5, сход № 6, 7, замощення № 8 та земельну ділянку площею 1000 кв.м, кадастровий номер 5310436100:06:003:0454, за вказаною адресою, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. від 17 травня 2019 року було призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ПП Центр незалежної оцінки та експертизи для визначення ринкової вартості вказаного вище майна.

21 травня 2019 року приватним виконавцем отримано звіт № 365 про незалежну оцінку майна, виконану ПП Центр незалежної оцінки та експертизи , за висновками якої ринкова вартість майна у вигляді незавершеного будівництва площею 1 415,2 кв.м та земельної ділянки площею 1 000 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1 355 000,00 грн., в тому числі величина отриманої вартості незавершеного будівництва 1 223 000,00 грн, величина отриманої земельної ділянки - 132 000,00 грн.

Відповідно до змісту наданої заявником рецензії на звіт № 365 про незалежну оцінку майна за вих. № VR200115-001-R від 15 січня 2020 року, виконаного на підставі умов договору, укладеного між адвокатом Костянецьким А. Г. від імені ОСОБА_1 та ТОВ Експерт ІН в особі ОСОБА_2, звіт № 365 про незалежну оцінку майна містить численні порушення вимог законодавства, що регулюють принципи та процедури оцінки майна, що призвели до викривлення результатів оцінки, звіт не відповідає вимогам нормативно правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

11 липня 2019 року предмет іпотеки, оцінка якого оскаржується, був реалізований, про що приватним виконавцем складено відповідний акт. Вказаний акт окремо оскаржується заявником в позовному провадженні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У статті 1 Закону України Про виконавче провадження унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 57 Закону України Про виконавче провадження визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Зі змісту Закону України Про виконавче провадження убачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

Отже, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.

Підставою для проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10, частина перша статті 11 Закону України Законі України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ).

У частині першій статті 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом статті 3 зазначеного Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно із частиною шостою статті 9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національний стандарт № 2 Оцінка нерухомого майна , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2), також є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

Згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту № 1).

За змістом пункту 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Відповідно до пункту 15 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, ОСОБА_1 посилався на те, що оцінка майна, проведена у виконавчому провадженні, є необ`єктивною, а відтак не може використовуватись для продажу майна на електронних торгах, оскільки оцінювач недостатньо дослідив об`єкт оцінки, у звіті не проведено аналіз ринку нерухомості подібних об`єктів, об`єкти порівняння не є аналогічними до об`єкту оцінки, некоректно застосовані коригуючі коефіцієнти.

ОСОБА_1 вказував, що оцінювач, в порушення норм Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна, не в повній мірі ознайомився з об`єктом оцінки, зібрав та обробив вихідні дані та іншу інформацію, необхідну для проведення оцінки, не ідентифікував об`єкт оцінки, не охарактеризував район місця розташування об`єкта оцінки, не встановив жодних технічних характеристик об`єкту оцінки, дійшов безпідставних висновків, що об`єкт оцінки належить ОСОБА_1 та має статус незавершеного будівництва, оцінювач помилково не взяв до уваги наявність відміток на технічному паспорті про самочинність зведеного будівництва. Також, оцінювач застосував тільки один підхід порівняльний, а не декілька тоді як при застосуванні порівняльного підходу припустився, на думку скаржника, помилок, що вплинуло на результат визначення вартості майна.

На підтвердження зазначеного заявником подано рецензію на звіт № 365 про незалежну оцінку майна за вих. № VR200115-001-R від 15 січня 2020 року, виконаного на підставі умов договору, укладеного між адвокатом Костянецьким А. Г. від імені ОСОБА_1 та ТОВ Експерт ІН в особі ОСОБА_2, відповідно до якої, звіт № 365 про незалежну оцінку майна містить численні порушення вимог законодавства, що регулюють принципи та процедури оцінки майна, що призвели до викривлення результатів оцінки, звіт не відповідає вимогам нормативно правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув, не встановив усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, формально розглянув справу, не забезпечив повного та всебічного її розгляду, не надав належної оцінки доводам учасників процесу та наданим ними доказам, що призвело до передчасного висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Посилання апеляційного суду на те, що боржник фактично не оскаржував рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця, а не погоджувався саме із висновком (звітом) суб`єкта оціночної діяльності щодо оцінки вартості майна боржника, який не є рішенням, дією або бездіяльністю виконавця, а тому не підпадає під предмет судового контролю, визначеного статтею 447 ЦПК України, є помилковим, оскільки із змісту скарги ОСОБА_1 убачається, що ним оскаржуються саме дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. в частині визначення вартості арештованого майна.

Визначення ж вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо саме в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), від 20 березня 2019 року у справі №821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18).

У зв`язку з наведеним оскаржувану постанову апеляційного суду не можна вважати законною й обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обгрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За викладених обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду належить урахувати наведені у цій постанові висновки суду касаційної інстанції, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2021 рокускасувати.

Справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, заінтересована особа - Акціонерного товариства Піреус Банк МКБ , направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун