Постанова

від 15.09.2021 по справі 153/428/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 153/428/21

Провадження № 22-ц/801/1714/2021

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дзерин М. М.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 рокуСправа № 153/428/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Войтка Ю.Б., Панасюка О.С.,

за участю секретаря судового засідання Кузьменка Б.І.,

за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника СТОВ Нива - Снітка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №153/428/21 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива про витребування майна з чужого незаконного володіння ,

за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 26 травня 2021 року, яке ухвалене суддею Дзерин М.М. в Ямпільському районному суді Вінницької області, повний текст рішення складено 28 травня 2021 року,

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива про витребування майна з чужого незаконного володіння , мотивуючи позовні вимоги тим, що 13 травня 2013 року ним було набуто право власності на земельні ділянки на території Безводнівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області кадастровий номер 0525680400:03:002:0209 площею 2,8592 га та кадастровий номер 0525680400:03:002:0208 площею 2,8592 га. Після оформлення спадкових прав, отримавши документи на підтвердження права власності на спірні земельні ділянки та звернувшись до СТОВ Нива , по факту отримання у користування земельних ділянок, в усній формі, йому було повідомлено про те, що дані земельні ділянки перебувають в оренді до 2020 року (за договорами підписаними спадкодавцями) та при цьому було укладено додаткові угоди до даних договорів.

У 2020 році при звернені до орендаря із вимогою, в усній формі, про повернення земельних ділянок йому було повідомлено про те, що наявні договори оренди земельних ділянок та строк дії даних договорів закінчується в 2040 році. Після отримання даної інформації ним було надіслано письмовий запит до орендаря на отримання примірників даних договорів, та після отримання яких позивачем було встановлено, що договори підписані не ним.

За даним фактом було проведено досудове розслідування в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР від 07 серпня 2020 року. В межах даного кримінального провадження проведено технічну та почеркознавчу експертизи у Київському науково-дослідницькому інституті судових експертиз (Вінницьке відділення) за результатами якої складено висновок експертів від 22 грудня 2020 року за № 7999-8006/20-21.

Відповідно до висновку експертів п.п.1, 3 договори оренди земельних часток (паю) № 482 та № 483 від 14 січня 2014 року в графах Орендодавець вилучених у ОСОБА_1 нанесені електрографічним способом із застосуванням копіювально-множинної техніки. Аналогічні висновки викладені в п.п. 11 Висновку по договору земельної ділянки №483 вилученого в директора СТОВ Нива .

При укладанні договорів оренди землі було не дотримано встановлених вимог закону, що вказує на нікчемність правочинів - договорів оренди земельних ділянок від 14 січня 2014 року кадастровий номер 0525680400:03:002:0209 площею 2,8592 га та кадастровий номер 0525680400:03:002:0208 площею 2,8592 га між ОСОБА_1 та СТОВ Нива . Отже, у зв`язку із не укладенням договорів оренди земельних ділянок вони знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

На підставі викладеного, позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні належним майном на праві власності ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання СТОВ НИВА повернути земельні ділянки кадастровий номер 0525680400:03:002:0209 площею 2,8592 та кадастровий номер 0525680400:03:002:0208 площею 2,8592 га у користування та розпорядження позивача у зв`язку із не укладенням договорів оренди земельних ділянок від 14 січня 2014 року з номером запису про інше речове право №8350277 та №8350000. Судові витрати понесені позивачем стягнути із відповідача.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 26 травня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні належним майном на праві власності ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання СТОВ Нива повернути земельні ділянки кадастровий номер 0525680400:03:002:0209 площею 2,8592 та кадастровий номер 0525680400:03:002:0208 площею 2,8592 га у користування та розпорядження ОСОБА_1 у зв`язку із не укладенням договорів оренди земельних ділянок від 14 січня 2014 року з номером запису про інше речове право № 8350277 та № 8350000.

Стягнуто з СТОВ Нива на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 908 грн судового збору та 4000 грн витрат пов`язаних з професійною правничою допомогою.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, СТОВ Нива подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом не належно оцінено докази по справі. СТОВ Нива просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Стягнути судові витрати.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Кугутюк О.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину є власником земельних ділянок на території Безводнівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області кадастровий номер 0525680400:03:002:0209 площею 2,8592 га (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 3339634) та кадастровий номер 0525680400:03:002:0208 площею 2,8592 га (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 3338244) (а.с.13 - 14).

14 січня 2014 року було укладено договір оренди землі між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СТОВ Нива відповідно до якого орендодавець зобов`язується передати в оренду СТОВ Нива земельну ділянку площею 2,8592 га, яка знаходиться на території Безводнівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області кадастровий номер 0525680400:03:002:0208 (а.с.15 - 20).

Крім того, 14 січня 2014 року було укладено договір оренди землі між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СТОВ Нива відповідно до якого орендодавець зобов`язується передати в оренду СТОВ Нива земельну ділянку площею 2,8592 га, яка знаходиться на території Безводнівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області кадастровий номер 0525680400:03:002:0209 (а.с.21 - 26).

Згідно висновку експертів від 22 грудня 2020 року №7999-8006/20-21 за результатами проведення судової технічної та почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12020025310000031 встановлено, що предметом дослідження були оригінал договору оренди земельної частки (паю) №483 від 14 січня 2014 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 0525680400:03:002:0209 та оригінал договору оренди земельної частки (паю) №482 від 14 січня 2014 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 0525680400:03:002:0208. З почеркознавчого дослідження встановлено, що підписи в Графі Підписи сторін колонки Орендар договорів оренди земельної частки (паю) №483 та №482 від 14 січня 2014 року вилучених у Державного реєстратора, вилучених у директора СТОВ Нива та вилучених у ОСОБА_1 виконані різними особами (а.с.27 - 54).

З копії постанови про закриття кримінального провадження від 29 грудня 2020 року встановлено, що кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12020025310000031 від 07 серпня 2020 року за ч.1 ст.358 КК України закрито у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Зокрема, зазначено, що вирішення спірних питань, які є предметом дослідження у кримінальному провадженні врегульовано ЦК України, ЗК України та Законом України Про оренду землі (а.с.55 - 56).

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строку, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки (висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

В матеріалах справи міститься висновок експертів від 22 грудня 2020 року №7999-8006/20-21 за результатами проведення судової технічної та почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12020025310000031.

З якого вбачається, що підписи в Графі Підписи сторін колонки Орендар договорів оренди земельної частки (паю) №483 та №482 від 14 січня 2014 року вилучених у Державного реєстратора, вилучених у директора СТОВ Нива та вилучених у ОСОБА_1 виконані різними особами. При порівнянні досліджуваних підписів із зразками підпису ОСОБА_1 були встановлені розбіжності. І відповідно до п.7 дослідницької частини дані підписи нанесені електрографічним способом з застосуванням копіювально-множинної техніки.

Таким чином, встановлено, що дані правочини були підписані за відсутності волевиявлення ОСОБА_1 , що відповідно, вказує на неукладеність договору.

В ч.4 ст.124 ЗК України зазначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно вимог ч.1,6 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпорядження своїм майном за власною волею.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно вимог ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц провадження №14-499цс19).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосуванні відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем прав та обов`язків за спірними договорами оренди земельних ділянок не набуто і правовідносини за ними не виникли, а тому зайняття земельних ділянок: кадастровий номер 0525680400:03:002:0209 площею 2,8592 га та кадастровий номер 0525680400:03:002:0208 площею 2,8592, які належать позивачу ОСОБА_1 , фактичним користувачем - відповідачем СТОВ Нива , є неправомірним.

Отже, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку, ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 зазначено, що статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Колегія суддів враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною другою статті 103 ЦПК України визначено, що у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Статтею 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Разом з тим, згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

В даному випадку, експерти були обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Такий висновок, узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).

Отже, колегія суддів, погоджується з тим, що висновок експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7999-8006/20-21 від 22 грудня 2020 року за результатами проведення судової технічної та почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12020025310000031, який був одержаний в рамках кримінального провадження у порядку встановленому законом, містить інформацію щодо предмета доказування (договорів оренди земельної частки (паю)), а тому він є належним та допустимим доказом по даній справі.

Крім того, постанова про закриття кримінального провадження від 29 грудня 2020 року, не скасована (а.с.55 - 56).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива залишити без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 26 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 вересня 2021 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Войтко Ю.Б.

Панасюк О.С.