Рішення

від 31.08.2021 по справі 202/6191/16-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/6191/16-ц

Провадження № 2/202/125/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.

за участю секретаря - Калантаєнко Д.В.

представник позивача - Рупчева Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства АВТОГАЗ-ПЛЮС про стягнення грошових коштів, що набуті без достатньої правової підстави

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, за результатами розгляду якого просив суд, на підставі ст. 1212 ЦК України, стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 228 620,00 грн. Заявлені вимоги були обґрунтовані тим, що позивачем на рахунок відповідача на підставі договорів зворотної фінансової допомоги були перераховані кошти, загальною сумою 228 620,00 грн. В подальшому було виявлено, що у відповідних договорах замість підпису директора підприємства зі сторони відповідача наявний підпис іншої особи. В зв`язку із вказаними обставинами, а саме: не підписанням відповідних правочинів зі сторони відповідача, а також тим, що вказані кошти не було повернуто позивачу, позивач вважав, що грошові кошти знаходяться у приватного підприємства АВТОГАЗ-ПЛЮС без достатньої правової підстави.

ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2016, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.05.2017, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства АВТОГАЗ-ПЛЮС про стягнення грошових коштів, що набуті без достатньої правової підстави.

Постановою Верховного Суду від 11.09.2019 вказані вище рішення судів були скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Мотивами скасування судових рішень стало те, що встановивши відсутність між сторонами цивільно-правових відносин за договорами зворотньої фінансової допомоги, суди не звернули увагу на те, що саме відсутність правової підстави для набуття або збереження майна є однією з умов для застосування положень статті 1212 ЦК України та стягнення грошових коштів, які ПП Автогаз-Плюс набуло через ОСОБА_1 . З огляду на викладене, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не дослідили існування між сторонами інших об`єктивних умов виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, які відповідно до статті 1212 ЦК України є підставою для повернення сплачених позивачу грошових коштів. Також суди попередніх інстанцій не з`ясували наявність правових підстав для пред`явлення позивачем права вимоги щодо повернення цих коштів відповідно до статті 1212 ЦК України враховуючи зміст квитанцій.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником ПП Автогаз-Плюс .

Іншим співвласником цього підприємства є ОСОБА_2 , який одночасно є директором ПП Автогаз-Плюс .

У період з 24.01.2013 по 30.12.2013 на банківський рахунок ПП Автогаз-плюс надійшли грошові кошти, що підтверджується квитанціями: № 37 від 24.01.2013, № 43 від 14.02.2013, № 5 від 28.02.2013, № 37 від 06.03.2013, № 26 від 28.03.2013, № 34 від 04.04.2013, № 44 від 20.05.2013, № 9 від 30.05.2013, № 3 від 11.06.2013, № 55 від 25.06.2013, № 29 від 27.06.2013, № 30 від 21.08.2013, № 40 від 18.10.2013, № 16 від 29.10.2013, № 18 від 04.11.2013, № 47 від 11.11.2013, № 60 від 06.12.2013, № 51 від 10.12.2013, № 4 від 18.12.2013, № 28 від 30.12.2013 та банківськими виписками за 30.01.2013, 26.04.2013, 08.05.2013, 22.07.2013, 25.11.2013. Згідно зазначеного в квитанціях призначення платежу, грошові кошти були одержані відповідачем на підставі договору фінансової допомоги № 2 від 24.01.2013.

У період з 09.01.2014 по 31.10.2014 на розрахунковий рахунок відповідача надійшли грошові кошти, що підтверджується квитанціями: № 26 від 09.01.2014, № 18 від 13.02.2014, № 63 від 26.03.2014, № 20 від 03.04.2014, № 5 від 18.04.2014, № 33 від 03.06.2014, № 76 від 17.06.2014, № 68 від 08.07.2014, № 13 від 24.07.2014, № 41 від 07.08.2014, № 51 від 14.08.2014, № 49 від 26.08.2014, № 40 від 04.09.2014, № 64 від 12.09.2014, № 23 від 01.10.2014, № 30 від 10.10.2014, № 69 від 24.10.2014, № 90 від 31.10.2014, та банківськими виписками за 14.01.2014, 05.02.2014, 25.04.2014, 29.04.2014. Згідно зазначеного в квитанціях призначення платежу, грошові кошти були одержані відповідачем на підставі договору фінансової допомоги № 1 від 09.01.2014.

Загальний розмір коштів перерахованих на рахунок відповідача за вказаними вище квитанціями становить 226 820,00 грн.

Зі змісту вказаних вище облікових документів судом встановлено, що платником коштів, згідно квитанцій вказаних вище, є ПП Автогаз-Плюс через позивача ОСОБА_1 .

У висновку судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 202/4218/15-ц від 18.01.2016 № 5924-15 зазначено, що підпис від імені ОСОБА_2 , який є директором ПП Автогаз-Плюс , в графі Позичальник у договорі безпроцентної позики № 1 від 09.01.2014, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

У висновку судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 908/1341/15-ц від 25.04.2016 № 6332-15 зазначено, що підпис від імені ОСОБА_2 , який є директором ПП Автогаз-Плюс , в графі Заемщик договору безвідсоткової позики № 2 від 24.01.2013, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, з наслідуванням його справжнього підпису.

Директор ПП Автогаз-Плюс повністю заперечував проти заявлених вимог. У судовому засіданні пояснив, що підприємство під час своєї роботи, змінило офіс, він разом із працівниками переїхав на інше місце, позивач, як співвласник підприємства, вирішив залишитись у старому приміщенні. За оренду старого офісу разом із податками за свого працівника, позивачем вносились кошти на рахунок Приватного підприємства АВТОГАЗ-ПЛЮС , що і підтверджується відповідними квитанціями. Тобто позивачем дійсно щомісячно вносились кошти на рахунок підприємства з метою оплати оренди та податків, а не в якості фінансової допомоги підприємству.

ІІІ. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Долучені зі сторони позивача квитанції, у яких змінено найменування платника з ПП Автогаз-Плюс на ОСОБА_1 та код платника з ЄДРПОУ на ідентифікаційний код, долучені під час розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області апеляційної скарги на рішення суду від 21.12.2016, не містять обов`язкового реквізиту - підпису банку, також надані документи не містять на звороті цього розрахункового документа дати внесення виправлень, пункт Інструкції, згідно з яким вони вносяться, підстава для їх унесення, засвідчення підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку, а відтак такі квитанції не є доказом здійснення позивачем відповідних операцій, в зв`язку із чим судом відхиляються.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК).

До відсутності правової підстави вказана стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним, скасованим, та інше, або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.

Далі, аналізуючи зміст вказаної статті, а також, правовідносини, які утворились між сторонами, суд також виходить із того, що стаття 1212 ЦК України, містить загальні положення про зобов?язання, що виникають у зв?язку з набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

При регулюванні означених відносин, згідно до положень глави 83 ЦК України, суд бере до уваги, що суб?єктами зобов?язань, що виникають з безпідставного збагачення (тобто набувачем і потерпілим), можуть виступати, в тому числі, як фізичні, так і юридичні особи. Особа, що безпідставно отримала (зберегла) майно, повинна повернути його потерпілому. У разі невиконання цього обов?язку майно підлягає стягненню з означеної особи в судовому порядку.

Так, судом було встановлено, що перераховані кошти, про повернення яких заявляє позивач, були перераховані ПП Автогаз-Плюс через ОСОБА_1 , про що свідчать відповідні квитанції, а саме графа Платник та Код платника .

У відповідності до п.1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004, платник - особа, з рахунку якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою коштів.

У відповідності до додатку 9 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (у редакції постанови Правління Національного банку України 06.11.2019 № 127) у графі код платника зазначається ідентифікаційний код платника за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або реєстраційний (обліковий) номер платника податку, який присвоюється контролюючими органами (далі - ідентифікаційний код).

Окрім того судом було встановлено, що директор підприємства в судовому засіданні визнав факт, що гроші перераховувалися саме ОСОБА_1 . Так, директор підтвердив, що грошові кошти ОСОБА_1 були перераховані не просто як посередником, а як платником, однак жодного доказу на підтвердження наявності між сторонами інших фінансових відносини, в тому числі, і перерахування коштів як оплати за оренду старого офісу і податків за працюючих співробітників сторона відповідача не надала.

В той же час, судом також встановлено, що договори на підставі яких відбувалось відповідне перерахування коштів не підписувались стороною правочину, а саме ОСОБА_2 , що підтвердили висновки відповідних експертиз, таким чином підстави для перерахування коштів за відповідними фінансовими правочинами платником були відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку наявні всі правові підстави для застосування статті 1212 ЦК України та стягнення з відповідача коштів, які перераховувались на підставі вказаних вище договорів у сумі що підтверджена належними доказами, а саме в розмірі 226 820,00 грн.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, дійшов висновку про доведеність позовних вимог частково.

На підставі ст. 141 ЦПК України сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 4, 11, 76-78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного підприємства АВТОГАЗ-ПЛЮС (м.Дніпро, вул.Балтійська, 116, ЄДРПОУ 33770397) про стягнення грошових коштів, що набуті без достатньої правової підстави.

Стягнути з Приватного підприємства АВТОГАЗ-ПЛЮС на користь ОСОБА_1 набуті без достатньої правової підстави грошові кошти у розмірі 226 820, 00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства АВТОГАЗ-ПЛЮС на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі 7 820, 07 грн.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 09.09.2021.

Суддя Г.О. Кухтін