Ухвала

від 15.09.2021 по справі 910/14739/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.09.2021Справа № 910/14739/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "КОНТІ"

про забезпечення позову

у справі № 910/14739/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "КОНТІ"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика печива №1"

2) Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності"

про визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку

без виклику представників учасників процесу,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Конті" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика печива №1" (відповідач 1) та Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (відповідач 2), в якому просить визнати недійсним свідоцтво України № 246934 на знак для товарів і послуг "Arte black".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 відкрито провадження у справі № 910/14739/21, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.10.2021.

09.09.2021 ТОВ "Торгівельний будинок "Конті" було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Фабрика печива № 1 передавати право власності на торговельну марку (вносити зміни, пов`язані зі зміною особи власника свідоцтва) за свідоцтвом № 246934 від 10.09.2018 р.; відмовлятися від свідоцтва № 246934 повністю або частково та вносити інші зміни до свідоцтва на торговельну марку № 246934;

- заборони Державному підприємству Український інститут інтелектуальної власності вносити відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо свідоцтва на торговельну марку № 246934 від 10.09.2018 р. стосовно передачі прав власності та стосовно передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку (зміни особи власника свідоцтва); повної або часткової відмови від свідоцтва та інші зміни.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За наслідками дослідження вимог заяви про забезпечення позову, наведених заявником обґрунтувань вимог та доданих ним до заяви доказів, судом не встановлено підстав, які б вказували на необхідність виклику заявника та/або витребування від нього додаткових пояснень або додаткових доказів.

Також, з наведеного у заяві обґрунтування та доданих до неї доказів не вбачається, що наданих позивачем пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви.

Враховуючи наведене, заява розглядається за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 140 ГПК України.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати декілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачами вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявники звертаються до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.

На обґрунтування заяви позивач посилається, зокрема, на наступне:

- в процесі провадження у справі відповідач-1 може в будь-який момент, як власник свідоцтва України № 246934, передати права на вказану торговельну марку у власність іншим особам або відмовитися від свідоцтва України № 246934, або внести інші зміни до цього свідоцтва;

- позивач об`єктивно позбавлений можливості своєчасно отримати інформацію про намір відповідача 1 передати право власності на торговельну марку, а також надати суду належні докази подання відповідного клопотання або заяви;

- у випадку реєстрації відповідачем 2 факту передачі прав власності на торговельну марку за свідоцтвом України № 246934 та внесення відповідних відомостей до реєстру, власником свідоцтва буде інша особа.

Частиною 7 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що власник свідоцтво може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Частиною 1 статті 18 Закону передбачено, що власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи.

Згідно статті 1114 Цивільного кодексу України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягають державній реєстрації.

Пункт 88 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" встановлює:

- у справах, пов`язаних з визнанням охоронних документів недійсними, "можливе застосування заходів до забезпечення позову (статті 66, 67ГПК) у вигляді заборони відповідачеві - володільцеві спірного документа передавати будь-якій особі (особам) право власності на об`єкт інтелектуальної власності та/або надавати будь-якій особі (особам) дозвіл (видавати ліцензію) на використання об`єкта інтелектуальної власності; заборони Державній службі інтелектуальної власності України приймати рішення про внесення будь-яких змін до Державного реєстру патентів/свідоцтв України стосовно даного об`єкта інтелектуальної власності, вносити відповідні зміни до даного Реєстру та здійснювати пов`язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність"... Такі заходи мають на меті, зокрема, запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення".

Предметом позову є визнання недійсним свідоцтва України за № 246934 на торговельну марку "Arte black" власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика печива № 1" щодо всіх товарів 30 класу МКТП, зазначених у цьому свідоцтві.

Отже, в силу об`єктивних обставин існує ймовірність передачі відповідачем 1 прав інтелектуальної власності третім особам. Оскільки заборона відповідачеві-1 на передачу іншим особам повністю чи частково виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку не тягнуть за собою майнових наслідків для відповідача-1, а у разі їх невжиття захист порушеного прав позивача буде неможливим, то вибір заходу забезпечення є адекватним, розумним та обґрунтованим.

Заходи забезпечення позову, про які просить позивач, забезпечують збалансованість інтересів сторін, оскільки спрямовані саме на зупинення ймовірного порушення прав позивача на відповідний об`єкт інтелектуальної власності, за захистом яких (прав) він і звернувся до суду, і не мають своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності відповідача 1.

Наявний зв`язок між обраними заходами забезпечення та предметом позовної вимоги. Отже, такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Судом встановлено, що позивач належними доказами обґрунтував причини звернення із заявою про забезпечення позову. У свою чергу, заходи до забезпечення позову, заявленні у клопотанні, відповідають позовним вимогам, на забезпечення яких позивач просить вжити ці заходи. Не вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 910/14739/21 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Реальне та ефективне виконання судового рішення в контексті превенції потенційних труднощів стосовно предмету спору у майбутньому слід розуміти так, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, повинна бути в тому числі захищена від необхідності подання наступних позовів, пов`язаних із предметом спору, підстави пред`явлення яких можуть виникнути через те, що в процесі розгляду спору мала місце зміна відповідних обставин.

За таких обставин, враховуючи пов`язаність заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Керуючись ст.ст. 136-140, 144, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "КОНТІ" про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити повністю.

2. До набрання рішенням законної сили у справі № 910/14739/21 вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фабрика печива № 1" передавати право власності на торговельну марку (вносити зміни, пов`язані зі зміною особи власника свідоцтва) за свідоцтвом України № 246934 від 10.09.2018; відмовлятися від свідоцтва № 246934 повністю або частково та вносити інші зміни до свідоцтва на торговельну марку № 246934;

- заборони Державному підприємству "Український інститут інтелектуальної власності" вносити відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо свідоцтва на торговельну марку № 246934 від 10.09.2018 стосовно передачі прав власності та стосовно передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку (зміни особи власника свідоцтва); повної або часткової відмови від свідоцтва та інші зміни.

3. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 15.09.2021 р., підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 15.09.2024 року.

4. Стягувачем за даною ухвалою є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Конті" (04071, м. Київ, вул. Введенська, 4; код ЄДРПОУ 39464252).

5. Боржниками за ухвалою є -

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика печива № 1" (22133, Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Махнівка; вул. Шкільна, 57, код ЄДРПОУ 39798250).

- Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" (01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1; код ЄДРПОУ 31032378).

6. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Олександр Володимирович Мандриченко