Постанова

від 06.09.2021 по справі 910/8775/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/8775/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 (суддя Маринченко Я. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 (головуючий суддя Корсак В. А., судді Євсіков О. О., Ходаківська І. П.)

у справі № 910/8775/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстер"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 1 762 361 грн

(у судове засідання з`явився представник відповідача Аксьонов М. В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстер" (далі - позивач, ТОВ "Текстер") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач, ДП НАЕК "Енергоатом") про стягнення 1 762 361,00 грн, з яких: 1 722 600,00 грн основний борг, 22 393,80 грн інфляційних втрат та 17 367,20 грн 3% річних.

2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на постачання товару від 19.09.2019 №53-123-01-19-05775, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021, стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 22 393,80 грн, три відсотки річних в розмірі 17 367,20 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 26 435,41 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

4. Провадження у справі №910/8775/20 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 1 722 600 грн закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку зі сплатою відповідачем на рахунок позивача у ході розгляду справи основної заборгованості у розмірі 1 722 600 грн.

5. Судове рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог, а також обґрунтованістю і пропорційністю понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

6. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції та відхилив доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо розподілу судового збору в суді першої інстанції, зазначивши, що оскільки підставою подання відповідної позовної заяви є неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати за отриманий товар, у зв`язку з чим, позивач був змушений звернутись до суду з відповідною позовною заявою, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що судові витрати в розмірі сплати судового збору в сумі 26 435,41 грн покладаються на відповідача відповідно до приписів частини дев`ятої статті 129 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову в частині стягнення з відповідача судового збору. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити суму стягнутого судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

8. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій під час стягнення з відповідача суми судового збору в повному обсязі порушено приписи частини дев`ятої статті 129 ГПК України, а також не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.02.2020 у справі № 903/181/19.

Позиція інших учасників справи

9. Позивач не надав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

10. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

11. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, в частині розподілу витрат по сплаті судового збору.

Щодо суті касаційної скарги

12. Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

13. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

14. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

15. Наведеною нормою Закону України "Про судовий збір" передбачено повернення судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі.

16. Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

17. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

18. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

19. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся з позовом про стягнення 1 762 361,00 грн, з яких: 1 722 600,00 грн основний борг, 22 393,80 грн інфляційних втрат та 17 367,20 грн 3% річних.

20. У ході розгляду справи відповідач сплатив на рахунок позивача суму заборгованості в розмірі 1 722 600 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення від 23.04.2020 №УПТК/970, від 06.07.2020 № УПТК/1046 та від 15.07.2020№ УПТК/1058.

21. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 722 600 грн відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

22. У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 903/181/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, викладено таку правову позицію: "лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.

Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.

Верховний Суд підкреслює, що у зазначеній нормі ГПК йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

Зокрема, у пункті 5 частини першої статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях".

23. Подібний за змістом висновок щодо застосування приписів частини дев`ятої статті 129 ГПК України, пункту 5 частини 1 статті 7 Закон України "Про судовий збір" викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 22.05.2019 у справі № 904/9628/17.

24. Суд погоджується з доводами скаржника, викладеними у касаційній скарзі, стосовно безпідставного стягнення судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з відповідача на користь позивача судового збору з посиланням на положення частини дев`ятої статті 129 ГПК України, нарахованого виходячи із суми основного боргу (1 722 600,00 грн), в частині якого було закрито провадження у справі, та покладення судового збору незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір. Припинення провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку з чим результат вирішення спору відсутній. Відтак з урахуванням положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" наведений припис ГПК України застосований бути не може.

25. З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими твердження скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів частини дев`ятої статті 129 ГПК України без урахування приписів пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

26. У цій справі, яка переглядається, судом по суті було вирішено питання лише в частині інфляційних втрат у розмірі 22 393,80 грн та 3 % річних у розмірі 17 367,20 грн, тому відповідно до приписів частини першої статті 129 ГПК України відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині, тобто в сумі 596,41 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Відповідно до приписів статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

28. Верховний Суд дійшов висновку, що покладення на відповідача обов`язку зі сплати судового збору в цій справі у сумі 25 839 грн є неправомірним, а висновки судів - помилковими та такими, що прийняті при неправильному застосуванні пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" та з порушенням частини дев`ятої статті 129 ГПК України, тому ухвалені у справі судові рішення підлягають зміні в частині розподілу судових витрат.

29. У решті рішення і постанова у справі скаржником не оскаржувалися.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.

2. Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі № 910/8775/20 у частині вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

3. Викласти відповідну частину абзацу першого резолютивної частини рішення щодо стягнення витрат по сплаті судового збору в такій редакції: стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстер" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21; ідентифікаційний код 38473313) 596,42 грн витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил