Постанова

від 14.09.2021 по справі 916/2024/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/2024/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,

представників учасників справи:

позивача - Гук О. О.,

відповідача - Слободян Д. Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОНТИНЕНТАЛЬ ФІНАНС"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Діброва Г. І., Принцевська Н. М., Ярош А. І.

від 19.04.2021

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОНТИНЕНТАЛЬ ФІНАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ"

про стягнення 1 642 441,18 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" про стягнення заборгованості за договором № 02К/2016 про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів від 21.07.2016 у розмірі 1 642 441,18 грн, з яких: 720 000,00 грн заборгованість за кредитом, 293,60 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 642 658,93 грн - пеня за прострочення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту, 5,35 грн - пеня за прострочення виконання зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитом, 72 000,00 грн - заборгованість щодо сплати одноразової комісії, 3 % річних у розмірі 64 059,30 грн та інфляційні втрати у розмірі 143 424,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання за договором № 02К/2016 про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів від 21.07.2016 в частині повернення отриманих кредитних коштів та відсотків, в зв`язку чим, позивачем також нараховані до сплати відповідачу суми пені, інфляційних втрат та 3% річних.

30.11.2020 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОНТИНЕНТАЛЬ ФІНАНС" надійшла заява про процесуальне правонаступництво, згідно із якою заявник просив суд замінити неналежного позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР" на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОНТИНЕНТАЛЬ ФІНАНС" у зв`язку із укладенням договору № 09/11/2020-ВПВ про відступлення (купівлі-продажу) від 09.11.2020.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2020 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОНТИНЕНТАЛЬ ФІНАНС" про процесуальне правонаступництво, замінено позивача у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОНТИНЕНТАЛЬ ФІНАНС".

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.01.2021 у справі № 916/2024/20 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОНТИНЕНТАЛЬ ФІНАНС" за договором №02К/2016 про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів від 21.07.2016 заборгованість за кредитом у розмірі 720 000 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 293, 60 грн, пеню за прострочення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту у розмірі 642 658, 93 грн, пеню за прострочення виконання зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитом у розмірі 5, 35 грн, заборгованість щодо сплати одноразової комісії у розмірі 72 000, 00 грн, 3% річних у розмірі 64 059, 30 грн, інфляційні втрати у розмірі 143 424, 00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- копії угоди про припинення зобов`язання переданням відступного №24/11 від 24.11.2020 та акта приймання-передачі відступного від 25.11.2020 до угоди про припинення зобов`язання переданням відступного №24/11 від 24.11.2020, додані до заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР" не засвідчені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, відповідно до положень пункту 5.27 ДСТУ від 01.09.2003 №4163-2003;

- в судовому засіданні судом було запропоновано представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" надати бухгалтерську звітність на підтвердження реальності операції щодо списання боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" та/або взяття на облік Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР" необоротних активів тощо. Однак, відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, на підставі яких суд міг встановити реальність припинення зобов`язання переданням відступного;

- в порушення умов кредитного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" не було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР" 720 000,00 грн у визначені кредитним договором строки, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 720 000,00 грн;

- Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" не сплачувалися проценти за користування кредитною лінією;

- судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок процентів за договором про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів №02К/2016 від 21.07.2016 та встановлено, що він є вірним;

- в порушення пункту 4.3.1 кредитного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" не було сплачено одноразову комісію у розмірі 72 000,00 грн у зв`язку з чим підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з відповідача одноразової комісії у розмірі 72 000,00 грн;

- судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені за прострочення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту та пені за прострочення виконання зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитом та встановлено, що вони є вірними, у зв`язку з чим стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" підлягає пеня у розмірі 642 658,93 грн за прострочення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту та пеня у розмірі 5, 35 грн за прострочення виконання зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитом;

- у зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, позивач правомірно нарахував 3% річних у розмірі 64 059, 30 грн та інфляційні втрати у розмірі 143 424,00 грн;

- враховуючи договір №09/11/2020-ВПВ про відступлення (купівлі-продажу) від 09.11.2020, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОНТИНЕНТАЛЬ ФІНАНС" підлягають: заборгованість за договором №02К/2016 про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів від 21.07.2016 у розмірі 720 000,00 грн, проценти за користування кредитною лінією у розмірі 293,60 грн, одноразова комісія у розмірі 72 000,00 грн, пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення кредитних коштів (тіла кредиту) у розмірі 642 658,93 грн, пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 5,35 грн, 3% річних у розмірі 64 059,30 грн та інфляційні втрати у розмірі 143 424,00 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2021 у справі №916/2024/20. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:

- після укладання договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 09/11/2020-ВПВ від 09.11.2020 у правовідносинах за договором про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів від 21.07.2016 № 02К/2016 змінився кредитор з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОНТИНЕНТАЛЬ ФІНАНС".

- 24.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР" (кредитор) було укладено угоду про припинення зобов`язання переданням відступного № 24/11, відповідно до пункту 1 якої сторони погодили припинення зобов`язання боржника перед кредитором за договором про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів від 21.07.2016 № 02К/2016 шляхом передання відступного на суму 1 667 081,18 грн. За вказаною угодою 25.11.2020 за актом приймання-передачі відступного до угоди про припинення зобов`язання переданням відступного від 24.11.2020 № 24/11 Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР" прийняло відступне у формі майна: система мобільного насосно-технологічного обладнання комплексу на базі насосу КМН 125-100-160 (22КВТ), двох насосних агрегатів УОДН 200-150-125, розширювального баку на 5 м. куб., системи гнучких мобільних труб з перехідниками для з`єднання;

- угоду про припинення зобов`язання переданням відступного № 24/11 та акт приймання-передачі відступного до угоди зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР" підписано ОСОБА_1 , який з 19.11.2020 був директором, відповідно до протоколу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР", наказу від 20.11.2020 № 19/20 та відомостей з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань;

- в даному випадку угода про припинення зобов`язання переданням відступного від 24.11.2020 року № 24/11 оформлена належним чином, містить всі необхідні умови, підписана уповноваженими особами та скріплена печатками сторін;

- з матеріалів справи вбачається, що 23.11.2020 (за один день до укладання угоди про передачу відступного) Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОНТИНЕНТАЛЬ ФІНАНС" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" було направлено лист від 17.11.2020 вих. №17/11/202-1, при цьому, з доказів, наявних у матеріалах справи та наданих позивачем самостійно вбачається, що одне поштове відправлення взагалі не отримано відповідачем, а інше (це відповідачем підтверджується) свідчить про те, що вказаний лист Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" отримано лише 10.12.2020, тобто вже після укладання угоди про припинення зобов`язання переданням відступного від 24.11.2020 № 24/11. З викладеного вбачається, що станом на 24.11.2020, коли між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" та старим кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР", відповідач не був та не міг з об`єктивних причин бути обізнаним про зміну кредитора у кредитному зобов`язанні, а тому виконання свого зобов`язання за спірним кредитним договором перед старим кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР" шляхом передачі відступного у формі майна: система мобільного насосно-технологічного обладнання комплексу на базі насосу КМН 125-100-160 (22КВТ), двох насосних агрегатів УОДН 200-150-125, розширювального баку на 5 м. куб., системи гнучких мобільних труб з перехідниками для з`єднання, загальною вартістю 1 667 081,18 грн в рахунок погашення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів від 21.07.2016 № 02К/2016, що підтверджується актом приймання-передачі відступного від 25.11.2020, та довідкою відповідача від 08.02.2021 №208 про зняття з бухгалтерського обліку переданого за угодою майна, за переконання колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, є належним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором первинному кредитору при відсутності надання суду доказів протилежного;

- посилання нового кредитора на те, що відповідач був обізнаний про заміну кредитора у зобов`язанні ще до укладання угоди про передачу відступного в зв`язку із оголошенням таких відомостей в судовому засіданні 23.11.2020 (або 01.12.2020, як повідомив сам позивач) та через наявні у матеріалах справи заяви, судова колегія не приймає до уваги, оскільки заяви та промови представників учасників справи під час судових засідань, як і заяви по суті спору, не можуть бути належним доказом обізнаності боржника про заміну кредитора у зобов`язанні, тому що законом та договором передбачено певний порядок такого повідомлення, до того ж відповідно до частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свій борг новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав в зобов`язанні, тобто існує певний порядок повідомлення боржника, який не був дотриманий позивачем для уникнення ризиків настання для нього негативних наслідків, про що сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень домовились при підписанні угоди про уступку права вимоги. До того ж, як вбачається з матеріалів справи у вказані дати не могло бути в судовому засіданні представника позивача як нового кредитора, що вбачається з протоколів судових засідань та ухвал суду, а заміна кредитора судом відбулася тільки 10.12.2020, і заява від вільного слухача судом прийнята помилково, оскільки останній не користується правами представників учасників справи, в тому числі і щодо подачі будь-яких клопотань;

- заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОНТИНЕНТАЛЬ ФІНАНС" про процесуальне правонаступництво, до якої було долучено відповідний договір, та з якої боржник міг дізнатись про відповідну заміну кредитора, була подана до суду лише 30.11.2020, тобто вже після укладання угоди про передачу відступного, що також не свідчить про обізнаність відповідача про дії як старого керівника первинного кредитора, так і нового кредитора;

- що стосується посилань позивача на те, що попередній кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР" було обізнано про перехід права вимоги ще до укладання угоди про передачу відступного, то вони також судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки на боржника, який належним чином виконав своє зобов`язання не може покладатись відповідальність за можливу недобросовісну поведінку попереднього кредитора, враховуючи зміну на підприємстві попереднього кредитора керівництва;

- відповідач належним чином виконав своє зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів від 21.07.2016 № 02К/2016 попередньому кредитору, з огляду на що підстави для стягнення з відповідача вказаних коштів на користь позивача (нового кредитора) відсутні, оскільки позивач відповідно до пункту 3.4 договору від 09.11.2020 № 09/11/2020-ВПВ несе ризик настання для нього несприятливих наслідків у зв`язку із неповідомленням або несвоєчасним/неналежним повідомленням боржника про відступлення права вимоги за кредитним договором на підставі цього договору.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у даній справі, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 статті 516 Цивільного кодексу України.

Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

4. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження у справі відкрито згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім того, під час розгляду касаційної скарги Судом встановлено, що касаційна скарга також обґрунтована пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо оскарження постанови апеляційного господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, то колегія суддів зазначає таке.

Так, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення про відмову у позові послався на докази - угоду про припинення зобов`язання переданням відступного № 24/11 та акт приймання-передачі відступного до угоди про припинення зобов`язання переданням відступного від 24.11.2020 № 24/11, які є недопустимими доказами, оскільки: по-перше, судом першої інстанції встановлено, що зазначені докази не засвідчені належним чином; по-друге, дані докази подані після закриття підготовчого засідання без зазначення поважності причин пропуску строку на їх подання. До того ж, як зазначає скаржник, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, на підставі яких суд міг встановити реальність припинення зобов`язання переданням відступного.

Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 Кодексу).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів як будь-яких даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються засобами доказування , передбаченими у частині 2 цієї статті, зокрема, письмовими доказами.

За змістом частин 1, 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Отже, Господарським процесуальним кодексом України, як процесуальним законом, не встановлено порядку засвідчення копій документів, як письмових доказів, а норма частини 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України є відсильною та зумовлює необхідність урахування учасниками процесу стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України "Про стандартизацію".

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55.

Пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003) визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису . Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації , який ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.

Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії.

У разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки , такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 01.10.2020 у справі № 910/8794/17.

Судом встановлено, що місцевий господарський суд не прийняв у якості доказів копії угоди про припинення зобов`язання переданням відступного №24/11 від 24.11.2020 та акта приймання-передачі відступного від 25.11.2020 до угоди про припинення зобов`язання переданням відступного № 24/11 від 24.11.2020, додані до заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР", та не надавав їм оцінки, оскільки вони не засвідчені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, відповідно до положень пункту 5.27 ДСТУ від 01.09.2003 №4163-2003.

Тобто, до суду першої інстанції не було подано, відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України, оригінали або належним чином засвідчені копії угоди про припинення зобов`язання переданням відступного №24/11 від 24.11.2020 та акта приймання-передачі відступного від 25.11.2020 до угоди про припинення зобов`язання переданням відступного № 24/11 від 24.11.2020. Протилежного в постанові суду апеляційної інстанції не зазначено.

Завірені належним чином копії угоди про припинення зобов`язання переданням відступного №24/11 від 24.11.2020 та акта приймання-передачі відступного від 25.11.2020 до угоди про припинення зобов`язання переданням відступного № 24/11 від 24.11.2020 додані до апеляційної скарги, про що відповідач зазначив в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції не навів у постанові від 19.04.2021 обґрунтування існування винятковості випадку, з яким пов`язано прийняття під час апеляційного провадження додаткових доказів (копії угоди про припинення зобов`язання переданням відступного №24/11 від 24.11.2020 та акта приймання-передачі відступного від 25.11.2020 до угоди про припинення зобов`язання переданням відступного № 24/11 від 24.11.2020), які не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, як зазначалось вище, рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось, у тому числі, тим, що відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, зокрема, фінансової звітності, на підставі яких суд міг встановити реальність припинення зобов`язання переданням відступного.

Натомість, суд апеляційної інстанції стверджуючи про зворотне - надання відповідачем доказів реальності припинення зобов`язання переданням відступного, послався, зокрема, на довідку Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" від 08.02.2021 № 208 про зняття з бухгалтерського обліку переданого за угодою майна.

Однак, Суд зазначає, що вказана довідка Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" від 08.02.2021 № 208 про зняття з бухгалтерського обліку переданого за угодою майна, складена у довільній формі, не може вважатись допустимим доказом у справі, у розумінні приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є документом фінансової звітності, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92.

При цьому, вказана довідка не була подана до суду першої інстанції, а була додана до апеляційної скарги, про що відповідач зазначив в апеляційній скарзі. Неможливість подання такої довідки до суду першої інстанції свідчить дата її складення, тобто, після прийняття рішення від 21.01.2021.

Окрім, згаданого вище, суд апеляційної інстанції також не навів у постанові від 19.04.2021 обґрунтування існування винятковості випадку, з яким пов`язано прийняття під час апеляційного провадження додаткового доказу - довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" від 08.02.2021 № 208 про зняття з бухгалтерського обліку переданого за угодою майна, яка не була предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції.

У зв`язку із наведеним ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає.

Крім того, пункт 3 частини 1 статті 282 цього ж Кодексу визначає, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням: б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.

Разом з тим, в постанові апеляційного господарського суду не наведено доводів за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано до матеріалів справи в суді першої інстанції належних та допустимих доказів, на підставі яких суд першої інстанції міг встановити реальність припинення зобов`язання переданням відступного, зокрема, бухгалтерську звітність на підтвердження реальності операції щодо списання боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" та/або взяття на облік Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР" необоротних активів тощо.

Отже, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не встановив тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, та не надав їм належної правової оцінки, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, тому дійшов передчасного висновку про те, що вимоги позивача в цій справі є необґрунтованими. Тобто оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права.

Допущені апеляційним господарським судом порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОНТИНЕНТАЛЬ ФІНАНС" слід задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Водночас, оскільки Суд направляє дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що не означає остаточного вирішення справи, а за результатами нового розгляду справи фактично - доказова база в ній може змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у справі, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду з питань, заявлених заявником касаційної скарги.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із положеннями статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6. Судові витрати

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОНТИНЕНТАЛЬ ФІНАНС" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 916/2024/20 скасувати.

3. Справу № 916/2024/20 передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

О.О. Мамалуй