Рішення

від 16.09.2021 по справі 140/5829/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/5829/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топагротрак» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Топагротрак» звернулося з позовом до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень від 18.05.2021 №№0000025/7.3-19, 0000026/7.3-19.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Топагротрак» вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товару: «Сідельний тягач призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення, марка - MAN, модель - TGX 18.440, ідентифікаційний (номер шасі) - WMA05XZZ5D W183672« код товару 8701209000 згідно з УКТЗЕД на підставі митної декларації від 10.08.2020 року типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/036l39, за результатами якої складено акт перевірки від 23.04.2021 №00Ю/7.3-19/0943520705. Перевіркою встановлено, що ввезений позивачем товар не може бути визнаний таким, що має преференційне походження з Європейського Союзу, та відповідно не має права на преференцію, при цьому висновки митного органу базуються на листі уповноваженого органу Словаччини, в якому зазначено, що даний товар не відповідає вимогам преференційного походження.

Ha підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 18.05.2021 №0000025/7.3-19, яким ТОВ «Топагротрак» збільшено грошове зобов`язання за платежем - мито на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання на загальну суму 20866,01 грн., з яких 16692,81 грн. - за податковими зобов`язаннями та 4173,20 грн. - штрафні санкції; від 18.05.2021 №0000026/7.3-19, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 4167,33 грн., з яких 3333,86 грн. - за податковими зобов`язаннями та 833,47 грн. - штрафні санкції.

Позивач вважає висновки акту перевірки та податкові повідомлення-рішення безпідставними, оскільки митна декларація та безпосередньо декларація-інвойс, в яких було задекларовано товар при ввезенні на митну територію України, були прийняті митним органом, a імпортований товар випущений у вільний обіг, зокрема Волинська митниця ДMC здійснила митне оформлення товару без будь-яких зауважень, що в свою чергу, ще раз підтверджує, що декларант надав достатню кількість документів, які б підтверджували преференцію по сплаті митних платежів.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечив проти вимог позовної заяви. Вказує, що у зв`язку з отриманням листа Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Держмитслужби України від 05.02.2021 №15/15-03-01/7.3/282 щодо отриманої відповіді уповноваженого органу Республіки Словаччина від 14.01.2021 №13676/2021-2000102/185 про результати перевірки декларації-інвойс складеної на фактурі від 20.07.2020 №50200704, на підставі наказу Волинської митниці Держмитслужби від 05.04.2021 №93 Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Топагротрак» (ЄДРПОУ 43520705) вимог законодавства України з питань митної справи , проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Топагротрак» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товару за МД від 10.08.2020 типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/036139, за результатами якої складено акт перевірки від 23.04.2021 №00Ю/7.3-19/0943520705.

В ході перевірки встановлено, що платником податків ТОВ «Топагротрак» здійснено митне оформлення товару «Сідельний тягач призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення, марка - MAN, модель - TGX 18.440, ідентифікаційний (номер шасі) - WMA05XZZ5D W183672« за МД від 10.08.2020 типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/036139, та випущено у вільний обіг на митній території України із застосуванням тарифної преференції по ввізному миту 410 Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС [Абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А Тарифний графік України до глави 1 розділу IV Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони з умовним нарахуванням мита (код платежу 020, спосіб платежу 06) - 16669, 28грн.

Підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита стала декларація-інвойс складена експортером PV TRANS s.r.o на фактурі від 20.07.2020 №50200704, та заявлена до митного оформлення за МД від 10.08.2020 типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/036139.

Листом уповноваженого органу Республіки Словаччина від 14.01.2021 №13676/2021-2000102/185 повідомлено, що експортер PV TRANS s.r.o не надав документів, які підтверджують преференційне походження товару, тому товар, що вказаний у документі не відповідає вимогам преференційного походження згідно з положенням Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та Доповненням 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

У зв`язку із чим, уповноваженим органом Республіки Словаччина не підтверджено преференційне походження товару зазначеного у фактурі від 20.07.2020 №50200704.

Отже, декларація-інвойс складена експортером PV TRANS s.r.o на фактурі від 20.07.2020 №50200704 не може бути підставою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до товару, оформленого за МД від 10.08.2020 типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/ імпортером ТОВ «Топагротрак» .

Встановлені порушення призвели до заниження ТОВ «Топагротрак» податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 20003,14 грн., в тому числі: мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, на суму 16669, 28грн., податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, на суму 3333, 86 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2021 в задоволенні клопотання представника Волинської митниці Держмитслужби про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відмовлено.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Топагротрак» здійснено митне оформлення товару «Сідельний тягач призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення, марка - MAN, модель - TGX 18.440, ідентифікаційний (номер шасі) - WMA05XZZ5D W183672« за МД від 10.08.2020 типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/036139.

У зв`язку з отриманням листа Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Держмитслужби України від 05.02.2021 №15/15-03-01/7.3/282 щодо отриманої відповіді уповноваженого органу Республіки Словаччина від 14.01.2021 №13676/2021-2000102/185 про результати перевірки декларації-інвойс складеної на фактурі від 20.07.2020 №50200704, на підставі наказу Волинської митниці Держмитслужби від 05.04.2021 №93 Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Топагротрак» (ЄДРПОУ 43520705) вимог законодавства України з питань митної справи , проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Топагротрак» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товару за МД від 10.08.2020 типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/036139, за результатами якої складено акт перевірки від 23.04.2021 №00Ю/7.3-19/0943520705.

В ході перевірки встановлено, що платником податків ТОВ «Топагротрак» здійснено митне оформлення товару «Сідельний тягач призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення, марка - MAN, модель - TGX 18.440, ідентифікаційний (номер шасі) - WMA05XZZ5D W183672« за МД від 10.08.2020 типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/036139, та випущено у вільний обіг на митній території України із застосуванням тарифної преференції по ввізному миту 410 Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС [Абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А Тарифний графік України до глави 1 розділу IV Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони з умовним нарахуванням мита (код платежу 020, спосіб платежу 06) - 16669, 28грн.

Підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита стала декларація-інвойс складена експортером PV TRANS s.r.o на фактурі від 20.07.2020 №50200704, та заявлена до митного оформлення за МД від 10.08.2020 типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/036139.

Листом уповноваженого органу Республіки Словаччина від 14.01.2021 №13676/2021-2000102/185 повідомлено, що експортер PV TRANS s.r.o не надав документів, які підтверджують преференційне походження товару, тому товар, що вказаний у документі не відповідає вимогам преференційного походження згідно з положенням Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та Доповненням 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

У зв`язку із чим, уповноваженим органом Республіки Словаччина не підтверджено преференційне походження товару зазначеного у фактурі від 20.07.2020 №50200704.

Отже, декларація-інвойс складена експортером PV TRANS s.r.o на фактурі від 20.07.2020 №50200704 не може бути підставою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до товару, оформленого за МД від 10.08.2020 типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/ імпортером ТОВ «Топагротрак» .

Ha підставі вищевказаного, Волинською митницею Держмитслужби винесено податкові повідомлення-рішення: від 18.05.2021 №0000025/7.3-19, яким ТОВ «Топагротрак» збільшено грошове зобов`язання за платежем - мито на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання на загальну суму 20866,01 грн., з яких 16692,81 грн. - за податковими зобов`язаннями та 4173,20 грн. - штрафні санкції; від 18.05.2021 №0000026/7.3-19, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 4167,33 грн., з яких 3333,86 грн. - за податковими зобов`язаннями та 833,47 грн. - штрафні санкції.

Позивач, вважаючи протиправними вищезазначені податкові повідомлення-рішення відповідача, звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 МК України).

Відповідно до частини сьомої статті 336 МК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

В розумінні положень статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Як обумовлено частиною другою зазначеної статті, документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно з частинами 1-3 статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності-резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Суд зазначає, що суть спору між сторонами стосується виключно встановлення країни походження товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності у нього права на застосування преференційного митного режиму до ввезеного товару.

Статтями 257, 266 МК України визначено обов`язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, та сплатити митні платежі.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Пунктом 190.1 статті 190 ПК України встановлено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Відповідно до статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Частиною 1 статті 271 МК України встановлено, що мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються, зокрема, ввізне мито (пункт 2 частини першої названої статті).

Пунктом 1 частини 1 статті 276 МК України визначено, що платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

У пункті 1 частини 1 статті 289 МК України зазначено, що обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Як зазначалось вище, позивачем за МД від 10.08.2020 року типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/036l39 було ввезено на митну територію України товар - «Сідельний тягач призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення, марка - MAN, модель - TGX 18.440, ідентифікаційний (номер шасі) - НОМЕР_1 « код товару 8701209000 згідно з УКТЗЕД, який оформлено із застосуванням преференції зі сплати ввізного мита (код пільги - 410).

В той же час, як зазначено вище по тексту, відповідач в ході проведення перевірки встановив, що ввезений позивачем транспортний засіб не може бути визнаний таким, що має преференційне походження з Європейського Союзу, та відповідно не має права на преференцію. Такі висновки контролюючого органу базуються на листі уповноваженого органу Республіки Словаччина від 14.01.2021 №13676/2021-2000102/185 в якому, як зазначає відповідач, зазначено, що експортер PV TRANS s.r.o не надав документів, які підтверджують преференційне походження товару.

За приписами частини 5 статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною 1 статті 281 МК України обумовлена можливість встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Згідно з частиною першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частиною 3 статті 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Вищевказаними нормами права встановлено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, серед яких зазначений сертифікат про походження товару. Отже, сертифікат про походження товару є лише одним із документів, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до частини 8 статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною 9 статті 43 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Частинами 1, 2 статті 44 МК України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 44 МК України, у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з частиною 1 статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Законом України від 16.09.2014 №1678-VII ратифіковано Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС).

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (надалі - Протокол І, до цієї Угоди).

Частиною 1 статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;

2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс» , надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Стаття 28 Протоколу І встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, « interalia» (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Республіки Словаччина від 14.01.2021 №13676/2021-2000102/185 в якому зазначено, що експортер PV TRANS s.r.o не надав документів, які підтверджують преференційне походження товару.

В той же час, вказаний лист уповноваженого органу Республіки Словаччина не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Словаччина до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера, тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Як зазначалось вище, для митного оформлення товару за МД від 10.08.2020 року типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/036l39 декларантом було надано всі необхідні супровідні документи, в тому числі декларацію інвойс, складену експортером PV TRANS s.r.o на фактурі від 20.07.2020 №50200704.

Враховуючи те, що декларація інвойс є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинними, підробленими чи недійсними.

В матеріалах справи також відсутні докази про визнання недійсним декларації інвойс чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.

Суд, також звертає увагу на те, що у імпортера відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі декларації інвойс. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу декларації інвойс і правдивість інформації, що в ній зазначена, лежить виключно на експортерові (продавцеві).

Як було зазначено вище, декларація інвойс є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим, недійсним чи ін. Допоки ж такий документ чи інформація в ньому не визнаний уповноваженими органами чи судом не законними, до нього застосовується презумпція правомірності.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач дотримався умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу. Під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України (код пільги 410 товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу).

Таким чином, позивачем було сплачено в повному об`ємі всі обов`язкові митні платежі, подані всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару, а сама декларація інвойс, складена експортером PV TRANS s.r.o на фактурі від 20.07.2020 №50200704 є чинною та не скасованою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що товар, митне оформлення якого здійснено за МД від 10.08.2020 року типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/036l39 є таким, що походить з ЄС та має преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди.

Згідно зі статтею статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують доводи позивача, покладені в основу його позовних вимог, при цьому, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність та законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.05.2021 №№0000025/7.3-19, 0000026/7.3-19, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за подання даного позову сплатив судовий збір в сумі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №27 від 04.06.2021.

Відтак, оскільки цим рішенням позов задоволено повністю, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Волинської митниці Держмитслужби від 18.05.2021 №№0000025/7.3-19, 0000026/7.3-19.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Топагротрак» судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Топагротрак» , код ЄДРПОУ 43520705, адреса: 45061, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Колодяжне, вул. Луцька, 10.

Відповідач: Волинська митниця Держмитслужби, код ЄДРПОУ 43350888, адреса: 44350, Любомльський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13.

Суддя Ю.Ю. Сорока