Рішення

від 13.09.2021 по справі 420/11753/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11753/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АННЕЛЬ УКРАЇНА» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АННЕЛЬ УКРАЇНА» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби № UA 500020/2021/00198 від 28.03.2021 року; рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA 5000020/2021/000050/2 від 28.03.2021 року.

Ухвалою суду від 13.07.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначав, що 24.03.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю АННЕЛЬ УКРАЇНА подало до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію №UА500020/2021/010807 з метою митного оформлення товарів. Представник позивача вказав, що на виконання положень Митного кодексу України разом із митною декларацією було подано до Одеської митниці Держмитслужби документи, що підтверджують митну вартість товару, однак відповідачем прийнято відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби № UA 500020/2021/00198 від 28.03.2021р. та рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA5000020/2021/000050/2 від 28.03.2021р. Позивач, посилаючись на те, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «АННЕЛЬ УКРАЇНА» документи не дають підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи, відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. N4495-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.1 ст.54 МКУ визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

ч.2 ст.53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що між Hengtong Wanhe International Trading Co., LTD (Beijing) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аннель Україна укладено контракт №HTWH-1901 від 07.10.2019р. (а.с.17-22), згідно п.1.1. якого продавець продає, а покупець купує штучні квіти в розібраному вигляді з синтетичних матеріалів, тканин рослинного походження, відходів целюлозної і легкої промисловості та запчастини до них, асортимент, кількість і ціни якого, згідно інвойсів, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Згідно з п.2.1 контракту №HTWH-1901 від 07.10.2019р. продавець зобов`язується поставити проданий за цим контрактом товар морським контейнером на умовах CIF порт Одеса (Україна).

Відповідно до п.4.2 контракту №HTWH-1901 від 07.10.2019р. покупець проводить попередню оплату за товар в розмірі 30% від інвойсної вартості товару. Фактом оплати є надходження грошей на розрахунковий рахунок продавця. Решта 70% сплачується покупцем протягом 30 діб після отримання товару.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару було надано до Одеської митниці Держмитслужби копії: контракту №HTWH-1901 від 07.10.2019р., специфікації до контракту від 15.01.2021р., пакувального листа № PLHTWH-2101 від 17.01.2021p., рахунок - фактури HTWH -2101 від 15.01.2021p., коносаменту №OOLU2118974770 від 25.01.2021p., сертифікату про походження товару G217541517290001 від 25.02.2021р.; розрахунку собівартості виготовлення продукції від 10.01.2021 р.; платіжного доручення в іноземній валюті № 4 від 16.03.2021р., митної декларації країни відправлення 292020210000012227 від 18.01.2021р.

Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA 5000020/2021/000050/2 від 28.03.2021р. встановлено (п.33), що наявні наступні розбіжності у наданих документах:

- відповідно до п.4.2 контракту від 07.10.2019р., а також інвойсу від 15.01.2021р. № HTWH -2101 платіж за товар сплачується із застосування 30% передплати та 70% протягом 30 діб після отримання товару. Банківські платіжні документи від 07.09.2020р. №3 та від 16.03.2021р. №4 не відповідають 30% передплаті. Також не відповідають 30% передплаті сума цих платіжних документів;

- банківські платіжні документи від 07.09.2020р. №3 та від 16.03.2021р. №4 містять посилання на інвойси, які до митного оформлення подані не були;

- копія митної декларації країни відправлення від 18.01.2021р. не містить відомостей щодо інвойсу та контракту;

- у товаросупровідних документах відсутні відомості про виробника товару, Hengtong Wanhe International Trading Co., LTD (Beijing) зазначений у документах лише як продавець;

- п.2.1 контракту від 07.10.2019р. поставка товару здійснюється на умовах CIF порт Одеса. У наданих до митного оформлення документах відсутні документи, що підтверджують виконання умов поставки.

Поряд з цим, в п.33 рішення про коригування митної вартості зазначено, що за результатами проведеної консультації між органом доходів і зборів і декларантом було обрано метод визначення митної вартості товарів - другорядний: резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості по товару 1 Штучні квіти… є більшим та становить 3,459 дол. США за кг.нетто(МД від 05.03.2021р. №UA500490/2021/2840, ніж заявлено декларантом 0,229 дол. США за кг.нетто.

У зв`язку з викладеним, митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500020/2021/00198 від 28.03.2021 р.

Згідно з ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається з оскаржуваного рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів підставою для витребування додаткових документів стало те, що надані декларантом документи містять такі розбіжності, як:

- відповідно до п.4.2 контракту від 07.10.2019р., а також інвойсу від 15.01.2021р. № HTWH -2101 платіж за товар сплачується із застосування 30% передплати та 70% протягом 30 діб після отримання товару. Банківські платіжні документи від 07.09.2020р. №3 та від 16.03.2021р. №4 не відповідають 30% передплаті. Також не відповідають 30% передплаті сума цих платіжних документів;

- банківські платіжні документи від 07.09.2020р. №3 та від 16.03.2021р. №4 містять посилання на інвойси, які до митного оформлення подані не були;

- копія митної декларації країни відправлення від 18.01.2021р. не містить відомостей щодо інвойсу та контракту;

- у товаросупровідних документах відсутні відомості про виробника товару, Hengtong Wanhe International Trading Co., LTD (Beijing) зазначений у документах лише як продавець;

- п.2.1 контракту від 07.10.2019р. поставка товару здійснюється на умовах CIF порт Одеса. У наданих до митного оформлення документах відсутні документи, що підтверджують виконання умов поставки.

В свою чергу, як зазначалось судом, між Hengtong Wanhe International Trading Co., LTD (Beijing) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аннель Україна укладено контракт №HTWH-1901 від 07.10.2019р.(а.с.17-22), згідно п.1.1. якого продавець продає, а покупець купує штучні квіти в розібраному вигляді з синтетичних матеріалів, тканин рослинного походження, відходів целюлозної і легкої промисловості та запчастини до них, асортимент, кількість і ціни якого, згідно інвойсів, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Згідно п.2.1 контракту №HTWH-1901 від 07.10.2019р. продавець зобов`язується поставити проданий за цим контрактом товар морським контейнером на умовах CIF порт Одеса(Україна).

Відповідно до п.4.2 контракту №HTWH-1901 від 07.10.2019р. покупець проводить попередню оплату за товар в розмірі 30% від інвойсної вартості товару. Фактом оплати є надходження грошей на розрахунковий рахунок продавця. Решта 70% сплачується покупцем протягом 30 діб після отримання товару.

Як вбачається з рахунку - фактури HTWH -2101 від 15.01.2021 p.(а.с.26-27), інвойс складений на суму 2803,50дол. США., 30 % від суми якої складає 841,05дол. СШІ.

Разом з тим, до митного органу Товариством з обмеженою відповідальністю Аннель Україна , на підтвердження виконання умов контракту щодо здійснення передплати надано платіжне доручення №4 від 16.03.2021р. про сплату 965,85 дол. США. Також, до митного органу надавався лист Hengtong Wanhe International Trading Co., LTD (Beijing) від 18.05.2021р., яким підтверджено отримання від ТОВ АННЕЛЬ Україна передоплати за товар, що поставлявся за специфікацією №03 від 15.01.2021р. до контракту №HTWH-1901 від 07.10.2019р. (а.с.41).

Таким чином, посилання митного органу щодо порушення порядку сплати за квитанціями по сплаті не відповідають дійсності.

Щодо посилання відповідача на те, що згідно п.2.1 контракту від 07.10.2019р. поставка товару здійснюється на умовах CIF порт Одеса. У наданих до митного оформлення документах відсутні документи, що підтверджують виконання умов поставки, суд зазначає наступне.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Відтак, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося на умовах поставки CIF та додаткові витрати товариство не понесло, суд приходить до висновку, що очікування від позивача документів, що підтверджують виконання умов поставки, є необґрунтованими та помилковими.

Разом з тим, суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що копія митної декларації країни відправлення від 18.01.2021р. не містить відомостей щодо інвойсу та контракту, оскільки декларант не несе відповідальності за правильність заповнення митної декларації країни відправлення.

Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що у товаросупровідних документах відсутні відомості про виробника товару, а Hengtong Wanhe International Trading Co., LTD (Beijing) зазначений у документах лише як продавець, суд зазначає, що зазначення виробника у товаросупровідних документах не є обов`язковим та відсутність відомостей про виробника жодним чином не впливає на складові митної вартості товарів.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до Одеської митниці Держмитслужби відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем зазначено, що у митного органу наявна інформація з бази даних АСМО Інспектор та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості по товару 1 Штучні квіти… є більшим та становить 3,459 дол. США за кг.нетто (МД від 05.03.2021р. №UA500490/2021/2840), ніж заявлено декларантом 0,229 дол. США за кг.нетто.

Однак, відповідачем вказано лиш номер, дату та ціну по митній декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби № UA 500020/2021/00198 від 28.03.2021 року та рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA 5000020/2021/000050/2 від 28.03.2021 року.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Одеської митниці Держмитслужби сплаченого позивачем судового збору у розмірі 7583,40 грн.

У прохальній частині адміністративного позову представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 13 500,00грн. та витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 2 441,30грн.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

На підтвердження наявності підстав для стягнення заявленої представником позивача суми витрат на оплату професійної правничої допомоги в матеріалах справи наявні та додаткового додані 13.09.2021р. наступні документи:

- договір про надання правової допомоги №8 від 09.04.2021р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю АННЕЛЬ УКРАЇНА та Адвокатським об`єднанням ЕДВАЙЗЕРС ;

- додаткова угода №2 від 09.04.2021р. до договору, згідно п.2 якого сторони домовились, що вартість послуг виконавця за даною додатковою угодою за представництво інтересів замовника у суді першої інстанції 13 500,00грн.;

- рахунок -фактура №37 від 09.04.2021р.;

- платіжне доручення №7 від 28 квітня 2021року та банківська виписка від 16.06.2021р.;

- клопотання про залучення доказів на підтвердження витрат на оплату професійної правничої допомоги у якому представник позивача вказав, що ТОВ АННЕЛЬ УКРАЇНА надано наступні види послуг: - проведення консультації з замовником, погодження правової позиції (09.04.2021р. -1год.); підготовка і подача до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви (08.07.2021р. -10год.); підготовка і подача до Одеського окружного адміністративного суду клопотання про залучення доказів на підтвердження витрат на оплату професійної правничої допомоги(10.09.2021р. -1год.)

- акт прийому-передачі наданих послуг до додаткової угоди від 10.09.2021р.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Суд також враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З урахуванням зазначеного та розрахунку витрат часу за договором про надання правової допомоги №8 від 09.04.2021р. (12 годин), суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 13500,00 грн. є непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 3000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

Поряд з цим, представником позивача в підтвердження понесення судових витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 2441,30 грн. надано: рахунок №67 від 20.05.2021р. №67 від 20.05.2021р. про надання послуги перекладу у розмірі 2441,30грн.; акт прийому-передачі робіт№67 від 20 травня 2021р., укладений між ТОВ "АННЕЛЬ УКРАЇНА" та ФОП ОСОБА_1 про те, що замовник виконав роботу, а замовник прийняв роботу по рахунку фактурі №67 від 20.05.2021р. та платіжне доручення №15 від 3.06.2021р. про сплату 2441,30грн.

Поряд з цим, під час вирішення питання щодо віднесення наданих послуг перекладача до витрат, що пов`язані з розглядом справи, суд враховує висновки Верховного Суду у справі №160/7049/19 від 31.03.2020 р., згідно яких переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати пов`язані із залученням перекладача у розмірі 2441,30грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АННЕЛЬ УКРАЇНА» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби № UA 500020/2021/00198 від 28.03.2021 р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA 5000020/2021/000050/2 від 28.03.2021 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, м. Одеса, вул.Івана та Юрія Лип, 21А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АННЕЛЬ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 38643041, м.Одеса, вул. Дунаєвського 4, офіс 4) судовий збір у розмірі 7583,40 грн. (сім тисяч п`ятсот вісімдесят три гривні сорок копійок ).

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, м. Одеса, вул.Івана та Юрія Лип, 21А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АННЕЛЬ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 38643041, м.Одеса, вул. Дунаєвського 4, офіс 4) судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн.(три тисячі гривень) та судові витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 2441,30грн.(дві тисячі чотириста сорок одна гривня тридцять копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра