Ухвала

від 16.09.2021 по справі 520/17550/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

"16" вересня 2021 р. Справа № 520/17550/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ТОВ "Смайл Парк Харків" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2021 року до Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ТОВ "Смайл Парк Харків", з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК29116/1440/НД/АВ/ТД-ФС від 31.08.2021 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК29116/1440/НД/АВ/ТД-ФС від 31.08.2021 року.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зауважив, що оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК29116/НД/АВ/ТД-ФС від 31.08.2021 року призведе до відкриття державною виконавчою службою виконавчого провадження та стягнення з позивача 780000 грн., що свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Наказом Міністерства юстиції від 23.03.2021 № 1061/5 запроваджено зміни до Порядку автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках. Протягом декількох днів з моменту відкриття виконавчого провадження, усі банківські рахунки позивача будуть арештовані, грошові кошти будуть примусово списуватися з цих рахунків боржника та перераховуватися на рахунки органу державної виконавчої служби. Усі видаткові операції по арештованим банківським рахункам будуть заблоковані. Позивач буде позбавлений можливості розрахуватися з контрагентами, сплачувати заробітну плату найманим працівникам, податки та збори до бюджету. Зважаючи на розмір штрафу, зазначене призведе до фактичного блокування та припинення господарської діяльності позивача та для відновлення його прав треба буде докласти значних зусиль.

Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Беручи до уваги положення ч.1 ст.154 КАС України суд дійшов висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб. Водночас, заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення па підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в стати б Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), пункті 9 частини другої етапі 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 5 1,52). "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Зупинення дії, зокрема, індивідуального акта є винятковим заходом забезпечення позову виключно у випадку очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Поряд із цим, стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).

Тобто законодавець встановив обов`язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Садах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, шоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією N К (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи ІЗ вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відповідно ж до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також, статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа мас право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31 107/96, п. 58, ЕСНR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії' , заява N 48191 /99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадав, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Позивач оскаржує постанову Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК29116/1440/НД/АВ/ТД-ФС від 31.08.2021 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою на ТОВ "Смайл Парк Харків" накладено штраф у розмірі 780 000,00 грн.

Постановою КМУ від 17 липня 2013 р. № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

У даному ж випадку, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК29116/1440/НД/АВ/ТД-ФС від 31.08.2021 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою на ТОВ "Смайл Парк Харків" накладено штраф у розмірі 780 000,00 грн., який може бути сплачено добровільно (пункт 9 Порядку №509) або ж стягнуто в межах процедури примусового виконання, яку здійснюють органи державної виконавчої служби (пункт 11 Порядку № 509) в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зауважив, що примусове виконання оскаржуваної постанови суб`єкта владних повноважень, оскарження якої в судовому порядку не зупиняє її виконання, призведене до заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам суб`єкта господарювання до ухвалення рішення в даній справі. Протягом декількох днів з моменту відкриття виконавчого провадження, усі банківські рахунки позивача будуть арештовані, грошові кошти будуть примусово списуватися з цих рахунків боржника та перераховуватися на рахунки органу державної виконавчої служби. Усі видаткові операції по арештованим банківським рахункам будуть заблоковані. Позивач буде позбавлений можливості розрахуватися з контрагентами, сплачувати заробітну плату найманим працівникам, податки та збори до бюджету. Зважаючи на розмір штрафу, зазначене призведе до фактичного блокування та припинення господарської діяльності позивача та для відновлення його прав треба буде докласти значних зусиль.

Суд зауважує, що обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову позивач посилався на норми законодавства та обмежився загальними фразами. При цьому, позивачем не зазначено та не надано будь - яких пояснень, з яких підстав позивач просить забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови №ХК29116/1440/НД/АВ/ТД-ФС від 31.08.2021 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, та заборони ГУ Держпраці у Харківській області здійснювати стягнення за оскаржуваною постановою до набрання законної сили рішенням суду, а саме: чому невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом.

Також позивач не зазначає, чому, на його думку, очевидними є ознаки протиправності оскаржуваної постанови та які його права, свободи та інтереси як суб`єкта господарювання будуть порушені шляхом примусового виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу. Отже, доводи позивача про порушення його прав та інтересів ґрунтуються виключно на припущеннях та жодним чином не доведені.

При цьому, позивач не зазначив, що не має фінансової можливості сплатити штраф, накладений оскаржуваною постановою, не надав доказів відсутності в нього грошових коштів для його сплати.

До того ж, питання, пов`язані зі сплатою позивачем штрафів на підставі спірної постанови ГУ Держпраці у Харківській області №ХК29116/1440/НД/АВ/ТД-ФС від 31.08.2021 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення не входять до предмету доказування по даній справі, який безпосередньо пов`язаний з перевіркою дотримання відповідачем під час її прийняття вимог законодавства, що, своєю чергою, не створює передумов для висновку, що невжиття заходів забезпечення даного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як учасника публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Також, слід зазначити, що наслідки незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисну або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав, свобод та інтересів, оскільки після звернення спірної постанови до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення виконання такої постанови в порядку, передбаченому статтею 33 Закону №1404-VIII, а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року №1650/24182.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 серпня 2019 року по справі № 200/3887/19-а (адміністративне провадження №К/9901/16072/19), яка враховується судом при вирішенні питання забезпечення адміністративного позову відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, позивачем не доведено та судом також не встановлено, що невжиття зазначених у заяві відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не свідчить про очевидну ознаку протиправності оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК29116/1440/НД/АВ/ТД-ФС від 31.08.2021 року про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача та забезпечення позову з огляду на її необґрунтованість.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (ч.8 ст.154 КАС України).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 241-243, 256, 294, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ТОВ "Смайл Парк Харків" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя О.В.Шевченко