Постанова

від 15.09.2021 по справі 420/13070/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13070/20

Головуючий І інстанції Андрухів В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Димерлія О.О., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 26.01.2021р. ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

25.11.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Куяльницької сільської ради, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Куяльницької сільської ради №5360-VІІ про скасування рішення від 20.02.2020р. №4119-VІІ стосовно надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель комунальної власності;

- визнати протиправним та скасувати рішення Куяльницької сільської ради №5364-VІІ про скасування рішення від 20.02.2020р. №4120-VІІ стосовно надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель комунальної власності;

- зобов`язати відповідача відновити дію рішення Куяльницької сільської ради від 20.02.2020р. №4119-VII Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель комунальної власності ;

- зобов`язати відповідача відновити дію рішення Куяльницької сільської ради від 20.02.2020р. №4120-VІІ Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель комунальної власності .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сільська рада протиправно, незважаючи на відсутність передбачених законом підстав, прийняла оскаржувані рішення. Крім того, сільрада, в порушення ст.148-1 ЗК України, протягом 1-го місяця після набуття права власності на орендовані позивачем земельні ділянки не повідомив його, як користувача земельних ділянок, шляхом опублікування у друкованих ЗМІ місцевої сфери розповсюдження. У той же час, позивач зазначив й про те, зміни до договору оренди із зазначенням нового власника земельної ділянки можуть бути внесені за згодою сторін, однак пропозицій від нового власника щодо внесення змін до договорів оренди йому не надходило.

При цьому, на думку позивача, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди. Водночас, укладені позивачем договір оренди землі від 24.05.2017р. №66, а також договір суборенди землі від 23.06.2018р. №01 є чинними та передбачають те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №5360-VІІ Про скасування рішення Куяльницької сільської ради від 20.02.2020р. №4119-VІІ Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель комунальної власності . Визнано протиправним та скасовано рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №5364-VІІ Про скасування рішення Куяльницької сільської ради від 20.02.2020р. №4120-VІІ Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель комунальної власності . У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області на користь позивача судові витрати у розмірі 1681,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач 10.03.2021р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2021р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

01.04.2021р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

28.04.2021р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому представник позивача заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України ).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

24.05.2017р. між ГУ Держгеокадастру в Одеській області, як орендодавцем, та ОСОБА_1 , як орендарем, укладено договір оренди землі №66.

Згідно з п.1.1. цього договору, ГУ Держгеокадастру в Одеській області, на підставі протоколу проведення земельних торгів за лотом №1357 від 24.05.2017р. №1/1357, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Одеської області. Подільського району, Станіславської сільської ради (за межами населеного пункту ), кадастровий номер земельної ділянки: 5122986400:01:002:0371.

Пунктом 3.1. договору оренди землі від 24.05.2017р. №66 встановлено строк його дії в 7 років.

Також, п.11.6 вказаного договору оренди землі від 24.05.2017р. №66 визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

23.06.2018р. між ФГ Сільгоспродукт та позивачем укладено Договір суборенди іншої земельної ділянки №01.

Пунктом 1.1. цього Договору визначено, що орендар, на підставі наказу Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 23.06.2018р. №15-4224/13-18-СГ надає, а суборендар - ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Одеської області, Подільського району, Старокуяльнянської сільської ради (за межами населеного пункту ).

Відповідно до п.2.1. договору суборенди землі від 23.06.2018р. №01 в суборенду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 39,8612 га, у т.ч.: 39,8612 га ріллі.

Згідно з п.2.2 договору суборенди землі від 23.06.2018р. №01 кадастровий номер земельної ділянки: 5122986900:01:001:0459.

Пунктом 3.1 договору суборенди землі від 23.06.2018р. №01 встановлено, що такий укладено на строк 18 років.

Державна реєстрація цього договору підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05.07.2018р. №129852560.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 21.12.2018р. №15-7954/13-18-СГ та акту приймання-передачі земельної ділянки, 22.12.2018р. земельні ділянки (кадастровий номер 5122986900:01:001:0459 та 5122986400:01:002:0371 ) перейшли у комунальну власність відповідача, що підтверджується копіями наказу від 21.12.2018р. №15-7954/13-18-СГ, акту приймання-передачі земельної ділянки, листом відповідача від 23.09.2020р. №02-63/2030.

20.02.2020р. Куяльницькою сільською радою прийнято рішення №4119-VII Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель комунальної власності . Зі змісту даного рішення вбачається, що позивач отримав вказаний дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 39,8612 га за кадастровим номером 5122986900:01:001:0459.

20.02.2020р. Куяльницькою сільською радою прийнято рішення № 4120-VII Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель комунальної власності . Зі змісту даного рішення вбачається, що позивач отримав вказаний дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 64,3908 га за кадастровим номером 5122986400:01:002:0371.

Наказом Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 28.05.2020р. №5360-VII Про скасування рішення Куяльницької сільської ради від 20.02.2020р. №4119-VІІ Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель комунальної власності було скасовано рішення Куяльницької сільської ради від 20.02.2020р. №4119-VІІ, яким позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером 5122986900:01:001:0459.

Наказом Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 28.05.2020р. року №5364-VII Про скасування рішення Куяльницької сільської ради від 20.02.2020р. № 4120-VІІ Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель комунальної власності скасовано рішення Куяльницької сільської ради від 20.02.2020р. №4120-VІІ, яким позивачу було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером 5122986400:01:002:0371.

Як вбачається з протоколу від 27.05.2020р. №25 засідання постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою Куяльницької сільської ради, комісією було запропоновано скасувати рішення від 20.02.2020р. №4119-VІІ та №4120-VІІ, оскільки в договорах оренди земельних ділянок не були внесені зміни щодо заміни сторони у договорі оренди, а також в подальшому дані додаткові угоди не були зареєстровані в державному реєстрі.

Не погоджуючись із зазначеними діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та оскаржуваних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах та в порядку, що передбачені Конституцією України, ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення ), а також іншими законами України, які регулюють земельні відносини.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення ) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу ) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу ), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За приписами ч.ч.1,2 ст.93 ЗК України, правом оренди земельної ділянки вважається засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда ).

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч.1 ст.128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.148-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

У разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов`язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею.

За правилами ч.3 ст.148-1 ЗК України, особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:

- кадастрового номера (за наявності ), місця розташування та площі земельної ділянки;

- найменування (для юридичних осіб ), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб ) власника;

- місця проживання (знаходження ) нового власника, його поштової адреси;

- платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі ).

До того ж, повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих засобах масової інформації місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки.

За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки (ч.4 ст.148-1 ЗК України ).

Так, згідно з п.8 Порядку проведення інвентаризації земель (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019р. №476 ), підставою для проведення інвентаризації земель є рішення, серед іншого, органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами ) та розробниками технічної документації, судові рішення.

Пунктами 26,27 вказаного Порядку визначено, що за результатами проведення інвентаризації земель виконавцями розробляється технічна документація у відповідності до ст.57 Закону України Про землеустрій .

Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому ст.186 ЗК України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, як орендар та суборендар двох земельних ділянок, звернувся до відповідача із письмовою заявою про проведення інвентаризації цих земель.

У межах повноважень, передбачених ст.12 ЗК України та п.34 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою стосовно проведення інвентаризації земель рішеннями від 20.02.2020р. №4119-VІІ та №4120-VІІ.

При цьому, варто звернути увагу на те, що надаючи позивачу дозволи на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель, відповідач (сільрада) вже набув права власності на вказані земельні ділянки на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 21.12.2018р. №15-7954/13-18-СГ та Акту від 22.12.2018р., та, як наслідок, був обізнаним про наявність обставин, які в подальшому послугували для їх скасування.

З огляду на викладене, Куяльницька сільська рада, у силу вимог ч.3 ст.148-1 ЗК України, була зобов`язана протягом одного місяця з дня набуття права власності на земельні ділянки повідомити про це їх користувачів, зокрема, і позивача, шляхом опублікування повідомлення у друкованих засобах масової інформації місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем так і не було надано до суду 1-ї та 2-ї інстанцій будь-яких доказів щодо належного і своєчасного повідомлення позивача про зміну власника земельних ділянок та необхідності внесення змін до договорів оренди землі від 24.05.2017р. №66 та суборенди землі від 23.06.2018р. №01 у встановленому законом порядку.

При цьому, варто наголосити на тому що відповідно до приписів ч.4 ст.148-1 ЗК України, зміни до договору оренди із зазначенням нового власника земельної ділянки можуть бути внесені виключно за згодою сторін договору.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, внесення до договору змін відбувається за погодженням сторін, і ініціатором таких змін може бути будь-яка сторона договору.

Проте, як уже було встановлено судами обох інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, відповідач не лише не виступив ініціатором внесення відповідних змін (щодо нового власника землі ) до договорів, укладених із позивачем, а й не виконав свого обов`язку повідомити останнього про зміну власника земельної ділянки.

Жодного спростування встановлених обставин відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.

Водночас, рішеннями Куяльницької сільської ради від 28.05.2020р. №5360-VII та №5364-VII рішення від 20.02.2020р. №4119-VІІ та №4120-VІІ скасовано у зв`язку із тим, що договорах оренди земельних ділянок не внесені зміни щодо заміни сторони у договорі оренди, а також в подальшому дані додаткові угоди не були зареєстровані в державному реєстрі.

Тобто, за одних і тих самих обставин відповідачем фактично прийнято протилежні рішення, які призвели до порушення прав та інтересів позивача, як добросовісного користувача земельних ділянок на підставі договорів оренди та суборенди землі.

У п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 (справа №1-9/2009 ) (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування ) Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст.3 ). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст.74 Закону ). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абз.2 п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997р. №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи, а також через призму згаданого вище висновку Конституційного Суду України, колегія суддів констатує, що скасовані спірними рішеннями відповідача його попередні рішення №4119-VІІ та №4120-VІІ від 20.02.2020р. є ненормативними правовими актами одноразового застосування, які вичерпали свою дії фактом їх виконання, і на підставі приписів цих рішень виникли правовідносини між позивачем та відповідачем, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Зазначене, у свою чергу, свідчить про протиправність скасування відповідачем власних рішень оскаржуваними рішеннями від 28.05.2020р. №5360-VII та №5364-VII.

Інших об`єктивних доводів на спростування висновків суду першої інстанції скаржником не наведено.

Слід також зазначити, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

З огляду на зазначене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 15.09.2021р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: О.О. Димерлій

В.О. Скрипченко