Рішення

від 06.09.2021 по справі 364/153/21

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/153/21

Провадження № 2/364/153/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2021 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л. А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г.І.,

за участю:

представника Позивача - прокурора Володарського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Місюри Я.І. (довіреність від 12.08.2020 р. (а.с. 56),

представника Відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пєнязькової О.О. (ордер адвоката серії АА № 1096242, а.с. 73),

інші учасники справи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за позовом керівника Білоцерківської місцевої прокуратури В. Козар

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

ОСОБА_1 ,

Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору:

фермерське господарство Фермер-Філд ,

про визнання недійсними наказу та договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 25.02.2021 р. надійшла зазначена позовна заява прокурора В. Козара до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визнання недійсними наказу та договору оренди земельної ділянки, в якій Позивач просить суд: визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04.12.2014 р. № 10-11093/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки та визнати недійсним договір оренди від 25.04.2016 р. щодо земельної ділянки сількогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 17,5270 га (кадастровий номер 3221685200:03:001:0027), розташованої на території Ожегівської сільської ради Володарського району за межами населеного пункту, строком на 49 років. (а.с. 16).

На обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач у позовній заяві зазначив, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42020111030000030 від 28.02.2020 р. встановлено порушення вимог земельного законодавства України під час відведення в оренду Відповідачу ОСОБА_1 названої земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Порушення законодавчих вимог полягає в тому, що розпорядженням Володарської районної державної адміністрації Київської області від 24.12.2012 р. № 532 надано згоду ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, надалі оскаржуваним у позові наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 04.12.2014 р. № 10-11093/15-14-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення згаданої земельної ділянки, надалі 25.04.2016 р. між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 49 років. Водночас ОСОБА_1 зареєструвала фермерське господарство Фермер-Філд (далі - ФГ Фермер-Філд ) 01.11.2006 р. та, окрім цього, за станом на час отримання в оренду спірної земельної ділянки мала також земельну ділянку на праві приватної власності площею 2,090 га. За станом на тепер спірна земельна ділянка у грудні 2020 року передана в комунальну власність Володарської селищної ради Київської області. На думку Позивача, Відповідач ОСОБА_1 після реєстрації нею юридичної особи - названого фермерського господарства втратила право на безконкурентне отримання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а повинна була отримати таку земельну ділянку у користування лише на конкурсних засадах - за результатами аукціону (а.с. 1-17).

Після виконання вимог частин шостої, сьомої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвалою суду від 09.03.2021 р. відкрито провадження у справі, визначено здійснення розгляду справи у порядку загального позовного провадження, встановлено строк Відповідачам для подання відзиву, призначено підготовче судове засідання на 12.04.2021 р. (а.с. 47-48), відкладене на 06.05.2021 р. та на 01.06.2021 р. за клопотаннями представників Відповідача Шкріби О.В. для забезпечення можливості подання додаткових доказів у зв`язку з ненадходженням відповідей на запити (а.с. 89-100, 106-107, 111, 112, 114), надалі - на 17.06.2021 р. також за клопотанням представників названого Відповідача через зайнятість одного з її представників в іншій справі (кримінальному провадженні) та смерть близького родича в іншого представника (а.с. 118-119), у подальшому - на 02.08.2021 р. за клопотанням прокурора через перебування у відпустці (а.с. 127).

Ухвалою суду від 02.08.2021 р. підготовче провадження закрито, вирішено процесуальні питання та клопотання учасників справи, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, фермерське господарство Фермер-Філд , призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2021 р. (а.с. 142-143, 145-149), що відкладено на 06.09.2021 р. через неявку учасників справи (а.с. 153).

У судовому засіданні 06.09.2021 р. представник Позивача - прокурор Місюра Я.І. позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги прокурора з підстав, викладених у позовній заяві, надавши пояснення щодо обставин справи, ідентичні викладеним у позовній заяві та які наведено вище.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 06.09.2021 р. не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена, що підтверджено поштовим повідомленням (а.с. 159).

Представник названого Відповідача адвокат Пєнязькова О.О. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила повністю з підстав, викладених письмово у поданому до суду 12.04.2021 р. відзиві на позовну заяву (а.с. 59-63), додатково пояснивши, що в даному випадку за частиною другою статті 134 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час спірних правовідносин, виділення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення фермерського господарства не вимагалося проведення торгів, оскільки Відповідачем не було реалізовано право на безконкурсне отримання землі для названої мети, а належна їй на праві власності земельна ділянка є паєм, тобто має інше цільове призначення. Також представник Позивача звернула увагу на те, що прокурор не є належним позивачем у цій справі, оскільки ним не було виконано вимог закону та не підтверджено підстав для представництва. Крім того, у судовому засіданні представником Відповідача було подано клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки прокуратура з`ясовувала питання щодо правомірності виділення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 ще у 2016 році, тому через пропуск строку позовної давності у задоволенні позову також слід відмовити (а.с. 164-166). Відповідаючи на запитання, представник Відповідача зазначила, що, наскільки їй відомо, спірна земельна ділянка використовується самою ОСОБА_1 , хоча за законом очолюване нею фермерське господарство має право на використання цієї земельної ділянки без укладення договорів.

Представник Відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Київській області у судові засідання 16.08.2021 р. та 06.09.2021 р. не з`явився, копію позовної заяви і процесуальних документів отримали, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені, що підтверджено поштовими повідомленнями (а.с. 53, 130, 158), відзиву із запереченнями проти позову, а так само будь-яких заяв та/або клопотань, у тому числі щодо відкладення розгляду, до суду не подавали.

Представник Відповідача - Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області у судові засідання 16.08.2021 р. та 06.09.2021 р. також не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені; до суду 13.08.2021 р. та 25.08.2021 р. подали клопотання про розгляду позовної заяви без участі їх представника за наявними матеріалами справи (а.с. 152, 163), відзиву із запереченнями проти позову також не подавали.

Представник залученої згаданою ухвалою суду від 02.08.2021 р. третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - фермерського господарства Фермер-Філд у судове засідання також не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені, що підтверджено відомостями результатів відстеження за трек-номером на офіційному веб-сайті ПАТ Укрпошта вручення рекомендованої кореспонденції (а.с. 161-162).

За загальним правилом частини першої статті 223 неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

З наявних письмових матеріалів справи судом встановлено, що 01.11.2006 р. було зареєстроване ФГ Фермер-Філд (код ЄДРПОУ 34161314), єдиним засновником і кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 (Відповідач), що підтверджено доданим до позовної заяви витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 30), а також доданою до відзиву названого Відповідача копією статуту ФГ Фермер-ФІлд (а.с. 74-84).

Згідно з відомостями згаданого Статуту ФГ Фермер-Філд є юридичною особою (пункт 3.1), набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації (пункт 3.2), працює на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування і самоврядування (пункт 3.3), для забезпечення мети своєї діяльності ФГ Фермер-Філд має право від свого імені укладати будь-які незаборонені чинним законодавством України угоди, набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов`язки у межах, незаборонених чинним законодавством, придбавати, відчужувати, продавати, здавати або брати в оренду рухоме та нерухоме майно, включаючи права на оренду та придбання ділянок землі (пункт 3.5), на ім`я голови ФГ Фермер-Філд відповідно до законодавства видаються документи, що засвідчують право власності або користування землею (пункт 3.6).

Також зазначеним Статутом передбачено, що землі ФГ Фермер-Філд можуть складатись із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності ФГ Фермер-Філд як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам ФГ Фермер-Філд на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується ФГ Фермер-Філд на умовах оренди (пункт 5.1), право володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів ФГ Фермер-Філд , здійснює фермерське господарство (пункт 5.2).

На час створення і реєстрації ФГ Фермер-Філд та за станом на тепер засновник цього фермерського господарства ОСОБА_1 (Відповідач) була та є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3221685200:03:002:0007, площею 2,090 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ожегівської сільської ради, отримана ОСОБА_1 під час розпаювання земель колективної власності спілки селян Перемога Володарського району Київської області, що підтверджено доданою до позовної заяви копією державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 445223, виданого 05.08.2003 р. на підставі рішення Ожегівської сільської ради від 27.02.2001 р. № 7, зареєстровано в Книзі записів державних актів за № 177 (а.с. 35-36), а також доданої до відзиву Відповідача копією довідки виконавчого комітету Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 05.04.2021 р. № 32с-13 (а.с. 88).

Після створення і державної реєстрації 01.11.2006 р. ФГ Фермер-Філд Відповідач ОСОБА_1 звернулася 10.12.2012 р. із заявою до Володарської районної ради з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства в межах Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області орієнтовною площею 18 га . Як вбачається з доданої до позовної заяви копії зазначеної заяви (а.с. 20), ця заява була подана Відповідачем ОСОБА_1 як фізичною особою, тобто без зазначення того, що вона є головою ФГ Фермер-Філд , а також без зазначення, що земельна ділянка отримується для ведення саме ФГ Фермер-Філд .

Розпорядженням Володарської районної державної адміністрації Київської області від 24.12.2012 р. № 532 надано дозвіл землевпорядній організації на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 19,1 га в користування на умовах оренди ОСОБА_1 - керівнику ФГ Фермер-філд для ведення фермерського господарства в межах земель запасу Ожегівської сільської ради, що підтверджено копією цього розпорядження, доданого до позовної заяви (а.с. 18).

Надалі оскаржуваним прокурором наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області (на той час - Головне управління Держземагентство у Київській області) від 04.12.2014 р. № 10-11093/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства громадянці ОСОБА_1 на території Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області, надано в оренду громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 17,5270 га (кадастровий номер 3221685200:03:001:0027), для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 49 років, розташованої на території Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області (а.с. 21). Отже, як видно з долученої до позовної заяви копії оскаржуваного наказу, земельну ділянку виділено Відповідачеві ОСОБА_1 як громадянці, а не як керівникові ФГ Фермер-Філд .

На підставі зазначеного наказу між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та громадянкою України ОСОБА_1 (тобто як фізичною особою) укладено договір оренди землі від 25.04.2016 р., предметом якої є названа вище земельна ділянка, кадастровий номер 3221685200:03:001:0027, площа 17,5270 га, строк дії договору - 49 років (а.с. 22-26). Окрім копії названого договору оренди до позовної заяви додано копію акту прийому-передачі земельної ділянки від 25.04.2016 р. (а.с. 27), згідно з яким спірна земельна ділянка передана громадянці ОСОБА_1 (Відповідачеві).

Таким чином, судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 17,527 га, кадастровий номер 3221685200:03:001:0027, на підставі наказу наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області (на той час - Головне управління Держземагентство у Київській області) від 04.12.2014 р. № 10-11093/15-14-сг була передана 25.04.2016 р. в оренду на строк 49 років для ведення фермерського господарства Відповідачеві ОСОБА_1 як фізичній особі, а не ФГ Фермер-Філд , яке було створено і зареєстровано 01.11.2006 р.

Разом з тим, зазначена земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні не фізичної особи ОСОБА_1 , якій вона надавалася, а в користуванні ФГ Фермер-Філд , що підтверджено Позивачем інформацією, викладеною в листі Головного управління Державної податкової служби України від 28.05.2020 р. № 17049/10-36-04-03, згідно з яким податкову декларацію з плати за землю з кадастровим номером 3221685200:03:001:0027 подається ФГ Фермер-Філд , яке в повному обсязі сплачує задекларовану суму податкового зобов`язання з орендної плати юридичних осіб (а.с. 33).

Інших земельних ділянок з метою ведення фермерського господарство, окрім названої вище, Відповідачеві ОСОБА_1 на території села Ожегівка не надавалися, що підтверджено Відповідачем довідкою виконавчого комітету Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 05.04.2021 р. № 33с-13 (а.с. 87).

Також судом встановлено, що у подальшому - у грудні 2020 року спірна земельна ділянка була передана разом з іншими земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності Володарській селищній громаді Білоцерківського району Київської області у комунальну власність, що підтверджено копією наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 18.12.2020 р. № 56-ОТГ (а.с. 37), додатком до цього наказу з переліком відповідних земельних ділянок, що передані з державної у комунальну власність, включаючи спірну земельну ділянку (а.с. 38), актом приймання-передачі цих земельних ділянок (а.с. 39), а також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 28-29).

Зважаючи на заперечення Відповідача ОСОБА_1 , викладені у відзиві (а.с. 59-63), та вирішуючи насамперед питання щодо наявності передбачених законом підстав для подання прокурором даного позову, суд виходить з такого.

Як стверджує представник Відповідача ОСОБА_1 у відзиві, прокурор у даному випадку не має права представляти інтереси держави, оскільки на момент подання позовної заяви спірна земельна ділянка перебуває в іншій формі власності, а орган, у віданні якого вона знаходиться - Володарська селищна рада є окремою юридичною особою, що відповідною наділена процесуальною правоздатністю і дієздатністю. Тому, на думку сторони Відповідача, підстави для представництва прокурором не обґрунтовано в позовній заяві (а.с. 60-61).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, виходить з того, що Відповідачем (співвідповідачем) у справі та видавником оскаржуваного наказу є суб`єкт владних повноважень - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, тому прокурор звертається до суду в якості самостійного Позивача (а.с. 14).

Відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу; наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Нормами частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Разом з тим, у даній справі Головне управління Держгеокадастру в Київській області є Відповідачем, оскільки наказ його оскаржується прокурором, а тому цей орган державної влади не може бути одночасно і позивачем, і відповідачем у справі (зокрема, постанова Верховного Суду від 22.05.2019 р. у справі № 905/691/18).

З огляду на це та враховуючи, що прокурор у позовній заяві навів підставу для свого представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Головне управління Держгеокадастру у Київській області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання недійсним його оскаржений наказ, тому суд вважає, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій цивільній справі та правомірно звернувся до суду як самостійний позивач. Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. у справі № 698/119/18.

Стосовно суті порушених у позові питань суд виходить з такого.

За визначенням статей 1, 13 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Аналогічно частиною першою статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Так само частиною першою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених названим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами першою, другою згаданої статті 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначалося, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Крім того, частиною першою статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство; якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах; у разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

За визначенням частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди; громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно з визначенням статтею 7 Закону України Про фермерське господарство порядком для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації; для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності (частини перша, третя статті 7 названого Закону).

Частиною першою статті 8 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлювалося, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності чи постійного користування на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього (зокрема, пункт 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 357/1180/17).

Тобто, визначеною законодавством передумовою державної реєстрації ФГ Фермер-Філд було одержання його засновником - Відповідачем ОСОБА_1 державного акта на право власності чи постійного користування на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки.

Як було встановлено судом і наведено вище, на час створення і реєстрації ФГ Фермер-Філд 01.11.2006 р. Відповідач ОСОБА_1 як єдиний засновник цього фермерського господарства мала на праві власності земельну ділянку, площею 2,090 га, отримавши 05.08.2003 р. згаданий вище державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 № 445223, виданого (а.с. 35-36), інших земельних ділянок на праві власності та/або користування у Відповідача ОСОБА_1 як засновника ФГ Фермер-Філд не було.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що після державної реєстрації фермерське господарство як юридична особа має право на отримання земельних ділянок на конкурентних засадах у порядку, визначеному законом, але не як громадянин із метою створення фермерського господарства (зокрема, постанова ВП ВС від 20.03.2019 р. у справі № 619/1680/17-ц, пункт 40 постанови ВП ВС від 15.01.2020 р. у справі № 698/119/18, пункт 33 постанови ВП ВС від 11.02.2020 р. у справі № 922/614/19).

Зважаючи на наведені законодавчі положення і позиції Великої Палати Верховного Суду, беручи до уваги встановлені обставини, суд, вирішуючи позов, виходить з того, що ФГ Фермер-Філд із заявою про надання спірних земельної(их) ділянки(ок) на земельних торгах не зверталось, така(і) земельна(і) ділянка(и) йому не виділялись та в установленому порядку не передавались. Проте Відповідач ОСОБА_1 , отримавши спірну земельну ділянку в оренду, фактично передала її у користування ФГ Фермер-Філд . Зазначене, у свою чергу, на переконання суду, свідчить про спробу Відповідача отримати цю земельну ділянку для розширення площ земельних ділянок, які використовуються названим фермерським господарством, уникнувши при цьому процедури земельних торгів.

З огляду на це та враховуючи, що в цій справі спірна земельна ділянка була надана в оренду Відповідачу ОСОБА_1 як громадянину України на підставі договору оренди землі від 25.04.2016 р., укладеного між нею та Відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, тому за встановлених обставин право користування спірною земельною ділянкою не могло перейти до раніше створеного ОСОБА_1 фермерського господарства. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 357/1180/17.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо можливості задоволення позову прокурора за наведених підстав, суд бере до уваги обраний Позивачем спосіб захисту, виходячи з такого.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 р. у справі № 916/3156/17, від 26.05.2020 р. у справі № 908/299/18.

За загальними вимогами статті 388 Цивільного кодексу України власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Тому, оскільки вимога про визнання наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області незаконним (чи недійсним) та його скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, адже такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Наведені правові висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18, від 11.02.2020 р. у справі № 922/614/19.

Крім того, Позивач, заявляючи вимогу про визнання недійсним договору оренди землі від 25.04.2016 р., на її обґрунтування посилається на приписи статті 228 Цивільного кодексу України і на порушення публічного порядку під час укладення цього договору (а.с. 10).

Відповідно до частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, оскільки договір оренди землі від 25.04.2016 р., як було встановлено вище, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 без дотримання конкурентних засад, тож цей договір спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, тому він відповідно до частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу (зокрема, постанови ВП ВС від 10.04.2019 р. у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 р. у справі № 916/3156/17, від 29.09.2020 р. у справі № 688/2908/16-ц).

Таким чином, зважаючи на усе наведене та обраний Позивачем спосіб захисту, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з підстав обрання неефективного способу захисту.

З огляду на це суд не вирішує клопотання представника Відповідача про застосування строків позовної давності (а.с. 164-166) та не надає оцінку наданого на його підтвердження доказу (а.с. 134), оскільки законом не передбачено можливості одночасної відмови у позові і з підстав необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, і з підстав спливу позовної давності.

У разі відмови в позові судові витрати покладаються на Позивача (частина перша, пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).

Зважаючи на складність справи та обсяг наявних у ній доказів складання повного рішення суду відкладено в межах десятиденного строку з дня закінчення розгляду справи (частина шоста статті 259 ЦПК України).

Відповідно до статей 31, 93, 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 4, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 1, 13, 16 Закону України Про оренду землі , статей 16, 21, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 2-4, 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351-355, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову керівника Білоцерківської місцевої прокуратури В. Козар до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, фермерське господарство Фермер-Філд , про визнання недійсними наказу та договору оренди земельної ділянки - відмовити повністю.

Копії повного рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги - рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.

Повне рішення суду складено 16.09.2021 р.

Суддя Л. А. Макаренко