Постанова

від 16.09.2021 по справі 126/1659/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/1659/21

Провадження № 22-ц/801/1969/2021

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 рокуСправа № 126/1659/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Релігійна організація "Релігійна громада Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова, села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ткаченка Костянтина Дмитровича на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2021 року в цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ткаченка Костянтина Дмитровича до Релігійної організації "Релігійна громада Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова, села Красносілка Бершадського району Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання недійсними рішень загальних зборів Релігійної громади Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, рішення парафіяльних зборів Релігійної громади Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, визнання протиправним та скасування наказу "Про реєстрацію Статуту Релегійної громади Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, у новій редакції, постановлену місцевим судом під головуванням судді Хмеля Р.В.,

встановив:

Короткий зміст заявлених вимог та їх обґрунтування.

В липні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ткаченко Костянтин Дмитрович звернувся до суду з позовом до Релігійної організації "Релігійна громада Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова, села Красносілка Бершадського району Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання недійсними рішень загальних зборів Релігійної громади Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, рішення парафіяльних зборів Релігійної громади Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, визнання протиправним та скасування наказу "Про реєстрацію Статуту Релегійної громади Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, у новій редакції.

Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2021 року позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ткаченка Костянтина Дмитровича до Релігійної організації "Релігійна громада Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова, села Красносілка Бершадського району Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання недійсними рішень загальних зборів Релігійної громади Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, рішення парафіяльних зборів Релігійної громади Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, визнання протиправним та скасування наказу "Про реєстрацію Статуту Релегійної громади Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, у новій редакції - повернуто.

Ухвала суду мотивована тим, що позов подано та підписано особою, яка не надала суду належні документи наявності повноважень на підписання заяви та звернення з заявою до суду від імені та в інтересах позивача, - що є підставою для повернення заяви особі, яка її подала відповідно до положення п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Провадження в суді апеляційної інстанції.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ткаченко К.Д. подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд попередньої інстанції прийшов до помилкового висновку повертаючи позовну заяву з підстав відсутності договору про надання правової допомоги між адвокатом і позивачем, оскільки процесуальний закон не вимагає з метою підтвердження повноважень на здійснення представництва надавати такий. На переконання заявника, для належного звернення до суду достатньо ордеру.

Відповідачі не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву у справі, суд виходив з того, що представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Ткаченком К.Д., окрім ордеру не надано договір про надання правової допомоги, укладений між адвокатом і позивачем на підтвердження його повноважень на подання та підписання позовної заяви.

Проте з таким висновком погодитись не можна, з огляду на таке.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі Буланов та Купчик проти України , вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (пункт 25 рішення у справі Кутій проти Хорватії ).

Крім того, ЄСПЛ у пункті 35 рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії , пункті 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України зазначив, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Посилання суду першої інстанції щодо невиконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, не є достатньою підставою для повернення позовної заяви заявнику, з огляду на таке.

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі Шишков проти Росії ).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції ).

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Так, вимоги до форми та змісту позовної заяви, яка подається до суду, визначені у статтях 175, 177 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч.7 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ч.4 ст.62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п.3,4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, в Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено всі дані у відповідності до укладеного між сторонами договору.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з даною позовною заявою, адвокат Ткаченко К.Д. на підтвердження своїх повноважень надав: ордер на надання правничої (правової допомоги) ОСОБА_1 №23 від 27 липня 2021 року виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 23 від 27 липня 2021 року (а.с. 9).

Тобто, на підтвердження своїх повноважень адвокат Ткаченко К.Д. надав ордер, який оформлений належним чином.

Ордер, встановленої цим положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 КК України).

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли, зокрема, заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Зазначена норма, в контексті обставин даної справи, підлягала б застосуванню у випадку, коли до позовної заяви взагалі не додано доказу, який міг би підтвердити повноваження адвоката діяти в інтересах позивача.

Тому посилання суду першої інстанції на те, що позовну заяву подано з порушенням п.1 ч.4 ст. 185 ЦПК України є необґрунтованим, оскільки ордер, який видано відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

Таким чином, суд першої інстанції порушив положення ст.185 ЦПК України та дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що місцевий суд повертаючи позовну заяву з вищезазначених підстав, припустився надмірного формалізму, чим фактично позбавив позивача права на доступ до правосуддя.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ткаченка Костянтина Дмитровича задовольнити.

Ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (Бершадського районного суду Вінницької області - вул. Шевченка, 4, м. Бершадь, 24400).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: О.В. Ковальчук

Т.Б. Сало