Рішення

від 16.09.2021 по справі 523/14831/21

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/14831/21

Провадження №2/523/4856/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Єпутатової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Південна будівельна компанія до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення пайових внесків та визнання додаткової угоди недійсною,-

В С Т А Н О В И В:

Голова ОК ЖБК Південна будівельна компанія звернулася до суду з вказаним позовом та просить суд визнати додаткову угоду від 16.11.2009 року до Пайового договору (про пайову участь в будівництві) від 02.02.2007 року, укладену між ОК ЖБК Південна будівельна компанія та ОСОБА_2 недійсною з моменту укладення та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість зі сплати пайових внесків за договором 02.02.2007 року в розмірі 544 932,22 грн, що за курсом НБУ, що складає 68 230,67 грн доларів США.

В обґрунтування позову посилається на порушення та недотримання процедури укладення додаткової угоди до Пайового договору (про пайову участь в будівництві), відповідно до умов якої ОСОБА_2 замінила ОСОБА_1 як сторона за договором від 02.02.2007 року, укладеного між ОК ЖБК Південна будівельна компанія та ОСОБА_1 № 3/07 про пайову участь в будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 9 соток, а ОСОБА_1 не сплатила пайової внески в повному обсязі та не набула права на відступлення права за вказаним договором.

Станом на теперішній час, ОСОБА_2 вимагає від Позивача виконання умов вищезазначеного Договору, але ОК ЖБК Південна будівельна компанія вважає, що ОСОБА_2 не набула такого права та Додаткова угода до пайового договору (про пайову участь у будівництві) від 02.02.3007 року № 3/07, в силу вимог закону та Пайового договору № 3/07 (про пайову участь в будівництві) є недійсною.

Ухвалою суду від 20.08.2021 року витребувано у відповідачів належним чином завірену копію договору про відступлення права вимоги від 16.11.2009 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі відзиву на позов не надали, витребуваний доказ також. В судове засідання не з`явилися, ОСОБА_1 про причину неявки не повідомила, ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи без її участі та неможливість надати витребуваний доказ через незбереження.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в сукупності, суд прийшов до наступного:

ОК ЖБК Південна будівельна компанія - юридична особа, утворена фізичними особами для ведення спільної господарської діяльності.

02.02.2007 року між ОК ЖБК Південна будівельна компанія та ОСОБА_1 було укладено Пайовий договір № 3/07 про пайову участь в будівництві (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору ЖБК приймає ОСОБА_1 до складу кооперативу на правах асоційованого члена на умовах, визначених в Статуті та в цьому договорі, для забезпечення житлом Члена кооперативу та членів його сім`ї, шляхом будівництва на підставі затвердженого Сторонами проекту та введення в експлуатацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (на ділянці під будівельним номером АДРЕСА_2 , площею 9 соток)…., а Член кооперативу зобов`язаний у встановлені договором строки, внести вступний, пайовий, членські внески.

Згідно додатку № 4 до Договору встановлено порядок внесення пайових внесків, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язана вносити пайові внески у встановленому розмірі.

Доказів сплати пайових внесків ОСОБА_1 не надано.

16 листопада 2009 року було укладено між ОК ЖБК Південна будівельна компанія та ОСОБА_2 Додаткову угоду до пайового договору (про пайову участь у будівництві) від 02.02.2007 року № 3/07, відповідно до якої Сторони домовилися, що згідно Договору про відступлення права вимоги від 16 листопада 2009 року, ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , приймає на себе в повному обсязі права та обов`язки згідно Пайового договору(п.1. додаткової угоди).

Відповідно до ч.10 ст.83 ЦПК України, суд визнає обставину щодо укладення Додаткової угоди до пайового договору на підставах викладених позивачем.

З моменту відступлення права вимоги заміщає ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 (первинний кредитор) у всіх правовідносинах з ЖБК, які склались в ході виконання Пайового договору (про пайову участь у будівництві) від 02.02.3007 року № 3/07 (п.2 Додаткової угоди).

Пунктом 4 вищезазначеної угоди встановлено, що залишок суми пайових внесків Асоційованого члена кооперативу за Договором складає 544 932,22 грн, що за курсом НБУ на день підписання цієї угоди складає 68 230,67 грн доларів США.

Одним із способів реалізації конституційного права на житло є його будівництво (або участь у будівництві), яке може забезпечуватися, зокрема, шляхом вступу суб`єктів цього права до житлово-будівельних кооперативів, особливості створення та регулювання діяльності яких, визначається Законом України Про кооперацію .

Згідно абз. 3 ст. 2 Закону України Про кооперацію кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Зі змісту ч. 2 ст.6 вказаного Закону вбачається, що кооперативи можуть мати різні завдання та характер діяльності, зокрема, задоволення потреб його членів у житлі (житлово-будівельний кооператив).

Отже, житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України Про кооперацію для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що …розмір вступного внеску затверджується загальними зборами членів (засновників)кооперативу та складає 75 750 (сімдесят п`ять тисяч сімсот п`ятдесят грн.). Вступний внесок входить до неподільного фонду кооперативу, є власністю кооперативу та не підлягає поверненню, передачі та розподілу між Членами або асоційованими членами кооперативу у випадку виходу із кооперативу за власним бажанням або при виключенні…. зазначені внески призначені для фінансування організаційних витрат кооперативу .

Відповідно до п. 5.19 Статуту ОК ЖБК Південна будівельна компанія , вступний внесок установлюється для покриття організаційних витрат по організації Кооперативу, реєстрації документів Кооперативу (оформлення копій Статуту та ін..). Громадяни, що вступають у Кооператив вносять вступний внесок у розмірі, який затверджений загальними зборами Членів (засновників) кооперативу та який вказується у пайовому договорі. Громадянин, який не вніс у встановленому порядку вступний внесок не признається членом Кооперативу. Від внесення вступного внеску звільняються особи, що одержали права власності на нерухоме майно в Кооперативі як спадкоємці.

З аналізу вищезазначених умов Договору та положень Статуту, можна дійти до висновку, що ОСОБА_2 не набула членства / асоційованого членства у кооперативі, оскільки збори членів кооператива цього питання не вирішувало і вона не вносила вступний внесок.

Відповідно до умов Пайового договору № 3/07 про пайову участь в будівництві (надалі - Договір) укладеного між Кооперативом та ОСОБА_1 , а саме: п. 3.2.3. визначено що у випадку неможливості внесення вступних, пайових та членських внесків у відповідності з цим договором, Член кооперативу, зі згоди Кооперативу, може передати свої права та обов`язки за цим договором третій особі. Передача прав та обов`язків Члена кооперативу за цим Договором може бути здійснена лише протягом двох місяців з моменту здійснення останнього внесення внеску Членом кооперативу.

Позивач визнав обставину, що останній платіж ОСОБА_1 було здійснено 02.06.2008 року. Зі спливом цього строку, застосовуються положення п. 4.3. цього Договору.

Пунктом 4.3. цього Договору встановлено, що якщо Член Кооперативу прострочить внесення вступних, пайових, членських внесків більше, ніж на 60 календарних днів і тим самим не виконає свої зобов`язання, ЖБК має право виключити Члена кооперативу зі складу ЖБК з поверненням внесеної ним частини пайового внеску протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту викупу пайового внеску, виключеного Члена кооперативу та надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок ЖБК.

З огляду на зазначене, вбачається, що Додаткова угода до Пайового договору (про пайову участь у будівництві) від 02.02.2007 року № 3/07 від 16.11.2009 року, укладена поза межами строку встановленого строку п. 3.2.3. Договору та за відсутності згоди самого Кооперативу.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з положенням ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (ч.ч. 1, 2 ст. 190 ЦК України).

Отже, майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги. Майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України Про кооперацію володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

У свою чергу, статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність (ч. 1 ст. Закону України Про кооперацію ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України Про кооперацію вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном (аналогічні положення передбачені ч. 5 п. 9.3 статуту ОК ЖБК Південна будівельна компанія у редакції на момент укладення оскаржуваної угоди).

Виконавчим органом кооперативу є правління або голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Виконавчий орган кооперативу укладає угоди між кооперативом та іншими особами (ч.ч. 1-3 ст. 16 Закону України Про кооперацію та п. 9.12 статуту ЖБК у відповідних редакціях).

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що питання повноважень на розпорядження майном кооперативу підлягає розгляду у комплексному розумінні співвідношення повноважень органу, який має право на розпорядження майном, і посадовою особою, яка від імені кооперативу може вчиняти правочин, яке слід розуміти таким чином, що вчинити правочин про розпорядження майном голова кооперативу може, якщо орган управління - загальні збори членів кооперативу прийняв рішення щодо цього або виконавчому органу надано право вчиняти такі дії самостійно.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Правочини юридичної особи, що укладаються через свої виконавчі органи, з огляду на приписи ст. 237 ЦК України, є підставою виникнення правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі, вступаючи в правовідносини з третіми особами. У такому разі, орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом.

Отже, дії представника в інтересах особи, яку він представляє з перевищенням повноважень не ґрунтуються на волі особи, в інтересах якої він діяв.

Відповідно до зазначених вище положень статуту Позивача у редакції від 2008 року до компетенції голови кооперативу належить укладення угод між кооперативом та іншими особами. Водночас, до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном (ч. 5 п. 9.3 Статуту).

Водночас, майнові права є майном у розумінні ст. 190 ЦК України, а тому, рішення щодо розпорядження майновими правами повинно прийматись із урахуванням ч. 5 п. 9.3 Статуту ОК ЖБК Південна будівельна компанія .

Разом із цим, укладення угод (правочинів) щодо розпорядження майном кооперативу можливе також у разі надання голові Кооперативу відповідного права уповноваженим органом управління, а саме, загальними зборами членів ЖБК, до повноважень якого належить прийняття рішень, визначених у ч. 5 п. 9.3 Статуту.

Так, із матеріалів доданих до позову вбачається, що головою ОК ЖБК Південна будівельна компанія станом на 16.11.2009 року був ОСОБА_3 , який підписав із ОСОБА_2 оскаржувану угоду про заміну сторони, за умовами якого позивач передав ОСОБА_2 відповідні майнові права на об`єкт пайового внеску, без відповідного рішення загальних зборів Кооперативу. Крім того, в преамбулі зазначеної угоди, вказано, що голова ОСОБА_3 діє на підставі Статуту.

Статутом позивача не передбачено право голови Кооперативу одноособово без відповідного рішення загальних зборів членів ОК ЖБК Південна будівельна компанія укладати договори щодо розпорядження майном позивача та вчиняти відповідні дії пов`язані із розпорядженням майном.

Отже, підписання головою Кооперативу оскаржуваної додаткової угоди не свідчить про схвалення правочину самим ОК ЖБК Південна будівельна компанія .

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За змістом ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно положень статей 626 - 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, у відповідності до положень ч.1, ч.2 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору являється визнання недійсним Додаткової угоди до Пайового договору укладеного між ОК ЖБК Південна будівельна компанія та ОСОБА_2 , з тих підстав, що вказаний договір порушує права та інтереси позивача та суперечить положенням чинного законодавства України, зокрема, статтям 92, 514 та 1079 ЦК України.

Так, відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 зазначеного Кодексу передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На укладення такого договору про відступлення прав вимагається згода іншої сторони за первісним договором, що визначено цим договором.

Як визнав позивач, відповідач ОСОБА_1 16.11.2009 року направлвив до Кооперативу повідомлення про відступлення права вимоги, яким повідомляє голову ОК ЖБК Південна будівельна компанія про відступлення права вимоги за пайовим договором № 3/07 від 02.02.2007 року ОСОБА_2 . Будь-яких доказів та додатків до зазначеного повідомлення надано не було.

Старий кредитор повинен передати новому кредитору документи, що засвідчують право вимоги, та інформацію, що є важливою для їх здійснення ( ч. 1 ст. 517 ЦКУ).

Відсутність вищезазначених документів, не дає можливості встановити в якій частині та які саме права ОСОБА_1 відступила ОСОБА_2 . Крім того, оскаржуваний договір не породжує жодних зобов`язань для ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , оскільки в ньому відсутні відповідні положення про це та ОСОБА_1 взагалі відсутня як сторона.

Боржник має право не виконувати зобов`язання на користь нового кредитора до надання останнім доказів переходу до нього прав у зобов`язанні ( ч. 2 ст. 517 ЦКУ)

До нового кредитора переходять усі права старого кредитора в зобов`язанні в обсягах та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 514 ЦКУ).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 216 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність та обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання додаткової угоди до Пайового договору (про пайову участь в будівництві) від 02.02.2007 року від 16 листопада 2009 року, укладену між ОК ЖБК Південна будівельна компанія (код ЄДРПОУ 34396969, вулиця Вишнева, будинок №2, напівпідвальне приміщення №43, с. Крижанівка, Лиманський район, Одеська область, 67562) та ОСОБА_2 недійсною з моменту укладення.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ заборгованості з оплати пайових внесків за договором в розмірі 544 932,22 грн, що за курсом НБУ, що складає 68 230,67 грн доларів США, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів такої заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 76-80 ЦПК України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а відповідач - відсутність вини в його діях.

Згідно ч. 3 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи вищезазначене, суд встановив, що вимога про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не підлягає задоволенню

Керуючись ст.ст.5,6,10,263-265, 280-281 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Південна будівельна компанія до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення пайових внесків та визнання додаткової угоди недійсною - задовольнити частково.

Визнати додаткову угоду до Пайового договору (про пайову участь в будівництві) від 02.02.2007 року від 16 листопада 2009 року, укладену між ОК ЖБК Південна будівельна компанія (код ЄДРПОУ 34396969, вулиця Вишнева, будинок №2, напівпідвальне приміщення №43, с. Крижанівка, Лиманський район, Одеська область, 67562)та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) - недійсною з моменту укладення.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ заборгованості з оплати пайових внесків за договором в розмірі 544 932,22 грн, що за курсом НБУ, що складає 68 230,67 грн доларів США - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 16.09.2021 року.

Суддя