Постанова

від 16.09.2021 по справі 563/1176/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2021 року

м. Рівне

Справа № 563/1176/20

Провадження № 22-ц/4815/665/21

Рівненський апеляційний суд:

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий : Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 22 лютого 2021 року у справі за позовом Корецької міської ради Рівненської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Корецька міська рада звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Корецької міської територіальної громади в особі Корецької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 9 526 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 2102 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення (адмінбудинку) за адресою: АДРЕСА_1 , за яким виник обов`язок сплачувати плату за користування земельною ділянкою у встановленому законом розмірі під відповідними об`єктами нерухомості. Проте ОСОБА_1 неналежно виконував вказаний обов`язок із внесення плати за користування земельною ділянкою за період з 23 липня 2017 року по 22 липня 2020 року, таким чином зберіг у себе майно Корецької міської ради у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 9 526 грн.

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 22 лютого 2021 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Корецької міської територіальної громади в особі Корецької міської ради, ЄДРПОУ 26452099, безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за землю в період з 04 грудня 2017 року по 22 липня 2020 року в розмірі 8 361 (вісім тисяч триста шістдесят одна) гривня.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Корецької міської територіальної громади в особі Корецької міської ради сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що він як фізична особа, є власником 7/10 частини приміщення (адмінбудинку) за адресою: АДРЕСА_1 та використовує частину сформованої земельної ділянки та проведеною щодо неї нормативної грошової оцінки під таким адмінбудинком у розмірі 7/100 від 0,1073 га (кадастровий номер 5623010100:01:010:0152).

При цьому, у рахунку збитків № 14 (додаток № 6 до позову) визначено що до нього ставку податку у розмірі 7%, що не відповідає приписам чинного законодавства.

Згідно приписів ч. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України, Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3-х відсотків від їх нормативної грошової оцінки .

Відповідно до ч. 274.2 ст. 274 Податкового кодексу України, Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) .

Враховуючи те, що він володіє частиною приміщення та відповідно використовує земельну ділянку НЕ ЯК СУБ`ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ, а як фізична особа, то норму ч. 274.2 ст. 274 Податкового кодексу України до правовідносин, що склались між ним та Корецькою міською радою, що є предметом розгляду цієї справи, застосовувати немає будь-яких правових підстав.

Просить рішення Корецького районного суду Рівненської області від 22 лютого 2021 року скасувати та відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник Корецької міської ради Рівненської області зазначив, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем зазначеної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1статті 14 ПК України є орендна плата , а не земельний податок. Вказує, що посилання відповідача на приписи ст. 274 ПК України є хибним, оскільки ця стаття ПК України визначає ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) і жодним чином не визначає розмір орендної плати.

Просить рішення Корецького районного суду Рівненської області від 22 лютого 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідач є власником нежитлового приміщення (адмінбудинку) за адресою: АДРЕСА_1 та використовує частину земельної ділянки під цією будівлею в розмірі 7/100 від 0,1073 га, кадастровий номер якої 5623010100:01:010:0152.

Вказана земельна ділянка розміром 0,1073 га, частиною якої користується відповідач, належить до земель житлової та громадської забудови і є комунальною власністю територіальної громади міста Корець в особі Корецької міської ради, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5609060002021 від 18 лютого 2021 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №245110474 від 19 лютого 2021 року.

Рішенням Корецької міської ради від 14 травня 2020 року створено комісію та затверджено положення з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Додатком №1 до вказаного рішення визначено та затверджено склад цієї комісії.

З метою з`ясування стану земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , встановлення наявності будівель чи іншого майна на ній та підстав користування земельною ділянкою складом затвердженої комісії з питань самоврядного контролю в галузі будівництва, використання та охорони земель Корецької міської ради, було здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , про що був складений Акт обстеження земельної ділянки від 30 червня 2020 року.

За результатами обстеження земельної ділянки комісією встановлено, що об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 0,1073 га, кадастровий номер якої 5623010100:01:010:0152, частки на земельну ділянку є пропорційними до часток у праві власності на адмінбудинок ( ОСОБА_1 є власником 7/100). Станом на 30 червня 2020 року співвласники використовують земельну ділянку розміром 0,1073 га для будівництва та обслуговуванням будівель торгівлі без правовстановлюючих документів.

02 січня 2018 року Корецькою міською радою кожному із співвласників, серед яких і відповідач, було надіслано прохання звернутись до міської ради з заявою для укладення довгострокового договору оренди земельної ділянки з подальшою реєстрацією цього права, відповідно до повідомлення Корецької міської ради від 02 січня 2018 року № 03-12/16.

01 лютого 2018 року повторно надіслано співвласникам повідомлення із аналогічним проханням, що підтверджується повідомлення Корецької міської ради від 01 лютого 2018 року № 03-12/96.

22 липня 2020 року було проведено засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Корецької міської ради та складено акт № 14, відповідно до якого розраховано збиток нанесений ОСОБА_1 . Територіальній громаді м. Корець в розмірі 9 526 грн. Проте, заважаючи на зменшення позовних вимог та надання розрахунку за зменшений період з 04 грудня 2017 року по 22 липня 2020 року зменшено і розмір збитків до 8 361 грн.

Розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснювався позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Свого розрахунку відповідач ОСОБА_1 суду не надавав.

ОСОБА_1 Корецькою міською радою надсилалось повідомлення про явку на засідання комісії 08 липня 2020 року, відповідно до повідомлення № 03-12/568 від 22 червня 2020 року, яке відповідачем проігноровано.

Також, згідно повідомлення Корецької міської ради № 03-12/783 від 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 було запропоновано в 10-денний термін добровільно відшкодувати розраховані збитки за користування земельною ділянкою.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України , виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідач правомірно володіє частиною адмінбудівлі, проте відповідне право щодо земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Матеріали справи свідчать, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, тому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Оскільки власником земельних ділянок є територіальна громада м. Корець в особі позивача, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання Корецькою міською радою.

Враховуючи, що ОСОБА_1 користувався земельними ділянками без достатньої правової підстави, відповідач зобов`язаний повернути Корецькій міській раді кошти, які він зберіг у вигляді несплаченої орендної плати за землю в сумі 8 361 грн. за період з 04 грудня 2017 року по 22 липня 2020 року.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що відповідач користується земельною ділянкою як фізична особа, відповідно ставка податку не може перевищувати 3%, оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем зазначеної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати заземлю для нього як землекористувача відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1статті 14 ПК України є орендна плата, а не земельний податок.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими фактичними обставинами справи.

Крім того, доводи апеляційної скарги вже були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким також дана належна правова оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 22 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

С.С. Шимків