Постанова

від 15.09.2021 по справі 916/3064/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3064/20 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Коломійчук І.О.,

від Одеської міської ради - Танасійчук Г.М.,

від ДП Інтергал-Буд ТОВ Фірма Інтергал - Єрмоленко Є.В.,

від Дачно-будівельний кооператив Трудовий відпочинок - Мельник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Виконувача обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2021 (суддя Шаратов Ю.А.)

за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави

до: 1. Одеської міської ради

2. Дочірнього підприємства Інтергал-Буд Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Інтергал

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Дачно-будівельний кооператив Трудовий відпочинок

про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її повернення, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2020 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся в інтересах держави до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради та ДП Інтергал-Буд ТОВ Фірма Інтергал (далі - Підприємство) з вимогами:

- про визнання незаконним та скасування пункту 23 Переліку, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-ІV Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках в частині включення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (біля концертного майданчика), орієнтовною площею 1 га;

- про визнання незаконним та скасування пункту 23 Додатку до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 №4842-IV Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні в частині, що стосується земельної за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (біля концертного майданчика), площею 1,0020 га;

- про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 27.12.2005, укладеного між Одеською міською радою та Підприємством;

- про визнання недійсним державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, виданого 18.07.2006 Підприємству;

- про зобов`язання Підприємства повернути у власність держави в особі Одеської міської ради спірну земельну ділянку, вартістю 169 828 980,00 грн. шляхом складання акту приймання-передачі.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором, останній зазначив, що його звернення до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо повернення у володіння та розпорядження держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Прокурор вважає, що Одеська міська рада при прийнятті оспорюваних рішень внаслідок допущення порушень розпорядилась земельною ділянкою усупереч норм чинного законодавства, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави, внаслідок чого позбавила територіальну громаду права розпорядження земельною ділянкою прибережної захисної смуги. Отже, на думку прокурора, міська рада не лише не здійснює захист спірної земельної ділянки, а й сама допустила порушення та є відповідачем за позовними вимогами.

Також, прокурор зазначив, що у даному спору відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а спір належить до передбачених законом (ст. 131 1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру ) випадків, коли прокурор може звернутися до суду як позивача.

Ухвалою господарського суду 28.10.2020 задоволено заяву прокурора про забезпечення позову, яка постановою ПЗАГС від 18.01.2021 залишена без змін.

Ухвалою суду від 07.12.2020 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дачно-будівельний кооператив Трудовий відпочинок .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.05.2021 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим що до 05.01.2011, зокрема, станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми Водного кодексу України не передбачали автоматичного віднесення до меж прибережної захисної смуги морів пляжної зони як становить не менше 100 метрів від урізу води.

Прокурором не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставини знаходження спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, тобто не доведено обставини приналежності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, та не доведено незаконність її передачі у приватну власність з порушенням чинного земельного, водного та містобудівного законодавства.

Враховуючи законність рішень Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-ІV і від 09.11.2005 № 4842-IV, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 203, частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним Договору від 27.12.2005, у зв`язку з цим, господарський суд відмовив у задоволені й похідних вимог, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 915001, реєстровий номер 020650500027, виданого 18.07.2006 Підприємству Інтергал-Буд на земельну ділянку площею 1,0020 га з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005; про зобов`язання Підприємства повернути у власність держави в особі Одеської міської ради спірну земельну ділянку, вартістю 169 828 980,00 грн. шляхом складання акту приймання-передачі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом під час прийняття рішення не враховано, що законодавство, чинне на момент прийняття оскаржуваного рішення Одеської міської ради та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, вимагало визначати прибережні захисні смуги у межах населених пунктів з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості, тобто виходячи з існування фактичної забудови спірної земельної ділянки, про що і зазначалось у позові.

На думку скаржника, судом не враховано, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги та не визначення відповідними органами державної влади на території відповідного населеного пункту межі прибережної захисної смуги в натурі не може розцінюватись як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість передавати у приватну власність ділянку, що підпадає під нормативно визначену двокілометрову зону від урізу води.

Прокурор вважає, що судом не надано оцінку тому факту, що спірна земельна ділянка, яку передано у приватну власність Підприємству Одеською міською радою, відповідно до Генерального плану м. Одеси 1989 року, що був чинний на час прийняття оскаржуваних рішень, знаходилась у зоні зелених насаджень.

Скаржник зазначає, що суд безпідставно в порушення ст. 86, ст. 236 ГПК України, не прийняв до уваги наявні в матеріалах справи докази, а саме відомості з Публічної кадастрової карти України, лист КП Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування №1890 від 02.10.2020 та технічний звіт з геодезичних вишукувань, виготовлений на замовлення прокуратури, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка розташована у безпосередній близькості до моря, а саме на відставні 63м 66 см у найближчій точці відділення від урізу води.

Крім цього, апелянт вважає незрозумілим посилання суду на науково експертний висновок від 15.01.2021 №21/06 складений Інститутом водних проблем та меліорації, оскільки вказаний документ, на думку скаржника, не є належним доказом у розумінні ст. 76 ГПК України, так як він не спростовує доводів прокурора щодо знаходження спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги, а лише робить висновок, що висновок Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області при погодженні проекту землеустрою щодо відведення що земельна ділянка за адресою: м. Одеса, 13 ст. Великого Фонтану розташована на відстані до урізу води Чорного моря більше 100м, можна вважати достовірним.

Також, прокурор зазначає, що земельна ділянка, що є предметом позовних вимог являє частину схилу біля моря, знаходиться у безпосередній близькості до моря та враховуючи відомості містобудівної документації, що була чинна на час прийняття рішення Одеської міської ради та на теперішній час, а також існуючу забудову, на думку апелянта, абсолютно точно входить до меж прибережної захисної смуги, а отже висновки суду щодо того, що прокурором не надано доказів та не доведено обставин приналежності спірної земельної ділянки до земель водного фонду є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи.

16.08.2021 до апеляційного суду від Підприємства надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи правомірно застосував ретроспективне законодавство та встановив, що на момент продажу земельної ділянки на аукціоні, норми Водного кодексу України не передбачали автоматичного віднесення до меж прибережної захисної смуги морів пляжної зони яка станоновить не менше 100 м від урізу води. Суд правомірно не прийняв надані прокурором листи КП Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування від 02.10.2020 №1890вих, технічний звіт з геодезичних вишукувань, виготовлений на замовленні прокуратури, за результатами геодезичної зйомки проведеної 12.12.2020, а також наданий третьою особою Технічний звіт з топографічного знімання земельної ділянки від 02.12.2019. На думку Підприємства, проведення вимірів через 15 років після відведення та продажу земельної ділянки очевидно не є коректним та не може бути доказом обставин які були наявні в 2005 році. Щодо строків позовної давності, на думку Підприємства, у позивачів була об`єктивна можливість знати про відчуження земельної ділянки відповідачам ще у 2005 році - з часу виникнення спірних правовідносин.

Отже з врахування наведеного, Підприємство вважає, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, у зв`язку з цим, не підлягає скасуванню.

17.08.2021 до апеляційного суду від третьої особи надійшов відзив (пояснення) щодо апеляційної скарги, в якому остання зазначає, що повністю підтримує вимоги викладені в апеляційній скарзі та позовній заяві. На думку, ДБК Трудовий відпочинок , суд неправильно застосував ст. 50, 59 ЗК та 64,85 ВК України та дійшов безпідставного висновку, що спірна земельна ділянка не належить до земель водного фонду з огляду на те, що вона належить до земель рекреації. При цьому, третя особа звертає увагу, що рекреаційний статус не позбавляє належності вказаної земельної ділянки до земель водного фонду, продаж яких заборонено. Також, третя особа зазначає, що дії Одеської міської ради з продажу земельної ділянки в межах прибережно-захисної смогу (та пляжної зони) суперечать чинному законодавству України, та законодавству, що діяло на момент продажу такої земельної ділянки, що підтверджується роз`ясненням Міністерства енергетики та захисту навколишнього середовища України та практикою Верховного Суду

Разом з відзивом тертя особи, 17.08.2021 надала до суду клопотання разом з додатковими документами, в якому просило визнати причини пропуску подання доказів поважними, поновити представнику ДБК строк для подання до суду додаткових доказів та долучити копії відповідей ДАМ ОМР від 21.05.2021 №01-10/211г, від 10.06.2021 №01-10/211г та 30.06.2021 №01-10/211г з доданими до них документами до матеріалів справи та надати їм належну оцінку.

Судова колегія визнала прочини пропуску строку на подання вказаних доказів поважними та залучила їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні 15.09.2021 представники прокуратури та третьої особи надали пояснення, якими підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд, задовольнити останню, а рішення господарського суду - скасувати.

Представники відповідачів в судовому засіданні 15.09.2021 надали пояснення, в яких заперечували проти апеляційної скарги та просили суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 14.09.2005 Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення Про внесення пропозицій щодо визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках № 530.

Вказаним рішенням

запропоновано Одеській міській раді визначити та затвердити перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів. Зокрема, у пункті 25 цього переліку вказано земельну ділянку з місцезнаходженням 13 станція Великого Фонтану (біля концертної площадки), орієнтовною площею 1 га, функціональне призначення території рекреаційно-оздоровча зона (т. 1 а.с. 73-75);

доручено Одеському міському управлінню земельних ресурсів замовити виготовлення технічної документації, необхідної для складання технічного паспорта земельних ділянок, які виставляються на земельні торги;

надано згоду на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів.

Рішенням від 29.09.2005 № 4422-ІV визначено та затверджено перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів. Зокрема, у пункті 23 цього переліку вказано земельну ділянку з місцезнаходженням 13 станція Великого Фонтану (біля концертної площадки), орієнтовною площею 1 га, функціональне призначення території рекреаційно-оздоровча зона (т. 1 а.с. 22-25).

09.11.2005 Одеською міською радою прийнято рішення Про продаж земельних ділянок, розташованих у м. Одеса, на земельному аукціоні , яким Рішення ОМР від 09.11.2005 р № 4842-ІV затверджено технічні паспорти земельних ділянок призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону. Затверджено стартові ціни земельних ділянок згідно з додатком. Вирішено провести земельні торги у формі аукціону в 2005-2006 роках. Вирішено продати земельні ділянки переможцям аукціону за результатами земельних торгів. Доручено Одеському міському голові укладати договори купівлі-продажу земельних ділянок. У пункті 23 Додатку до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 № 4842-IV вказано земельну ділянку за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (біля концертного майданчика), площею 1,0020 га (т. 1, а.с. 26-29).

27.12.2005 між Територіальною громадою міста Одеса від імені якої діє Одеська міська рада (Продавець) та ДП Інтергал-Буд ТОВ Фірма Інтергал (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г., зареєстрований в реєстрі за № 4856 (далі - Договір від 27.12.2005), за умовами якого, Продавець продав, а Покупець купив на аукціоні майно комунальної власності у вигляді земельної ділянки під забудову площею 1,0020 га, що розташована за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (біля концертного майданчика).

Договір від 27.12.2005 зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, що підтверджується відповідним Витягом від 27.12.2005 № 1963574 (т. 1, а.с. 32).

18.07.2006 ДП Інтергал-Буд ТОВ Фірма Інтергал видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 915001 , реєстровий номер 020650500027, на земельну ділянку площею 1,0020 га з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005, за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (біля концертного майданчика). Цільове використання (призначення) земельної ділянки - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (3-4 поверхі) (т. 1, а.с. 34).

Вважаючи, що Одеською міською радою було передано у власність земельну ділянку, яка є частиною рекреаційної території, що знаходиться у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, для забудови, тобто з порушенням вимог земельного та водного законодавства України прокурор в інтересах держави звернувся до суду з відповідним позовом.

Згідно з частиною 1 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Статтею 12 ЗК України, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах м. Одеси, відноситься до комунальної форми власності та є власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міськради.

Таким чином, органом, якому надано право на розпорядження спірною земельною ділянкою, є Одеська міськрада. У разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначений статтями 21, 393 ЦК України та пунктом г частини 3 статті 152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а, відповідно, право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача (такий висновок наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19)

Отже, у цьому спорі є орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів місцевої територіальної громади у спірних правовідносинах - Одеська міськрада, чим спростовується твердження Прокурора про відсутність такого органу.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що Одеська міськрада має всі передбачені законом повноваження на звернення в інтересах територіальної громади м. Одеси з позовом до суду, що спростовує твердження позивача стосовно відсутності уповноваженого органу та, як наслідок, щодо наявності повноважень Прокурора на звернення до суду з позовом.

Стосовно доводів Прокурора про те, що, приймаючи оспорювані рішення та укладаючи оспорюваний договір, саме Одеська міськрада порушила норми чинного законодавства, у зв`язку з чим, зокрема, цей орган і було визначено відповідачем, судова колегія зазначає таке.

У пунктах 45, 47, 67, 77- 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформульовано такий правовий висновок:

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. .

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва . Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим .

Крім того у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду ).

Крім того, прокурором заявлено позовну вимогу до ДП Інтергал-Буд ТОВ Фірма Інтергал про повернення земельної ділянки її законному власнику - Одеській міській раді шляхом складання акта приймання-передачі, за якою (вимогою) орган місцевого самоврядування також має виступати позивачем (схожий за змістом висновок міститься у пункті 66 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З врахуванням викладеного вище судова колегія зважаючи на непідтвердження прокурором підстав для самостійного представництва інтересів держави за наявності компетентного органу (Одеської міської ради), уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про розгляд справи та прийняття рішення по суті позовних вимог, не перевіривши повноваження прокурора на звернення з відповідним позовом до суду.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права, а позов підлягає залишенню без розгляду, у зв`язку з не підтвердженням Прокурором підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 226, 269, 270, 275, 277, 278, 281 - 288 ГПК України,

апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконувача обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2021 скасувати, прийняти нове, яким позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави залишити без розгляду.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2020.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.09.2021.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Колоколов С.І.

Разюк Г.П.