Постанова

від 17.09.2021 по справі 640/1356/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1356/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВА ГРУПА ВІДЕКСИМ до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВА ГРУПА ВІДЕКСИМ (надалі за текстом - ТОРГОВА ГРУПА ВІДЕКСИМ ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0053421404 від 22.10.2018, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 154 210,00 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0053411404 від 22.10.2018, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 598 607,00 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки прийняті відповідачем лише на підставі інформації про його контрагентів, при цьому у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Апелянт наводить обставини, встановлені актом перевірки, та зазначає, що вказані обставини у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників виконання робіт, фактичну неможливість виконання цих робіт саме задекларованими контрагентами, спрямованість дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Вказує, що фактично позивачем було проведено господарські операції з контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17.09.2018 по 21.09.2018 посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТОРГОВА ГРУПА ВІДЕКСИМ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам, зокрема, з ТОВ РАЙТ ТРЕЙДИНГ за лютий, березень 2017 року та ТОВ ПРАЙМКОРП жовтень 2016 року.

Результати перевірки оформлено актом № 939/26-15-14-04-03/37243588 від 28.09.2018.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 185, 198, 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за березень 2017 року на суму 123 368 гривень та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 598 607 гривень.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Згідно договору № 271016 від 27.10.2016 ТОВ ПРАЙМКОРП зобов`язалось поставити та передати у власність позивача товар (санітарно-технічні вироби та меблі) на загальну суму 679163,51 грн., а останній - прийняти та оплатити його.

На підставі договору № 060217 від 06.02.2017 ТОВ ТОРГОВА ГРУПА ВІДЕКСИМ придбало у ТОВ РАЙТ ТРЕЙДИНГ санітарно-технічні вироби та меблі на загальну суму 3 652 684,98 грн.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відніс до складу витрат та податкового кредиту.

В ході перевірки наданих позивачем для перевірки рахунків на оплату та рахунків-фактур контролюючим органом встановлено, що останні не містять обов`язкових реквізитів, а саме - в графі Виписав(ла) наявний підпис, без ідентифікування особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що передбачено вимогами до складання первинних документів визначених статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , що підписала рахунок на оплату.

Відповідачем також встановлено наявність у позивача кредиторської заборгованості по спірним контрагентам.

Разом з цим, за наявною у контролюючого органу інформацією контрагенти позивача не мають необхідних основних засобів та трудових ресурсів для провадження підприємницької діяльності.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних контрагентами постачальників не здійснювалось реєстрації податкових накладних з номенклатурою товару, поставленої на адресу ТОВ ТОРГОВА ГРУПА ВІДЕКСИМ .

З наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації ТОВ ПРАЙМКОРП фігурує в рамках кримінального провадження та досудового розслідування за фактами фіктивного підприємництва, а згідно з інформаційними базами на рівні ДФС України стосовно ТОВ РАЙТ ТРЕЙДІНГ наявна інформація в обліковій картці суб`єкта фіктивного підприємництва про реєстрацію (перереєстрацію) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставними (неіснуючими), померлими, безвісти зниклими особами або такими особами, що не мали наміру проводити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження (ознака фіктивності 4.3.). Крім того, згідно протоколу допиту від 11.05.2017 ОСОБА_1 (директор та засновник ТОВ РАЙТ ТРЕЙДІНГ ) повідомила про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ РАЙТ ТРЕЙДІНГ .

На думку контролюючого органу наведене свідчить про те, що за названими операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій, що призвели до заниження податку на додану вартість та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0053421404 від 22.10.2018, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 154 210,00 грн., у тому числі 123 368,00 грн. за основним зобов`язанням та 30 842,00 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0053411404 від 22.10.2018, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 598 607,00 грн.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України; норми у редакціях, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем до суду першої інстанції було надано, зокрема, копії: договору поставки № 271016 від 27.10.2016, договору поставки № 060217 від 06.02.2017, видаткових накладних, податкових накладних, картки рахунків 631 по спірним контрагентам, які свідчать, що зобов`язання між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами.

Стосовно доводів апелянта про те, що надані позивачем до перевірки рахунки на оплату не містять даних про особу, що їх підписала, колегія суддів звертає увагу на неможливість ставити під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, посилаючись на наявність помилок в оформленні рахунків-фактур, які в свою чергу, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа (оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а носить лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, який передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі справа №826/25599/15.

Таким чином, у ТОВ ТОРГОВА ГРУПА ВІДЕКСИМ наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ ПРАЙМКОРП та ТОВ РАЙТ ТРЕЙДІНГ .

В свою чергу, наявність кредиторської заборгованості не є підставою для позбавлення суб`єкта господарювання права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові 21 березня 2018 року у справі №822/1815/17.

Не можуть бути прийняті в якості доказу і твердження відповідача про те, що контрагенти ТОВ ТОРГОВА ГРУПА ВІДЕКСИМ не мали необхідних основних засобів та трудових ресурсів для провадження господарської діяльності.

Такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагентів позивача та дослідження первинних документів.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд вважає неприйнятними посилання відповідача на протоколи допиту засновників контрагентів, з огляду на необґрунтованість належності цих конкретних доказів в розумінні частини третьої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначені посилання контролюючого органу не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 810/6308/13-а.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

Суддя В.П.Мельничук

Суддя О.М.Оксененко