ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/8882/20 пров. № А/857/9236/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Смолинця А. В.,
розглянувши у відкритому судового засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року (ухвалене головуючим суддею Качур Р. П. о 15:41 год у м. Львові) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю А-траст до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю А-траст (далі - ТзОВ А-траст ) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.09.2020 № 0004120402, прийняте на підставі акта перевірки від 26.08.2020 № 142/044/02//42992273 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ А-траст (42992273) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2020 року ;
зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТзОВ А-траст , у розмірі 5 967 269 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0061640402/168/13-01-04-02-10 від 30.10.2020, прийняте на підставі акта перевірки за № 158/04/02-12/42992273 від 29.09.2020 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ А-траст з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2020 року ;
зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТзОВ А-траст за липень 2020 року у розмірі 611 171 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що контролюючим органом правомірно відмовлено позивачу в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за червень 2020 року в розмірі 5967269 грн та за липень 2020 року в розмірі 611171 грн, оскільки позивачем не підтверджено, що суми податку на додану вартість, заявлені до бюджетного відшкодування, є фактично сплаченими до бюджету, так як відповідні платіжні доручення не підписані керівником ТзОВ А-траст чи відповідальною особою, яка уповноважена розпоряджатись рахунком, відсутні дата виконання платіжної операції, підпис виконавця та відбиток печатки банку.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Під час апеляційного розгляду представник позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, проаналізувавши письмові докази у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Головним управління ДПС у Львівський області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ А-траст з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2020 року, за результатами якої складено акт від 26.08.2020 № 142/04.02/42992273.
Вказаний акт перевірки містить висновок про порушення позивачем пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України та про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за червень 2020 року на суму 5 967 269 грн.
Такі висновки обґрунтовані тим, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у червні 2020 року є придбання ТМЦ та експортні операції, а саме: вивезення за межі митної території України товарів (пшениці м`якої, ненасіннєвої, 4-го класу та 2-го класу; кукурудзи 3-го класу, ненасіннєвої; пшениці м`якої, ненасіннєвої 2-го та/або 3-го, та/або 4-го класів; ячменю; країна виробництва - Україна, UA). Зазначено, що платіжні доручення, які надані до перевірки, не містять обов`язкових реквізитів, а саме: підписів керівника ТзОВ А-траст чи відповідальних осіб, які уповноважені розпоряджатися рахунком, відсутні дати виконання, а також не містять підпису відповідального виконавця та відбитка штампу банку, відтак, такі не підтверджують оплату товару і факт проведення відповідних операцій.
23.09.2020 Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004120402, яким позивачу відмовлено в наданні бюджетного відшкодування в розмірі 5 967 269 грн.
Крім цього, Головним управління ДПС у Львівський області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ А-траст з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2020 року, за результатами якої складено акт від 29.09.2020 № 158/04/02-12/42992273.
Вказаний акт перевірки містить висновок про порушення позивачем пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України та про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за липень 2020 року на суму 611 171 грн.
Такі висновки обґрунтовані тим, що від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у липні 2020 виникло у зв`язку з придбанням ТМЦ та експортними операціями, а саме: вивезення за межі митної території України ячменю українського походження, насипом, врожаю 2019, торговельна марка/знак відсутні, виробник невідомий, країна виробництва UA на суму 2 379 402 грн. Однак, згідно з даними, зазначеними у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, та даними первинних документів платіжні доручення, які надані до перевірки, не містять обов`язкових реквізитів, а саме: підписів керівника ТзОВ А-траст чи відповідальних осіб, які уповноважені розпоряджатися рахунком, дати виконання, підпису відповідального виконавця та відбитка штампу банку.
30.10.2020 Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0061640402/168/13-01-04-02-10, яким позивачу відмовлено в наданні бюджетного відшкодування в розмірі 611 171 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт реального виконання господарських взаємовідносин, за результатами яких у позивача виникло право на отримання відшкодування податку на додану вартість, підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а наявність у позивача належним чином оформлених платіжних документів спростовують лише висновки податкового органу щодо непідтвердження позивачем належними документами факту здійснення оплати за товар.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює та визначає Податковий кодекс України.
Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
При цьому, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платниками податку сум податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 Податкового кодексу України
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено з матеріалів справи, фактично єдиною підставою для відмови позивачу в отриманні заявленого бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 5 967 269 грн за червень 2020 року та в розмірі 611 171 грн за липень 2020 року слугувало надання позивачем під час перевірки платіжних доручень, якими підтверджується оплата за поставку товару, у яких відсутні обов`язкові реквізити (підписи платника, дата виконання).
Жодних інших правових підстав для відмови у бюджетному відшкодуванні контролюючим органом не наведено.
Слід зазначити, що відповідно до реєстру фактично сплачених сум бюджетного відшкодування ПДВ із даними первинних документів ТзОВ А-траст до перевірки надано платіжні доручення по розрахунках з ТзОВ Алеф систем та ТзОВ Велан південь трейд .
Досліджуючи наведені вище платіжні доручення судом першої інстанції з`ясовано, що останні були сформовані і фактично перетворені у візуальну форму представлення на паперовому носії за допомогою системи дистанційного обслуговування Клієнт-Банк .
Так, на підставі договору на здійснення електронно-розрахункового обслуговування від 15.05.2020 № 044072/014/РКО, укладеного Акціонерним товариством Комерційний індустріальний банк та ТзОВ А-траст , позивачу надавались послуги з обслуговування рахунків за допомогою Системи дистанційного обслуговування Клієнт-Банк , що дало можливість здійснювати електронно-розрахункове обслуговування позивача за допомогою системи Клієнт-Банк згідно з законодавством України.
Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція № 22), безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Згідно з пунктом 10.1 Інструкції № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.
Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем клієнт - банк , клієнт - Інтернет - банк , телефонний банкінг , платіжний застосунок та інших систем дистанційного обслуговування.
Відповідно до пункту 10.5 Інструкції № 22 під час здійснення розрахунків за допомогою систем клієнт - банк , клієнт - Інтернет - банк тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.
Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах клієнт - банк , клієнт - Інтернет - банк , визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі Допоміжні реквізити .
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.2003 № 851-IV(далі - Закон № 851-IV) оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 851-IV юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Отже, чинним законодавством визначено, що електронний документ при наявності всіх необхідних реквізитів, підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу. Підтвердження відповідності електронної форми платіжного доручення оригіналу, який розміщений в системі Клієнт-Банк не потребує його скріплення печаткою та підписом банку.
З огляду на викладене, судом першої інстанції правильно встановлено, що подані позивачем копії електронних платіжних доручень, які містять обов`язкові реквізити, такі як дата оформлення документа, його номер, відомості про платника та отримувача платежу, призначення платежу, код банку, відмітка про виконання тощо, а тому є належними первинними документами, які підтверджують факт оплати товару поставленого контрагентами ТзОВ Алеф систем та ТзОВ Велан південь трейд .
При цьому, факт здійснення оплати також підтверджено доданими позивачем до матеріалів справи платіжними дорученнями, копії яких засвідчені банком мокрими печатками та скріплені підписами.
Відтак, відповідач безпідставно при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не врахував копії платіжних доручень, надані позивачем до перевірки.
Крім того, апеляційний суд враховує, що відповідач не вимагав під час проведення перевірки підтвердити факт оплати за поставлений товар, а лише констатував відсутність певних реквізитів у платіжних дорученнях, що свідчить про неповне з`ясування обставин, які лягли в основу акта перевірки і стали підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції з контрагентами-постачальником, вчинені у спірний період, є підтвердженими всіма необхідними і належним чином оформленими первинними документами та безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача, а також що позивачем дотримано всіх передбачених Податковим кодексом України умов для формування показника податкового кредиту з податку на додану вартість, що зумовило виникнення від`ємного значення з цього податку.
Натомість, доводи апеляційної скарги зводяться фактично до заперечення відповідачем встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, а його покликання на неможливість встановити списання коштів з рахунку позивача до уваги судом не береться, оскільки відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як зазначено вище, наявність руху коштів на відповідних рахунках позивача мала бути досліджена під час перевірки і лише у випадку підтвердження таких обставин могла бути підставою для висновків про відсутність оплати за товар та винесення податкових повідомлень-рішень.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про відмову в наданні бюджетного відшкодування, заявленого позивачем, оскільки визначені відповідачем підстави для їх прийняття є необгрунтованими та недоведеними, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, наданими позивачем на спростування таких підстав.
Вимоги в частині зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгоджених сум бюджетного відшкодування не є підставою апеляційного оскарження відповідачем.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі № 380/8882/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 17.09.2021
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.09.2021 |
Оприлюднено | 20.09.2021 |
Номер документу | 99686724 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гончарова І.А.
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Іщук Лариса Петрівна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Качур Роксолана Петрівна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Качур Роксолана Петрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні