Ухвала

від 13.09.2021 по справі 522/14949/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1339/21

Номер справи місцевого суду: 522/14949/21 1-кс/522/8509/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.08.2021 року, -

встановив:

оскарженою ухвалоюслідчого суддівідмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВСпершого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 ,про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№32021160000000015 від 11.02.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, вилученого під час проведення обшуку 17.08.2021 року в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , та визначено вилучене майно повернути власнику.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку.

В апеляційній скарзі прокурор стверджує, що вилучені речі та документи є речовими доказами у кримінальному провадженні, накладення арешту на майно має за мету запобігти спробам його знищення, приховання, що перешкоджатиме досудовому розслідуванню, оскільки вказане майно має доказове значення у кримінальному провадженні, та в сукупності з іншими доказами, може підтвердити факт вчинення кримінального правопорушення.

Представник власника майна ТОВ «ТЕК «АГЕНТ» - адвокат ОСОБА_7 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, просив відмовити в її задоволенні. Адвокат вказує на відсутність законних підстав для накладення арешту на майно, що належить ТОВ «ТЕК «АГЕНТ», оскільки відсутні доказиподії злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України,а обшук проведений незаконно. Також адвокат посилається на те, що в даному кримінальному провадженні посадовим особам ТОВ «ТЕК «АГЕНТ», або іншим особам, про підозруне повідомлено, а клопотання слідчого не відповідає вимогам ст.171 КПК України.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, учасники судового провадження до апеляційного суду не з`явилися. Разом з тим, прокурор ОСОБА_8 звернувся із заявою про розгляд апеляційної скарги без участі прокурора, просив її задовольнити, скасувати ухвалу слідчого судді та накласти арешт на вилучене майно. Представник власника майна адвокат ОСОБА_7 подав до апеляційного суду заяву про розгляд апеляційної скарги прокурора в письмовому провадженні, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги з урахуванням поданих ним заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.406 КПК України, суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

За таких підстав, враховуючи положення ч.4 ст.107, ч.1 ст.406 КПК України апеляційний розгляд проведено у письмовому провадженні за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, заперечення представника власника майна, апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, слідчим управлінням ФР ГУ ДФС в Одеській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №32021160000000015 від 11.02.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Згідно клопотання слідчого, досудовим розслідуванням встановлено, щослужбові особи ряду підприємств, у тому числі ТОВ «ТЕК «АГЕНТ» (код ЄДРПОУ 41317990), умисно, протягом 2019-2020 років, при ввезенні до митної території України транспортних засобів, шляхом заниження їх митної вартості за рахунок не відображення повної вартості послуг щодо транспортування, ухилились від сплати податків та митних платежів на загальну суму понад 14 млн. грн., що є коштами в особливо великих розмірах.

В клопотанні зазначено про те, що відповідно до наявної оперативної інформації, службові особи ТОВ «ТЕК «АГЕНТ», з метою мінімізації митних платежів під час митного оформлення транспортних засобів та отримання прибутку надають до митних органів документи рахунки (INVOICE), щодо вартості транспортних засобів та вартості послуг з доставки та придбання транспортних засобів у США в яких сума доставки вказувалась 400 доларів США. Однак, за версією органу досудового розслідування, реальна вартість доставки транспортного засобу з аукціону на території США до порту м. Одеси становила від 850 до 1350 доларів США за кожен транспортний засіб.

Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що загальна вартість кожного автомобіля навмисно зменшувалась на суму від 400 до 950 доларів США (в середньому на 625 доларів США, що за середнім курсом складає 17568,75 грн.) та призводила до несплати митних платежів та податку на додану вартість до державного бюджету.

Орган досудового розслідування посилається в клопотанні на те, що співробітники ТОВ «ТЕК «АГЕНТ» надають послуги з придбання, доставки та митного оформлення транспортних засобів придбаних на аукціонах США (COPART, IAAI). Вказані дії вчиняються через підконтрольну мережу офісів, які знаходяться в Одесі, Миколаєві, Києві, Харкові та мають назву «Bexhill Traiding Auto» (права на інтелектуальну власність назву, зареєстровано за ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

З цією метою, ОСОБА_9 , зареєстрував компанію нерезидента в Естонії (BEXHILL AUTO TRADING CO. OU) в подальшому, уклав договори у якості дилерів з компаніями посередниками зареєстрованими у США зокрема Hermes International Shipping LLC.

Вищевказана компанія на території США, а також підконтрольна компанія в Естонії, здійснюють діяльність з придбання на аукціонах транспортних засобів їх доставки територією США до складів та портів у США, фрахтування морських контейнерів у контейнерних ліній з метою доставки транспортних засобів до портів України (Одеса, Південний, Чорноморськ).

Також, вказані компанії здійснюють діяльність з придбання на аукціонах Республіки Корея транспортних засобів, їх доставки по території Кореї до портів, фрахтування морських контейнерів у контейнерних ліній з метою доставки транспортних засобів до портів України (Одеса, Південний, Чорноморськ). Фрахтування морських контейнерів у контейнерних ліній та супровід доставки здійснюється через підконтрольну компанію ТОВ «Мітрідат Одеса».

Так, «BEXHILL AUTO TRADING CO. OU» (Естонія), отримує можливість електронного доступу до аукціонних кабінетів (COPART, IAAI) з метою придбання транспортних засобів для фізичних та юридичних осіб резидентів України.

Фактичне придбання транспортних засобів здійснюють співробітники ТОВ «ТЕК «АГЕНТ» перебуваючи в офісах «Bexhill Traiding Auto», яке не зареєстроване в Україні, від імені компанії дилера зареєстрованої в Естонії, яка в подальшому виписує «INVOICE», в якому зазначає некоректні відомості щодо вартості доставки транспортного засобу, в результаті чого занижується база оподаткування під час проведення митних формальностей. Вказані «INVOICE» підписує директор «BEXHILL AUTO TRADING CO. OU» (Естонія) ОСОБА_9 , який в тому числі являвся першим засновником ТОВ «ТЕК АГЕНТ».

Встановлено, що один із відділів продажу «Bexhill Auto Trading», в якому менеджери, будучи офіційно працевлаштовані в ТОВ «ТЕК «АГЕНТ», надають послуги з підбору, придбання, організації доставки та інші послуги, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна приміщення за вказаною адресою належить Територіальній громаді сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради (код ЄДРПОУ 25042882).

Так, 17.08.2021 року відповідно до ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 13.08.2021 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено майно:

-блокнот синього кольору з чорновими записами щодо купівлі та розмитнення автомобілів на 144 арк.;

-блокнот синього кольору «Mizar» з чорновими записами щодо купівлі та оформлення автомобілів на 80 арк.;

-блокнот синього кольору з надписом «Note book» з чорновими записами щодо купівлі та оформлення автомобілів на 120 арк.;

-папка сірого кольору, в якій знаходяться інструкція по роботі менеджерів, цінами на послуги, типові договори, всього на 98 арк.;

-папка з планкою затиском з чорною стрічкою, в якій знаходяться типовий договір з додатками на 13 арк.;

-папка планкою затиском формату А 4 з синьою стрічкою, в якій знаходиться договір №27491 від 18.03.2021 року з додатками всього на 11 арк.;

-листи формату А 4, на яких відображено інформацію щодо вартості послуг та придбання автомобілів на 8 арк.;

-жорсткий диск «Kingston», 120 gb, 50026B72571403A 1 шт.;

-жорсткий диск «Goodram», 120 gb, S/N GW3016721 1 шт.;

-жорсткий диск «Apacer», 120 gb, S/N AP120GAS330 1 шт.;

-жорсткий диск «Team», 120 gb, S/N AA2518081180 1 шт.;

-жорсткий диск «Kingston», 120 gb, S/N 50026B72440A9351 1 шт.;

-жорсткий диск «Kingston», 120 gb, S/N 50020B7252199A 1 шт.;

-жорсткий диск «Kingston», 120 gb, S/N 50026B76770121A7 1 шт.;

-жорсткий диск «Crueial», 120 gb, S/N 1902E16B69DU 1 шт.;

-жорсткий диск «Kingston», 120 gb, S/N 50026B72571265A 1 шт.;

-жорсткий диск «Goodram», 120 gb, S/N 90W072366 1 шт.;

-жорсткий диск «Goodram», 120 gb, S/N GU9074977 1 шт.;

-жорсткий диск, 120 gb, S/N 142038318334 1 шт.;

-жорсткий диск, 120 gb, S/N 50026B726G023994 1 шт.;

-жорсткий диск, 120 gb, S/N AA2518081061 1 шт.;

-жорсткий диск, 120 gb, S/N AA2718372877 1 шт.;

-жорсткий диск «Kingston», 120 gb, S/N 50026B72670575E4 1 шт.;

-жорсткий диск «Team Group», 120 gb, S/N TMIB-19081200502383 1 шт.

Постановою старшого слідчого слідчого управління ФР ГУ ДФС в Одеській області від 18.08.2021 року вище зазначене вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №32021160000000015 від 11.02.2021 року.

19.08.2021 року слідчий звернувся з клопотанням до слідчого судді про арешт майна.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що вилучені документи містять інформацію щодо фінансово-господарської діяльності компанії BEXHILL AUTO TRADING CO. OU, ТОВ «ТЕК «АГЕНТ» та осіб, які безпосередньо причетні до їх господарської діяльності та інша інформація, яка необхідна для досудового розслідування. Крім того, в клопотанні слідчий послався на те, що вилучене майно є речовими доказами, відповідає критеріям, передбаченимст. 98 КПК України, у зв`язку з чим виникла необхідність у накладені арешту на майно.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.08.2021 року відмовлено у задоволенні клопотанняпро накладення арешту на майно.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що доводи клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження не містять достатніх відомостей, які дають підстави для накладення арешту на документи та речі, які були виявлені та вилучені в ході проведення обшуку в приміщенні, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд.83.

Слідчим суддею також зазначено, що посилання слідчого на те, що є достатні підстави вважати, що вилучені речі та документи є речовими доказами, оскільки зберегли на собісліди злочину, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження,а слідчим в клопотанні достатнім чином не обґрунтовано, яке саме доказове значення має вилучене майно.

Також слідчий суддя послався на те, що у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, в тому числі і посадовим особам ТОВ «ТЕК «АГЕНТ»,цивільний позов не заявлений, а ТОВ «ТЕК «АГЕНТ»є третьою особою, причетність якої до кримінального правопорушення не доведена.Крім того, обґрунтовуючи підстави для відмови в накладені арешту, слідчий суддя послався на те, що клопотання подане без дотримання положень ст.171 КПК України.

Перевіривши оскаржену ухвалу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, а також приймає до уваги обставини, які були встановлені під час апеляційного розгляду.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України (далі- КПК) визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя.

Відповідно до вимог п.7 ч.2 ст.131 КПК один із заходів забезпечення кримінального провадження єарешт майна.

При розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

За змістом ст.170 КПКарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Процедура вирішення питання про накладення арешту на майно визначена ст.171 КПК.

Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогамстатті 171 КПК, то прокурор повинен неухильно їх дотримуватися. Так, згідностатті 171 КПКу клопотанні слідчого або прокурора повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна та до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, тобто правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Разом з тим, клопотанняслідчого про арешт майна не відповідає вимогам ч.2 ст. 171 КПК, оскільки в ньому відсутнє належне обґрунтування підстав та мети арешту відповідно до положень ст.170 КПК, а також відсутнє посилання на докази, які підтверджують факт події кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Так, з представлених апеляційному суду матеріалів вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, щослужбові особи ряду підприємств, у тому числі ТОВ «ТЕК «АГЕНТ» (код ЄДРПОУ 41317990), умисно, протягом 2019-2020 років, при ввезенні до митної території України транспортних засобів, шляхом заниження їх митної вартості за рахунок не відображення повної вартості послуг щодо транспортування, ухилились від сплати податків та митних платежів на загальну суму понад 14 млн.грн., що є коштами в особливо великих розмірах.

Вищевказані відомості 11.02.2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32021160000000015за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

17.08.2021 року згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено майно.

Постановою старшого слідчого ОСОБА_6 від 18.08.2021 року виявлені та вилучені в ході обшуку речі та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні та слідчим подано клопотання про накладення арештуна вказане майно з метою збереження речових доказів.

Апеляційний суд вважає, що посилання в клопотанніслідчого про накладення арешту на майно, на те, що є достатні підстави вважати, що вилучене в ході обшуку 17.08.2021 року за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд.83,майно є об`єктом протиправних дій, знаряддям та речовим доказом у кримінальному провадженні, є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно клопотаннята долучених до нього документів досудове розслідування у кримінальному провадженні№32021160000000015здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Однак, матеріали судового провадження не містять достатніх доказів, які підтверджують факт події кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, зокрема факту умисного ухилення від сплати податків та митних платежів у особливо великих розмірах.

Слідчому судді та апеляційному суду не надано доказів на підтвердження встановленого, у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку,факту умисного ухиленняТОВ «ТЕК «АГЕНТ» від сплати податків та митних платежів, на загальну суму понад 14 млн.грн.

Висновку судово-економічної чи судово-бухгалтерської експертиз, які відповідно до положень ст.87 КПК можна вважати допустимими доказами, для підтвердженняфакту події злочину, слідчим та прокуроромслідчому суддітаапеляційному суду не надано.

До клопотання слідчогоне долучено будь-яких документів щодо митного оформлення автомобілів, транспортування та розмитнення яких, за версією органу досудового розслідування, здійснювалося ТОВ «ТЕК «АГЕНТ» з ухиленням від сплати податків та митних платежів, в тому числі і документів на підтвердження ініціювання митним органом перевірки вказаних обставин в порядку, визначеному Митним Кодексом.

З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що орган досудового розслідування не долучив до клопотання належних та допустимих доказів на підтвердження того, в який спосіб можливе заниження посадовими особами ТОВ «ТЕК «АГЕНТ» митної вартості автомобілів за рахунок не відображення повної вартості послуг щодо їх транспортування, що мало місце за версією органу досудового розслідування, вплинулона розмір податків та митних платежів, які мали б сплачуватися при митному оформлені автомобілів.

Таким чином, звертаючись із клопотанням про накладення арешту на майно, органом досудового розслідування, на день звернення з клопотанням та судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанції, не надано достатніх доказів на підтвердження того, що мала місце подія кримінального правопорушення, а вилучене майно має доказове значення у даному кримінальному провадженні, яке здійснюється за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Апеляційний суд також звертає увагу, що в постанові старшого слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_6 від 18.08.2021 року про визнання виявленого та вилученого в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ,майна речовими доказами у кримінальному провадженні,будь-яких посилань, фактичних даних на підтвердження того, що вилучене майно є об`єктом, чи знаряддям кримінально-протиправних дій, тобто відповідає вимогамст. 98 КПК, що свідчить про формальність цього процесуального документу.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що матеріали додані до клопотання про накладення арешту на майно не містятьдоказів про те, що вилучене в ході обшуку майно є об`єктом кримінального правопорушення, знаряддям кримінально караного діяння, та відповідно до положень ст.98 КПК, є речовими доказами у кримінальному провадженні. За таких обставин, доводислідчого та прокурора пронаявність підстав для накладення арешту на майно є передчасними, необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами, долученими до клопотання слідчого.

З огляду на наведене, ініціюванняслідчим та прокурором питання про накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно, право власності на яке належить юридичній особі, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Доводи прокурора про незаконність ухвали слідчого судді, з посиланням на порушення принципу змагальності у зв`язку із розглядом клопотання про арешт майна без участі прокурора, апеляційний суд визнає неспроможними,з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Тобто норми вказаної статті процесуального закону передбачають участь в судовому засіданні слідчого та/або прокурора.

З журналу судового засідання від 27.08.2021 року та оскарженого судового рішення вбачається, що клопотання про арешт майна слідчим суддею було розглянуто за участю слідчої ОСОБА_6 , яка зверталася з клопотанням, а також за участю представника власника майна адвоката ОСОБА_10 .

При цьому, слідчий не клопотав перед слідчим суддею про розгляд клопотання за участю прокурора, а прокурор, який погодив клопотання, будучи достовірно обізнаним про подачу цього клопотання, не вжив заходів щодо ініціювання перед слідчим суддею розгляду клопотання слідчого за обов`язковою участю прокурора.

Апеляційний суд вважає, що слідчий, який проводить досудове розслідування, та прокурор процесуальний керівнику кримінальному провадженні, що здійснює контроль за ходом розслідування, зобов`язані взаємодіяти з метою забезпечення швидкого та повного розслідування кримінального провадження, в тому числі шляхом повідомлення слідчим прокурору про дату призначеного судового засідання.

Водночас, відсутність достатньої взаємодіїміж органом досудового розслідування та прокурором процесуальним керівником,зокрема в питанні вжиття заходів щодо ініціювання розгляду клопотання за обов`язковою участю як слідчого, так і прокурора, не може ставити в залежність слідчого суддю, який зобов`язаний розглянути клопотання у визначений процесуальним законом строк, тобто не може бути підставою для зволікання в розгляді клопотання.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до матеріалів судової справи, клопотання слідчого було подано до суду першої інстанції 19.08.2021 року, а його розгляд здійснено 27.08.2021 року, тобто через вісім днів з моменту подання.

В цій частині слід звернути увагу, що в своїх рішеннях Європейський Суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтерваломсама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Однак, з матеріалів судового провадження не вбачається, що протягом вказаних восьми днів прокурор, будучи достовірно обізнаним про подачу клопотання слідчого до суду, цікавився ходом розгляду клопотання, зокрема звертався до суду першої інстанції із запитами щодо розгляду клопотання.

Оскільки суд першої інстанціїповідомив ініціатора клопотання - слідчого, про дату та час розгляду клопотання, а також забезпечив його участьпід час судового розгляду, подальше невжиттяслідчим заходів щодо повідомлення прокурора, у разі існування узгодженості дій слідчого та прокурора, а також існування бажання прокурора безпосередньо прийняти участь в розгляді клопотання слідчого, розгляд клопотання за відсутністю прокурора, в даному випадку, не є порушенням вимог КПК, на чому наполягає прокурор.

При цьому, слідчий ОСОБА_6 , яка приймала участь у розгляді клопотання, мала можливість висловити свої доводи та долучити необхідні документи на їх підтвердження, а тому посилання прокурора про те, що сторона обвинувачення була позбавлена можливості надати свої пояснення щодо обставин справи та підстав накладення арешту, є неспроможними.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що розгляд клопотання про накладення арешту на майно слідчим суддею розглянуто з дотриманням вимог ст.172 КПК.

З урахуванням викладеного, доводи прокурора про незаконність ухвали слідчого судді через розгляд клопотання безучасті прокурора, є неспроможними.

З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги прокурора щодо незаконності оскарженої ухвали слідчого судді та існування достатніх підстав для накладення арешту на майно.

З урахуванням встановленихобставини, апеляційний суд вважає, що ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на вказане в клопотанні майно, на даній стадії досудового розслідування, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика ЄСПЛ, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до ЄСПЛ забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.

ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу доКонвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддівприходить до висновку про те, що на день розгляду слідчим суддею клопотання та апеляційного перегляду оскарженої ухвали, відсутні підстави для застосування щодо зазначеного в клопотаннімайна обмежувальних заходів.

За таких умов, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у цьому кримінальному провадженні на даній стадії, оскільки слідчим та прокурором не доведено існування достатніх підстав для накладення арешту намайно, щовказує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора, а тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.08.2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №32021160000000015 від 11.02.2021 року, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді Одеськогоапеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4