Вирок

від 20.09.2021 по справі 373/1672/16-к

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/1672/16-к

Номер провадження 1-кп/373/4/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області, в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судовихзасіданьОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

його захисника адвоката ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42016110330000009 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яструбине Білопільського району Сумської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, військовозобов`язаного, полковника ЗС України в запасі, учасника бойових дій, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

встановив:

Стороною обвинувачення ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що з 02.12.2014 відповідно до наказу начальника Генерального штабу головнокомандувача Збройних сил України №683 його як підполковника було призначено на посаду начальника штабу першого заступника командира НОМЕР_1 окремої артилерійської бригади великої потужності Сухопутних військ Збройних сил України військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ).

Згідно з наказами тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ) №127 від 02.09.2015 та №180 від 23.10.2015 підполковник ОСОБА_4 з 02.09.2015 до 22.10.2015 тимчасово виконував обов`язки командира вказаної військової частини за місцем її постійної дислокації: АДРЕСА_2 .

У вказаний період ОСОБА_4 , тимчасово виконуючи обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ), здійснював організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тим самим відповідно до пункту 1 примітки до ст. 364 КК України був службовою особою.

16.10.2015 близько 09 години 00 хвилин ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, знаходячись у своєму службовому кабінеті, що розташований у штабі зазначеної військової частини, яка дислокується в АДРЕСА_2 , зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , діючи з корисливих мотивів, у порушення вимог п. п. 3.1.3., 5.7.3., 5.7.4. Положення «Про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», затвердженого наказом Міністра оборони України №300 від 16.07.1997, п.п. 7.8. та 7.9. Положення «Про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України», затвердженого наказом міністра оборони України №590 від 12.11.2010, п. 3 Інструкції «Про порядок здійснення попереднього моніторингу розподілу коштів, очікуваної вартості предметів закупівель, протоколів засідань комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України, акцептів пропозицій проектів договорів, додаткових угод та змін до них», затвердженого наказом Міністра оборони України №845 від 05.12.2013, п.2.2. Інструкції «Про порядок проведення операційного аудиту централізованих та децентралізованих розрахунків, очікуваної вартості предметів закупівель, проектів договорів, додаткових угод та змін до них», відповідно до яких був зобов`язаний забезпечити розроблення проектів договорів відповідними начальниками служб військової частини, попередню їх перевірку начальником фінансово-економічної служби військової частини та юрисконсультом вищого військового органу ІНФОРМАЦІЯ_2 , погодження проектів договорів, сума яких перевищувала 50,0 тис. грн у територіальних управліннях Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України, проведення підпорядкованими військовослужбовцями моніторингу рівня цін (тарифів) на товари з урахуванням законодавства у сфері ціноутворення з використанням усіх існуючих джерел інформації (від безпосередніх виробників, з мережі Інтернет, друкованих видань та офіційних сайтів державних органів тощо), перевірку підпорядкованими службами військової частини даних стосовно потенційних постачальників зазначеної у договорах продукції фізичних осіб-підприємців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо їх об`єктивної можливості виробити та поставити таку продукцію, підписав договори №№ 1,2,3 про купівлю-продаж матеріальних цінностей на загальну суму 292 150 грн.

Відповідно до цих договорів військова частина НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ) зобов`язана була забезпечити прийняття від фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 та оплату скоби будівельної (код за ДК 25.23.15.500) на суму 96 000 грн; брусу дерев`яного (код за ДК 20.10) на суму 99 900 грн, а від фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 упору від бокового зміщення колісної техніки до 15 т; упору від поздовжнього зміщення колісної техніки до 15 т; платформи для фіксації колісної техніки до 15 т; упору від бокового зміщення колісної техніки до 25 т; упору від поздовжнього зміщення колісної техніки до 25 т; платформи для фіксації колісної техніки до 25 т; комплекту кріплення гусеничної техніки, на загальну суму 96 250 грн.

При цьому ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не мали можливості виробити та поставити вказану продукцію, оскільки в останніх відсутні виробничі приміщення, транспортні засоби, наймані працівники, спеціалізоване обладнання чи будь-яке інше оснащення для виробництва та постачання цієї продукції, а також досвіду роботи з її виготовлення та постачання, не мали відповідних договорів з виробниками вказаної продукції, сертифікатів відповідності державного зразка на неї, конструкторської документації, розробленої військовою частиною НОМЕР_4 (482 конструкторсько-технологічний центр ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на виготовлення універсальних багатообертових кріплень (УБК-1КМ, УБК-2КМ, УБК-1Г).

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на розтрату бюджетних коштів, діючи умисно, з тих же мотивів та метою, ОСОБА_4 16.10.2015 близько 09 год 10 хв. викликав до себе начальника бронетанкової служби майора ОСОБА_10 , якому у присутності начальника фінансово-економічної служби військової частини капітана ОСОБА_11 надав вказівку підписати видаткові накладні №№ 0809, 0810, 1254 від 16.10.2015 із завідомо неправдивими даними про отримання військовою частиною НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ) зазначеного в них майна, що ОСОБА_10 і зробив.

Того ж дня, близько 09 год 15 хв. ОСОБА_4 , будучи обізнаним про неотримання майна за підписаними ним договорами, діючи умисно, з тих же мотивів та метою, зловживаючи своїм службовим становищем, у порушення вимог п. 5.15.11. Положення «Про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», затвердженого наказом Міністра оборони України №300 від 16.07.1997, відповідно до якого перерахування сум в рахунок попередньої оплати дозволяється лише для оплати за договорами, укладеними з державними установами, підприємствами та організаціями та для розрахунку за поштово-телеграфні послуги у розмірі, що не перевищує середньомісячних витрат, у своєму службовому кабінеті підписав платіжні доручення №№ 17, 18,19 від 16.10.2015 на оплату продукції в межах укладених трьох договорів на загальну суму 292 150 грн та доручив капітану ОСОБА_11 передати договори №№ 1,2,3 від 16.10.2015, видаткові накладні №№ 0809, 0810, 1254 від 16.10.2015 та платіжні доручення №№17,18,19 від 16.10.2015 до Переяслав-Хмельницького управління Державної казначейської служби України Київської області для проведення оплати, що й було виконано.

20.10.2015 на підставі зазначених документів Переяслав-Хмельницьким управлінням Державної казначейської служби України Київської області грошові кошти у сумі 99 900 грн та 96 000 грн перераховані на розрахунковий рахунок № НОМЕР_5 , відкритий ОСОБА_8 в АТ «Райффайзен банк Аваль» та в сумі 96 250 грн на розрахунковий рахунок № НОМЕР_6 , відкритий ОСОБА_9 в ПАТ «КБ Хрещатик».

Зазначені грошові кошти, наступного дня, а саме: 21.10.2015, були зняті готівкою ОСОБА_8 і ОСОБА_9 зі своїх рахунків та передані ОСОБА_7 на прохання останнього.

Внаслідок вищевказаних злочинних дій ОСОБА_4 державі, в особі військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ) завдано майнової шкоди (збитків) у розмірі 292 150 грн, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та відповідно до пункту 3 примітки до статті 185 КК України є великим розміром.

По суті пред`явленого обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового слідства винним себе не визнав.

В судовому засіданні обвинувачений дав покази, відповідно до яких вбачається, що він у вищезазначений період проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ) і відповідно до наказу командира частини до 23.10.2015 виконував обов`язки командира частини, оскільки штатний командир перебував у зоні проведення АТО.

В середині вересня 2015 року від командира бригади ОСОБА_12 він отримав наказ про необхідність проведення розрахунку кількості кріплень для транспортування бойової техніки залізничним транспортом в зону проведення АТО. У той період склалася така обстановка, що 4 САД мала закінчити термінове бойове злагодження і була необхідність у кріпильних матеріалах для транспортування техніки залізничним транспортом. Разом із військовослужбовцем ОСОБА_13 вони провели відповідні розрахунки кількості кріплень для транспортування військової техніки, а командир частини ОСОБА_12 наказав зв`язатися із полковником ОСОБА_14 начальником служби військового сполучення командування Сухопутних військ України для з`ясування всіх питань щодо цього та ціни виробів (кріплення). ОСОБА_13 дізнався ціну і було зроблено відповідний розрахунок.

На початку жовтня 2015 року надійшла телефонограма від командування про розподіл коштів та закупівлю кріпильних пристроїв, надаючи перевагу багатообертовим пристроям. Він надав ОСОБА_10 розпорядження про підготовку відповідних документів для придбання кріплень чи кріпильних матеріалів. Всі питання узгоджували із підполковником ОСОБА_14 .

Начальник фінансової частини через службу доставки «Нова пошта» отримав від контрагентів проекти договорів на поставку кріпильних матеріалів, хоча такі проекти мали б готувати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Тендерного комітету призначено не було, оскільки не було підстав для цього за ціною договору. Разом із ОСОБА_11 вони в мережі Інтернет перевірили ціни на продукцію, але не знайшли такої, бо така продукція не у вільному доступі і попит на неї мають військові для перевезення бойової техніки залізничним транспортом. Будь-якої вказівки на погодження ціни він не давав, бо не знав про це, а начальник фінансової частини про це йому не доповів.

Після того, як були підписані договори та накладні на поставку товарів за договорами, а також платіжні доручення на перерахування коштів ОСОБА_10 сказав, що йому щось не подобається в цих документах.

Згодом його було відряджено в зону проведення АТО і йому не відомо коли і які товари були поставлені до військової частини за укладеними договорами.

Пізніше йому стало відомо, що замість дерев`яного бруса, скоби та дроту були поставлені універсальні багатообертові кріплення для перевезення військової техніки залізничним транспортом. Чому вони не були належним чином обліковані фінансовою службою військової частини йому не відомо. Він дізнався, що після проведення інвентаризації було складено відповідний акт про недостачу майна за укладеними договорами та про закладку (взяття на облік) військового майна, що не перебувало на обліку у вигляді універсальних багатообертових кріплень. Також йому відомо, що ці кріплення на прохання командування передавалися у позичку (безоплатне користування) 128 гірській бригаді для передислокації, а тому певна частина цих кріплень мала ознаки вживаності та дрібні пошкодження, що не виключають використання виробу за призначенням.

З показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що він з 30.03.2015 до 30.07.2017 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника бронетанкової служби і відповідав за бронетанкове забезпечення частини. У той час, коли командир військової частини ОСОБА_12 був у відрядженні, то ОСОБА_4 виконував обов`язки командира частини. За вказівкою обвинуваченого він був визначений відповідальним за закупівлю кріплення, бо в частині не був повністю укомплектований штат, а тому виконував не властиві йому функції.

Йому знайомий текст телефонограми командування про забезпечення придбання кріплення та про необхідність виконання саме ОСОБА_4 , письмово поставленої командиром частини ОСОБА_12 , задачі про узгодження цих питань з підполковником ОСОБА_14 .

Він двічі чи тричі зв`язувався із підполковником ОСОБА_14 з яким узгоджував кількість кріплення та його вид для перевезення відповідної техніки. ОСОБА_14 говорив про те, що фактично будуть поставлені готові вироби, а не витратні одноразові матеріали. Договірною роботою з постачальниками мав займатися ОСОБА_11 .

За вказівкою ОСОБА_4 він поставив підпис на накладних про отримання ним брусу, скоби та багатообертових кріплень, висловивши невдоволення про вчинення непритаманних його посаді обов`язків. Будь-якої особистої вигоди від вчинення таких дій він не мав, просто виконав розпорядження командира.

У подальшому до військової частини було поставлено саме універсальні багатообертові кріплення на суму близько 292 тис. грн. У той час ОСОБА_4 був відряджений в зону проведення АТО, а тому йому не було відомо про саму поставку. Фактично поставлене військовим командуванням завдання було виконане. Чому майно не було своєчасно поставлено на облік командуванням чи відповідними службами йому не відомо.

Фактично укладені договори були виконані по сумі, а не по кількості, бо УБК прийшло втричі більше, а брусу та скоб поставлено не було. Поставлені пристрої для кріплення придатні для їх використання за призначенням, вони навіть надавалися у користування іншій військовій частині.

Свідок ОСОБА_11 показав суду, що в той період проходив військову службу разом з обвинуваченим і займав посаду начальника фінансової частини. У вересні 2015 року ОСОБА_4 виконував обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 і довів йому інформацію про виділення військовій частині НОМЕР_7 000 грн для закупівлі кріплення для перевезення військової техніки та дав номер телефону підполковника ОСОБА_14 і сказав, що він все йому розповість про суть закупівлі, яку необхідно здійснити. Йому відомо про зміст телефонограми командування СВ України та про резолюцію командира частини ОСОБА_12 про необхідність взаємодії з підполковником ОСОБА_14 .

Він підготував певні документи, зробив їх сканкопії та відправив ОСОБА_14 . Після того як кошти надійшли на рахунки військової частини, то обвинувачений знову повідомив його про необхідність зв`язатися з ОСОБА_14 для консультації. Він зауважив ОСОБА_14 , що враховуючи виділену суму слід проводити тендер. На що отримав відповідь про укладення трьох договорів на різні види товарів, що є кріпленням та може бути використано як таке, а фактично будуть придбані готові кріплення. Повідомив його, що кріплення шукати не потрібно, бо це унікальний товар і є люди, котрі його вже виробляють і продають. Фактично він особисто визначив постачальників.

Засобами зв`язку « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від підприємця ОСОБА_7 надійшли договори та накладні. Моніторингом цін він не займався, бо виробник необхідних кріплень був лише один. Договорів не візував, бо мав сумнів у їх правомірності. Договори віддав ОСОБА_4 і він їх підписав, а накладні, за вказівкою обвинуваченого, підписав ОСОБА_10 .

Про необхідність проведення тендерної процедури він ОСОБА_4 не повідомляв, на відміну від ОСОБА_14 . Фактично відбулося штучне дроблення суми, що була виділена на закупівлю кріплень, шляхом придбання різних за номенклатурою товарів, але були поставлені готові вироби на всю суму. Така схема закупівлі діяла з метою уникнення проведення тендеру в умовах, що склалися у військовій галузі в той час, оскільки не було ні часу, ні членів тендерного комітету. Кращим і кориснішим є фактичне придбання багатообертових кріплень, аніж одноразових у вигляду дерев`яних брусів, металевих скоб і дроту.

Згодом був складений акт закладки цих кріплень, бо вони виявилися не обліковані, а згідно бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованості військова частина не мала. У той час коли у військову частину надійшли придбані УБК, то обвинувачений перебував в зоні проведення АТО, а штатний командир частини був на службі.

Свідок ОСОБА_13 дав показання про те, що у 2015 році до військової частини надійшла телефонограма від командування про проведення розрахунку кількості УБК для транспортування техніки. В той час ОСОБА_4 виконував обов`язки командира частини, а він помічника командира з озброєння. За відповідною інструкцією він розрахував необхідну кількість комплектів. Розрахунку на скобу чи бруси він не робив.

Із змістом укладених договорів він не знайомий, хоча йому відомо, що ОСОБА_4 їх підписав.

Восени 2015 року УБК привезли з іншої частини і їх було більше в два-три рази, ніж потрібно по розрахунку. ОСОБА_4 в той час був в зоні проведення АТО, а тому він доповів про це командиру частини ОСОБА_12 . Потім він зателефонував підполковнику ОСОБА_14 і доповів про це. Останній повідомив, що це майно військової частини НОМЕР_2 , яке було в користуванні іншої військової частини ( НОМЕР_8 бригади) і дав контакт водія автомобіля, який прибув озброєний із зони проведення АТО із цими комплектами і назвав кількість комплектів, що мають бути відвантажені в частину. Відвантажені УБК склали біля складу, всі вони були придатні для використання, хоча деякі мали подряпині на корпусі. Жодних документів на них не було. Їх поставили на облік лише після того, як на них привезли документи. Вони до цього часу на складі військової частини і придатні для використання за призначенням.

ОСОБА_15 , як свідок, дав покази про те, що із середини листопада він проходив службу на посаді начальника складу автомобільної служби. В кінці 2015 року його викликав представник СБУ для того, щоб забрати кріплення із складу РАО (ракетно-артилерійського озброєння) на склад автомобільної служби військової частини. На початку січня 2016 року було складено відповідного акта та комплекти кріплення було поставлено на облік, тоді ж він і ознайомився з договорами.

Із показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що між ним та військовою частиною НОМЕР_2 були укладені договори на поставку кріплення та скоб, але фактично були поставлені кріплення для техніки. Його партнерами за договорами про спільну діяльність є ОСОБА_9 та ОСОБА_8 і вони разом займаються виготовленням кріплень для великогабаритних товарів, перевезення небезпечних вантажів тощо. Для цього мають власну виробничу базу та відповідні інструменти і обладнання.

Креслення та кріплення розробив він, як і проекти договорів, які і підписав замість своїх партнерів від їхнього імені, оскільки він є платником ПДВ, а тому військовій частині і йому не вигідно було укладати договір між платником і неплатником ПДВ. Військова частина економила завдяки цьому 20% вартості замовленої продукції. Ціна визначалася ціною складових (витрат на матеріали) та 20% прибутку. Накладні та рахунки на оплату також формував він. Окрім нього в Україні є інші виробники, які виготовляють та продають аналогічну продукцію за цінами в два-три рази дорожче.

Раніше вони вже здійснювали відвантаження військовим і цього разу до них також звернулися військові за послугою по телефону. Обвинуваченого він взагалі вперше бачить і ніколи з ним не спілкувався.

Універсальні кріплення, які ним виготовляються, сертифікації не підлягають і їх частково виготовили вони, а частково інші суб`єкти господарювання за договором субпідряду. Брус та скоба, як предмет укладених договорів, ним не поставлялися. Фактично було поставлено універсальні багатообертові кріплення продукція, котра була необхідна військовим і вона вигідніша за одноразовий матеріал для кріплення техніки.

Виготовлену на всю суму договорів продукцію (УБК) вони, на прохання ОСОБА_14 , передали іншій військовій частині для передислокації своєї техніки із зони проведення АТО до іншого місця дислокації. Ця військова частина потім повернула отримані в такий спосіб кріплення до військової частини НОМЕР_2 .

Свідок ОСОБА_8 зазначив про те, що він займається підприємницькою діяльністю. На прохання ОСОБА_7 в жовтні 2015 року надав йому можливість використати його поточні рахунки аби зменшити вартість послуг, бо він був платником єдиного податку. Жодних договорів із військовою частиною він не укладав і не підписував. Проте, дав дозвіл ОСОБА_7 укласти від його імені відповідні договори з цією частиною на поставку. Знає про те, що у військову частину фактично було поставлено кріплення на суму, що перевищує укладені договори, бо кріплення є значно дорожчі, аніж заявлені по сумі в договорі. Такі кріплення ОСОБА_7 міг виготовити та поставити замовнику. Отримані від військової частини кошти він зняв зі свого рахунку в банку і передав ОСОБА_7 за виготовлену і поставлену ним продукцію.

Із показів свідка ОСОБА_9 вбачається, що в той час він був підприємцем і займався автоперевезеннями. За його згодою ОСОБА_7 від його імені уклав певні договори із військовою частиною НОМЕР_2 на поставку багатообертових кріплень на 130000 грн. Із представниками військової частини він не спілкувався, все відбувалося за участі ОСОБА_7 як його партнера. Вони утрьох: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та він займалися спільною діяльністю. Оскільки ОСОБА_7 був платником ПДВ, а він ні, то вигідніше було оформити договір між військовою частиною та ним, а не ОСОБА_7 . Договір замість нього за його згодою підписував ОСОБА_7 . Отримані кошти він передав ОСОБА_7 , за виключенням 5%, які перерахував як податок.

Свідок ОСОБА_16 зазначив про те, що службу у військові частині НОМЕР_2 він проходить з грудня 2015 року на посаді заступника командира з озброєння і йому відомо про те, що в цей період в частині не було брусів і скоби, а були металеві універсальні баготообертові комплекти. На початку січня 2016 року їх комісійно було поставлено на обік за актом закладки. По одному договору комплектів упору вистачало. По всіх трьох договорах на загальну суму коштів їх також вистачало. За його підрахунками комплектів поставили на 294 тис. грн, а не на 292 тис. грн.

Свідок ОСОБА_17 показав суду про те, що в другій половині грудня 2015 року його викликав командир частини і в присутності представника контррозвідки повідомив про необхідність явки на склад для складення відповідного акта про виявлені металеві кріплення для техніки. На прохання представника контррозвідки він робив фото на свій телефон.

Свідок ОСОБА_14 зазначив про те, що він на час інкримінованих обвинуваченому дій займав посаду начальника служби військового сполучення командування Сухопутних військ України і до його функціональних обов`язків входив контроль за наявністю матеріалів для кріплення військової техніки під час перевезення залізничним транспортом. У 2015 році відбулося переміщення військових частин в район виконання завдань і до нього звернувся ОСОБА_12 з проханням допомогти в переміщенні військової техніки залізничним транспортом, надавши список транспорту. Він здійснив розрахунок необхідної кількості УБК, а також металевого дроту і дерев`яного брусу.

Фактично гроші надходили на дріт і брус, але здійснювали закупки універсальних багатообертових кріплень, котрі використовувалися за часів СРСР та виготовлялися в Україні деякими підприємцями. Вище військове командування вирішило, що в пріоритеті слід використовувати УБК, а не дріт та бруси.

У 2014-2015 роках практикували оренду кріплень із однієї військової частини в іншу. Він також надавав контактні телефони підприємців, котрі виготовляли УБК, командирам військових частин. Такі підприємці були у Вінницькій та Дніпропетровській областях, хоча у Вінницькій були дешевші ціни.

Коли від генерала Толочного він отримав завдання вирішити питання забезпечення 128 бригади кріпленнями і, дізнавшись, що 43 бригада (в/ч НОМЕР_2 ) ще не отримала замовлені кріплення від постачальника, то домовився про їх передачу саме 128 бригаді з наступним поверненням замовнику 43 бригаді. Така операція була погоджена саме із ОСОБА_12 , а не ОСОБА_4 та була успішно проведена. Згодом 128 бригада знову брала в користування ці УБК з приводу чого із 43 бригади були нарікання на їх недостачу. Під час проведення аудиту в 43 бригаді було виявлено недостачу 4 комплектів, які не повернула 128 бригада.

У той час, коли 43 бригада мала потребу в кріпленні командиром частини був ОСОБА_12 , а ОСОБА_4 виконував обов`язки командира під час його відсутності. На запитання ОСОБА_12 щодо порядку придбання кріплення він дав відповідь, що гроші виділяють на дріт, але в пріоритеті придбання УБК. Текст телеграми командування СВ готував він, вона мала рекомендаційний характер. Контактні дані підприємців дав він. Ідея закупки саме УБК, а не дроту і брусу належала командиру ОСОБА_12 , а не обвинуваченому. Він був виконавцем.

Начальник служби військового сполучення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_18 показав суду, що він залучався до проведення слідчих дій в цій справі для оцінки УБК. Оглянувши надані йому пристрої він ствердив, що вони є УБК, але їх якість йому невідома. На вид вони були такими, що були у вжитку. Для визначення якості УБК слід знати якість матеріалу з якого ці комплекти виготовлені. Йому відповідних документів щодо наданих на огляд УБК ніхто не надав.

Свідок ОСОБА_19 в суді пояснив, що в той час він займав посаду начальника речової служби військової частини НОМЕР_2 і ОСОБА_20 , інженер з безпеки, попросив його підписати акт № 33 по прийому УБК. В цьому акті вже були два підписи ОСОБА_21 і ОСОБА_17 і не вистачало лише його підпису. Фактично в огляді він участі не приймав.

Коли його викликали до військової прокуратури в цій справі і там надали для ознайомлення цей акт, то в ньому вже був проставлений не його підпис.

Свідок ОСОБА_22 вказав, що в період з березня 2015 року по квітень 2016 року він займав посаду інженера з безпеки дорожнього руху помічника начальника служби автомобільного забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 . ОСОБА_4 був начальником штабу та тимчасово виконував обов`язки командира військової частини.

Договори на поставки кріплень він побачив лише в грудні 2015 року під час здійснення перевірки в частині. Фактично було поставлено інше майно: замість брусу і скоби УБК, це було краще, аніж одноразові кріплення. Дати надходження УБК до частини він не знає, але йому відомо про те, що їх поставили на облік після проведення інвентаризації. В той час командиром частини був ОСОБА_12 , кількість УБК була такою ж як зазначено в накладних. В Акті було зазначено кількість комплектів, а не одиниць.

Із показів свідка ОСОБА_23 , бухгалтера військової частини, вбачається, що у 2015-2016 роках вона проходила службу за контрактом і вела облік матеріальних цінностей інженерної та автомобільної служби. На підставі наданого їй Акту № 33 вона записала в оборотну відомість УБК, інших документів їй ніхто не надавав. Заперечує автентичність підпису від її імені в акті № 33 та свою присутність під час його складання. По факту вона не бачила майна, яке ставила на облік. Їй було достатньо лише документів на нього.

ОСОБА_12 , на той час командир в/ч НОМЕР_2 , як свідок показав суду, що з 05.05.2015 був командиром цієї військової частини, НОМЕР_1 бригади, і вже з 12 червня по 27 жовтня 2015 року був відряджений в зону проведення АТО. У період його відсутності виконуючим обов`язки командира був начальник штабу ОСОБА_4 . У місці постійної дислокації обов`язки командира виконував ОСОБА_4 , а в місці бойового розташування він.

Після отримання телеграми від вищого військового командування про закупівлі кріплення він наклав резолюцію про виконання ОСОБА_4 . На прийняття ним рішень він не впливав.

Договорів він не підписував, ймовірно це зробив ОСОБА_4 . По процедурі закупівлі пояснив, що у випадку суми договору до 100 тис. грн можна не проводити тендерних процедур, а здійснювати закупівлю шляхом оцінки цінової пропозиції.

У грудні 2015 року проводилася інвентаризація майна, а на момент здійснення СБУ перевірки УБК не були поставлені на облік, хоча були в наявності та їх кількість була втричі більшою від необхідної по наявних на складі документах. Натомість, по обліку були брус і дріт, але їх у наявності не було. Поставлені в частину УБК сертифікації не підлягають.

Інвентаризаційну відомість та акт він підписав, бо по обліку було відсутнє певне майно, натомість було виявлено не обліковане на майже таку ж суму.

Свідок ОСОБА_24 зазначив, що в той час проходив військову службу на посаді начальника складу роти матеріального забезпечення, а ОСОБА_4 виконував обов`язки командира частини. За ним був закріплений склад ракетно-артилерійського озброєння (РАО), куди в 2015 році привезли УБК автомобілем марки «КАМАЗ», що був мобілізований. Водій був військовий. Він відвантажив УБК біля складу і вони їх посортували, перерахували та занесли на склад. Зовні вони виглядали як такі, що вже були у користуванні. Таких комплектів було близько 20-22 шт., але жодних документів на них він не отримував. У подальшому він за вказівкою керівництва передав це майно на бронетанковий склад.

Із показань свідка ОСОБА_21 вбачається, що він був призваний до лав ЗС України по мобілізації і проходив службу в військовій частині НОМЕР_2 на посаді помічника начальника оперативного управління. В той час обов`язки командира виконував ОСОБА_4 .

В грудні 2015 року його було включено до складу комісії по перевірці ракетно-артилерійського озброєння і він підписав Акт № 33 в штабі військової частини. ОСОБА_20 сказав йому, що потрібно поставити на облік майно, що було виявлено на складі, а тому було складено та підписано відповідний акт. Фактичної участі у перевірці він не брав, йому було надано акт із підписом ОСОБА_20 та одного із військовослужбовців.

Заперечив належність підпису в акті № 1, що вчинений від його імені. По суті закупівлі кріплень йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_25 пояснив, що у 2015 році його командир ОСОБА_26 поставив завдання забрати в м. Токмак пристрої для кріплення. Задля цього дав контактний телефон відповідальної особи. У день від`їзду йому повідомили, що буде представник 128 бригади і вони заберуть ці кріплення. Прибувши на місце він зустрівся із представником 128 бригади та на заводі, де були кріплення, завантажили їх в машину 128 бригади. Він зробив копії супровідних та видаткових документів на продукцію, виписані на 128 бригаду та привіз їх своєму керівництву. Кріплення були нові, їх використовувала 128 бригада для передислокації.

Із показань свідка ОСОБА_27 вбачається, що в той час він був військовослужбовцем НОМЕР_8 бригади і в грудні 2015 року на виконання наказу отримував у військовій частині в АДРЕСА_2 -1 кріплення для доставки на ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після їх використання вони були повернуті назад. Під час транспортування військової техніки на цих кріпленнях не було зафіксовано жодного випадку сходження із рухомого складу залізничного транспорту.

Судом булобезпосередньо дослідженоречові доказив справіта встановлено,що це певні металеві вироби, що пофарбовані зеленою фарбою, мають відповідне позначення фарбою сірого кольору. Деякі вироби мають ознаки пошкодження фарбового покриття, ознаки появи корозії (іржа) та механічну деформацію шипів. За зовнішніми ознаками вони нагадують універсальні багатообертові комплекти для транспортування гусеничної та колісної техніки на рухомому складі залізничного транспорту: УБК, УБКГ, УБК2КМ. Їх технічна експертиза органом досудового розслідування не проводилася.

Із акту № 33 фактичної наявності матеріальних засобів, які знаходяться на складі РАО військової частини польова пошта НОМЕР_3 та не були обліковані від 29.12.2015 вбачається, що в ході перевірки було виявлено фактичну наявність матеріальних засобів: 272 упори від бокового зміщення колісної техніки до 15 тон; 272 упори від повздовжнього зміщення колісної техніки до 15 тон; 272 платформи для фіксації колісної техніки до 15 тон; 80 упорів від бокового зміщення колісної техніки до 25 тон; 80 упорів від повздовжнього зміщення колісної техніки до 25 тон; 80 платформ для фіксації колісної техніки до 25 тон та 84 комплекти кріплення гусеничної техніки на загальну суму 294046 грн 08 коп.

19 січня 2016 року органом досудового розслідування були внесені відповідні відомості до ЄРДР за фактом розтрати коштів у військовій частині польова пошта НОМЕР_3 на суму 292150 грн. Правова кваліфікація за ч. 4 ст. 191 КК України.

Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 від 20.07.2015 № 404 було встановлено пріоритетність наказів і розпоряджень, що видаються в штабі району зосередження, а отримані від цього штабу накази та розпорядження слід було вважати першочерговими та виконувати негайно в штабі постійної дислокації. ОСОБА_4 було надано право підпису документів від імені тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини тільки після узгодження з командиром частини ОСОБА_12 .

Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 від 27.08.2015 № 669, що був виданий у АДРЕСА_2 управління підрозділами військової частини здійснювалося із командного пункту частини, який розгорнуто в районі виконання бойових завдань, а в пункті постійної дислокації розгорнуто тиловий пункт управління, якому належало всю отриману кореспонденцію негайно пересилати засобами електронного зв`язку до командного пункту. Віддання наказів слід здійснювати із командного пункту, а накази в пункті постійної дислокації мав підписувати тимчасово виконуючий обов`язки командира тільки після попереднього погодження з командиром частини, що знаходився в командному пункті. Начальники служб, відділів та відділень, які виконували обов`язки в пункті постійної дислокації мали виконувати накази з командного пункту негайно в першочерговому порядку.

ОСОБА_4 наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних сил України від 02.12.2014 № 683 був призначений начальником штабу першим заступником командира НОМЕР_1 окремої артилерійської бригади великої потужності ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно із наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_9 від 05.01.2015 №2 ОСОБА_4 було переведено на посаду начальника штабу першого заступника командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 .

Із телеграми МО України від 06.10.2015 вбачається про виділення військовій частині польова пошта НОМЕР_3 грошових коштів для закупівлі матеріалів короткотривалого використання та багатообертових пристроїв для кріплення військової техніки та озброєння на залізничному транспорті. Вимогу про закупівлю таких матеріалів чи пристроїв слід було зробити до 29.10.2015. Пріоритетним було визначено закупівлю багатообертових пристроїв, використання яких швидко окуплюється.

На зазначеній телеграмі командиром військової частини польова пошта НОМЕР_3 ОСОБА_12 було дано письмове розпорядження (наказ) ОСОБА_4 про виконання такої вимоги вищого командування та про необхідність з`ясувати питання з приводу цього з ОСОБА_14 .

Із договору № 1 про купівлю-продаж матеріальних цінностей від 16.10.2015, укладеного між військовою частиною НОМЕР_2 та ФО-П ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_8 зобов`язувався поставити військовій частині продукцію, що визначена рахунком-фактурою на суму 96 000 грн. Такою продукцією згідно рахунку-фактури від 16.10.2015 була скоба будівельна в кількості 9600 шт.

Із договору № 2 про купівлю-продаж матеріальних цінностей від 16.10.2015, укладеного між військовою частиною НОМЕР_2 та ФО-П ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_9 зобов`язувався поставити військовій частині продукцію, що визначена рахунком-фактурою на суму 96 250 грн. Зокрема: упор від бокового зміщення колісної техніки до 15 т 80 шт.; упор від повздовжнього зміщення колісної техніки до 15 т 80 шт.; платформу для фіксації колісної техніки до 15 т 80 шт.; упор від бокового зміщення колісної техніки до 25 т 28 шт.; упор від повздовжнього зміщення колісної техніки 28 шт.; платформу для фіксації колісної техніки 28 шт.; комплект кріплення гусеничної техніки 40 шт.

Із договору № 3 про купівлю-продаж матеріальних цінностей від 16.10.2015, укладеного між військовою частиною НОМЕР_2 та ФО-П ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_8 зобов`язувався поставити військовій частині продукцію, що визначена рахунком-фактурою на суму 99 900 грн. Такою продукцією згідно рахунку-фактури від 16.10.2015 був брус 200х200 в кількості 66,3 куб.м.

Вищевказані договори від імені військової частини НОМЕР_2 були підписані ОСОБА_4 як т.в.о. командира частини.

На виконання таких договорів 20 жовтня 2015 року з казначейських рахунків військової частини НОМЕР_2 було перераховано за платіжним дорученням № 17 від 16.10.2015 ФОП ОСОБА_8 99900 грн; за платіжним дорученням № 18 від 16.10.2015 ФОП ОСОБА_8 96000 грн та за платіжним дорученням № 19 від 16.10.2015 ФОП ОСОБА_9 96250 грн.

23.10.2015 ОСОБА_4 був відряджений з військової частини польова пошта НОМЕР_3 у підпорядкування першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ, до складу сил, які залучаються та беруть бепосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Тимчасове виконання обов`язків командира цієї частини було покладено на іншого військовослужбовця, що підтверджується наказом від 23.10.2015 № 180.

Вже 26.10.2015 командир військової частини польова пошта НОМЕР_3 полковник ОСОБА_12 прибув із відрядження із зони проведення АТО та приступив до виконання своїх обов`язків, маючи тим самим змогу здійснювати безпосереднє командування частиною.

Станом на 30.11.2015 згідно атестату № 342/4/2/3 військової частини польова пошта НОМЕР_3 у військовй частині не було обліковано та не було в наявності вищевказаних матеріалів короткотривалого використання та багатообертових пристроїв для кріплення військової техніки та озброєння на залізничному транспорті.

Відповідно до Акту №1 закладення (поновлення) військового майна (без зазначення дати його складення), що затверджений командиром військової частини п/п НОМЕР_3 ОСОБА_12 29.12.2016 (!) за документом № 1 від 04.01.15 (!) було закладено в склад автомобільного майна: комплект кріплення гусеничної техніки 84 шт. на суму 29084,16 грн; упор від бокового зміщення колісної техніки до 15 т 272 шт. на суму 61654,24 грн; упор від повздовжнього зміщення колісної техніки до 15 т 272 шт. на суму 61654,24 грн; платформу для фіксації колісної техніки до 15 т 272 шт. на суму 61654,24 грн; упор від бокового зміщення колісної техніки до 25 т 80 шт. на суму 26666,40 грн; упор від повздовжнього зміщення колісної техніки до 25 т 80 шт. на суму 26666,40 грн; платформу для фіксації колісної техніки до 25 т 80 шт. на суму 26666,40 грн. Всього на загальну суму 294046,08 грн.

Наявність помилок в зазначенні дати в цьому документі як 29.12.2016 та 04.01.15 суд розцінює як якісний показник роботи відповідної фінансової служби і командування військової частини НОМЕР_2 , а також проставлення дати минулим числом.

Зокрема, дата 29.12.2016 могла утворитися внаслідок того, що цей акт насправді готувався на початку 2016 року, а дата проставлена минулим періодом 29.12.2015, у день складення і затвердження акту № 33 фактичної наявності матеріальних засобів, які знаходилися на складі РАО військової частини польова пошта НОМЕР_3 та не були обліковані, що досліджений судом вище.

Дата 04.01.15 (2015) могла утворитися внаслідок того, що проставляючи поточну дату документу на початку нового календарного (звітного) року відповідна службова особа проставила числове значення минулого, у даному випадку 2015, а не поточного, у даному випадку 2016, року.

Отже, акт № 33 був складений 29.12.2015, а акт №1 04.01.2016.

Як вбачається із телеграми військової частини НОМЕР_10 за підписом тимчасово виконуючого обов`язки Командувача Сухопутних військ генерал-лейтенанта ОСОБА_28 цей документ також має плутанину в датах його складання та датах виконання. Дата цієї телеграми зазначена як 08 січня 2015 р., а надійшла вона до адресата електронною поштою 08.01.2016. Його вказівка про отримання одним військовим підрозділом військового майна в іншому військовому підрозділі на граничну дату також свідчить про те, що ці події відбувалися на початку 2016 року.

На виконання такого розпорядження 11 січня 2016 року по накладній (вимозі) № 1/1 представник військової частини пп НОМЕР_11 отримав на складі військової частини НОМЕР_2 : комплекти кріплення гусеничної техніки 80 шт.; упори від бокового зміщення колісної техніки до 15 т 240 шт.; упори від повздовжнього зміщення колісної техніки до 15 т 240 шт.; платформу для фіксації колісної техніки до 15 т 240 шт.; упори від бокового зміщення колісної техніки до 25 т. 16 шт.; упори від повздовжнього зміщення колісної техніки до 25 т 16 шт. та платформи для фіксації колісної техніки до 25 т 16 шт.

Тобто, на час внесення відомостей до ЄРДР в даній справі на складі військової частини НОМЕР_2 певне майно, що було виявлено, закладено та поставлено на облік 29 грудня 2015 року та 04 січня 2016 року фізично з 11.01.2016 було відсутнє в зв`язку з його тимчасовою передачею в користування іншому військовому підрозділу.

Протоколом огляду від 15 березня 2016 року встановлено, що на складах автомобільної служби №1 та № НОМЕР_12 військової частини польова пошта НОМЕР_3 було виявлено: упор від бокового зміщення колісної техніки до 15 т 262 шт.; упор від повздовжнього зміщення колісної техніки до 15 т 259 шт.; платформи для фіксації колісної техніки до 15 т 258 шт.; упор від бокового зміщення колісної техніки до 25 т. 78 шт.; упор від повздовжнього зміщення колісної техніки до 25 т 82 шт.; платформи для фіксації колісної техніки до 25 т 82 шт. та комплект кріплення гусеничної техніки 85 шт.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. За правилами, визначеним в ч. 1 ст. 233 та ч. 2 ст. 234 КПК України проникнення до іншого володіння особи з будь-якою метою можливе лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє або на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду. Під час проведення такої слідчої дії не було дотримано таких умов.

Т.в.о. начальника автомобільної служби в/ч п/п НОМЕР_3 ОСОБА_29 не є уповноваженою особою, яка може діяти від імені військової частини. Такою особою є лише її командир чи інша особа, що виконує його обов`язки.

За таких обставин, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України такий доказ суд визнає недопустимим.

З аналогічних підстав суд визнає недопустимим доказом і протокол огляду від 22 березня 2016 року яким встановлено наявність вищевказаного майна, але деталізовано певні пошкодження на таких кріпленнях.

На такій же підставі суд визнає недопустимим і протокол огляду від 12 травня 2016 року. Суть цих протоколів фактично зводиться до проведення кількісної та якісної ревізії наявного військового майна в порушенням вимог КПК України.

Висновок експертів за результатами проведення комісійної судової товарознавчої експертизи від 28.07.2016 № 5286/16-54 яким було зазначено, що вартість складових елементів універсальних багатообертових кріплень встановити неможливо, оскільки його оцінено як металорухт та неможливість ідентифікувати зазначені об`єкти дослідження, суд визнає за неналежний та недопустимий доказ.

Так, цей висновок не може бути належним доказом, оскільки він ні прямо, ні непрямо не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні. Він свідчить про будь-що чи що-небуть, але не про наявність події чи складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Окрім того, цей висновок є вочевидь недопустимим доказом, оскільки експертне дослідження та складання висновку експерта було здійснене особою, яка не є експертом начальником відділу науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_30 .

В судовому засіданні вищезазначена особа підтвердила той факт, що на лист прокурора він надав письмові відповіді, а згодом прибув до Київського НДІСЕ, де також надав відповіді на питання, а потім розписався у висновку. Яким чином його визначили експертом йому не відомо, але він не є кваліфікованим експертом. Окрім того, у військову частину він не їздив, безпосередньо об`єктів дослідження він не бачив, йому були пред`явлені лише їх кольорові зображення.

За приписами ч. 1 ст. 69 КПК України ОСОБА_31 не є експертом у кримінальному провадженні, оскільки не має права відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи. Таким чином, в порушення вимог ст. ст. 242 та 243 КПК України у справі було проведено експертизу із залученням особи, яка не є експертом, але дала відповідний висновок за дорученням сторони обвинувачення. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 КПК України такий висновок є недопустимим доказом, оскільки отриманий не у порядку, встановленому цим Кодексом.

Висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 15.06.2016 № 6990/16-45 встановлено, що розмір недостачі матеріалів і пристроїв, закуплених військовою частиною НОМЕР_2 у межах договорів від 16.10.2015 №№ 1,2, 3 на загальну суму 292150 грн встановлений за результатами проведеного фахівцями Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю МО України аудиту у звіті № 234/40/13 від 12.06.2016, з урахуванням матеріалів кримінального провадження, розрахунково підтверджується. Зазначена сума є матеріальною шкодою (збитками), спричиненими військовій частині НОМЕР_2 .

Експерт ОСОБА_32 в судовому засіданні дав пояснення з яких вбачається, що він проводив експертне дослідження на підставі наданих йому документів. Однак, ні акту закладки, ні акту виявленого необлікованого майна йому не надавалося. Об`єктом його дослідження був звіт внутрішнього аудиту. Зазначає про те, що у випадку наявності майна, яке не обліковане це свідчить про порушення правил ведення бухгалтерського обліку, а не про наявність збитків. Якби йому надали акт закладки майна, то він визначив би відсутність певного майна за договором та наявність іншого майна як пересортицю за договором, а не недостачу, оскільки на суму договору було поставлено інше майно, ніж те, що визначене договором.

Також вказав, що його висновок є неповним, бо у військовій частині він не був і наявного майна не бачив. Зазначає, що для нього збитки і шкода є тотожними поняттями.

Відповідно до приписів ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З таким висновком експерта суд погодитися не може, оскільки в ході судового розгляду судом встановлено, що фактично у військову частину НОМЕР_2 ФО-П ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було поставлено майна на загальну суму 294 046,08 грн., що частково відповідає асортименту за укладеними договорами №№ 1,2 та 3 від 16.10.2015 і перевищує суму укладених господарських договорів.

Поставлене майно є універсальними багатообертовими кріпленнями і військова частина НОМЕР_2 не пред`являла жодних претензій щодо їх якості чи кількості до своїх контрагентів за договорами. Окрім того, жодна із сторін не вчинила жодних дій по новації укладених договорів щодо асортименту продукції, що повинна бути поставлена. Також не було ініційовано жодного господарського провадження за такими договорами в частині неналежного виконання зобов`язання за договором та застосування передбачених цивільним та господарським законодавством України наслідків таких дій.

Таким чином, суд вважає, що такий висновок експерта є неналежним доказом, оскільки містить суперечливі висновки, що здійснені експертом на підставі неповного з`ясування обставин справи та не підтверджують прямо чи непрямо існування чи відсутність в діях ОСОБА_4 розтрати майна, шляхом зловживання службовим становищем.

Звітом за результатами аудиту відповідності з окремих питань щодо закупівлі матеріалів у військовій частині польова пошта НОМЕР_3 від 12.04.2016 встановлено порушення нормативно-правових актів щодо укладання господарських договорів, порядку ведення регістрів обліку та проведення інвентаризації матеріальних цінностей відповідними службовими особами військової частини, дії яких призвели до нестач на підконтрольному суб`єкті на суму 292150 грн та ін. порушення, що не входять в зміст та обсяг обвинувачення в даній справі.

З таким висновком суд погодитися не може з огляду на доводи щодо неспроможності висновку експерта, що викладені вище. Також, суд зазначає, що вищевказаний звіт залишив поза увагою такі факти, що підтверджені документами та містяться як додатки до звіту. Зокрема, договором № 2 від 16.10.2015; рахунком-фактурою № 1254 від 16.10.2016; видатковою накладною № 1254 від 16.10.2015; актом № 954 інвентаризації матеріальних засобів для кріплення озброєння та військової техніки на залізничних платформах від 24.03.2016; додатками до інвентаризаційного опису майна автомобільної служби від 24.03.2016; актами №№ 4/2, 4/3 зняття залишків від 24.03.2016; актом № 33 фактичної наявності матеріальних засобів, які знаходяться на складі РАО військової частини польова пошта НОМЕР_3 та не були обліковані від 29.12.2015; актом № 1 закладення (поновлення) військового майна від 29.12.2015 та ін. документами, які свідчать про фізичну наявність предметів універсального кріплення на складах військової частини та певні порушення під час ведення договірно-претензійної роботи та бухгалтерського обліку в військовій частині польова пошта НОМЕР_3 .

Згідно висновку експерта від 07.07.2016 № 559/тдд встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 на примірниках договорів №№ 1,2,3 від 16.10.2015 вчинені ним, а підписи від імені контрагентів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не ними, а іншою не встановленою особою. Також цим висновком було встановлено, що підписи у нижній частині рахунків-фактур та видаткових накладних № № 0809, 0810 та 1254 від 16.10.2015 та сертифікатах відповідності також виконані не ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а іншою не встановленою особою. З цього висновку також вбачається, що встановити справжність підпису уповноваженої особи військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_10 на вищезазначених видаткових документах неможливо. На противагу цьому, підписи на платіжних дорученнях №№ 17,18 та 19 від 16.10.2015 від імені обвинуваченого та ОСОБА_11 вчинені саме ними.

Із протоколу про наслідки проведення негласних слідчих дій від 16.03.2016 вбачається, що під час телефонних розмов між обвинуваченим та в.о. помічника командира військової частини з правової роботи ОСОБА_33 обговорювалося питання правового врегулювання розбіжностей по асортименту продукції, яка мала бути придбана та фактично поставлена. Корисливої мети ОСОБА_4 на розтрату коштів не вбачається, як і не вбачається будь-яких дій, що свідчили б про його протиправну поведінку чи віднайдення шляхів уникнення від відповідальності.

Із протоколу про наслідки проведення негласних слідчих дій від 30.03.2016 вбачається, що під час телефонних розмов між свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_14 відбулася розмова з приводу неналежного виконання договорів між підприємцями та військовою частиною на поставку кріплення для транспортування військової техніки. Жодного змістовного доказу на наявність умислу в розтраті коштів обвинуваченим вона не містить.

Із протоколу про наслідки проведення негласних слідчих дій від 01.04.2016 вбачається, що під час телефонних розмов між свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_14 відбулася розмова з приводу неналежного виконання договорів між підприємцями та військовою частиною на поставку кріплення для транспортування військової техніки. Жодного змістовного доказу на наявність умислу в розтраті коштів обвинуваченим вона також не містить.

Із протоколу про наслідки проведення негласних слідчих дій від 12.04.2016 вбачається, що під час телефонних розмов між обвинуваченим та свідком ОСОБА_14 обговорювалося питання врегулювання ситуації, що склалася по асортименту продукції, яка мала бути придбана та фактично поставлена. Корисливої мети ОСОБА_4 на розтрату коштів не вбачається, як і не вбачається будь-яких дій, що свідчили б про його протиправну поведінку чи віднайдення шляхів уникнення від відповідальності. На противагу цьому, йшла мова про можливість повернення грошових коштів військовій частині підприємцями в обмін на фактично поставлену ними продукцію у вигляді універсальних багатообертових пристроїв для кріплення військової техніки.

Надані сторонами кримінального провадження письмові докази, що свідчать про необхідність сертифікації універсальних багатообертових кріплень (УБК), що призначені для кріплення озброєння та військової техніки на залізничних платформах, а також відсутність таких сертифікатів у даній справі доказового значення не мають і визнаються судом неналежними доказами, оскільки не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні. Такі докази можуть бути визнані судом належними та допустимими в господарському судочинстві під час розгляду певних вимог сторін за укладеними договорами №№ 1,2,3 від 16.10.2015.

Із аудиторського звіту за результатами фінансового аудиту та аудиту відповідності військової частини НОМЕР_2 за період з 01.09.2017 по 29.02.2020 вбачається, що елементи універсальних багатооборотних пристроїв фактично наявні на складі військової частини, що підтверджується інвентаризаційним описом та актом інвентаризації від 20.03.2020.

Актом проведення службового розслідування за фактом неправильного оприбуткування матеріальних цінностей по автомобільній службі військової частини польова пошта НОМЕР_3 (без дати), яке було проведено на підставі наказу командира частини від 13.10.2016 № 2046, було встановлено факт не відображення військового майна на суму 292150 грн 00 коп., що надійшло за договорами №№ 1,2,3 від 16.10.2015. Встановлена тотожність виявленого на складі РАО військового майна та майна, що мало бути поставлене за договором №2 від 16.10.2015 між військовою частиною та ФО-П ОСОБА_9 .

Актом проведення службового розслідування від 20.07.2020 встановлено неправильність відображення у бухгалтерському обліку військової частини даних про наявне військове майно. Зокрема, поставлені універсальні багатообертові комплекти для кріплення військової техніки. Невиконання командиром частини та його підлеглими своїх обов`язків щодо організації обліку та збереження військового майна, організації проведення його інвентаризації виконувались не в повному обсязі, що призвело до викривлення у фінансовій звітності та як наслідок утворення нестачі й надлишку матеріальних цінностей у військовій частині польова пошта НОМЕР_3 .

Диспозиція частини 4 статті 191 КК України передбачає кримінально-каране діяння за дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах. ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він вчинив розтрату чужого майна у великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Об`єктивною стороною даного злочину є привласнення, розтрата чужого майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Розтрата найчастіше слідує за привласненням, наступним після привласнення етапом злочину. Вона також може бути і не пов`язаною з привласненням. Зокрема, тоді коли особа, якій певне майно ввірене чи розпоряджається ним на законній підставі, незаконно, з корисливою метою передає таке майно третім особам, які не мають на нього права.

У даному випадку, ОСОБА_4 як службовій особі, майно військової частини грошові кошти, не були ввірені, не перебували у його безпосередньому віданні, але внаслідок його службового становища він мав право оперативного управління ним. Зловживанням службовим становищем як способом заволодіння є порушення своїх повноважень та використання організаційно-розпорядчих функцій всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання майна.

Грошові кошти були перераховані за відповідними господарськими договорами і контрагенти за ними поставили певний асортимент майна в рахунок їх виконання. Невідповідність асортименту майна за укладеними договорами свідчить про порушення зобов`язання за угодами; про порушення ними правил бухгалтерського обліку; про відсутність новації договорів; про відсутність спору щодо виконання зобов`язань за договорами та про подальше схвалення уповноваженими особами фактично виконаних, але не підписаних, умов договору купівлі-продажу і т.п.

Корисливого мотиву в діях ОСОБА_4 органом досудового розслідування не доведено.

Окрім того, дві інші складові суб`єктивної сторони даного злочину прямий умисел та мета, також не доведені. Умисел та мета ОСОБА_4 полягали у тому, щоб виконати наказ командування на придбання баготообертових пристроїв для кріплення техніки для перевезення залізничним транспортом, а не розтрату коштів. Фактично кошти були перераховані отримувачу та було засвідчено отримання за них майна, яке в дійсності фізично було поставлено значно пізніше і, в порушення вимог законодавства, несвоєчасно та невірно поставлено на бухгалтерський облік. Такі дії ОСОБА_4 та інших осіб, не можуть кваліфікуватися за ст. 191 КК України, оскільки носять інший характер та правову оцінку.

Стаття 18 КК України дає визначення суб`єкта злочину та спеціального суб`єкта злочину, зокрема.

Розділ ХІХ КК України містить норми, що визначають поняття військового злочину та містить певні статті, що передбачають кримінальну відповідальність за злочини проти встановленого порядку несення військової служби.

Обвинувачений ОСОБА_4 був військовослужбовцем ЗС України.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_4 не містять складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, в зв`язку з відсутністю в його діях об`єктивної та суб`єктивної сторони цього злочину.

Прокурором пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення не змінювалося.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. ст. 284 та 374 КПК України у разі виявлення відсутності в діянні особи складу кримінального правопорушення під час судового засідання, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Частиною третьою статті 129 КПК України визначено, що у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Таким чином, позов військової частини польова пошта НОМЕР_3 (військова частина НОМЕР_2 ) до обвинуваченого про відшкодування майнової шкоди суд залишає без розгляду.

Питання про речові докази вирішується в порядку ст. 100 КПК України, а накладений арешт майна в даному кримінальному провадженні підлягає скасуванню.

Судові витрати відносяться на рахунок держави.

Обвинуваченому відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2016 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою з правом внесення застави. Після внесення 19.08.2016 ОСОБА_34 застави його було звільнено з-під варти. Відповідно до ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після ухвалення виправдувального вироку. Отже, запобіжні заходи щодо ОСОБА_4 припиняються внаслідок цієї обставини.

Застава, що не була звернена в дохід держави, відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України повертається заставодавцю ОСОБА_35 .

Керуючись ст. ст. 374, 395 КПК України, суд,

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 191 КК України та виправдати його в зв`язку з відсутністю в його діях складу цього злочину.

Позов військової частини польова пошта НОМЕР_3 (військова частина НОМЕР_2 ) до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди залишити без розгляду.

Припинити дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .

Повернути ОСОБА_35 заставу у розмірі 292290 грн 00 коп., внесену ним 19.08.2016 на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року.

Скасувати арешт матеріалів і пристроїв для розміщення та закріплення техніки на залізничному транспорті, що був накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року.

Скасувати арешт автомобіля марки «ВАЗ-21150», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_13 , сірого кольору, № двигуна НОМЕР_14 , № кузова НОМЕР_15 , що був накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року.

Речові докази по справі:

договори №№ 1,2 та 3 від 16.10.2015; рахунки-фактури №№ 0809, 0810 та 1254 від 16.10.2015; видаткові накладні №№ 0809, 0810 та 1254 від 16.10.2015; платіжні доручення №№ 17,18 та 19 від 16.10.2015 повернути військовій частині НОМЕР_2 ;

упор від бокового зміщення колісної техніки до 15 т 272 шт.; упор від повздовжнього зміщення колісної техніки до 15 т 272 шт.; платформи для фіксації колісної техніки до 15 т 272 шт.; упор від бокового зміщення колісної техніки до 25 т. 80 шт.; упор від повздовжнього зміщення колісної техніки до 25 т 80 шт.; платформи для фіксації колісної техніки до 25 т 80 шт. та комплект кріплення гусеничної техніки 84 шт. повернути військовій частині НОМЕР_2 .

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в порядку, визначеному ч. 6 ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1