Постанова

від 14.09.2021 по справі 916/3415/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3415/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевська, С.В. Таран,

сектетар судового засідання: І.М. Станкова,

за участю представників учасників справи:

від позивача ОСОБА_1 : не з`явився

від відповідачів:

1. Приватного підприємства РГК : Ф.О. Урін

2. Державного реєстратора Фасівської сільської ради Барановського Миколи Анатолійовича: не з`явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 - не з`явився

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_3 : ОСОБА_4

2. ОСОБА_5 : ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2021 (суддя Р.В. Волков, м.Одеса, повний текст складено 12.04.2021)

у справі №916/3415/20

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1. Приватного підприємства РГК ;

2. Державного реєстратора Фасівської сільської ради Барановського Миколи Анатолійовича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :

1. ОСОБА_3 ;

2. ОСОБА_5

про визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційного запису та визнання недійсною редакції статуту,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного підприємства РГК та державного реєстратора Фасівської сільської ради Барановського Миколи Анатолійовича, в якій просив:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства РГК , ЄДРПОУ 37261125, від 25.06.2018, оформлене протоколом №3 загальних зборів учасників Приватного підприємства РГК від 25.06.2018;

- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційний запис №13401050010001878 від 12.07.2018, вчинений державним реєстратором Барановським М.А. щодо Приватного підприємства РГК ;

- визнати недійсною нову редакцію статуту Приватного підприємства РГК , затверджену рішенням загальних зборів Приватного підприємства РГК , оформлене протоколом №3 від 25.06.2018.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що відповідно до статуту Приватного підприємства РГК , затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленого протоколом №1 від 29.10.2010, засновниками підприємства є: ОСОБА_1 (з часткою у статутному фонді підприємства у розмірі 32,5%), ОСОБА_2 (з часткою у статутному фонді підприємства у розмірі 32,5%), ОСОБА_3 (з часткою у статутному фонді підприємства у розмірі 17,5%) та ОСОБА_5 (з часткою у статутному фонді підприємства у розмірі 17,5%).

25.06.2018 відбулися загальні збори учасників Приватного підприємства РГК за участю двох учасників: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , на яких вирішено: виключити зі складу учасників Приватного підприємства РГК ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; здійснити перерозподіл часток у статутному фонді Приватного підприємства РГК , відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 належать по 50% частки у статутному фонді підприємства; затвердити статут Приватного підприємства РГК у новій редакції.

Як зазначає позивач, в порушення статті 32 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю він не повідомлявся про проведення загальних зборів, не отримував проект запропонованих змін до статуту товариства, а тому не мав можливості ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного. Також позивач вказав про те, що в порушення пункту 3.7. статуту відповідача в редакції 2010 року та частини четвертої статті 34 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , оспорювані рішення прийняті за відсутності кворуму. Крім того, позивачем було наголошено на відсутність будь-яких законних підстав для виключення зі складу учасників Приватного підприємства РГК його та ОСОБА_2 , оскільки зобов`язання щодо внесення грошових коштів до статутного капіталу ними були виконані у повному обсязі, що підтверджується квитанціями за № 4001-27-009/С від 27.11.2018 та від 28.11.2018, тоді як згідно з одностайним рішенням загальних зборів всіх учасників Приватного підприємства РГК , оформленим протоколом загальних зборів № 1 від 29.10.2010, формування статутного фонду Приватного підприємства РГК відбуватиметься до 09.11.2020.

Ухвалою суду від 21.12.2020 відкрито провадження у даній справі; залучено до участі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а також ОСОБА_2 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

08.02.2021 представником Приватного підприємства РГК заявлено про застосування строків позовної давності (вх. №3510/21) на підставі пункту 8 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства. При цьому, відповідач послався на те, що позивачу та третій особі без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 було достеменно відомо про прийняття оскаржуваного рішення, починаючи з 02.08.2018, що підтверджується рядом документів, складених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та/або їх повноважними представниками. Так, у висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 13.08.2018 міститься посилання на скаргу адвоката Істоміної В.Л. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; представником ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокатом Рівним Є.О. подано апеляційну скаргу від 08.02.2019 (оскарження ухвали слідчого судді Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.12.2018 у справі №534/1865/18); пояснення від 12.11.2018 по адміністративній справі №826/13966/18 представником ОСОБА_1 адвокатом Рівним Є.О. У зв`язку з наведеним відповідач зазначив, що строк позовної давності сплив ще 02.08.2019.

04.03.2021 представником позивача подано клопотання (вх. №6264/21) про визнання поважними причин строку позовної давності та поновлення строку позовної давності на оскарження рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства РГК , прийнятого 25.06.2018 та оформленого протоколом загальних зборів учасників Приватного підприємства РГК №3 від 25.06.2018. Клопотання мотивоване тим, що про оскаржуване рішення представник позивача та позивач дізналися під час розгляду справи №910/2150/19 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до Приватного підприємства РГК , за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства РГК . Під час розгляду справи Макарівську районну державну адміністрацію Київської області було зобов`язано надати суду матеріали реєстраційної справи. 18.06.2019 до суду надійшли матеріали реєстраційної справи, у зв`язку з чим про оскаржуване рішення позивач дізнався лише після 18.06.2019, а отже перебіг позовної давності починається з цієї дати. Крім того, позивач послався на пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначає, що карантин на території України встановлено з 12.03.2020. Таким чином, строк позовної давності продовжено на строк дії карантину, а позивач звернувся до суду у межах строків позовної давності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.04.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Судом відхилено доводи позивача стосовно порушення порядку скликання загальних зборів відповідача з підстав того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були повідомлені про час та місце проведення зборів належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями описів у цінні листи та копіями фіскальних чеків. При цьому суд, розглядаючи питання щодо дотримання порядку скликання загальних зборів, встановив, що статут відповідача в редакції 2010 року не передбачав порядку скликання загальних зборів, у зв`язку з чим застосував за аналогією норми Закону України Про господарські товариства , який був діючим станом на дату складання і направлення повідомлень про проведення загальних зборів.

Вирішуючи питання щодо наявності кворуму при проведенні загальних зборів учасників Приватного підприємства РГК 25.06.2018, суд виходив з того, що у даному випадку слід враховувати кількість голосів учасників, яка визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом, за виключенням часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази підтвердження внесення останніми своїх часток до статутного капіталу відповідача, тоді як пройшло більше року між датою утворенням підприємства і проведенням оспорюваних зборів учасників. Також суд зазначив, що з метою встановлення правомочності загальних зборів учасників слід враховувати голоси інших учасників підприємства - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (без голосів, що припадають на частки учасників, якими не було внесено частки до статутного капіталу), які у сукупності становлять 100 % голосів.

З огляду на відсутність підстав для задоволення основної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, суд відмовив у задоволенні вимоги про скасування реєстраційного запису. З цих же підстав відмовив у задоволенні вимоги про визнання недійсною нової редакції статуту Приватного підприємства РГК , затвердженої оскаржуваним рішенням загальних зборів від 25.06.2018.

Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності та клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та його поновлення, суд зазначив, що ним не вирішується питання щодо застосування позовної давності з огляду на необґрунтованість позовних вимог та відмову у позові.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 послався на те, що:

- оскільки статутом відповідача у редакції 2010 року не передбачено порядку скликання загальних зборів, то у даному випадку необхідно застосовувати положення Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю (в редакції, чинній на момент проведення загальних зборів). Відповідно до частини п`ятої статті 32 вказаного Закону якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Всупереч вищенаведеній нормі, до повідомлень про проведення загальних зборів учасників 25.06.2018 не додавався проект запропонованих змін до статуту підприємства. Проте суд зазначеного не врахував і безпідставно застосував до спірних правовідносин Закон України Про господарські товариства , який втратив чинність в частині товариств з обмеженою та товариств з додатковою відповідальністю, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що була дотримана процедура скликання загальних зборів;

- загальні збори не мали права приймати рішення про виключення зі складу учасників Приватного підприємства РГК ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з несплатою ними своїх вкладів, оскільки статтею 15 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , який діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів, встановлена імперативна норма про обов`язок виконавчого органу товариства надіслати учаснику, який прострочив внесення вкладу, письмове попередження та надати додатковий строк для погашення заборгованості, що виконавчим органом товариства зроблено не було. Натомість суд, знову ж таки, норми вказаного Закону не застосував, а застосував норми статті 144 Цивільного кодексу України та статті 32 Закону України Про господарські товариства , які не підлягають застосуванню;

- судом при прийнятті рішення не взято до уваги, що відповідно до рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства РГК , оформленим протоколом загальних зборів №1 від 29.10.2010, формування статутного капіталу товариства відбуватиметься до 09.11.2020. При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконали свої зобов`язання належним чином та сплатили свої вклади до 09.11.2020;

-враховуючи те, що на загальних зборах Приватного підприємства РГК приймали участь лише двоє учасників ( ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ), тоді як статутом Приватного підприємства РГК передбачено, що загальні збори є повноважними, якщо на них присутні не менше чотирьох учасників, то оскаржуване рішення прийняте за відсутністю кворуму для проведення загальних зборів, що є безумовною підставою для його скасування.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2021 у справі №916/3415/20; встановлено учасникам справи строк до 31.05.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань. Заявлене скаржником клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження судовою колегією залишено без розгляду, оскільки такий строк не пропущено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 розгляд справи №916/3415/20 призначено на 15.06.2021 о 10:00 год.

31.05.2021 на адресу суду апеляційної інстанції від Приватного підприємства РГК надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1994/21/Д1 від 31.05.2021), в якому підприємство просило рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її безпідставність.

04.06.2021 на електронну пошту суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Є.О. Рівного надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1994/21/Д2 від 04.06.2021) з підстав участі адвоката в іншому судовому засіданні, призначеному на цю саму дату, в підтвердження чого надано роздруківку з веб-порталу судової влади та копію договору про надання правової допомоги з особою, яку він представлятиме.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Рівного Євгенія Олександровича про відкладення розгляду справи № 916/3415/20 задоволено; з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2021 у справі №916/3415/20 у розумний строк; розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.08.2021 о 10:30год.

29.07.2021 на електронну пошту суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Рівного Євгенія Олександровича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1994/21/Д3 від 29.07.2021) з підстав участі адвоката в іншому судовому засіданні, призначеному на цю саму дату, в підтвердження чого надано роздруківку з веб-порталу судової влади та копію договору про надання правової допомоги з особою, яку він представлятиме. Крім того, представник скаржника зазначив, що ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 про відкладення розгляду справи на 03.08.2021 ним отримано лише 28.07.2021, що ускладнює його прибуття в м.Одесу. При цьому, адвокатом Рівним Є.О. зазначено про те, що у нього не має змоги повідомити свого довірителя про дату судового засідання та про неможливість явки в судове засідання адвоката Рівного Є.О., а, як наслідок, можливу заміну представника, оскільки на даний час довіритель перебуває на відпочинку та з ним відсутній зв`язок.

Південно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши в судовому засіданні 03.08.2021 клопотання скаржника про відкладення розгляду справи на іншу дату, врахувавши приписи частини 1 статті 216, пункту 2 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, а також той факт, що представник скаржника належним чином повідомлений про судове засідання шляхом направлення йому на наявну в матеріалах справи електронну адресу відповідної ухвали суду, проте повторно не з`явився в судове засідання апеляційної інстанції, протокольною ухвалою відхилив клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та ухвалено розглядати справу за відсутності представника апелянта.

Разом з тим, Південно-західний апеляційний господарський суд, врахувавши неявку в судове засідання 03.08.2021 ОСОБА_2 , стосовно якого були відсутні відомості щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, ухвалою від 03.08.2021 розгляд апеляційної скарги відклав на 14.09.2021 об 11:00 год.

13.09.2021 на електронну пошту суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Рівного Євгенія Олександровича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1994/21/Д4 від 13.09.2021) з підстав участі адвоката в іншому судовому засіданні у справі №752/19464/19, яке було призначено раніше. Також у вказаному клопотанні зазначено про те, що інформацію про рух справи можна подивитися за посиланням: http://court.gov.ua/fair/sud2601.

Розглянувши в судовому засіданні 14.09.2021 клопотання скаржника про відкладення розгляду справи на іншу дату, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Врахувавши, вищенаведені приписи Господарського процесуального кодексу України, а також той факт, що представник скаржника належним чином повідомлений про судове засідання шляхом направлення йому на наявну в матеріалах справи поштову та електронну адреси відповідної ухвали суду від 03.08.2021, проте втретє не з`явився в судове засідання апеляційної інстанції, колегією суддів протокольною ухвалою відхилено клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та ухвалено розглядати справу за відсутності представника апелянта.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 в судове засідання апеляційної інстанції 14.09.2021 не з`явився.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021, якою розгляд справи №916/3415/20 відкладено на 14.09.2021 об 11:00 год. та повідомлено про місце проведення судового засідання, надсилалась ОСОБА_2 за адресою, наявною в матеріалах справи ( АДРЕСА_1 ), проте вказане поштове відправлення повернулось з довідкою за закінченням терміну зберігання .

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою Вручити особисто , рекомендовані листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 оприлюднено в Єдиному реєстрі судових рішень 04.08.2021, тобто з цієї дати вказана ухвала суду знаходиться у вільному доступі, тоді як сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі Пономарьов проти України .

Також учасники цієї справи повідомлені про відкладення її розгляду на 14.09.2021 об 11:00 год. та про місце проведення судового засідання шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Державний реєстратор Фасівської сільської ради Барановський Микола Анатолійович про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, проте не скористався правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та державного реєстратора Фасівської сільської ради Барановського Миколи Анатолійовича.

Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Приватне підприємство РГК , код ЄДРПОУ 37261125, зареєстровано Виконкомом Комсомольської міської ради Полтавської області 15.11.2010 року за реєстраційним номером 15841020000000910.

Статут Приватного підприємства РГК затверджений Загальними зборами учасників Приватного підприємства РГК (протокол №1 від 29.10.2010).

Згідно із пунктом 1.1 Статуту 2010 року підприємство створене на кошти громадян України.

Відповідно до пункту 1.5. Статуту 2010 року підприємство здійснює свою діяльність на підставі цього Статуту і законодавства України.

Згідно із пункту 1.7 Статуту 2010 року статутний фонд підприємства становить 30000,00 грн.

Пунктом 3.1. статуту 2010 року встановлено, що управління підприємством здійснюється на основі поєднання прав учасників щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Учасники діють на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності учасників, їх спільного управління справами, у тому числі участі учасників у розподілі доходів та ризиків підприємства (пункт 3.3. статуту).

Пунктом 3.4. Статуту 2010 року визначено, що кожен учасник має один голос на Загальних Зборах підприємства. Учасники підприємства мають такі частки:

ОСОБА_1 - частку в 9750,00 грн., що складає 32,5% у статутному фонді;

ОСОБА_2 - частку в 9750,00 грн., що складає 32,5% у статутному фонді;

ОСОБА_3 - частку в 5250,00 грн., що складає 17,5% у статутному фонді;

ОСОБА_5 - частку в 5250,00 грн., що складає 17,5% у статутному фонді.

Пунктом 3.7 Статуту 2010 року визначено, що Загальні збори підприємства є повноважними, якщо на них присутні не менше чотирьох учасників або їх представників.

Положеннями пункту 3.11 Статуту визначено, що якщо підприємство є засновником, учасником, акціонером або власником іншої юридичної особи, то усі рішення, щодо питань пов`язаних зі всіма правами та обов`язками підприємства, як учасника такої юридичної особи, приймаються при умові, якщо на Загальних зборах такого підприємства за рішення проголосують не менше чотирьох учасників цього підприємства.

При цьому, визнання недійсними з моменту реєстрації першого речення пункту 3.4., а також пунктів 3.7. та 3.11 Статуту Приватного підприємства РГК , затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом № 1 від 29.10.2010, були предметом спору у справі 917/1500/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства РГК .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.01.2021 у справі №917/1500/17, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 та постановою Верховного Суду від 31.08.2021, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані тим, що оскаржувані пункти Статуту Приватного підприємства РГК не суперечать частині другій 2 статті 59 Закону України Про господарські товариства , а лише встановлюють інший порядок прийняття рішень загальними зборами. А можливість включення до установчих документів інших умов, що не суперечать законодавству України, передбачена частиною п`ятою статті 4 цього Закону.

Пунктом 3.9. Статуту 2010 року встановлено, що до компетенції Загальних зборів учасників належить, у тому числі, виключення учасника з підприємства (підпункт в ).

В той же час, виходячи із змісту пункту 3.10. Статуту, питання виключення учасника з підприємства не входить до виключної компетенції загальних зборів.

За результатами проведеної ревізії фінансово - господарської діяльності Приватного підприємства РГК з питання формування статутного фонду за період з 15.11.2010 по 01.08.2017 встановлено таке:

До статутного фонду Приватного підприємства РГК його учасниками сплачено їх частки в загальній сумі 10500,00 грн., в т.ч.:

- ОСОБА_5 по прибутковому касовому ордеру № 5 від 16.03.2011 року в сумі 5250,00грн. з призначенням платежу внески до статутного фонду , кореспондуючий рахунок 46;

- ОСОБА_3 по прибутковому касовому ордеру № 5 від 16.03.2011 року в сумі 5250,00 грн. з призначенням платежу внески до статутного фонду , кореспондуючий рахунок 46.

Внесені грошові кошти оприбутковані по касі підприємства в повному обсязі.

Зазначене підтверджується Висновком експертного економічного дослідження №17741 від 09.10.2017 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл. проф. М.С. Бокаріуса (т.3 а.с.26).

Також факт невнесення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вартості своїх часток у статутному фонді Приватного підприємства РГК підтверджується у додатку № 2 до довідки про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства РГК , складеної ГУ ДФС у Полтавській області за № 783/16-31-14-03-14/37261125 від 03.07.2018 року (т.3 а.с.31).

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, станом на 25.06.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було сплачено вартості своїх часток у статутному фонді Приватного підприємства РГК .

25.06.2018 відбулись Загальні збори учасників Приватного підприємства РГК , на яких прийнято рішення, оформлені протоколом №3, про виключення із складу учасників підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та перерозподіл часток у статутному фонді Приватного підприємства РГК наступним чином:

- ОСОБА_3 - частка 5250 грн., що складає 50% у статутному фонді ПП РГК ;

- ОСОБА_5 - частка 5250 грн., що складає 50% у статутному фонді ПП РГК .

У зв`язку із виключенням учасників та перерозподілом часток вказаним рішенням було також затверджено нову редакцію статуту Приватного підприємства РГК .

Як вбачається з протоколу загальних зборів учасників Приватного підприємства РГК №3 від 25.06.2018, підставами для виключення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі складу учасників підприємства стало те, що з моменту реєстрації Приватного підприємства РГК 15.11.2010 по теперішній час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не сплатили свої внески до статутного фонду Приватного підприємства РГК , що підтверджується проведеною ревізією фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства РГК з питання формування статутного фонду за період з 15.11.2010 по 01.08.2017. Зазначено, що висновки ревізора підтверджено експертним економічним дослідженням №17741 від 09.10.2017, проведеним ХНДІСЕ ім.засл.проф. М.С. Бокаріуса. У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 05.02.2013 року N 1-рп/2013 по справі N 1-3/2013 встановлено, що при визначенні повноважності загальних зборів учасників товариства та результатів голосування за прийняття їх рішень враховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом товариства, незалежно від вартості реально внесених (сплачених) ними вкладів тільки протягом першого року з дня державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були повідомлені про час та місце проведення загальних зборів, призначених на 25.06.2018.

Так, 17.05.2018 на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення від 16.05.2018 (т.3 а.с.34) про проведення загальних зборів учасників 25.06.2018 об 11:00 за адресою: 39800, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Горького, 151, в кабінеті директора, з наступним порядком денним:

1. Обрання голови та секретаря загальних зборів учасників.

2. Виключення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із складу учасників Приватного підприємства РГК .

3. Про перерозподіл часток учасників в статутному фонді Приватного підприємства РГК .

4. Затвердження нової редакції Статуту Приватного підприємства РГК .

Вказано, що реєстрація учасників для участі у зборах здійснюється за місцем проведення зборів з 10:30 до 10:50 год.

Повідомлення направлене за підписом директора Приватного підприємства РГК С.В. Корявченкова.

Факт направлення підтверджується копією опису у цінний лист (т.3 а.с.34), а також копією фіскального чеку (т.3 а.с.35).

17.05.2018 на адресу ОСОБА_2 також було направлено повідомлення від 16.05.2018 (т.3 а.с.36) про проведення загальних зборів учасників 25.06.2018 об 11:00 за адресою: 39800, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Горького, 151, в кабінеті директора, з наступним порядком денним:

1. Обрання голови та секретаря загальних зборів учасників.

2. Виключення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із складу учасників Приватного підприємства РГК .

3. Про перерозподіл часток учасників в статутному фонді Приватного підприємства РГК .

4. Затвердження нової редакції Статуту Приватного підприємства РГК .

Вказано, що реєстрація учасників для участі у зборах здійснюється за місцем проведення зборів з 10:30 до 10:50 год.

Повідомлення направлене за підписом директора ПП РГК С.В. Корявченкова.

Факт направлення підтверджується копією опису у цінний лист (т.3 а.с.35), а також копією фіскального чеку (т.3 а.с.38).

Позивач, звертаючись з даним позовом, послався на порушення порядку повідомлення учасників, зазначивши, що про проведення зборів не повідомлявся, проект запланованих змін до статуту не отримував, ознайомитись з необхідними документами та інформацією не мав змоги, а також на прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму та за відсутності підстав і недотриманням порядку виключення зі складу учасників Приватного підприємства РГК ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 Господарського кодексу України).

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки (частина третя статті 62 Господарського кодексу України).

Організаційні форми підприємств визначені частиною третьою статті 63 Господарського кодексу України: залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Згідно з частиною п`ятою статті 63 Господарського кодексу України корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Отже, підприємство, засноване на приватній власності, може утворюватися як однією, так і кількома особами, тобто бути унітарним або корпоративним. Таким чином, приватним є підприємство, засноване на приватній власності, незалежно від способу його утворення (заснування) та формування статутного капіталу.

Згідно із частиною четвертою статті 62 Господарського кодексу України підприємство є юридичною особою, а, отже, на нього поширюються загальні положення про юридичну особу, закріплені в Цивільному кодексі України.

Відповідно до положень частини першої статті 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Зокрема, товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві; воно може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 83 Цивільного кодексу України).

Положення статей 83, 84 Цивільного кодексу України закріплюють поділ товариств на підприємницькі та непідприємницькі і визначають, що підприємницькими є товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Такі товариства можуть бути створені лише як господарські товариства або виробничі кооперативи (стаття 84 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у зазначеній вище постанові від 31.08.2021 у справі №917/1500/17, якою залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства РГК про визнання недійсними з моменту реєстрації першого речення пункту 3.4., а також пунктів 3.7. та 3.11 Статуту Приватного підприємства РГК , затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом № 1 від 29.10.2010, вказав про те, що порядок створення та діяльності уповноважених власником органів управління приватним підприємством не врегульований ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України. Зокрема, наведеними нормативно-правовими актами не передбачений порядок скликання та проведення загальних зборів учасників приватного підприємства.

Відтак, відповідно до положень статті 8 Цивільного кодексу України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами підприємство засноване на приватній власності чотирьох осіб (засновників), а статутний капітал підприємства поділений між учасниками на частки, суд вважає правильним застосування до спірних у справі правовідносин положень Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України Про господарські товариства , які регулюють правовідносини щодо порядку скликання та проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю .

Дослідивши Статут Приватного підприємства РГК 2010 року, колегія суддів встановила, що вказаним статутом не передбачено порядку скликання Загальних зборів, а тому, у даному випадку, слід застосувати положення відповідного закону за аналогією.

Станом на дату складання і направлення повідомлення зазначені правовідносини були врегульовані Законом України Про господарські товариства (Закон втратив чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю 17.06.2018).

Частина п`ята статті 61 Закону України Про господарські товариства (у редакції, яка діяла станом на 17.05.2018, тобто на день надіслання повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про проведення загальних зборів, призначених на 25.06.2018) передбачала, що про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були повідомлені про дату, час та місце проведення загальних зборів, призначених на 25.06.2018, належним чином та за 30 днів до дати проведення оспорюваних зборів. На адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17.05.2018 були надіслані цінними листами з описом вкладення повідомлення про дату, час та місце і порядок денний загальних зборів.

Закон України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , на який посилається позивач як на підставу порушення процедури повідомлення про скликання загальних зборів учасників Приватного підприємства РГК набрав чинності 17.06.2018, тобто вже після відправлення відповідних повідомлень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що виходячи із положень законодавства, чинного на день надсилання повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про проведення загальних зборів, призначених на 25.06.2018, та наявних у матеріалах справи відповідних доказів, учасники підприємства були повідомлені про загальні збори належним чином, а тому зазначення позивачем про неповідомлення його про проведення оскаржуваних загальних зборів не може бути підставою для визнання рішення, прийнятого такими зборами, недійсним.

З цих же підстав відхиляються доводи скаржника про те, що до надісланого на його адресу повідомлення не додавався проект запропонованих змін до статуту підприємства, оскільки додавання до повідомлення проекту змін до статуту діючим на той час законодавством, а саме, частиною п`ятою статті 61 Закону України Про господарські товариства , не вимагалось.

При цьому, матеріали справи не містять доказів відсутності у позивача можливості ознайомитись із матеріалами, документами, проектом запропонованих змін до статуту тощо.

Стосовно позовних вимог про прийняття оспорюваного рішення за відсутності кворуму на загальних зборів учасників підприємства, яке оформлене протоколом №3 від 25.06.2018, оскільки вони були проведені за відсутності двох учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та про відсутність будь-яких законних підстав для виключення зі складу учасників Приватного підприємства РГК ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з огляду на внесення ними грошових коштів до статутного капіталу підприємства згідно з квитанціями за № 4001-27-009/С від 27.11.2018 з призначенням платежу Внесення частки до статутного фонду ПП РГК код ЄДРПОУ 37261125 Без ПДВ, ОСОБА_1 та за № 4001-28-005/С від 28.11.2018 з призначенням платежу Внесення частки до статутного фонду ПП РГК код ЄДРПОУ 37261125 Без ПДВ, ОСОБА_2 , судова колегія зазначає наступне.

За твердженням позивача, на загальних зборах учасників Приватного підприємства РГК , у яких взяли участь всі учасники товариства, було прийнято рішення, оформлене протоколом загальних зборів Приватного підприємства РГК № 1 від 29.10.2010, яким передбачено формування статутного фонду Приватного підприємства РГК до 09.11.2020, а відтак, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконали свої зобов`язання та сплатили внески до статутного капіталу в строк до 09.11.2020.

Матеріалами справи підтверджено, що протокол №1 від 29.10.2010 містить відомості стосовно того, що статутний фонд підприємства має бути сформований повністю до 09.11.2020.

Натомість Статут Приватного підприємства РГК у редакції 2010 року не передбачав строк, до якого учасники мали сформувати статутний капітал підприємства.

У частині четвертій статті 57 Господарського кодексу України у редакції, чинній на дату реєстрації Приватного підприємства РГК , імперативно було встановлено, що статут суб`єкта господарювання повинен містити відомості, зокрема, про розмір і порядок утворення статутного та інших фондів.

Таким чином, оскільки Статут 2010 року не містить відповідних відомостей щодо порядку утворення статутного фонду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування до вказаних відносин аналогії закону.

Відповідно до положень статті 144 Цивільного кодексу України (у редакції станом на дату реєстрації підприємства) статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.

Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом.

Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов`язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж п`ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.

Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Водночас, згідно із статтею 52 Закону України Про господарські товариства у редакції, діючій станом на дату реєстрації Приватного підприємства РГК , до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов`язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Станом на 17.05.2018 - дату направлення повідомлення про проведення оспорюваних загальних зборів учасників Приватного підприємства РГК також діяли положення статті 144 Цивільного кодексу України та статті 52 Закону України Про господарські товариства про те, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 05.02.2013 року № 1-рп/2013 по справі № 1-3/2013, законодавець імперативно врегулював питання щодо строку сплати статутного капіталу (внесення вкладів до статутного капіталу) учасниками Товариства - до закінчення першого року з дня державної реєстрації Товариства (абзац перший частини третьої статті 144 ЦК України, частина перша статті 52 Закону). Цей строк надається для поступового виконання кожним учасником свого корпоративного обов`язку перед Товариством щодо формування статутного капіталу (вносити свої вклади у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами) (пункти 1, 2 частини першої статті 117 ЦК України, абзац третій частини третьої статті 88 ГК України, пункт „б« статті 11 Закону). Формування учасниками статутного капіталу є їх юридичним обов`язком перед Товариством.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свої частки до статутного фонду Приватного підприємства РГК не внесли протягом одного року з дня державної реєстрації товариства. Навпаки, позивачем надано квитанції від 27.11.2018, 28.11.2018 (т.1 а.с.50, 52) про внесення внесків, які були здійснені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже після їх виключення із складу учасників Приватного підприємства РГК , а саме: 27.11.2018 та 28.11.20218 відповідно, та, як наслідок, свідчить про невиконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов`язку, передбаченого вимогами чинного законодавства в частині внесення вкладу до статутного фонду підприємства протягом року з дня державної реєстрації підприємства, тобто до 15.11.2011.

Наслідки невиконання учасником товариства обов`язку із внесення частки до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю також регулювались статтею 144 Цивільного кодексу України та статтею 52 Закону України Про господарські товариства . У тому ж рішенні Конституційного Суду України від 05.02.2013 року № 1-рп/2013 у справі № 1-3/2013 зазначено, що Закон імперативно врегулював питання щодо дій товариства у разі невнесення (неповного внесення) учасниками своїх вкладів до закінчення встановленого річного строку. Згідно з частиною третьою статті 144 ЦК України, частиною другою статті 52 Закону загальні збори учасників Товариства приймають одне з таких рішень: про виключення із його складу тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію Товариства.

Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення чинною є стаття 15 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , частинами першою та другою якої передбачено, що якщо учасник прострочив внесення вкладу чи його частини, виконавчий орган товариства має надіслати йому письмове попередження про прострочення. Попередження має містити інформацію про невнесений своєчасно вклад чи його частину та додатковий строк, наданий для погашення заборгованості. Додатковий строк, наданий для погашення заборгованості, встановлюється виконавчим органом товариства чи статутом товариства, але не може перевищувати 30 днів.

Якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, які можуть прийняти одне з таких рішень:

1) про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу;

2) про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства;

3) про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками;

4) про ліквідацію товариства.

Отже, як згідно законодавства, яке діяло станом на дату реєстрації Приватного підприємства РГК та направлення повідомлення про проведення оспорюваних загальних зборів учасників Приватного підприємства РГК , так і згідно діючого законодавства, наслідком невиконання учасником товариства свого обов`язку із внесення частки до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю є, зокрема, виключення такого учасника.

При цьому, повідомлення про проведення загальних зборів учасників направлялось 17.05.2018, тобто під час дії Закону України Про господарські товариства , який не передбачав вимог щодо надіслання виконавчим органом товариства письмового попередження про прострочення та встановлення додаткового строку для погашення заборгованості, а тому доводи апелянта про недотримання підприємством при виключенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 норм статті 15 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю судовою колегією відхиляються.

Стосовно доводів скаржника про відсутність кворуму судова колегія зазначає наступне.

Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом. Право брати участь в управлінні товариством може бути реалізовано учасником товариства при прийнятті участі у загальних зборах товариства, на яких вирішують ті чи інші питання діяльності товариства.

Верховним Судом України у пункті 18 Постанови Пленуму Про практику розгляду судами корпоративних спорів від 24.10.2008 № 13 при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

Як вже було зазначено вище по тексту цієї постанови, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження внесення позивачем та третьою особою на стороні позивача внесків до статутного фонду Приватного підприємства РГК протягом одного року з дати створення підприємства.

Закон України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю набрав чинності 17.06.2018

Оскільки оспорюване у справі рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства РГК прийняте 25.06.2018, тобто після набрання чинності Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , то його норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 915/99/19 та від 26.02.2020 у справі № 906/461/19).

Закон України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю не передбачає вимог та не встановлює умов, за яких загальні збори учасників є правочинними (наявності певної кількості осіб присутності учасників, що володіють у сукупності певною кількістю відсотків голосів). У частині п`ятій статті 34 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю передбачено лише певну кількість голосів учасників, які мають право голосу, необхідних для прийняття певних рішень загальними зборами. А відповідно до частини третьої статті 15 вказаного Закону голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, не враховуються при визначенні результатів голосування для прийняття рішення відповідно до частини другої цієї статті (тобто, про виключення учасника, який має заборгованість зі сплати внеску до статутного фонду товариства).

Отже, чинне законодавство не містить вимог щодо кворуму для правомочності зборів, а передбачає, що частка учасника, який має заборгованість перед товариством із внесення вкладу чи його частини, не враховується при визначенні результатів голосування для прийняття рішення про його виключення.

Відтак, при встановленні правомочності загальних зборів учасників слід враховувати голоси інших учасників Підприємства - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (без голосів, що припадають на частки учасників, якими не було внесено частки до статутного капіталу).

З огляду на викладене, вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства РГК від 25.06.2018, оформленого протоколом №3 загальних зборів учасників від 25.06.2018, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З огляду на відсутність підстав для задоволення основної вимоги про визнання недійним рішення загальних зборів, у задоволенні вимоги про скасування реєстраційного запису та про визнання недійсною нової редакції статуту Приватного підприємства РГК , затвердженої оскаржуваним рішенням загальних зборів від 25.06.2018, також слід відмовити.

Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, встановивши безпідставність позовних вимог, правильно відмовив у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю, а не у зв`язку із застосуванням позовної давності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про відмову у позові.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вказане судове рішення слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2021 у справі №916/3415/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.09.2021.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран