Постанова

від 09.09.2021 по справі 910/15715/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2021 р. Справа№ 910/15715/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Ткаченка Б.О.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача : Басаргіна О.П.;

від відповідача: Мартьола Д.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 року (повний текст складено 06.04.2020 року)

у справі № 910/15715/19 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем"

до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

про визнання недійсним договору купівлі-продажу активів №20 від 04.07.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу активів №20 від 04.07.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані умисним введенням відповідачем в оману Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" шляхом повідомлення покупцю обставини, що не відповідають дійсності, зокрема, щодо вартості майна та підстав його реалізації. У зв`язку з цим, на підставі ст. 229-230 Цивільного кодексу України позивач просить суд визнати договір недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 року у справі №910/15715/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/15715/19 від 17.03.2020 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім того, до апеляційної скарги було додано клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, яке зокрема, мотивоване неможливістю визначення реальної вартості майна, що реалізовано відповідачем на підставі спірного договору, що в свою чергу унеможливлює встановити обставини введення позивача в оману під час укладення спірного договору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України та ст. 21 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів .

Так, скаржник вказав, що укладення спірного договору відповідачем та реалізація майна, що є предметом спірного договору, здійснено відповідачем без належного обсягу цивільної дієздатності.

Крім того, скаржник вказав, що відповідачем не було дотримано процедуру проведення оцінки, шляхом проведення відповідного конкурсу, невідповідність вартості майна, за якою було здійснено продаж відповідного майна.

При цьому, скаржник вказав, що у примірному переліку відсутнє майно, що є предметом спірного договору, що пісок річковий не є жодним з видів майна, що передбачені ч. 4 ст. 21 Закону про АРМА, що підлягають реалізації.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 року справу № 910/15715/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 року у справі №910/15715/19.

08.05.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що на виконання та у порядку, встановлених ч. 2 ст. 21 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами одержаними від корупційних та інших злочинів , згідно приписів Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні Національним агентством здійснено заходи щодо визначення ринкової вартості активів в результаті яких 23.5.2019 року суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю Юніверсал Бізнес Солюшинз , як уповноваженим суб`єктом проведено оцінку Активів, згідно якої визначено їх ринкову вартість на суму 27391405,72 грн, у зв`язку із чим доводи позивача щодо введення в оману вартості активів є безпідставними та необґрунтованими, не узгоджуються із викладеними положеннями чинного законодавства.

Також, представник відповідача наголосив на тому, що в матеріалах справи наявні докази труднощів зберігання відповідачем майна та/або доказів швидкого псування такого майна, що є підставою для управління майном шляхом його реалізації, що цілком спростовує доводи скаржника про протилежне, зокрема про їх відсутність.

21.05.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшли заперечення проти призначення судової експертизи, яке мотивоване тим, що відповідачем до відзиву на позовну заяву був доданий звіт про оцінку від 19.06.2019 року, в якому за допомогою порівняльного підходу пораховано ринкову вартість об`єкта оцінки, яка становить 27391405,72 грн. Оцінку проведено суб`єктом оціночної діяльності, який свою кваліфікацію підтвердив кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача та сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності від 04.02.2019 року виданого Фондом Державного майна України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

02.06.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло клопотання про призначення комплексної судової експертизи, в якому представник позивача просив крім встановлення ринкової вартості піску річкового середньої та дрібної крупності, загальною вагою 2589200 тон про що просив останній в клопотанні доданому до апеляційної скарги, встановити відповідність виконаної Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Бізнес Солюшнс" оцінці ринкової вартості майна, а саме піску річкового середньої та дрібної крупності, загальною вагою 2589200 тон; вартість піску річкового станом на дату проведення експертизи з урахуванням обставин, що можуть впливати на його ціну, неможливість розпоряджатися ним, ініціювання власником земельних ділянок судових спорів про звільнення відповідних ділянок від піску; чи придатний пісок річковий придбаний позивачем відповідно до договору купівлі-продажу активу №20 від 04.07.2019 року до використання у будівництві; чи призводить до понесення збитків позивачем неможливість розпоряджатись (реалізації) продукції (піску)?.

12.06.2020 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" до суду було подано заяву про відвід колегії суддів у складі головуючого: Ходаківської І.П., суддів: Демидової А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 року визнано заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" про відвід колегії суддів у справі № 910/15715/19 необґрунтованою та відмовлено у її задоволенні.

15.06.2020 року колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківської І.П., суддів: Демидової А.М., Владимиренко С.В. заявлено самовідвід від розгляду справи № 910/15715/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 року заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківської І.П. - головуючого, суддів: Демидової А.М., Владимиренко С.В. про самовідвід від розгляду справи № 910/15715/19 задоволено.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 року у справі № 910/15715/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., суддів: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 року у справі № 910/15715/19 до провадження.

13.07.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло клопотання про доручення доказів, а саме копію звіту про проведення робіт за договором Київського національного університету будівництва і архітектури від 17.06.2020 року №14-1.9/522/1.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/15715/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Андрієнко В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 року прийнято матеріали справи № 910/15715/19 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 у справі № 910/15715/19 до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Андрієнко В.В., Ткаченко Б.О. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2020 у справі № 910/15715/19 на 10.09.2020 року.

10.08.2020 року на адресу апеляційного суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів.

Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2020 року у справі № 910/15715/19 на 23.09.2020 року своєю ухвалою від 10.09.2020 року.

21.09.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшли заперечення проти призначення судової експертизи, які мотивовані, зокрема, тим, що позивачем не обґрунтовано неможливість подання клопотання про призначення експертизи у передбачений процесуальним законом строк до суду першої інстанції, а також при подачі апеляційної скарги. Крім того, клопотання про призначення експертизи зводяться до встановлення обставин, які не є предметом розгляду цієї справи.

Північний апеляційний господарський суд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" про призначення у справі № 910/15715/19 судової експертизи задовольнити частково. Призначив у справі № 910/15715/19 судову товарознавчу експертизу. Проведення судової товарознавчої експертизи доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України своєю ухвалою від 23.09.2020 року.

04.02.20201 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому останні для виконання експертизи у справі № 910/15715/19 просять надати вихідні дані щодо характеристик об`єкта дослідження піску річкового.

Північний апеляційний господарський суд задовольнив клопотання судових експертів про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової товарознавчої експертизи №1387/21-53. Зупинено апеляційне провадження у справі №910/15715/19 до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта своєю ухвалою від 23.03.2021 року.

03.06.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта разом з матеріалами справи № 910/15715/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 року поновлено провадження у справі № 910/15715/19.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці, було сформовано для розгляду справи № 910/15715/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Ткаченко Б.О., Зубець Л.П.

24.06.2021 року розгляд справи №910/15715/19 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 року, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Зубець Л.П., прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" та призначено розгляд справи на 27.07.2021 року.

20.07.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшли письмові пояснення з урахування висновку експерта №1387/21-53 від 31.05.2021 року, відповідно до якого скаржник, зокрема зазначив, що зважаючи на висновок експерта від 31.05.2021 року, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Цент Білінгових Систем підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, Договір купівлі-продажу активів №20 від 04.07.2019 року визнання судом недійсним.

Крім того, 20.07.2021 року від представника скаржника до суду надійшло клопотання про долучення доказів до справи, зокрема, рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі №910/3257/20; постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 року у справі №910/3257/20; звіт ФОП Гашко від 07.05.2021 року щодо розрахунку об`єму піску, який виконано на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Центр білінгових систем у справі №910/3257/20; звіт Товариства з обмеженою відповідальністю Український центр аналізу ресурсів , який виконано на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Ю-Бейс у справі №910/3257/20; інформацію Золочівської сільської ради щодо захисту території від підтоплення с. Вишеньки, яка долучалась до матеріалів справи №910/3257/20 та виконання звіту ФОП Гашко.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, відповідно, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 року, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Коротун О.М., прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем".

Північний апеляційний господарський суд в 27.07.2021 року оголосив перерву у судовому засіданні у справі №910/15715/19 до 09.09.2021 року на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

06.09.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшли заперечення щодо клопотання про доручення доказів, відповідно до якого відповідач, зокрема зазначив, що позивач, щонайменше з 26.05.2020 року був обізнаний про обставини справи №910/3257/20, у кінці 2020 року останнім подано апеляційну скаргу, що спростовує твердження скаржника про ознайомлення із матеріали справи №910/3257/20 лише 18.05.2021 року, таким, що не відповідає дійсності, вводить в оману суд та не доводить обґрунтованості пропущення Товариством з обмеженою відповідальністю Центр Білінгових Систем строку на подання доказів у справі.

09.09.2021 року представник скаржника в судовому засіданні наполіг на клопотанні від 20.07.2021 року про долучення доказів до справи.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення її без розгляду, як таке, що подане із пропуском встановленого законом та судом строку.

Згідно ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі має бути зазначено, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; клопотання особи, яка подала скаргу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 267 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції у порядку підготовки справи до розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача.

За змістом ст. 262 Господарського процесуального кодексу України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу; якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Водночас, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" у справі № 910/15715/19 було, зокрема, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, пояснень та клопотань - протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи викладене та те, що клопотання про доручення доказів подане з порушенням передбаченого процесуальним законом строку та без належних обґрунтувань неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від скаржника, колегія суддів приходить до висновку про залишення зазначеного клопотання без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 09.09.2021 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.09.2021 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 20.06 2019 року Державним підприємством "СЕТАМ" було оголошено проведення електронних торгів, реєстраційний номер лоту №358090, з реалізації майна: пісок річковий середньої та дрібної крупності загальною вагою 2 589 200 тонн.

Відповідно до протоколу № 415216 проведення електронних торгів 26.06.2019 року з 09:00 год. до 18:00 год. відбулися електронні торги з реалізації майна: пісок річковий середньої та дрібної крупності загальною вагою 2589200 т., ціна продажу 27 391 405,72 грн. Переможцем торгів визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем".

За результатами проведених електронних торгів, 04.07.2019 року між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (продавець) (АРМА) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу активу №20, за умовами якого продавець зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти активи відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною договору (додаток) і сплатити за них певну грошову суму.

Відповідно до п.2 договору, місцезнаходження активів: земельні ділянки із кадастровими номерами: 3220881300:04:005:0019, 3220881300:04:005:0058, 3220881300:04:005:0063,

3220881300:04:005:0054, 3220881300:04:005:0059, 3220881300:04:005:0406,

3220881300:04:005:0403, 3220881300:04:005:0330, 3220881300:04:005:0060,

3220881300:04:005:0056, 3220881300:04:005:0057, 3220881300:04:005:0405,

3220881300:04:005:0402, 3220881300:04:005:0331, 3220881300:04:005:0055,

3220881300:04:005:0062, 3220881300:04:005:0061, 3220881300:04:005:0404,

3220881300:04:005:0401, 3220881300:04:005:0333, 3220881300:04:005:0339,

3220881300:04:005:0340, та у межах кадастрнового кварталу 3220881300:04:005:005, які розташовані на території Вишенвської сілької ради Бориспільського району Київської області.

Згідно п. 3 договору реалізація активів здійснюється продавцем відповідно до положень ст. ст. 1, 9, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" і на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.05.2019 року у справі № 757/21905/19-к.

Ціна договору за активи становить 27 391 405,72 грн відповідно до Протоколу електронних торгів №415216 від 26.06.2019 року (п.4 договору).

Відповідно до п. 7 договору продавець передає покупцю активи за місцезнаходженням цих активів, що зазначене у пункті 2 цього договору. Активи передаються покупцю після надходження від покупця коштів за придбані активи на рахунок продавця, зазначений в Протоколі електронних торгів №415216 від 26.06.2019 року.

Згідно з п. 6 договору перерахування коштів за активи здійснюється покупцем у повному обсязі до моменту укладення цього договору.

Будь-які претензії до продавця щодо якісних та кількісних характеристик активів у покупця відсутні. Покупець повідомлений, що на момент укладення цього договору на активи ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.05.2019 року у справі № 757/21905/19-к, накладено арешт у кримінальному провадженні (п. 9 договору).

Згідно п. 12 договору право власності на активи переходять до покупця з моменту укладення цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору 03-04 липня 2019 року позивачем здійснено оплату активів за договором.

04.07.2019 року між сторонами договору підписано акт приймання-передачі активів.

Так, за твердженням позивача, 29.10.2019 року, йому стало відомо, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19.09.2019 року у справі №4910/125/19 встановлено, що службові особи відповідача та ДП "СЕТАМ" за попередньою змовою із прокурорами ГПУ, під виглядом досудового розслідування кримінального провадження №62019100000000094, не маючи ухвали слідчого судді про дозвіл на реалізацію речових доказів, без письмової згоди власника майна, заволоділи чужим майном, а саме - річковим піском, загальною вагою 5,8 тонн, вартістю 465 190 400,00 грн, а саме здійснили його реалізацію за явно заниженою у вісім разів ціною.

Внаслідок зазначених обставин, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19.09.2019 року у справі №4910/125/19 накладено арешт на майно, а саме: пісок річковий середньої та дрібної крупності, який перебуває на території земельних ділянках з кадастровими номерами:

3220881300:04:005:0010, 3220881300:04:005:0058, 3220881300:04:005:0063, 3220881300:04:005:0054, 3220881300:04:005:0059, 3220881300:04:005:0406, 3220881300:04:005:0403, 3220881300:04:005:0330, 3220881300:04:005:0060, 3220881300:04:005:0056, 3220881300:04:005:0057, 3220881300:04:005:0405, 3220881300:04:005:0402, 3220881300:04:005:0331, 3220881300:04:005:0055, 3220881300:04:005:0062, 3220881300:04:005:0061, 3220881300:04:005:0404, 3220881300:04:005:0401, 3220881300:04:005:0333, 3220881300:04:005:0339, 3220881300:04:005:0340, та у межах кадастрового кварталу 3220881300:04:005, які розташовані на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом заборони користування та розпорядження ним третіми особами та товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація Віп Хауз" (ідентифікаційний номер 32708616).

Вказані обставини за твердженням скаржника, унеможливлюють подальше користування ним майном, придбаним у відповідача. Під час укладення договору купівлі-продажу активів №20 від 04.07.2019 року, відповідачем було умисно введено в оману Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" щодо вартісної оцінки майна, а також щодо обставин та законності підстав реалізації відповідачем відповідного майна.

Більше того, право власності на активи, відповідно до договору, переходить до покупця з моменту укладення цього договору. Разом з тим, право власності позивача обмежене шляхом користування набутим майном, у зв`язку із чим позивач позбавлений того, на що розраховував під час вчинення правочину.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.05.2019 року у справі № 757/21905/19-к передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління з метою забезпечення збереження, в тому числі збереження його економічної вартості та заборони користування наступні речовий доказ у вигляді майна, а саме: пісок річковий середньої та дрібної крупності загальною вагою 2 589 200 тон, який перебуває на території земельних ділянок із кадастровими номерами 3220881300:04:005:0010, 3220881300:04:005:0058, 3220881300:04:005:0063, 3220881300:04:005:0054, 3220881300:04:005:0059, 3220881300:04:005:0406, 3220881300:04:005:0403, 3220881300:04:005:0330, 3220881300:04:005:0060, 3220881300:04:005:0056, 3220881300:04:005:0057, 3220881300:04:005:0405, 3220881300:04:005:0402, 3220881300:04:005:0331, 3220881300:04:005:0055, 3220881300:04:005:0062, 3220881300:04:005:0061, 3220881300:04:005:0404, 3220881300:04:005:0401, 3220881300:04:005:0333, 3220881300:04:005:0339, 3220881300:04:005:0340, та у межах кадастрового кварталу 3220881300:04:005, які розташовані на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Відповідно до абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

Активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні (п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, в силу 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", інститут управління, передбачає здійснення Національним агентством обов`язку щодо реалізації правомочностей володіння, користування та/або розпорядження арештованими активами, які передані йому ухвалою слідчого - судді, суду за клопотанням прокурора, прийнятим у ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів , управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх економічної вартості.

Управління активами за Законом є відповідальною діяльністю, що має на меті зберегти економічну вартість активу протягом кримінального провадження, а також примножити її (за можливості) в результаті здійснення управління визначеними Законом способами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів , Національне агентство виконує функцію організації здійснення заходів, пов`язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами.

Пунктом четвертим статті 1 Закону передбачено, що управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону визначено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Тобто, Законом встановлені два альтернативні шляхи (способи) здійснення Національним агентством функції управління: реалізація або передача їх в управління (за договором).

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, ст.ст. 19, 21 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів , ст. 100 КПК України, якими визначено правове регулювання підстав та порядку передачі в управління Національному агентству арештованого майна, не встановлено обов`язку щодо визначення конкретного способу управління (реалізація або передача в управління за договором) в ухвалі про передачу в управління майна або відповідній згоді власника.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 21 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів , майно, зокрема у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменше не нижчих за ринкові. Примірний перелік такого майна визначено Кабінетом Міністрів України.

Отже, саме Закон визначає, які арештовані активи підлягають реалізації.

Водночас, Національне агентство уповноважене визначити належність арештованого майна до видів, визначених у Примірному переліку, якщо таке майно передано в управління Національному агентству без визначення слідчим суддею, судом шляху (способу) управління ним безпосередньо в ухвалі слідчого судді, суду (реалізація або передача в управління за договором).

Так, підпунктом 15 пункту четвертого Положення "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", затвердженого постановою КМУ від 11.07.2018 року № 613, Національне агентство, відповідно до покладених на нього завдань, приймає рішення щодо визначення шляху управління активом (шляхом реалізації відповідного активу, передачі його в управління за договором або в інший спосіб, визначений законом) з метою здійснення управління на умовах ефективності, а також збереження та збільшення економічної вартості активу.

Відповідно до підпункту 16 п. 4 вказаного Положення, Національне агентство встановлює належність або неналежність активу, переданого АРМА в управління без визначення шляху управління ним, до видів майна, визначених у Примірному переліку майна, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майна у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, що підлягає реалізації, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 року № 685 (далі - Примірний перелік).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме на Національне агентство, як на спеціального уповноваженого органу виконавчої влади, а не будь-якого іншого суб`єкта покладеного обов`язок щодо управління майном, визначення конкретного способу управління, встановлення відповідності ознак переданого в управління майна Примірному переліку, забезпечення виконання Порядку реалізації.

Таким чином, виходячи із викладених вимог, на Національне агентство покладено обов`язок щодо прийняття рішення щодо визначення шляху управління активом шляхом встановлення належності активу, переданого Національному агентству в управління без визначення шляху, встановлених Законом, управління ним, до видів майна, визначених у Примірному переліку майна, переслідуючи мету здійснення управління, реалізація якої покладено на Національне агентство в силу частини четвертої статті 21 Закону.

При цьому, Примірний перелік побудовано так, що під час визначення належності арештованого майна до видів майна, вказаних у такому переліку, першочергове значення має аналіз властивостей і характеристик конкретного арештованого активу (у значенні цих термінів за ПКМУ № 685).

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 р. № 685, затверджено примірний перелік, а саме:

- реалізації підлягає будь-яке майно, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні або в позовному провадженні у справах про визнання необгрунтованими активів та їх витребування, за умови його приналежності до одного чи більше видів майна, визначених у примірному переліку, затвердженому цією постановою;

- відповідний Примірний перелік не є вичерпним;

- реалізації може підлягати майно, не визначене у вказаному Примірному переліку, якщо його реалізація забезпечуватиме збереження та/або збільшення вартості такого майна ефективніше порівняно з його переданням в управління за договором управління майном у порядку та на умовах, визначених Спеціальним законом;

- віднесення майна до такого, що підлягає реалізації згідно з Примірним переліком виключно за наведеними у ньому прикладами, не являє підстави для його реалізації, якщо таке майно не відповідає ознакам одного чи більше видів майна у Примірному переліку.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі ухвали слідчого судді, суду, в порядку та на підставах ст.ст. 1,9,19, 21, п.п. 15, 16 Положення, Примірного переліку, на Національне агентство як спеціально уповноважений орган державної влади, покладено здійснення функцій щодо управління арешту активами у кримінальному провадженні, визначення шляху управління (у разі не визначення слідчим суддею, судом), шляхом прийняття рішення про визначення належності активу до видів майна, визначених у Примірному переліку, задля реалізації мети управління визначеної ч. 3 ст. 21 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів .

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника що укладення спірного договору відповідачем та реалізація майна, що є предметом спірного договору, здійснено відповідачем без належного обсягу цивільної дієздатності.

При цьому, твердження скаржника, що у примірному переліку відсутнє майно, що є предметом спірного договору, що пісок річковий не є жодним з видів майна, що передбачені ч. 4 ст. 21 Закону про АРМА, що підлягають реалізації, не спростовує висновків суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому.

Згідно абзацу 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону (далі - нормативно- правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб`єктами оціночної діяльності є:

- суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Права, обов`язки та відповідальність суб`єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.

Виходячи із вимог ч. 2 ст. 21 Закону, приписів Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", належним суб`єктом здійснення оцінки Активів та визначення їх ринкової вартості є суб`єкт оціночної діяльності.

Водночас, відповідно абзацу другого пункту 8 Порядку реалізації, ринкова вартість активу, який становить відповідний лот, визначається на підставі звіту про оцінку активу, яка проводиться на кожні перші, повторні електронні торги.

Абзацом першим пункту 16 Порядку реалізації визначено, що стартова ціна лота на перших електронних торгах дорівнює ринковій вартості активу, який становить відповідний лот, за звітом про оцінку на відповідних перших електронних торгах.

В матеріалах справи наявний звіт за результатами проведення незалежної оцінки окремо визначеного майна, а саме піску річкового середньої та дрібної крупності загальною вагою 2 589 200 тон, який перебуває на території земельних ділянок із кадастровими номерами 3220881300:04:005:0010, 3220881300:04:005:0058, 3220881300:04:005:0063, 3220881300:04:005:0054, 3220881300:04:005:0059, 3220881300:04:005:0406, 3220881300:04:005:0403, 3220881300:04:005:0330, 3220881300:04:005:0060, 3220881300:04:005:0056, 3220881300:04:005:0057, 3220881300:04:005:0405, 3220881300:04:005:0402, 3220881300:04:005:0331, 3220881300:04:005:0055, 3220881300:04:005:0062, 3220881300:04:005:0061, 3220881300:04:005:0404, 3220881300:04:005:0401, 3220881300:04:005:0333, 3220881300:04:005:0339, 3220881300:04:005:0340, та у межах кадастрового кварталу 3220881300:04:005, які розташовані на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району від 19.06.2019 року відповідно до якого ринкова варнтість майна, отримана в результаті оцінки становить 27 391405,72 грн.

З вищезазначеного звіту вбачається, що він проведений Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Бізнес Солюшнс", що діє на підставі Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (сертифікат субєкта оціночної діяльності від 04.02.2019 року №96/19 виданий Фондом державного майна України) на підставі договору №19-6/01/О від 19.06.2019 року, укладеного з ДП "СЕТАМ".

Так, метою оцінки є визначення вартості майна з метою реалізації на конкурсних засадах.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що на підставі рішення тендерного комітету Національного агентства від 23.01.2019 року №12 було обрано переможця ДП "СЕТАМ", яке виступає організатором електронних торгів та здійснює реалізацію активів на електронних торгах у відповідно до Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №719 від 27.09.2017 року.

Послуги з організації та проведення електронних торгів надаються ДП "СЕТАМ" у відповідності до вимог договору від 25.01.2019 року №325 про надання послуг з організації та проведення електронних торгів, який укладений з відповідачем.

Враховуючи вищезазначене доводи скаржника, що відповідачем не було дотримано процедуру проведення оцінки, шляхом проведення відповідного конкурсу, невідповідність вартості майна, за якою було здійснено продаж відповідного майна є необґрунтованими та такими, що непідтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Конституційним Судом України у рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) роз`яснено, що поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес , як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес скаржника (у даному випадку стосовно скасування рішення) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 910/15567/17.

Отже, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" як позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Згідно з ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Цією статтею визначено перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 Господарського кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з ч. 1 ст 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

З огляду на викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду України, вказаною у постанові від 13.02.2019 року у справі №911/1171/18.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Тобто, визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину.

У розумінні приписів ст. 230 Цивільного кодексу України обман - це навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину; це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Ознакою обману є, насамперед, умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 Цивільного кодексу України.

Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі №910/9879/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Так, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів введення позивача в оману (наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману) тощо, відповідачем шляхом повідомлення покупцю обставини, що не відповідають дійсності, зокрема, щодо вартості майна та підстав його реалізації.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Тобто, колегія суддів оцінює висновок експерта разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, висновок експертів за результатами проведення комісійної судової товарознавчої експертизи у господарській справі №910/15715/19 від 31.05.2021 року №1387/21-53 не дають підстави для спростування висновків суду першої інстанції, зокрема щодо відсутності доказів введення відповідача в оману.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством, та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Так, мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2020 року у справі № 910/15715/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 року у справі №910/15715/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/15715/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

Б.О. Ткаченко

Дата складення повного тексту 16.09.2021 року.