Рішення

від 20.09.2021 по справі 910/8187/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2021Справа № 910/8187/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопром Сістем" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 6),

Кісіль Івана Віталійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 323 316,13 грн

за участю представників

від позивача: Демчук О.В.

від відповідачів: не з`явились

У судовому засіданні 15.09.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопром Сістем", Кісіль Івана Віталійовича про стягнення 323 316,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умов генерального договору про кредитування №11517161000 та додаткової угоди №1 до нього від 18.09.2020 відповідач-1 не здійснив належних та своєчасних платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам, що стало наслідком виникнення у останнього боргу перед позивачем у розмірі 323 316,13 грн, з яких: 301 410,03 грн - заборгованість за кредитом; 2 146,71 грн - за процентами за користування кредитом, 19 759,39 грн - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін (за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України). Оскільки, в забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором було укладеного договори поруки №281103 та №281104 від 18.09.2020 з Кісіль Іваном Віталійовичем як поручителем (відповідач-2), позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів вищевказану заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021, з урахуванням того що відповідачем-2 у справі є фізична особа, яка не є підприємцем, суд на підставі ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України звернувся з запитом до Відділу реєстрації місця проживання Бучанської міської ради про надання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача, виходячи із вказаної у позовній заяві адреси.

07.06.2021 у відповідь на зазначений запит Бучанська міська рада повідомила про те, що згідно реєстру Бучанської територіальної громади місце проживання Кісіля Івана Віталійовича не значиться.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/8187/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 30.06.2021.

29.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопром Сістем", Кісіль Іван Віталійович через загальний відділ діловодства суду подали заяви про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з тим, що відповідачі не отримували копії позовної заяви. Також відповідачем-2 повідомлено суд, що позовну заяву не отримував за жодними адресами, а саме: 03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 6 (юридична адреса ТОВ "Екопром Сістем"), 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Грушевського, 73 (місце реєстрації ФОП Кісіль Івана Віталійовича) та АДРЕСА_2 (місце реєстрації Кісіль Івана Віталійовича .

30.06.2021 позивачем подано клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 суд відклав підготовче засідання на 28.07.2021.

15.07.2021 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 суд задовольнив клопотання Акціонерного товариства "Укрсиббанк" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 28.07.2021.

У судовому засіданні 28.07.2021, з метою належного повідомлення відповідачів, суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 11.08.2021.

10.08.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява відповідача-2, у якій останній просить суд залишити без руху позовну заяву Акціонерного товариства "Укрсиббанк" та слухати справу без його участі.

Цією ж датою була подана заява відповідача-1, у якій останній просив суд повернути заявнику позовну заяву та слухати справу без їх участі.

У судовому засіданні 11.08.2021 суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотань відповідачів, закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 15.09.2021.

01.09.2021 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 суд задовольнив клопотання Акціонерного товариства "Укрсиббанк" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 15.09.2021.

У судовому засіданні 15.09.2021 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

18 вересня 2020 року між Акціонерним товариством "Укрсиббанк" (надалі- Банк, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопром Сістем" (надалі - клієнт, позичальник) був укладений генеральний договір про кредитування №11517161000 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1.1 договору банк надає клієнту кредит у вигляді кредитної лінії в межах ліміту кредитної лінії, а клієнт зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит та сплатити плату за користування ним у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.

Клієнт має право отримати кредит у вигляді одного або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати ліміт кредитної лінії, розмір якого визначається відповідно до графіку зниження ліміту кредитної лінії відповідно до Додатку №2 до договору.

Згідно з п. 1.1.2 кредит надається шляхом зарахування банком коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок клієнта, зазначений в угоді про надання траншу, для подальшого використання за цільовим призначенням.

Транші надаються на підставі поданих клієнтом заяв на видачу траншу в порядку, визначеному правилами.

Банк має право самостійно приймати рішення про акцепт або відмову в акцепті оферти клієнта щодо кредитування, викладеної в заявці на видачу траншу. Банк зобов`язаний повідомляти про причини відмови в акцепті оферти клієнта щодо кредитування останнього. (п. 1.1.3 договору).

Пунктом 1.2.1. договору встановлено, що надання кредиту здійснюється у термін, зазначений в угоді про надання траншу, але не раніше 18 вересня 2020 року.

Клієнт зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі у терміни, встановлені Угодою про надання траншу та в дати, що передбачені Графіком зниження кредитної лінії, але в будь-якому випадку не пізніше 17 березня 2021 року, якщо тільки відповідно до умов договору не застосовується інший термін повернення заборгованості за кредитом (п. 1.2.2. договору).

Відповідно до п. 1.3.1. для строкової суми кредиту встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 16,9% процентів річних.

Для простроченої суми кредиту встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту на дату виникнення такого прострочення (п. 1.3.2. договору).

З метою забезпечення виконання зобов`язань клієнта банком приймається порука, а саме: порука Кісіль Івана Віталійовича , код за ДРФО НОМЕР_1 .

Додатковою угодою №1 від 18.09.2020 до договору сторони передбачили, що позичальник зобов`язується погасити відсотки, що будуть нараховані за фактичне використання лімітом овердрафту в місяці рефінансування, підлягають погашенню протягом 5 календарних днів місяця наступного за місяцем закриття ліміту овердрафту (п. 1 додаткової угоди).

Відповідно до умов договору та заявки - індивідуальної угоди позичальника №1 від 18.09.2020 року позивач надав відповідачу кредит траншем у розмірі 330 879,27 грн, в межах кредитного ліміту кредитної лінії на умовах кредитного договору, шляхом зарахування коштів на поточний рахунок відповідача-1 НОМЕР_2 .

Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що відповідач-1 свої зобов`язання за договором виконував неналежним чином, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 323 316,13 грн, яку позивач просить солідарно стягнути з відповідача-1 та Кісіля Івана Віталійовича , який є поручителем відповідача-1 за договором поруки №281103 та №281104 від 18.09.2020 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги генеральний договір про кредитування №11517161000 від 18.09.2020 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін договору взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Матеріалами справи (випискою з поточного рахунку відповідача-1) підтверджується належне виконання позивачем свого обов`язку за договором щодо надання позичальнику кредитних коштів на загальну суму 330 879,27 грн, внаслідок чого у відповідача-1 виник обов`язок повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

В силу положень ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України та умови кредитного договору, строк виконання відповідачем-1 грошового зобов`язання по поверненню кредиту, станом на момент звернення позивача з даним позовом, настав.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково виконав свої зобов`язання щодо сплати обов`язкових платежів за кредитом на суму 29 469,24 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позичальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що для простроченої суми кредиту встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту на дату виникнення такого прострочення.

Умовами п. 1.3.1. сторони передбачили, що для строкової суми кредиту встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 16,9% процентів річних.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач-1 заявлені до нього вимоги не спростував, доказів повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання договірних зобов`язань не навів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач-1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на момент розгляду справи по суті у останнього існує заборгованість за договором у розмірі 323 316,13 грн (заборгованість за кредитом - 301 410,03 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 2 146,71 грн, заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін - 19 759,39 грн), яка підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та підлягає стягненню на користь позивача.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 18 вересня 2020 року між позивачем та Кісіль Іваном Віталійовичем були укладені договори поруки №281103 (основний борг) та №281104 (проценти та інші платежі).

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на вищенаведене, оскільки між позивачем та відповідачем-2 були укладені договори поруки, поручитель зобов`язався відповідати перед банком за зобов`язання позичальника в разі порушення останнім зобов`язань за договором.

Таким чином, оскільки факт порушення позичальником зобов`язань за кредитним договором встановлений судом, а розмір заборгованості позичальника доведений суду первинними документами, вимоги банку до боржника та поручителя є обґрунтованими.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів, та враховуючи, що відповідачами не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та договорами поруки, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 323 316,13 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів. При цьому судом враховано, що у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст. 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопром Сістем" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 6, ідентифікаційний код 41925714), Кісіль Івана Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, ідентифікаційний код 09807750) заборгованість у розмірі 323 316 грн 13 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопром Сістем" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 6, ідентифікаційний код 41925714) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, ідентифікаційний код 09807750) судовий збір у розмірі 2 424 грн 87 коп.

4. Стягнути з Кісіль Івана Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, ідентифікаційний код 09807750) судовий збір у розмірі 2 424 грн 87 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.09.2021

Суддя Л. Г. Пукшин