Ухвала

від 15.09.2021 по справі 904/3307/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/3307/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглядаючи в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервисторг" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2021 (колегія суддів: Чередко А. Є., Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервисторг" до відповідачів: 1. Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, 2. ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Української універсальної біржі, про визнання рішення недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників:

позивача - Кожевнікова О. М.,

відповідача -1 - не з`явилися,

відповідача - 2 - ОСОБА_1,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сервисторг (далі - ТОВ Сервисторг ) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - Департамент) та ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Української універсальної біржі, про:

- визнання недійсним наказу заступника директора Департаменту - начальника управління з питань комунальної власності Турчака А. М. від 23.07.2019 № 299 про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації - нежитлового приміщення № 15а загальною площею 25,8 кв. м, розташованого на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об`єкт малої приватизації);

- визнання ТОВ Сервисторг переможцем електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації;

- зобов`язання Департаменту затвердити протокол про результати електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації, де переможцем аукціону є ТОВ Сервисторг ;

- визнання недійсним протоколу аукціону № UA-PS-2019-06-08-000017-1, затвердженого наказом органу приватизації від 30.07.2019 № 314;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.08.2019 № 259/А, укладеного між ОСОБА_1 та Департаментом.

2. На обґрунтування цих вимог позивач зазначив, що він є переможцем аукціону з продажу об`єкта малої приватизації, тоді як Департамент незаконно видав наказ від 23.07.2019 № 299, яким безпідставно відмовив у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону щодо продажу цього об`єкта малої приватизації. Тому просить визнати недійсними оскаржувані протокол від 30.07.2019 та договір купівлі-продажу від 02.08.2019 як такі, що вчинені внаслідок прийняття Департаментом оскаржуваного рішення про відмову у визначенні ТОВ Сервисторг переможцем аукціону.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 06.06.2019 на сайті Дніпровської міської ради розміщено оголошення про продаж на електронному аукціоні об`єкта малої приватизації, а 08.07.2019 ТОВ Сервисторг подало заяву на участь у ньому.

4. 09.07.2019 відбувся електронний аукціон з продажу об`єкта малої приватизації, за результатами якого оператором електронного майданчика - Українською універсальною біржою сформовано протокол про результати електронного аукціону № UA-PS-2019-06-08-000017-1 (далі - протокол від 09.07.2019), відповідно до якого переможцем визнано ТОВ Сервисторг .

5. Наказом від 23.07.2019 № 299 Департамент відмовив у затвердженні протоколу від 09.07.2019 по лоту - нежитлове приміщення № 15а загальною площею 25,8 кв. м, розташоване на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , унаслідок ненадання учасником, який надав найвищу пропозицію, повного обсягу документів, передбачених частиною сьомою статті 14 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

6. 23.07.2019 оператор електронного майданчика - Українська універсальна біржа сформував протокол про результати електронного аукціону № UA-PS-2019-06-08-000017-1 (далі - протокол від 23.07.2019), згідно з яким його переможцем визнано учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією - ОСОБА_1 . Цей протокол затверджений Департаментом 30.07.2019.

7. 02.08.2019 між Департаментом і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 259/А об`єкта малої приватизації (далі - договір № 259/А).

8. Мотивуючи свою вимогу про визнання недійсним наказу Департаменту від 23.07.2019 № 299 про відмову в затвердженні протоколу про результати аукціону, позивач стверджує, що з його змісту неможливо дійти однозначного висновку про підстави, з яких прийнята така відмова. Вважаючи, що цей наказ видано з порушенням норм чинного законодавства, позивач стверджує, що всі наступні дії стосовно об`єкта малої приватизації, як-то підписання протоколу про визначення переможцем аукціону ОСОБА_1 та укладення з ним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації мають бути визнані недійсними.

9. Департамент, у свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначив, що позивач подав неповну інформацію про кінцевих бенефіціарних власників, зокрема надав інформацію лише стосовно ОСОБА_2 , натомість згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - реєстр) другим засновником (бенефіціарним власником) ТОВ "Сервисторг" є ОСОБА_4 , інформація про якого не надана, що і стало підставою для відмови у затвердженні протоколу від 09.07.2019. Тобто ТОВ "Сервисторг" повністю не розкрило інформацію про його бенефіціарних власників.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

10. Справа розглядалася судами неодноразово.

11. 24.12.2020 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення про задоволення позову у частинах: визнання недійсним оспорюваного наказу; зобов`язання Департаменту затвердити протокол про результати електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації, переможцем якого визнано ТОВ Сервисторг ; визнання недійсним протоколу аукціону № UA-PS-2019-06-08-000017-1, затвердженого наказом органу приватизації від 30.07.2019 № 314; визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу; в решті позову відмовлено.

12. Місцевий господарський суд виходив з того, що Законом України Про приватизацію державного і комунального майна та Порядком проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432 (далі - Порядок № 432), не визначено форми, за якою надається інформація щодо кінцевого бенефіціарного власника покупця об`єкта приватизації, тоді як ТОВ Сервисторг разом із заявою на участь в електронному аукціоні надало витяг з реєстру, в якому зазначено обох його учасників - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

13. 22.04.2021 Центральний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою скасував це рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

14. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на імперативні приписи статті 14 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна , якою визначено вичерпний перелік окремих один від одного документів та відомостей (інформації), яку потенційні покупці юридичні особи зобов`язанні подати для участі у приватизації, спростував такі висновки місцевого господарського суду на тій підставі, що частиною першою цієї статті передбачено довільну форму подання інформації про кінцевих бенефіціарних власників, тоді як наданий позивачем витяг з реєстру є документом, що видається за встановленою формою компетентним на те органом і не має довільної форми. Оскільки позивачем як потенційним покупцем не виконано передбаченого частинами першою та сьомою цієї ж статті обов`язку щодо розкриття всієї інформації про бенефіціарних власників, то цей суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у затвердженні протоколу електронних торгів.

15. До того ж апеляційний господарський суд установив обставини порушення позивачем приписів цієї ж статті та пункту 28 Порядку № 432 стосовно його обов`язку надати документи, що підтверджують сплату реєстраційного та гарантійного внесків, оскільки при поданні/здійсненні закритої цінової пропозиції позивач не мав таких документів. При цьому встановив, що час здійснення позивачем закритої цінової пропозиції - 16 год. 12 хв. 42 сек., що не відповідає часу проведення позивачем необхідних для участі в аукціоні оплат цих внесків. Надані позивачем платіжні доручення № 44 та № 45 від 08.07.2019 свідчать про здійснення ним цих оплат о 16 год. 33 хв. 00 сек., тобто на момент подання закритої цінової пропозиції позивач не мав документів про сплату реєстраційного та гарантійного внесків та відповідно вони не були надані оператору електронного майданчика. Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Акордбанк від 16.12.2019 зарахування цих внесків на банківський рахунок оператора Української універсальної біржі відбулося 08.07.2019 о 17 год. 08 хв. 06 сек. Утім місцевий господарський суд при ухваленні рішення про задоволення позову не надав оцінки обставинам щодо відсутності цих внесків та безпідставного у зв`язку з цим допуску позивача до участі в аукціоні, тоді як апеляційний господарський суд прийняв судове рішення з їх урахуванням.

16. Поряд з цим суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком місцевого господарського суду про те, що оскаржуваний наказ № 299 від 23.07.2019 не відповідає вимогам абзацу третього частини дев`ятої статті 14 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна у частині зазначення в ньому вичерпного переліку підстав для прийняття такого рішення, ухвалив судове рішення про відмову у позові, установивши обставини наявності винної поведінки позивача з приводу ненадання ним повного обсягу документів, передбачених частиною сьомою цієї статті.

17. До того ж суд апеляційної інстанції, посилаючись на лист Головного центру обробки спеціальної інформації від 31.08.2020 № 904/3307/19/40556/20, в якому не підтверджено відомостей про перетинання державного кордону, лінії розмежування в межах Донецької та Луганської областей та тимчасово окупованою територією АР Крим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 26.07.2019 по 27.07.2019, спростував висновки місцевого господарського суду щодо відсутності у ОСОБА_1 можливості підписання протоколу про результати електронного аукціону, про що наполягав позивач.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

18. ТОВ Сервисторг у касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

19. Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини дев`ятої статті 14 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна та пункту 44 Порядку № 432 у подібних правовідносинах стосовно того, чи є суттєвими такі помилки: відсутність інформації про другого бенефіціарного власника ТОВ Сервисторг - ОСОБА_4 під час оформлення цим товариством заяви на участь у приватизації об`єкта малої приватизації, а також неправильна подача ним закритої цінової пропозиції.

20. Крім того, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо правового регулювання таких правовідносин, як особистого непідписання ОСОБА_1 протоколу результатів електронного аукціону.

21. Обґрунтовуючи касаційну скаргу пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ТОВ Сервисторг посилається на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

22. У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_1 та Департамент просять залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін з підстав порушення ТОВ "Сервистрог" вимог Закону України Про приватизацію державного і комунального майна та Порядку № 432 під час проведення аукціону, що підтверджується наявними у справі доказами.

Позиція Верховного Суду

23. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

24. Ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

25. В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач, взявши участь в електронному аукціоні, не подав документів, обов`язковість яких передбачена у частині сьомій статті 14 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", не розкрив повну інформацію про його бенефіціарних власників і не дотримався вимог щодо своєчасної сплати реєстраційного та гарантійного внесків. Позивач мав завантажити всі документи до закінчення кінцевого строку, що встановлюється електронною торговою системою. Тому орган приватизації, відмовивши у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону з позивачем та сформувавши новий протокол про результати електронного аукціону з визначенням переможцем електронного аукціону іншого учасника, діяв відповідно до вимог частини дев`ятої цієї ж статті, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

26. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 8 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна не можуть бути покупцями юридичні особи, інформація про бенефіціарних власників яких не розкрита на порушення вимог цього Закону.

27. Обов`язком потенційних покупців, які беруть участь у приватизації об`єктів малої приватизації, є подання інформації, визначеної частиною сьомою статті 14 цього Закону, згідно з якою до заяви на участь у приватизації об`єкта малої приватизації подаються: для потенційних покупців - фізичних осіб - громадян України - копія паспорта громадянина України; для іноземних громадян - копія документа, що посвідчує особу; для потенційних покупців - юридичних осіб: витяг з реєстру - для юридичних осіб - резидентів; документ про реєстрацію у державі її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо), засвідчений згідно із законодавством держави його видачі, перекладений українською мовою, - для юридичних осіб - нерезидентів; інформація про кінцевого бенефіціарного власника. Якщо особа не має кінцевого бенефіціарного власника, то зазначається інформація про відсутність кінцевого бенефіціарного власника і про причину його відсутності; остання річна або квартальна фінансова звітність; документ, що підтверджує сплату реєстраційного внеску, а також документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску в розмірі 10 відсотків стартової ціни з рахунка потенційного покупця, відкритого в українському або іноземному банку (крім банків держав, внесених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом), на рахунок, визначений частиною одинадцятою цієї статті; письмова згода потенційного покупця щодо взяття на себе зобов`язань, визначених умовами продажу.

28. Згідно з пунктом 44 Порядку № 432 особа, яка має намір взяти участь в електронному аукціоні, через свій особистий кабінет подає відповідну заяву на участь в електронному аукціоні шляхом заповнення електронної форми і завантаження електронних копій документів. Заява на участь в електронному аукціоні повинна містити закриту цінову пропозицію та подається протягом всього часу з моменту опублікування відповідного інформаційного повідомлення в електронній торговій системі до закінчення кінцевого строку прийняття заяв на участь в електронному аукціоні / закритих цінових пропозицій.

29. Відповідно до частини дев`ятої статті 14 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" орган приватизації з продажу об`єкта малої приватизації не затверджує протокол електронних торгів, не укладає договір купівлі-продажу за результатами продажу на аукціоні чи застосування процедури викупу із потенційним покупцем, який: не відповідає вимогам статті 8 цього Закону; не подав документи або відомості, обов`язкове подання яких передбачено цим Законом; подав неправдиві відомості про себе. Не можуть бути підставою для прийняття рішення про відмову в затвердженні протоколу електронних торгів та подальшому укладенні договору купівлі-продажу формальні (несуттєві) помилки в оформленні заяви на участь у приватизації об`єкта малої приватизації або в документах та інформації, що подаються разом із такою заявою, які не впливають на зміст заяви або документів та інформації, зокрема технічні помилки та описки. Рішення органу приватизації про відмову у затвердженні протоколу електронних торгів або про відмову від укладення договору купівлі-продажу має містити вичерпний перелік підстав для прийняття такого рішення і ухвалюється після закінчення електронного аукціону на підставі перевірки органом приватизації заяви на участь у приватизації об`єкта малої приватизації і доданих до неї документів та інформації переможця аукціону. Переможець аукціону може оскаржити це рішення до суду протягом строку, передбаченого статтею 30 цього Закону.

30. Так, під час здійснення касаційного провадження у цій справі колегією суддів з`ясовано, що Верховним Судом у касаційному порядку переглядалися судові рішення, ухвалені у справах у подібних правовідносинах, а саме:

- у справі № 904/341/19 за позовом Акціонерного товариства Дніпровський машинобудівний завод до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та Товариства з обмеженою відповідальністю Електронні інновації про визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації;

- у справі № 914/6/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Карпати НР" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна Електронна Біржа", Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздільська цегла" про визнання недійсним та скасування наказу; визнання недійсним результатів електронного аукціону, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії.

31. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд прийняв постанови від 03.10.2019 у справі № 904/341/19 та від 18.12.2019 у справі № 914/6/19, в яких викладено правові висновки щодо застосування частини сьомої статті 14 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (стосовно обов`язку потенційних покупців, які беруть участь у приватизації об`єктів малої приватизації, подання інформації) та частини дев`ятої цієї ж статті щодо наслідків неналежного подання потенційним покупцем інформації, передбаченої частиною сьомою статті 14 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Нормативно-правове регулювання та обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права у справі, судові рішення в якій переглядаються, та у справах № 904/341/19, № 914/6/19 є подібними.

32. Отже, наразі існують висновки Верховного Суду щодо застосування положень частини дев`ятої статті 14 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у подібних правовідносинах і здійснення судом апеляційної інстанції у цій справі правозастосування повністю відповідає таким висновкам.

33. Крім того, ТОВ "Сервисторг" у касаційні скарзі, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України як підставу касаційного оскарження, вказало на неврахування апеляційним господарським судом під час вирішення спору у цій справі висновків, викладених Верховним Судом:

- у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/879/18 про те, що: у зв`язку з наведеним, рішення та постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди формально підійшли до вирішення цього спору, не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, і порушили один з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється ;

- у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 про те, що: у випадку встановлення протиправної поведінки самого покупця, то це свідчить про недобросовісність його поведінки, тому позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна ;

- у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19 та у раніше прийнятій у цій же справі № 904/3307/19 постанові від 14.07.2020 щодо застосування висновків Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) не безумовно, а саме про те, що: висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити .

34. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

35. Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

36. Визначення подібності правовідносин міститься у правовому висновку, викладеному у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), згідно з яким під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

37. У наведеній скаржником справі № 903/879/18 предметом спору було стягнення з Комунального підприємства "Луцьке" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвер" заборгованості за поставлену продукцію внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо її оплати. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій про відмову у позові і направляючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, вказав на те, що суди попередніх інстанцій не перевірили та не дослідили повністю обставини щодо реальності здійснення господарських операцій за укладеними між сторонами договорами поставки, у тому числі докази щодо руху грошових коштів, оформлення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку контрагентів тощо.

38. Таким чином, правовідносини у вищевказаній справі, на яку посилається скаржник, є неподібними до правовідносин у справі, що переглядається, оскільки вони відрізняються предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог, а також матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.

39. У справах № 922/623/20 та № 922/1970/19, на які також послався скаржник, Прокурор, звертаючись з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичних осіб-підприємців, оскаржував рішення Харківської міської ради, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель, рішення реєстратора, а також просив зобов`язати цих фізичних осіб-підприємців повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення і визнати за нею право власності.

40. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення попередніх інстанцій у цих справах, Верховний Суд указав на те, що частиною четвертою статті 11 ГПК України суди можуть застосовувати практику ЄСПЛ як джерело права поряд із національним законодавством, однак висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи. Тобто суд касаційної інстанції не висловлював будь-яких позицій, що суперечать висновкам, зробленим місцевим й апеляційним господарськими судами у справі, що переглядається.

41. Ці самі висновки, що у справі № 922/1970/19, з приводу не безумовного застосування практики ЄСПЛ, а лише з урахуванням фактичних обставин справи викладені Верховним Судом у раніше прийнятій у цій же справі № 904/3307/19 постанові від 14.07.2020 і вони також не суперечать висновкам, зробленим місцевим й апеляційним господарськими судами у справі, що переглядається, після направлення її на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:

- після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;

- після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

43. Зважаючи на те, що підстави для касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 296 цього ж Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у цій справі, відкритого за касаційною скаргою ТОВ "Сервисторг" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 904/3307/19, з цих підстав.

Судові витрати

44. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника та не підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервисторг" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 904/3307/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич