Постанова

від 20.09.2021 по справі 1-317/11

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

20 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 1-317/11

провадження № 51-5924 ск 20

Суддя Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

встановив:

У касаційній скарзі прокурора порушується питання про перевірку судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати положенням ст. 350 цього Кодексу та узгоджуватись з положеннями ст. 398 КПК 1960 року.

Проте наведених вимог процесуального закону прокурором не дотримано.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року у касаційній скарзі необхідно зазначити судові рішення, на які подається скарга, і назва суду, який їх постановив. Проте, усупереч вказаному у вступній частині касаційної скарги не зазначено, які саме судові рішення оскаржуються прокурором, яким судом та коли постановлено ці рішення.

Також, відповідно до вказаної норми закону, в касаційній скарзі скаржник має вказати на конкретні істотні порушення закону, що є підставами для скасування чи зміни судових рішень, які, на його думку, допущені судом першої та апеляційної інстанцій при постановленні цих рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК 1960 року).

Зокрема, в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в касаційній скарзі не обґрунтовано належним чином, в чому саме полягає незаконність судових рішень, а саме не конкретизовано допущеного місцевим судом та апеляційним істотного порушення кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, з огляду на положення статей 370, 371 КПК 1960 року.

Не містить подана прокурором касаційна скарга і посилань на те, які саме доводи його апеляційної скарги не були належним чином розглянуті у порядку апеляційної процедури, а також доводів на обґрунтування допущених, на переконання скаржника, судом апеляційної інстанції порушень статті 377 КПК.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року прохання у касаційній скарзі має бути викладено з урахуванням вимог ст. 396 КПК 1960 року, тобто таким чином, щоб суд касаційної інстанції міг прийняти одне із рішень відповідно до вказаної норми Закону.

Частиною 1 ст. 396 КПК 1960 року передбачено, що у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне із таких рішень: залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий чи апеляційний розгляд; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; змінює вирок, постанову чи ухвалу. Проте, зазначені в касаційній скарзі вимоги прокурора не узгоджується з вищезазначеними положеннями Закону, оскільки вони викладені відповідно до вимог ст. 436 КПК 2012 року.

Відповідно до положень ст. 387 КПК 1960 року до скарги на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, додаються копії судових рішень, що оскаржуються.

Проте, на виконання зазначених вимог Закону, прокурором не додано копій оскаржуваних судових рішень, які мають бути завірені належним чином.

Крім того, положеннями ч. 2 ст. 350 КПК 1960 року передбачено, що при обґрунтуванні, зокрема, прокурором необхідності зміни чи скасування судових рішень, скарга повинна містити посилання на відповідні аркуші справи, проте такі посилання у касаційній скарзі прокурора відсутні.

Оскільки касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК 1960 року перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене, недотримання ст. 350 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про витребування справи.

У зв`язку із зазначеним, відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, справа може бути витребувана для її перевірки у касаційному порядку, лише за умови усунення зазначених недоліків та надходження повторної касаційної скарги в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня отримання копії постанови про відмову у витребуванні матеріалів кримінальної справи.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, суддя

постановив:

Відмовити прокурору, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи за його касаційною скаргою на судові рішення щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1