Постанова

від 13.09.2021 по справі 632/1817/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року

м. Харків

справа № 632/1817/19

провадження № 22ц/818/2820/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Котелевець А.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Колосовської А. Р.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , представник позивачки - ОСОБА_2 ,

відповідачі - Первомайська районна державна адміністрація Харківської області, Верхньоорільська сільська рада Первомайського району Харківської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Первомайської районної державної адміністрації Харківської області та Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області, представниця особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Первомайської районної державної адміністрації Харківської області та Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 серпня 2020 року в складі судді Библіва С.В.

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, Верхньоорільської сільської ради Первомайського району Харківської області про визнання права на включення до списку-додатку та отримання сертифікату на право на земельну частку (пай).

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 липня 1996 року та 25 вересня 1998 року ОСОБА_4 є спадкоємцем майна рідного брата ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 вересня 2012 року вона є спадкоємицею батька ОСОБА_4 .

Зазначила, що ОСОБА_5 був членом Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова Первомайського району Харківської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

28 грудня 1995 року Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Кірова видано державний акт на право колективної власності на землю. При цьому ОСОБА_5 був включений до списку осіб, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Проте, сертифікат на право на земельну частку (пай) йому з невідомих причин не виготовлено та не видано. Розмір земельної частки (паю) був 7,52 умовних кадастрових гектарів та вартість землі на момент паювання складала 27 071,60 грн.

Вказала, що формуванням списків громадян - членів Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова , за якими виготовлялися сертифікати на право на земельну частку (пай), займалася комісія з проведення розпаювання земель колективного використання, однак ОСОБА_5 до списку-додатку до рішення Первомайської районної державної адміністрації № 436 від 14 серпня 1996 року не ввійшов.

Вважала, що ОСОБА_5 набув право на земельну частку (пай) в Колективному сільськогосподарському підприємстві ім. Кірова з дня видачі Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Кірова державного акту на право колективної власності на землю, однак не встиг отримати сертифікат на право на земельну частку (пай), оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до часу видачі сертифікатів.

Просила включити ОСОБА_5 до списку-додатку до рішення Первомайської районної державної адміністрації № 436 від 14 серпня 1996 року як такого, що пропущений в списку, та визнати за нею, як спадкоємицею ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , право на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) в розмірі 7,52 умовних кадастрових гектар у Колективному сільськогосподарському підприємстві ім. Кірова вартістю 27 071,60 грн; стягнути на її користь судові витрати.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонним судом Харківської області від 20 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено, включено ОСОБА_5 до списку-додатку до рішення Первомайської районної державної адміністрації № 436 від 14 серпня 1996 року, як такого що пропущений в списку; визнано за ОСОБА_1 , як за спадкоємицею ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , право на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) в розмірі 7,52 умовних кадастрових гектарів у Колективному сільськогосподарському підприємстві ім. Кірова вартістю 27 071,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Первомайської районної державної адміністрації Харківської області та Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, судовий збір за подання апеляційної скарги стягнути з позивачки на користь Харківської обласної прокуратури.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неповно з`ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2015 року у справі № 632/647/15 за позовом ОСОБА_1 до Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа: Верхньоорільська сільська рада Первомайського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування відмовлено у задоволенні позову та надано оцінку спадковим відносинам, які виникли між позивачкою, її батьком та дядьком. Також, у цих справах предмет позову ідентичний. Вказав, що за життя ОСОБА_4 не оформив спадкові права на земельну частку (пай) у Колективному сільськогосподарському підприємстві ім. Кірова Первомайського району Харківської області, право на яку виникло у його брата ОСОБА_5 з дня видачі Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Кірова державного акту на право колективної власності на землю. Зазначив, що з позовом до суду про захист свого порушеного права та визнання в порядку спадкування права власності на земельну частку (пай) в Колективному сільськогосподарському підприємстві ім. Кірова ОСОБА_4 не звертався та рішення суду з цього приводу судом не ухвалювалось, що свідчить про те, що за життя за ОСОБА_4 не визнано права власності на земельну частку (пай) в Колективному сільськогосподарському підприємстві ім. Кірова . У зв`язку з чим на день його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , спірна земельна частка (пай) не входила до спадкового майна. Вважав, що зі смертю ОСОБА_5 припинено його перебування у трудових відносинах з Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Кірова , що нерозривно пов`язано з його особою. Право на отримання земельної частки (паю) з числа земель колективного підприємства, яку він не набув за життя, не може бути успадковане. Вказав, що, враховуючи наявність чинного рішення Апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2015 року у справі № 632/647/15, яким позивачці у даній справі вже відмовлено у визнанні права на земельну частку (пай), вона не має наявного законного права на отримання відповідного сертифікату, яке підтверджується належними і допустимими доказами та підлягає захисту в судовому порядку. Зазначив, що матеріали справи не містять підтвердження трудових відносин ОСОБА_5 з Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Кірова .

11 червня 2021 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав судове рішення законним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою. При цьому зазначив, що предмети позовів в даній справі та в справі № 632/647/15 не є тотожними.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Первомайської районної державної адміністрації Харківської області та Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області необхідно задовольнити, заочне рішення суду - скасувати.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка довела належними доказами щодо визнання права за померлим на включення до списку-додатку та отримання позивачкою сертифікату на право на земельну частку (пай), що є ефективним захистом її порушеного права.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є рідними братами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 липня 1996 року спадкоємцем майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 , брат померлого. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з жилого будинку з надвірними господарськими будівлями, що знаходяться на земельній ділянці розміром 0,45 га в АДРЕСА_1 (а.с.7 том 1).

Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 вересня 1998 року вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 , брат померлого. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з грошового внеску з процентами, компенсаціями, індексацією, що знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , у філії Ощадбанку за № 2856/010 (а.с.8 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер (а.с.85 том 1).

Дочкою ОСОБА_4 є ОСОБА_1 (а.с.90 том 1).

Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 вересня 2012 року, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки, площею 6,2407 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Верхньоорільської сільської ради Первомайського району Харківської області, кадастровий номер якої 6324582000:07:000:0022 (а.с.9, 150 том 1)

З відповіді Управління Держземагенства у Первомайському районі Харківської області від 22 квітня 2013 року № 07-04/598 вбачається, що державний акт на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова видано на підставі рішення Верхньоорільської сільської ради народних депутатів від 27 жовтня 1995 року, реєстраційний номер № 37. ОСОБА_5 був включений до списку громадян-членів вищевказаного Колективного сільськогосподарського підприємства. Сертифікат на право на земельну частку (пай) Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова виготовлявся на підставі рішення Первомайської районної державної адміністрації № 436 від 14 серпня 1996 року. Формуванням списку громадян членів Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова , яким виготовлявся сертифікат на право на земельну частку (пай) займалася комісія з проведення розпаювання земель колективного використання. ОСОБА_5 до списку-додатку до рішення Первомайської районної державної адміністрації № 436 від 14 серпня 1996 року не ввійшов. Також повідомлено, що розмір земельної частки (паю) Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова становить 7,52 в умовних кадастрових гектарах, вартість якої станом на 1996 рік склала 27 071,62 грн (а.с.10 том 1).

З повідомлення правління Держземагенства у Первомайському районі Харківської області від 05 липня 2013 року № 07-04/944 вбачається, що державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку на ім`я ОСОБА_6 згідно чинного законодавства не зареєстровано (а.с.11 том 1).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2015 року по справі № 632/647/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа: Верхньоорільська сільська рада Первомайського району Харківської області - про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, апеляційну скаргу Первомайської районної державної адміністрації Харківської області - задоволено, рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 9 вересня 2015 року - скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Первомайської районної державної адміністрації Харківської області витрати за оплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 536,80 грн (а.с.55-60 том 1).

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) та зазначеного указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах Колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання Колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Як вбачається з роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі, й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Умовою отримання права на земельну частку (пай) із земель колективної власності є членство особи у відповідному сільськогосподарському підприємстві на момент передачі землі в колективну власність, яке є підставою для включення особи до списку осіб, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Як вбачається з матеріалів справи державний акт на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова видано на підставі рішення Верхньоорільської сільської ради народних депутатів від 27 жовтня 1995 року, реєстраційний номер № 37.

ОСОБА_5 був включений до списку громадян-членів вищевказаного Колективного сільськогосподарського підприємства.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова виготовлявся на підставі рішення Первомайської районної державної адміністрації № 436 від 14 серпня 1996 року. Однак, ОСОБА_5 до списку-додатку до вказаного рішення не ввійшов.

Таким чином, безпосереднє паювання землі відбулося у 1996 році на підставі списку колгоспників Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова , які мають право на земельну частку (пай), до якого ОСОБА_5 включений не був, оскільки помер. Такий список додається до державного акта і є його невід`ємною частиною.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , рідний дядько позивачки помер після того, як колгоспу було видано відповідний державний акт на право колективної власності на землю. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 піднімав питання про його право на земельну частку і вимагав видачі йому земельної ділянки.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок, який успадкував його рідний брат ОСОБА_4 , який за життя не став вимагати земельної ділянки від Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова, право на яку, за твердженням позивачки, мав дядько.

Із копії спадкової справи № 04/2011 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 вбачається, що спадкоємицями померлого, які прийняли спадщину після смерті батька є дві його дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , які подали відповідні заяви до нотаріуса та отримали свідоцтва про права власності на спадкове майно за заповітами.

Згідно зі статтею 9 ЦК Української РСР здатність мати цивільні права і обов`язки (цивільна правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами Української РСР та інших союзних республік. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.

На час безпосереднього паювання землі ОСОБА_5 вже не перебував у членах товариства, так як ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Таким чином, на момент смерті не набув право на відповідну частку земельної ділянки, незважаючи на наявність його прізвища у списку, що додавався до акту.

В оцінці спірних правовідносин колегія суддів також виходить з того, що факт внесення спадкодавця до списків громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства лише вказує на наміри щодо виділення цій особі земельної ділянки.

Аналізуючи правові підстави набуття такої земельної частки (паю) у приватну власність, колегія суддів зазначає про неможливість наділення особи цим правом після її смерті.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 599/1833/15-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 183/2548/15, від 11 липня 2019 року у справі № 190/1605/18.

Оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дядька помилково не було включено до списку, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, також, не надано доказів того, що ОСОБА_5 , а після його смерті, його брат - ОСОБА_4 , зверталися до Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова , районної ради народних депутатів чи з позовом до суду з вимогами про внесення ОСОБА_5 , а після його смерті, його брата - ОСОБА_4 , до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_5 , а після його смерті, його брат - ОСОБА_4 не виявили бажання отримати земельну частку (пай) і використати своє право на включення їх до списку членів Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова , що є додатком до державного акта.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність. Спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

У даному випадку ОСОБА_1 має звернутися до суду з позовом не щодо включення померлої особи до списку-додатку, як такого, що пропущений в списку та визнання за позивачкою, як спадкоємицею право на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай), а про визнання її права на земельну частку (пай) в Колективному сільськогосподарському підприємстві в порядку спадкування з урахуванням судового рішення від 25 листопада 2015 року.

За таких обставин судове рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено, тому судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2305,20 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Первомайської районної державної адміністрації Харківської області та Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області - задовольнити.

Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 серпня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, Верхньоорільської сільської ради Первомайського району Харківської області про визнання права на включення до списку-додатку та отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури 2305,20 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді А.В. Котелевець

О.М. Хорошевський

Повний текст постанови складено 17 вересня 2021 року.