Постанова

від 20.09.2021 по справі 815/390/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 815/390/18

адміністративне провадження № К/9901/68310/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за первісним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про стягнення штрафів та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафних санкцій, за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Вовченко О.А. від 27.06.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Джабурія О.В., Вербицької Н.В., Кравченка К.В. від 21.11.2018,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2018 року Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі у тексті цієї постанови також ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулося з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі у тексті цієї постанови також ОСОБА_1 , позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом), у якому просило:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України штраф за порушення законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції у розмірі: 8500,00 грн.

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України штраф за порушення законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції у розмірі: 25500,00 грн.

2. У позовній заяві позивач за первісним позовом стверджував, що позивач допустив порушення, відповідальність за які встановлена пунктом 2 частини другої та пунктом 2 частини четвертої статті 44 Закону України від 02.12.2010 №2735-VI Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції , у зв`язку з чим були винесені постанови про накладення штрафу.

3. При цьому, позивач зазначав, що оскільки у Головного Управління Держпродспоживслужби в Одеській області відсутні відомості про добровільне виконання ФОП ОСОБА_1 постанов Головного Управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафу, то такий штраф підлягає стягненню у судовому порядку на підставі приписів частини п`ятої статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції .

4. 22.03.2018 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про:

- визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №55 від 05.09.2017 та №76 від 31.10.2017 про накладення штрафних санкцій.

5. Вищевказані позовні заяви об`єднано в одне провадження та визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

6. Позивач за зустрічним позовом, посилаючись на положення частини другої статті 1, пункту 2 частини другої статті 44, частин шостої, сьомої статті 8, частини дванадцятої статті 23 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції та статті 1 Закону України від 15.01.2015 №124-VIII Про технічні регламенти та оцінку відповідності , зазначав, що станом на час проведення перевірки та після неї ОСОБА_1 не отримував від Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області вимог чи запитів стосовно надання документації для ідентифікації особи, яка ввела продукцію в обіг, а відповідач за зустрічним позовом не узгоджував з позивачем за зустрічним позовом строк (термін) для надання документації про виробника або особу, яка поставила ОСОБА_1 цю продукцію.

7. У зустрічній позовній заяві також наголошувалось на тому, що Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області не було надано жодного доказу щодо вжиття заходів, спрямованих на отримання від ФОП ОСОБА_1 вищезазначеної інформації, тоді як згідно з товарно-супровідною документацією постачальники є резидентами України: Товариство з обмеженою відповідальністю Декор Лайт (ЄДРПОУ 33085772) та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 .

8. ОСОБА_1 вказував і на те, що стосовно товарної позиції 1 в акті перевірки характеристик продукції №128 від 11.08.2017 Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області зазначено: Виробник: ТОВ Декор Лайт , м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги , а тому, на думку позивача за зустріним позовом, у ланцюгу постачання продукції ФОП ОСОБА_1 не є ані виробником, ані імпортером, ані особою, яка ввела продукцію в обіг, ані особою яка вважається такою, що ввела продукцію в обіг відповідно до Закону України від 15.01.2015 №124-VIII Про технічні регламенти та оцінку відповідності .

9. У поданому ОСОБА_1 позові також наводились аргументи про те, що оскільки він не є розповсюджувачем продукції то це виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій, передбачених частиною другою статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції , оскільки можливість застосування таких санкцій передбачено виключно до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг.

10. Окрім цього, позивач за зустрічним позовом вказував на порушення Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області вимог пунктів 19, 20, 21, 42, 43 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1067, статей 1, 29, 30 Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності , статті 33 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції , оскільки ФОП ОСОБА_1 не отримував від відповідача за зустрічним позовом проекти рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 11.08.2017 №113, №114, №115 та від 23.10.2017 №176, №177 до його прийняття з пропозицією надати письмові пояснення, заперечення до проекту рішення протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту. При цьому, як стверджував ФОП ОСОБА_1 , рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 11.08.2017 №№113, 114, 115 були прийнятті в останній день проведення перевірки тією ж датою, що і акт перевірки характеристик продукції №128 від 11.08.2017, так само як і рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 23.10.2017 №176, №177 були прийнятті в той самий день, що і акт перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №27 від 23.10.2017.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 у задоволенні позову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України штрафів за порушення законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції у розмірі: 8500,00 гривень та за порушення законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції у розмірі: 25500,00 грн. - відмовлено.

12. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №55 від 05.09.2017 та №76 від 31.10.2017 про накладення штрафних санкцій - задоволено частково, а саме:

- визнато протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №55 від 05.09.2017 про накладення штрафних санкцій.

- визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №76 від 31.10.2017 про накладення штрафних санкцій.

- в іншій частині позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

13. Суд першої інстанції відмовив у розподілі судових витрат, зокрема, витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оскільки усупереч вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України ФОП ОСОБА_1 не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

14. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 не може бути притягнений до відповідальності, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 44 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції так як не є та не може вважатись особою, яка ввела продукцію в обіг.

15. Суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність оскаржуваної ФОП ОСОБА_1 постанови №76 від 31.10.2017, оскільки така прийнята з порушенням законодавства, а саме - Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області невірно визначено розмір штрафу згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції . Так, штраф 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян може застосовуватись лише до осіб, які ввели продукцію в обіг, а не до розповсюджувачів.

16. Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції навів у своєму рішенні мотиви про те, що оскільки ним доведено неправомірність винесення ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області оскаржуваних постанов про накладення штрафних санкцій, то й позовні вимоги про визнання протиправними та скасування цих постанов підлягають до задоволення.

17. Апеляційний суд у цілому погодився з висновками суду першої інстанції щодо суті спору, однак визнав помилковими мотиви, зазначені в ухваленому цим судом судовому рішенні, в частині відмови у розподілі понесених ФОП ОСОБА_1 судових витрат, оскільки встановив, що понесення таких витрат повністю підтверджується поданими позивачем за зустрічним позовом документами.

18. Таким чином апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зміни рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 шляхом виключення з резолютивної частини рішення абзацу п`ятого щодо відмови у задоволенні іншої частині позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , а також викладення цього абзацу резолютивної частини судового рішення в новій редакції: - здійснити розподіл судових витрат, понесених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи № 815/390/18 у суді першої інстанції. Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (65042, Одеська область, місто Одеса, вул. 7-ма Пересипська, буд. 6, код ЄДРПОУ: 40342996) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень . В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 апеляційний суд вважав за доцільне залишити без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, Державна фіскальна служба України та Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області подали касаційні скарги в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з 10.08.2017 по 11.08.2017 посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на підставі наказу №356 від 03.08.2017 та направлення №219 від 03.08.2017 здійснено планову виїзну/невиїзну перевірку характеристик продукції, що розповсюджується ФОП ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) за адресою: АДРЕСА_3 .

21. Повідомлення про проведення перевірки №173 від 14.07.2017 вручено ФОП ОСОБА_1 27.07.2017, що підтверджується відповідною розпискою.

22. Предметом перевірки були електричне та електронне обладнання: техніка для використання у побуті, кухонна техніка; освітлювальна апаратура; електричні лампи розжарювання, в т.ч. галогенові, зокрема: світильник, НББ 1*60 Вт, Е27, 200*190, арт. 21012 білий, ш/к 4820177730014, дата виготовлення (на світильнику): липень 2014 р., дата виготовлення (на пакуванні) січень 2015 року, термін придатності необмежений, виробник: ТОВ Декор Лайт , м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, торгова марка VESTA light (позиція 1 акту); світильник code: 1195-51-17 230 V, 50-60 Hz Max. lx40W, дата виготовлення відсутня, виробник-імпортер відсутні (позиція 2 акту); світильник стаціонарний OZKAN, мод. 4052,07 220-240V АС 50 Hz G9 Мах. 1x40 W Class 1 - IP 20, дата виготовлення 22.07.2009, виробник/імпортер відсутні, марка OZCAN (позиція 3 акту).

23. За результатами перевірки характеристик продукції Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області складено акт від 11.08.2017 №128, яким встановлені наступні порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки:

- введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, а саме: без нанесення знаку відповідності технічним регламентам (позиції 2-3) - на електрообладнанні або на його табличці з технічними даними не нанесено знак відповідності технічним регламентам, чим порушено пункти 19, 20, 21, 42, 43 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1067;

- відповідна інформація згідно з законодавством про мови: не зазначено найменування та місцезнаходження виробника або його уповноваженого представника, його фактична поштова адреса, не супроводжується інструкцією; світильник (позиція 1-3), призначений для продажу, не містить енергетичну етикетку, чим порушено п.п.9,13, п.2 додатку 3 Технічного регламенту маркування електричних ламп та світильників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2015 року №340.

24. 11.08.2017 на підставі акту перевірки №128 від 11.08.2017 Головним управлінням Держпродспоживчслужби в Одеській області прийнято:

- рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №113, відповідно до якого у строк до 10.10.2017 зобов`язано ФОП ОСОБА_1 спільно з розповсюджувачами, яким поставлялась продукція, вжити заходи, необхідні для усунення формальної невідповідності стосовно вказаної партії продукції;

- рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №114, відповідно до якого у строк до 10.10.2017 зобов`язано ФОП ОСОБА_1 спільно з розповсюджувачами, яким поставлялась продукція, вжити заходи, необхідні для обмеження надання продукції на ринку до приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами;

- рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №115 відповідно до якого у строк до 10.10.2017 зобов`язано ФОП ОСОБА_1 спільно з розповсюджувачами, яким поставлялась продукція, вжити заходи, необхідні для приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

25. 04.09.2017 головним спеціалістом Рафальською Н.І. складено протокол №47 про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції та статті 15 Закону України Про загальну безпечність нехарчової продукції , згідно якого встановлено введення в обіг продукції (позиції 1-3 акту перевірки №128 від 11.08.2017), яка не відповідає встановленим вимогам та що за виявлене порушення передбачається відповідальність згідно пунктом 2 частини другої статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції .

26. 05.09.2017 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області прийнято постанову про накладення штрафних санкцій №55, згідно якої за результатами розгляду справи: акту перевірки характеристик продукції №128 від 11.08.2017; протоколу №47 від 04.09.2017 встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2 частини другої статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції - введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, у зв`язку з чим постановлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 8500,00 грн.

27. 23.10.2017 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області на підставі наказу №508 від 17.10.2017 та направлення №339 від 17.10.2017 з 20.10.2017 по 23.10.2017 проведено позапланову виїзну перевірку стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , за результатами якої складено акт №27 від 23.10.2017, яким встановлено:

- світильник code: 1195-51-17 230V, 50-60 Hz Max. 1x40W, дата виготовлення відсутня, виробник/імпортер відсутні та світильник стаціонарний OZCAN, мод. 4052,07 220-240V AC 50 Hz G9 Max.lx40W Class 1 - IP 20, дата виготовлення: 22.07.2009, виробник/імпортер відсутні, знаходяться в торгівельному залі без нанесеного знаку відповідності технічним регламентам - на електрообладнанні (світильниках) або на табличці з технічними даними не нанесено знак відповідності технічним регламентам; відсутня інформація згідно з законодавством про мови: не зазначено найменування та місцезнаходження виробника або його уповноваженого представника, його контактна поштова адреса, не супроводжується інструкцією; світильники не містять енергетичної етикетки, що підтверджує невиконання рішень №113, №114, №115 від 11.08.2017.

- світильник, НББ 1*60 Вт, Е27, 200*190, арт 21012 білий, ш/к 4820177730014, дата виготовлення (на світильнику): липень 2014 p.; дата виготовлення (на пакуванні): січень 2015 р., термін придатності: необмежений, виробник: ТОВ Декор Лайт , м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги знаходиться в торгівельному залі та не містить енергетичної етикетки, що підтверджує невиконання рішень №114, №115 від 11.08.2017.

28. 23.10.2017 на підставі акту перевірки №27 від 23.10.2017 Головним управлінням Держпродспоживчслужби в Одеській області прийнято:

- рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №176, відповідно до якого у строк до 27.12.2017 року ФОП ОСОБА_1 заборонено надання на ринку партій продукції (світильник code: 1195-51-17 230V, 50-60 Hz Max. 1x40W, дата виготовлення відсутня, виробник/імпортер відсутні), повідомити споживачів (користувачів), постачальника та інших розповсюджувачів у ланцюгу постачання відповідної продукції про ризики, які становить ця продукція;

- рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №177, відповідно до якого у строк до 27.12.2017 року ФОП ОСОБА_1 заборонено надання на ринку партій продукції (світильник стаціонарний OZCAN, мод. 4052,07 220-240V AC 50 Hz G9 Max.lx40W Class 1 - IP 20, дата виготовлення: 22.07.2009, виробник/імпортер відсутні), повідомити споживачів (користувачів), постачальника та інших розповсюджувачів у ланцюгу постачання відповідної продукції про ризики, які становить ця продукція.

29. Окрім цього 23.10.2017 на підставі акту перевірки №27 від 23.10.2017 Головним управлінням Держпродспоживчслужби в Одеській області прийнято:

30. - рішення №150 про внесення змін до рішення чи скасування рішення, яким внесено зміни до рішення про обмеження надання продукції на ринку до усунення формальної невідповідності №113 від 11.08.2017 шляхом надання нових рішень шляхом продовження строку його виконання до 27.12.2018;

31. - рішення №151 про внесення змін до рішення чи скасування рішення, яким внесено зміни до рішення про обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку №114 від 11.08.2017 шляхом продовження строку його виконання до 27.12.2018;

32. - рішення №152 про внесення змін до рішення чи скасування рішення, яким внесено зміни до рішення про обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами №115 від 11.08.2017 шляхом продовження строку його виконання до 27.12.2018.

33. 25.10.2017 головним спеціалістом Ремінною Є.О. складено протокол №63 про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції та статті 15 Закону України Про загальну безпечність нехарчової продукції , згідно якого встановлено невиконання або неповне виконання рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, визначених у статті 29 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції та що за виявлене порушення передбачається відповідальність згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції .

34. 31.10.2017 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області прийнято постанову про накладення штрафних санкцій №76, згідно якої за результатами розгляду справи: акту перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №27 від 23.10.2017; протоколу №63 від 25.10.2017 встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2 частини четвертої статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції - введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, у зв`язку з чим постановлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 25500,00 грн.

35. 10.01.2018 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області на підставі наказу №7 від 02.01.2018 та направлення №6 від 02.01.2018 з 09.01.2017 по 10.01.2017 проведено позапланову виїзну перевірку стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , за результатами якої складено акт №3 від 10.01.2018, яким встановлено повне результативне виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

36. З вказаного акта №7 від 06.01.2018 убачається, що ФОП ОСОБА_1 повністю виконані рішення від 11.08.2017 №113, №114 та №115 та від 23.10.2017 №176 та №177.

37. У зв`язку з цим Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області 10.01.2018 було прийнято:

- рішення №31 Про внесення змін до рішення чи скасування рішення про обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку №114 від 11.08.2017, яким скасовано рішення №114 від 11.08.2017;

- рішення №32 Про внесення змін до рішення чи скасування рішення про обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність встановленим вимогам №115 від 11.08.2017, яким скасовано рішення №115 від 11.08.2017.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

38. У касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що зустрічний позов поданий ФОП ОСОБА_1 з порушенням строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п`ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній станом на момент початку перебігу такого строку, у зв`язку з чим така позовна заява, на думку скаржника, прийнята до розгляду помилково.

39. ГУ Держпродспоживслужби наголошує, що тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду повинні визначатись за тими правилами, які були чинними станом на момент початку перебігу такого строку і виникнення права на звернення до суд, незважаючи на час його практичної реалізації.

40. Скаржник вказує й на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо неналежності ФОП ОСОБА_1 до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції вважається такою, що ввела продукцію в обіг.

41. З цього приводу у касаційній скарзі зазначено, що ФОП ОСОБА_1 як на момент проведення перевірки, так і після її проведення та до моменту винесення оскаржуваних ним постанов про накладення штрафних санкцій, не надав документи, які б звільняли його від відповідальності на підставі пункту 1 частини першої статті 45 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції .

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

42. Так, правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлює Закон України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції (преамбула до цього Закону).

43. Згідно з положеннями частини п`ятої статті 8 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції у редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин, суб`єкти господарювання зобов`язані надавати на вимогу органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати: 1) будь-який суб`єкт господарювання, який поставив їм відповідну продукцію; 2) будь-який суб`єкт господарювання, якому вони поставили відповідну продукцію.

44. Такому обов`язку суб`єкта господарювання кореспондує закріплене у пункті 3 частини першої статті 15 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції право посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, вимагати від суб`єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб`єкти господарювання зобов`язані за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду.

45. При цьому, як передбачено частиною сьомою статті 8 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції , у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію.

46. Види заходів ринкового нагляду визначені статтею 22 вищевказаного Закону, за змістом частини першої якої такими заходами є, зокрема: перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: обмеження надання продукції на ринку; заборону надання продукції на ринку; контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (пункт 1, підпункти а), б) пункту 2, пункт 3 частини першої цієї статті).

47. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції встановлено, що під час невиїзної перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація: 1) декларація про відповідність; 2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією); 3) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом; 4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю; 5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; 6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо); 7) документи і матеріали щодо стану виконання суб`єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб`єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання; 8) повідомлення та інша інформація, надана суб`єктами господарювання, органами доходів і зборів, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції"; 9) інші документи та матеріали, звернення, одержані органами ринкового нагляду відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

48. У разі якщо за результатами перевірки характеристик продукції встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду на підставі наданих суб`єктом господарювання документів, що дають змогу відстежити походження такої продукції та її подальший обіг (зокрема договори, товарно-супровідна документація), визначає особу, яка поставила відповідному суб`єкту господарювання цю продукцію, та всіх осіб, яким цей суб`єкт господарювання поставив зазначену продукцію (частина дванадцята статті 23 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції ).

49. За приписами пункту 1 частини першої, частини другої статті 24 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів: планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду.

Під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом "а" пункту 2 частини першої цієї статті:

1) на початковому етапі перевірки об`єктами перевірки є:

а) наявність на продукції знака відповідності технічним регламентам (у тому числі ідентифікаційного номера призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення знака відповідності технічним регламентам;

б) наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам;

в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією;

2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені:

а) обстеження зразків відповідної продукції та ідентифікація виробника продукції;

б) відбір та експертиза (випробування) зразків продукції (у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам).

50. Відповідно до частин першої, четвертої статті 29 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

У разі якщо органом ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлення відповідного суб`єкта господарювання про виконання ним рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами чи усунення формальної невідповідності та/або перевірки стану виконання суб`єктом господарювання цього рішення, проведених відповідно до статті 34 цього Закону, встановлено, що невідповідність продукції встановленим вимогам не усунено або усунено частково, орган ринкового нагляду відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вживає таких обмежувальних (корегувальних) заходів: обмеження, заборона надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції.

51. Обмежувальні (корегувальні) заходи запроваджуються відповідними рішеннями органів ринкового нагляду. Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті: за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції (крім перевірок, що проводяться відповідно до статті 26 цього Закону), у тому числі перевірок, що проводяться на підставі повідомлень органів доходів і зборів про призупинення митного оформлення продукції відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону.

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути змінені чи скасовані відповідними органами ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлень суб`єктів господарювання про виконання ними рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або за результатами перевірок стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень, проведених відповідно до статті 34 цього Закону. Зазначені рішення також можуть бути змінені за результатами розгляду органами ринкового нагляду клопотань, пояснень, заперечень та інформації, наданих суб`єктами господарювання відповідно до частин десятої і п`ятнадцятої цієї статті.

До прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб`єкту господарювання, щодо якого передбачається прийняти рішення, проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення, інформацію про вжиття ним заходів, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проекту рішення, встановленим вимогам.

Суб`єкт господарювання, якого стосується проект рішення, має право надати (надіслати) органу ринкового нагляду свої пояснення, заперечення та/або інформацію до проекту такого рішення протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту. Цей строк може бути продовжено органом ринкового нагляду за обґрунтованим клопотанням відповідного суб`єкта господарювання.

До своїх пояснень, заперечень та/або інформації суб`єкт господарювання може додавати документи чи їх копії, що обґрунтовують його позицію та підтверджують наведені ним дані (частина перша, пункт 1 частини другої, частини третя, одинадцята - тринадцята статті 33 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції ).

52. За правилами частин першої, четвертої, сьомої, восьмої статті 34 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції з метою контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів органи ринкового нагляду, окрім іншого, проводять перевірки стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень.

Перевірка стану виконання рішення починається не пізніше десяти робочих днів з дня одержання органом ринкового нагляду повідомлення суб`єкта господарювання про виконання відповідного рішення, а в разі ненадання суб`єктом господарювання такого повідомлення у визначений у рішенні строк - не пізніше десяти робочих днів з дня настання визначеного строку.

У разі якщо за результатами аналізу повідомлення суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або перевірки стану виконання цього рішення встановлено факт повного та результативного виконання суб`єктом господарювання відповідного рішення (крім рішення про заборону надання продукції на ринку), орган ринкового нагляду невідкладно приймає рішення про скасування такого рішення.

У разі якщо за результатами аналізу повідомлення суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або перевірки стану виконання цього рішення встановлено факт невиконання чи часткового виконання суб`єктом господарювання відповідного рішення або виконання рішення не може бути визнано результативним, орган ринкового нагляду невідкладно приймає рішення про внесення змін до зазначеного рішення. Такі зміни можуть передбачати вжиття нових обмежувальних (корегувальних) заходів.

53. Пунктом 2 частини другої та пунктом 2 частини четвертої статті 44 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції , на підставі яких позивача за зустрічним позовом притягнуто до відповідальності, передбачено таке.

54. До особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п`ятисот до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До суб`єктів господарювання застосовуються штрафні санкції у разі невиконання або неповного виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених у статті 29 цього Закону, - у розмірі від тисячі п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів.

55. Законодавче визначення термінів введення в обіг , надання на ринку , розповсюдження , розповсюджувач наведено у статті 1 Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності .

56. Так, за приписами вищевказаної правової норми наведені у ній терміни вживаються в такому значенні:

введення в обіг - надання продукції на ринку України в перший раз;

надання на ринку - будь-яке платне або безоплатне постачання продукції для розповсюдження, споживання чи використання на ринку України в процесі здійснення господарської діяльності;

розповсюдження - надання продукції на ринку України після введення її в обіг;

розповсюджувач - будь-яка інша, ніж виробник або імпортер, фізична чи юридична особа в ланцюгу постачання продукції, яка надає продукцію на ринку України;

57. Значення термінів ланцюг постачання продукції та постачання продукції розкрито у статті 1 Закону України Про загальну безпечність нехарчової продукції , за змістом якої:

ланцюг постачання продукції - послідовність суб`єктів господарювання, які забезпечують постачання продукції від виробника до споживача (користувача);

постачання продукції - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

58. Окрім цього, за змістом частини п`ятої статті 44 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції суми штрафів, що накладаються органами ринкового нагляду, перераховуються до Державного бюджету України. Рішення керівника чи заступника керівника органу ринкового нагляду про накладення штрафу оформляється постановою. Суб`єкт господарювання має сплатити штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення. У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

59. Передусім, Верховний Суд відзначає, що позивач за зустрічним позовом під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій не висловлював аргументів стосовно незгоди із висновками, викладеними у акті планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а також не заперечував факту несвоєчасного виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 11.08.2017 №113, №114 та №115.

60. Доводи ФОП ОСОБА_1 щодо протиправності оскаржуваних ним рішень ГУ Держспоживслужби в Одеській області засновані на твердженнях про порушення цим органом процедури їх прийняття і його прав як суб`єкта господарювання, передбачених нормами Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції , а також про необґрунтований характер висновків відповідача за зустрічним позовом щодо наявності підстав для віднесення його до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг.

61. Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій надана повна і належна правова оцінка вищевказаним аргументам, а їх висновки про наявність підстав для часткового задоволення зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 та для відмови у задоволенні первісного позову ГУ Держспоживслужби в Одеській області ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке.

62. Диспозиція норми пункту 2 частини другої статті 44 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції передбачає можливість накладення штрафної санкції виключно до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг.

63. При цьому, у розумінні статті 1 Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності , введенням в обіг вважається надання продукції на ринку України в перший раз, тобто, зокрема, внаслідок платного постачання продукції на підставі, в тому числі, договорів купівлі-продажу, поставки тощо, які передбачають передачу права власності на такі товари для розповсюдження на ринку України в процесі здійснення господарської діяльності.

64. Для цілей же Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції , як це передбачено частиною сьомою статті 8 цього Закону, особою, що ввела продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію, у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду.

65. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, в порушення вимог частини одинадцятої статті 33 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції , не надавало і не надсилало ФОП ОСОБА_1 проекти рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів до їх прийняття з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення.

66. Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів приймались відповідачем за зустрічним позовом щоразу в останній день проведення планової перевірки та перевірки стану виконання ФОП ОСОБА_1 цих рішень, що позбавило останнього права надати (надіслати) органу ринкового нагляду свої пояснення, заперечення та/або інформацію до проекту такого рішення протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту або в інший строк, визначений органом ринкового нагляду за обґрунтованим клопотанням суб`єкта господарювання.

67. Разом з тим, у ході судового розгляду справи на підставі наявних у ній матеріалів було підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 не вводив в обіг продукцію, щодо якої виявлено невідповідність вимогам Технічних регламентів, оскільки така продукція була йому поставлена згідно з товарно-супровідною документацією постачальниками, які є резидентами України, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю Декор Лайт (ЄДРПОУ 33085772); фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

68. Вказане підтверджується видатковою накладною №БП1186 від 18.07.2017, за якою світильник НББ 1х60 Вт, Е27, 200*190, арт. 21012 білий (10 шт.) було передано постачальником ТОВ ДЕКОР ЛАЙТ покупцю ФОП ОСОБА_1 .

69. Колегія суддів звертає увагу й на те, що відповідно до відображених у акті перевірки даних, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області було ідентифіковано найменування та місцезнаходження виробника продукції товарної позиції №1 (світильник, НББ 1*60 Вт, Е27, 200*190, арт 21012 білий, ш/к 4820177730014), яким є ТОВ Декор Лайт , м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги.

70. Щодо продукції: світильник code: 1195-51-17 230V, 50-60 Hz Max. 1x40W; світильник стаціонарний OZCAN, мод. 4052,07 220-240V AC 50 Hz G9 Max.lx40W Class 1 - IP 20, була відсутня інформація про найменування і місцезнаходження виробника/імпортера такої продукції, однак під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій ФОП ОСОБА_1 було надано накладну від 03.12.2015, згідно якої постачальником вказаної продукції є ФОП ОСОБА_2 .

71. Колегія суддів критично оцінює аргументи скаржника про те, що ці документи ФОП ОСОБА_1 не надавались під час та після проведення перевірки і до моменту прийняття спірних постанов про накладення на нього штрафних санкцій, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій і не спростовано ГУ Держпродспоживслужби в одеській області, цим органом ринкового нагляду, в порушення вимог Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції не надавався, не встановлювався, не узгоджувався і не продовжувався строк (термін) для надання документації, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання відповідну продукцію.

72. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного і обґрунтованого висновку стосовно неналежності у даному конкретному випадку ФОП ОСОБА_1 до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції вважається такою, що ввела продукцію в обіг.

73. Зворотного ГУ Держпродспоживслужби в одеській області, на яке як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести законність прийнятих цим органом рішень, не доведено, про що вказано й в оскаржуваних судових рішеннях.

74. За таких обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що у ГУ Держпродспоживслужби в одеській області були відсутні правові підстави для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності відповідно до пункту 2 частини другої статті 44 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції та накладення на нього штрафних санкцій, передбачених цією нормою.

75. Наведене, як правильно вказують суди в оскаржуваних судових рішеннях, свідчить про протиправний характер спірної постанови ГУ Держпродспоживслужби в одеській області від 05.09.2017 №55.

76. Що ж до оскаржуваної ФОП ОСОБА_1 постанови від 31.10.2017 №76, відповідно до якої на нього накладено штрафні санкції у розмірі тисяча п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то колегія суддів відзначає, що такий розмір штрафу передбачено пунктом 2 частини четвертої статті 44 Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції вважаються такими, що ввели продукцію в обіг.

77. Оскільки, як підтверджено судовим розглядом цієї справи і не спростовано ГУ Держпродспоживслужби в одеській області, ФОП ОСОБА_1 не є особою, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до Закону України Про державний ринковий контроль нехарчової продукції вважається такою, що ввела продукцію в обіг, то й накладення на нього штрафних санкції у розмірі тисяча п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є протиправним.

78. У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови ГУ Держпродспоживслужби в одеській області від 31.10.2017 №76 і, як наслідок, для задоволення зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 в цій частині.

79. Оскільки спірні постанови про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій прийняті ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області з порушенням вимог законодавства та прав позивача за зустрічним позовом, то й висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення у судовому порядку таких санкцій і задоволення первісного позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права.

80. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що зустрічний позов було подано ФОП ОСОБА_1 з порушенням строку, встановленого частиною п`ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

81. Так, вищевказаною процесуальною нормою було визначено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

82. Водночас, у зв`язку з викладенням Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції після 15.12.2017 відповідно до Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII частина п`ята статті 99 цього Кодексу втратила чинність.

83. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

84. Беручи до уваги те, що із зустрічним позовом до ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області ФОП ОСОБА_1 звернувся у березні 2018 року і у цей самий час ця позовна заява була прийнята до розгляду судом першої інстанції та на її підставі відкрито провадження у справі, то до правовідносин, пов`язаних із реалізацією позивачем за зустрічним позовом права на звернення до суду, повинні застосовуватись норми процесуального закону, чинні станом на час вчинення окремої процесуальної дії (відкриття провадження у справі) і розгляду справи, тобто положення Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній після 15.12.2017.

85. Станом на час звернення ФОП ОСОБА_1 до суду з цим зустрічним позовом у березні 2018 року строк звернення до адміністративного суду встановлювала стаття 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якою у випадку, що розглядається, визначено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

86. В той же час, для пред`явлення зустрічного позову Кодексом адміністративного судочинства України встановлено певні особливості.

87. Так, за правилами частини першої статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній після 15.12.2017, відповідач, який не є суб`єктом владних повноважень, має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

88. Питання, пов`язані з поданням відзиву, регламентовані статтею 175 Кодексу адміністративного судочинства України у вищенаведеній редакції, згідно з пунктом першим частини першої якої у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

89. Відповідно до ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 про відкриття провадження у справі за первісним позовом ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області відповідачу - ФОП ОСОБА_1 встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

90. Відомості про отримання ФОП ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття провадження у цій справі в її матеріалах відсутні, однак наявна інформація про ознайомлення його представника з матеріалами справи 14.03.2018, зокрема й з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 про відкриття провадження у справі.

91. Зустрічна ж позовна заява датована 21.03.2018 і в цей день була зареєстрована у канцелярії Одеського окружного адміністративного суду, тобто подана у межах строку звернення до адміністративного суду.

92. Питання про залишення зустрічного позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду вирішувалось й Одеським окружним адміністративним судом на підставі відповідного клопотання ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області.

93. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 у задоволенні клопотання представника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області про залишення зустрічного позову без розгляду відмовлено, оскільки за висновками суду такий строк ФОП ОСОБА_1 не пропущено, що відповідає вищевказаним приписам процесуального закону.

94. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо незаконності оскаржуваного судового рішення апеляційного суду в частині розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з такого.

95. За правилами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

96. Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

97. Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

98. Вищенаведені положення частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

99. Згідно з приписами статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

100. Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

101. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

102. За практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

103. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

104. Аналіз вищевикладених норм законодавства дає підстави для висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

105. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

106. ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, заперечуючи проти розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених стороною позивача за зустрічним позовом, посилалося на те, що опис наданих адвокатом ФОП ОСОБА_1 - Афанасьєвої М.В. не є детальним, оскільки у ньому відсутня інформація стосовно переліку доказів, зібраних адвокатом, зроблених ним запитів, пов`язаних із розглядом цієї справи, витраченого ним часу для цього і вартості погодинної оплати таких послуг, а також не міститься даних щодо вартості кожної послуги із складання процесуальних документів і витраченого для цього часу, не вказано конкретну кількість витраченого адвокатом часу у судових засіданнях із вказівкою на вартість погодинної оплати таких послуг.

107. Відповідач за зустрічним позовом посилався й на те, що надане представником ФОП ОСОБА_1 - адвокатом платіжне доручення не дає змоги об`єктивно ідентифікувати за які саме послуги, за яким договором і у якій справі здійснено оплату, оскільки у графі призначення платежу міститься лише запис за послуги адвоката .

108. Колегія суддів вважає слушними такі аргументи касаційної скарги ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, оскільки суд першої інстанції, дослідивши подані стороною позивача за зустрічним позовом документи щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, і врахувавши вищевказані доводи відповідача за цим позовом, дійшов висновку про відсутність у цих документах інформації щодо детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена.

109. Наведені ж судом апеляційної інстанції мотиви таких висновків не спростовують, оскільки містять лише посилання на перелік документів (платіжне доручення №289 від 20.03.2018 про сплату послуг адвоката Адвокатського об`єднання АС (код 41700130) на суму 10 000 грн.; копію договору про надання правової допомоги №3-МС/18 від 21.02.2018, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням АС ; копію додаткової угоди до нього від 20.03.2018) без аналізу їх змісту на предмет наявності у них усіх даних, підтверджених доказами, які б давали можливість об`єктивно встановити понесення цих витрат та їх зв`язок із розглядом цієї справи, обсяг та вартість наданих адвокатом послуг, витрачений на їх надання час тощо.

110. Апеляційним судом не було враховано вищевказаних доводів ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, викладених у клопотанні цього органу, поданого в порядку статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано їм жодної правової оцінки, тоді як усі обставини, пов`язані з питанням розподілу судових витрат на надання професійної правничої допомоги, та докази, які були подані на їх обґрунтування, а також аргументи усіх учасників справи щодо цього були належним чином були проаналізовані й оцінені судом першої інстанції.

111. Встановлені ж частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України межі касаційного перегляду справи позбавляють Верховний Суд права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

112. Ураховуючи наведене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій у частині вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, не ґрунтуються на вимогах закону, а тому в цій частині підлягає скасуванню із залишенням в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

113. В решті оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені відповідно до закону з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, а тому скасуванню не підлягають.

114. За правилами пунктів 1, 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

115. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

116. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

117. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 352, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області задовольнити частково.

Скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 у частині зміни рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 шляхом виключення з резолютивної частини рішення абзацу п`ятого щодо відмови у задоволенні іншої частині позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , а також викладення цього абзацу резолютивної частини судового рішення в новій редакції: - здійснити розподіл судових витрат, понесених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи № 815/390/18 у суді першої інстанції. Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (65042, Одеська область, місто Одеса, вул. 7-ма Пересипська, буд. 6, код ЄДРПОУ: 40342996) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень .

У цій частині залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2018.

В решті оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний