Постанова

від 13.09.2021 по справі 662/454/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 662/454/21 Головуючий у 1-й інстанції Добрострой О.С.

Номер провадження 22-ц/819/1415/21 Доповідач Полікарпова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Полікарпової О.М.

суддів: Воронцової Л.П.

Ігнатенко П.Я.

секретар Литвиненко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні апеляційну скаргу адвоката Гончарова Михайла Васильовича, який діє від імені ОСОБА_1 на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області у складі судді Добрострой О.С. від 20 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Новотроїцької селищної ради Херсонської області, третя особа Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АГРАРНИК", про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником земельної ділянки площею 5,0231 га, кадастровий номер 6524483800:03:023:0019, що розташована на території Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ХС №031176, виданого Сергіївською сільською радою Новотроїцького району Херсонської області від 09.01.2003 року та зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю №346. Зазначає, що 01.11.2007 року між нею та СТОВ АГРАРНИК був укладений договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 20 років. Проте оригінал державного акту на право приватної власності на землю нею був втрачений, що позбавляє її можливості в іншому порядку, ніж судовий, реалізувати своє право власності на землю.

Рішенням суду першої інстанції у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гончаров Михайло Васильович, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вказав, що судом безпідставно прирівняний факт набуття права власності та реєстрації відповідних відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому не застосовано під час розгляду справи положення статті 392 ЦК України, яка підлягала застосуванню у даній справі. Висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів порушення, невизнання та/або оспорення відповідачем права власності позивача не відповідають закону, оскільки втрата правовстановлюючого документа є окремою та самостійною підставою для задоволення позову, поряд із невизнанням, порушенням та/або оспоренням прав.

Не погоджується апелянт і з твердженням суду щодо недоведеності позивачем неможливості проведення державної реєстрації прав без правовстановлюючого документу за наявності відповідних записів в реєстрі речових прав, оскільки вони не відповідають положенням законодавства.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ХС №031176, виданого Сергіївською сільською радою Новотроїцького району Херсонської області від 09.01.2003 року та зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю №346, власником земельної ділянки площею 5,02 га, що розташована на території Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, є ОСОБА_1 .

01.11.2007 року між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та СТОВ Аграрник , як орендарем, укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,02 га, що знаходиться на території Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, та згідно державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ХС №031176, виданому Сергіївською сільською радою Новотроїцького району Херсонської області від 09.01.2003 року, належить ОСОБА_1 . Договір зареєстрований у Новотроїцькому районному відділі Херсонської регіональної філії ДП Центру ДЗК , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.12.2007 року №4АА002190-040772700186.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 53123950, дата формування 12.02.2016 року, ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ХС №031176, виданого 09.01.2003 року, видавник: Сергіївська сільська рада, є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,0231 га, кадастровий номер 6524483800:03:023:0019, що розташована: Херсонська область, Новотроїцький район, Сергіївська сільська рада; номер запису про право власності 13226176, дата державної реєстрації 05.02.2016 року.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,0231 га, кадастровий номер 6524483800:03:023:0019, розташована: Херсонська область, Новотроїцький район, Сергіївська сільська рада, належить ОСОБА_1 , дата державної реєстрації права 05.02.2016 року, номер запису про право 13226176, орган, що здійснив державну реєстрацію права: Новотроїцьке районне управління юстиції.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 85415095, дата формування 20.04.2017 року, актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 5,0231 га, кадастровий номер 6524483800:03:023:0019, розташована: Херсонська область, Новотроїцький район, Сергіївська сільська рада, на підставі договору оренди землі виданого 01.11.2007 року зареєстроване речове право - право оренди земельної ділянки, строк дії 20 років, орендар: СТОВ АГРАРНИК , орендодавець: ОСОБА_1 .

Згідно оголошення опублікованого у газеті Трудова слава від 18.03.2021 року №11, державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ХС №031176, виданий Сергіївською сільською радою 9.01.2003 року на ім`я ОСОБА_1 , вважати недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела існування підстав та обставин, необхідних для задоволення позову про визнання права власності, оскільки по-перше, відповідач не ставить під сумнів наявність права власності позивача на спірне нерухоме майно, а сам позов не містить жодної вимоги саме до відповідача, а по-друге, позивач не доводить неможливість реалізації нею своїх прав, зокрема, наявності будь-яких перешкод та/або обмежень, оскільки відомості про об`єкт спірного нерухомого майна позивача внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що може бути підставою для проведення реєстрації правочинів щодо такого майна.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна з підстав втрати останнім правовстановлюючих документів на такий об`єкт.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Розглядаючи позов, суд повинен установити чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника, i залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, в залежності від наявності для цього відповідних підстав, встановлених законом або договором.

В разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа.

У даній справі відповідач не оспорює належність позивачу права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка має кадастровий номер 6524483800:03:023:0019. Відомості про зазначений об`єкт нерухомого майна позивача внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто вказане нерухоме майно належить на праві власності позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено її неможливість реалізувати своє право на володіння, користування та/або розпорядження спірним об`єктом через відсутність правовстановлюючого документа на належну їй земельну ділянку, зокрема не надано доказів відмови їй будь-яким органом чи посадовою особою у вчиненні того чи іншого правочину або існування інших перешкод у реалізації її прав.

Відповідно до ст. 15 , 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Частиною 1 ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вказаної статті позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

У даній справі позивачем не надано доказів неможливості реалізації свого права власності.

У відповідності до положень статті 126 ЗК України в редакції, яка є чинною на даний час, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Отже державний акт про право власності на земельну ділянку не передбачений.

Частиною 3 статті 29 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Як правильно зазначає апелянт, державна реєстрація прав є засвідченням державою вже набутого особою права власності. За таких обставин є безпідставним зроблений ним висновок, що при укладенні нотаріальних угод право власності на об`єкт нерухомого майна необхідно підтверджувати правовстановлюючим документом або судовим рішенням.

Пункт 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.

Таким чином держава визнає право власності на земельну ділянку і за відсутності правовстановлюючого документа на неї, і саме на ті земельні ділянки, реєстрацію яких проведено до 01 січня 2013 року, тобто на підставі правовстановлюючого документа, який тоді посвідчував право власності.

Положення зазначеного вище Порядку кореспондуються із положеннями Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, підпункт 1.2 глави 2 розділу 2, яким передбачено, що нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.

Твердження апелянта про те, що це положення не поширюється на випадок з ОСОБА_1 , оскільки її право власності зареєстровано з видачею державного акту на право власності, колегія суддів вважає хибним, оскільки з аналізу цих двох Порядків у сукупності можна зробити висновок, що воно поширюється на осіб, які втратили правовстановлюючі документи вже після 01 січня 2013 року, адже до цієї дати реєстрація проводилася тільки при наявності правовстановлюючого документа.

Доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення апелянтом норм матеріального права і не дають підстав для переоцінки висновків суду першої інстанції. Тому підстав для скасування судового рішення і постановлення нового колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.374, 375, 381-383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу адвоката Гончарова Михайла Васильовича, який діє від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 20 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко

Повний текст постанови складено 20.09.2021 року.

Суддя О.М. Полікарпова