Постанова

від 08.09.2021 по справі 910/15889/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2021 р. Справа№ 910/15889/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко А.І.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 08.09.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.01.2021 (повний текст складено 28.01.2020)

у справі №910/15889/19 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Альянс-Капітал"

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про припинення податкової застави щодо майна, придбаного на прилюдних торгах,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Альянс-Капітал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, скаржник) про припинення податкової застави щодо майна, придбаного на електронних торгах.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що він придбав на прилюдних торгах рухоме майно, яке перебуває у податковій заставі контролюючого органу. Перебування вказаного майна в податковій заставі порушує право власності позивача на це майно, у зв`язку з чим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/15889/19 (суддя Ломака В.С.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Альянс-Капітал" до Головного управління ДПС у м. Києві про припинення податкової застави щодо майна, придбаного на прилюдних торгах, задоволено повністю. Припинено податкову заставу рухомого майна в кількості 189 найменувань, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 13.10.2014 за № 45354853 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Альянс-Капітал" на підставі Акту № 1 про проведення електронних торгів від 03.07.2019.

Обґрунтовуючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що рухоме майно з 189 найменувань, придбане позивачем на електронних торгах, перебуває у податковій заставі згідно акта опису майна від 08.10.2014 №15/26-59-25-01-15, що підтверджено Управлінням у листі від 02.10.2019 №20091/10/26-15-10-04-20. Оскільки позивач, придбавши на електронних торгах рухоме майно з 189 найменувань, став його власником, відсутні підстави для перебування цього майна у податковій заставі. Крім того, за висновками суду першої інстанції позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, оскільки власник майна має право вимагати усунення перешкод у праві розпорядження своїм майном, зокрема у спосіб припинення податкової застави.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/15889/19 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/15889/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована відсутністю правових підстав для задоволення позову та тим, що позивачем не надано доказів існування податкової застави саме щодо придбаного ним на електронних торгах рухомого майна з 189 найменувань (не надано акт опису майна від 08.10.2014 № 15/26-59-25-01-15) та доказів реєстрації застави придбаного позивачем рухомого майна у Державному реєстрі застав рухомого майна, а відтак не доведено, що податкова застава порушує право власності позивача на придбане ним на електронних торгах рухоме майно з 189 найменувань.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції встановлював обставини перебування спірного рухомого майна, придбаного позивачем на електронних торгах, в податковій заставі на підставі недопустимих доказів, у зв`язку із чим висновок апеляційного господарського суду про недоведеність порушення прав позивача є передчасним.

Водночас суд першої інстанції при винесенні рішення від 26.02.2020 про задоволення позову ТОВ "Фірма Альянс-Капітал" також не досліджував акт опису майна від 08.10.2014 № 15/26-59-25-01-15, а свої висновки про обґрунтованість тверджень позивача про перебування в податкові заставі саме спірного рухомого майна з 189 найменувань, придбаного позивачем на електронних торгах, зробив лише на підставі змісту листа Управління від 02.10.2019 № 20091/10/26-15-10-04-20 та з огляду на встановлені Окружним адміністративним судом міста Києва обставини у справі №826/12059/17.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 в справі №910/15889/19 позов задоволено частково.

Припинено податкову заставу рухомого майна в кількості 20 найменувань, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 13.10.2014 за № 45354853 та належить товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Альянс-Капітал" на підставі Акту № 1 про проведення електронних торгів від 03.07.2019, а саме: Джемонаповнювач, інв. №77, Ємкість швидкого охолодження, інв. №88, Пакувальна машина до лінії "Арктік", інв. №214, Повітряохолоджувач ESAZ 20574 Е, інв. №5115, Повітряохолоджувач STEFANI SH1 056/2 В6 камера, інв. №28468, Повітряохолоджувач STEFANI SH1 056/2 В6 камера, інв. №28467, Повітряохолоджувач STEFANI SH1 056/2 В6 камера, інв. №28469, Повітряохолоджувач STEFANI SH1 056/2 В6 камера, інв. №28470, Повітряохолоджувач STEFANI SH1 056/2 В6 камера, інв. №28471, Повітряохолоджувач STEFANI SH1 056/2 В6 камера, інв. №28472, Пристрій для наповнювання стаканів двокольр. морозива з джемом, інв. №5884, Установка для виробництва льодяної води, інв. №6641, Установка для приготування суміші Хойер Промікс НТСТ 200, інв. №6642, Установка для фасовки, інв. №2993, Установка мийки обладнання, інв. №39, Фільтр для очистки води, інв. №80, Фруктонаповнювач, інв. №82, Холодильна установа, інв. №46, Холодильний агрегат НК REFRIGERATOR ОЛВ, інв. №15, Шафа дозрівання, інв. №89.

Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві у м. Києві на користь ТОВ "Фірма Альянс-Капітал" 960, 00 грн судового збору та судового збору за касаційну скаргу в розмірі 2118, 00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 в справі №910/15889/19 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що податкове законодавство не містить заборони щодо включення до податкової застави майна, яке перебуває в заставі у третіх осіб. У випадку включення контролюючим органом до податкової застави майна платника податків, на яке вже зареєстроване обтяження у формі застави та/або іпотеки за іншою особою, така податкова застава може перешкоджати переважному та першочерговому праву первинного іпотеко/заставодержателя на задоволення власних майнових вимог щодо одного й того самого майна, що, в свою чергу, є підставою для звільнення майна з податкової застави.

Також в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 в справі № 910/15889/19 та звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 в справі №910/15889/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Кравчука Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 в справі №910/15889/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжне доручення №1962 від 21.05.2021 про сплату судового збору в розмірі 2881,50 грн.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у зв`язку перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/15889/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2021 для розгляду справи №910/15889/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 в справі № 910/15889/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів. Задоволено клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 в справі № 910/15889/19. Відновлено Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 в справі № 910/15889/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 в справі № 910/15889/19. Призначено справу до розгляду на 07.07.2021. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 в справі № 910/15889/19 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги.

30.06.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Альянс-Капітал" надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення, в якому позивач вказує, що є власником майна, придбавши його на електронних торгах, а також вважає, що суд правомірно задовольнив позовні вимоги частково в частині припинення податкової застави рухомого майна в кількості 20 найменувань.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у зв`язку перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/15889/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2021 для розгляду справи №910/15889/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко А.І..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2021 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 в справі № 910/15889/19 прийняти до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Яковлєва М.Л., Тищенко А.І. Призначено справу до розгляду на 08.09.2021.

Представник позивача з`явився в судове засідання 08.09.2021 та надав пояснення по суті апеляційної скарги.

Відповідач в судове засідання 08.09.2021 не з`явився. Про поважність неявки не повідомив.

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідача та його повноваженого представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 08.09.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 03.07.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. складено Акт № 1 про проведення електронних торгів на підставі протоколу проведення електронних торгів № 413283 від 18.06.2019.

Відповідно до вказаного акту відбулася реалізація арештованого майна, що належить ТОВ "Еліт" у зведеному виконавчому проваджені № 48275713 з примусового виконання наказів про стягнення з ТОВ "Еліт" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованості.

Електроні торги з реалізації рухомого майна, що належить боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліт" проведені державним підприємством "СЕТАМ", місце проведення: https://setam.net.ua/, дата проведення 13.05.2019.

Згідно з протоколом проведення електронних торгів № 413283 від 18.06.2019, складеного державним підприємством "СЕТАМ", який здійснював примусову реалізацію майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Еліт", ідентифікаційний код 32396857, електроні торги по лоту № 345925 відбулись, переможцем визначено: товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Альянс-Капітал", код: 40135198, адреса: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 313Б, яке визнано покупцем майна, що підлягало реалізації. Стартова ціна: 923 210,00 грн. Ціна продажу: 3 582 054,80 грн.

Грошові кошти в повному обсязі в сумі 3 402 952, 06 грн. надійшли на рахунок з обліку депозитних сум Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 19.06.2019. Сума сплаченого гарантійного внеску склала 46 160,50 грн. Розмір винагороди організатору торгів склав 132 942,24 грн.

03.07.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Яковенко Владиславом Володимировичем прийнято постанову про зняття арешту з майна у виконавчому провадженні № 47540446, що належало боржнику - товариству з обмеженою відповідальністю "Еліт", накладеного постановами державного виконавця № 47517006 від 14.05.2015, № 47651140 від 25.05.2015, № 48118116 від 13.07.2015, № 47540446 від 18.09.2018.

Відповідно до акту про проведення електронних торгів № 1 від 03.07.2019 зберігач (Савицька Світлана Анатоліївна) та отримувач (ТОВ "Фірма Альянс-Капітал") склали акт прийому-передачі майна від 17.07.2019, за яким позивач отримав рухоме майно в кількості 189 найменувань, що належало Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліт".

27.08.2019 позивач звернувся до Головного управління ДПС у м. Києві з заявою про надання інформації про повний перелік майна, що перебуває у податковій заставі, просив виключити з акту опису майна та зняти податкову заставу з рухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Заньковецької, 90 та належить ТОВ "Фірма Альянс-Капітал" на праві приватної власності.

02.10.2019 відповідач у відповідь на заяву позивача надіслав лист № 20091/10/26-15-10-04-20, у якому з посиланням на заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" перед бюджетом, самостійне складення товариством переліку майна для передання у податкову заставу, пункт 93.1 статті 93 Податкового кодексу України, повідомив про відсутність підстав для виключення з акту опису майна від 08.10.2014 № 15/26-59-25-01-15 рухомого майна, яке знаходиться адресою: м. Луцьк, вул. Заньковецької, 90, та звільнення зазначеного майна платника податків з-під податкової застави.

З листа Головного управління ДПС у м. Києві № 20091/10/26-15-10-04-20 від 02.10.2019 вбачається, що придбане позивачем на електронних торгах рухоме майно перебуває у податковій заставі на підставі акту опису активів, на які поширюється право податкової застави, від 08.10.2014 № 15/26-59-25-01-15 та зареєстровано податкову заставу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 13.10.2014 № 45354853.

Оскільки перебування придбаного на електронних торгах рухомого майна в податковій заставі порушує право власності позивача на це майно в частині права розпорядження ним, а Податковим кодексом України не передбачено право нового власника звільнити майно з податкової застави, як і подати відповідну заяву до державного реєстратора, позивач звернувся із даним позовом про припинення податкової застави щодо рухомого майна, яке придбано на електронних торгах згідно переліку з 189 найменувань.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про правомірність свого рішення про відмову зняти податкову заставу щодо майна, придбаного на прилюдних торгах, оскільки майно передано у податкову заставу ТОВ "Еліт" самостійно. На обліку ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві перебуває ТОВ Еліт , яке з 02.06.2014 по даний час має заборгованість перед бюджетом. Жодного повідомлення про реалізацію на прилюдних електронних торах майна ТОВ Еліт , яке перебуває в податковій заставі згідно акту опису майна від 08.10.2014 № 15/26-59-25-01-15 від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до контролюючого органу не надходило. Також, не погоджується з вимогами позивача про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем не доведено факту порушення його прав, які підлягають відновленню в судовому порядку за визначених позивачем підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що виходячи із системного аналізу норм Цивільного кодексу, Закону України "Про виконавче провадження", особа, що придбала майно на електронних торгах, стає його власником, а це майно звільняється від арештів та заборон (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову).

Розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні майном шляхом припинення податкової застави, зокрема на підставі статті 391 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 14.1.155 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (пункт 89.2).

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Водночас, судом першої інстанції вірно зазначено, що аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що предметом податкової застави є майно виключно боржника-платника податків.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, що оскільки позивач не є боржником, та враховуючи те, що звернення стягнення на податкову заставу можливе лише на майно платника-боржника, до правовідносин, що склалися між сторонами, не можуть застосовуватись норми Податкового кодексу України в частині питання податкової застави.

Згідно з пунктом 93.1 статті 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті (пункт 93.2).

Пунктом 93.4 статті 93 цього ж Кодексу встановлено, що у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Із аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їхнього проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на електронних торгах, тобто є правочином.

Суд першої інстанції вірно встановив, що на час розгляду справи майно реалізовано і право власності на це майно набув позивач на підставі правочину (придбане на електронних торгах), то має місце спір про право цієї особи, оскільки наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан його речового права на спірне майно.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом частини 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5, визначено, що не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведені електронні торги переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову). Копії постанови виконавця про зняття арешту з реалізованого майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення переможцю та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, що позивач придбав на електронних торгах рухоме майно в кількості 189 найменувань (обладнання для виготовлення морозива, меблі та офісне приладдя, комп`ютерна та оргтехніка тощо), про що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. складено Акт № 1 про проведення електронних торгів на підставі протоколу проведення електронних торгів №413283 від 18.06.2019.

Докази на підтвердження оспорення та скасування в судовому порядку процедури електронних торгів сторонами до матеріалів справи не надані, а відтак їх результати є дійсними.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Отже, підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

Таким чином, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Ураховуючи, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження і такі обставини мають триваючий характер, вони перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Позивач просить усунути перешкоди у здійсненні ним права розпорядження на належне йому на праві власності рухоме майно шляхом припинення податкової застави.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, оскільки власник майна має право вимагати усунення перешкод у праві розпорядження своїм майном, зокрема у спосіб припинення податкової застави.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що реалізоване на електронних торгах на користь позивача рухоме майно знаходиться у податковій заставі у зв`язку із наявністю податкового боргу у ТОВ "Еліт", якому це майно належало до торгів.

В той же час, станом на момент звернення до суду із даним позовом ТОВ "Фірма Альянс-Капітал" є власником майна, придбавши його на електронних торгах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що виходячи із системного аналізу норм Цивільного кодексу, Закону України "Про виконавче провадження", особа, що придбала майно на електронних торгах, стає його власником, а це майно звільняється від арештів та заборон (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме - з наданого відповідачем акту опису майна № 15/26-59-25-01-15 від 08.10.2014, в податковій заставі перебуває рухоме майно у кількості 20 одиниць, що є у власності позивача, а саме:

Джемонаповнювач, інв. №77;

Ємкість швидкого охолодження, інв. №88;

Пакувальна машина до лінії "Арктік", інв. №214;

Повітряохолоджувач ESAZ 20574 Е, інв. №5115;

Повітряохолоджувач STEFANI SH1 056/2 В6 камера, інв. №28468;

Повітряохолоджувач STEFANI SH1 056/2 В6 камера, інв. №28467;

Повітряохолоджувач STEFANI SH1 056/2 В6 камера, інв. №28469;

Повітряохолоджувач STEFANI SH1 056/2 В6 камера, інв. №28470;

Повітряохолоджувач STEFANI SH1 056/2 В6 камера, інв. №28471;

Повітряохолоджувач STEFANI SH1 056/2 В6 камера, інв. №28472;

Пристрій для наповнювання стаканів двокольр. морозива з джемом, інв. №5884;

Установка для виробництва льодяної води, інв. №6641;

Установка для приготування суміші Хойер Промікс НТСТ 200, інв. №6642;

Установка для фасовки, інв. №2993;

Установка мийки обладнання, інв. №39;

Фільтр для очистки води, інв. №80;

Фруктонаповнювач, інв. №82;

Холодильна установа, інв. №46;

Холодильний агрегат НК REFRIGERATOR ОЛВ, інв. №15;

Шафа дозрівання, інв. №89;.

Колегія суддів зазначає, що особа, яка придбала майно на електронних торгах, стає його власником, а це майно звільняється від арештів та заборон (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову), у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/15889/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 в справі №910/15889/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/15889/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/15889/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.09.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

А.І. Тищенко