Постанова

від 20.09.2021 по справі 910/18989/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2021 р. Справа№ 910/18989/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.05.2021 (повний текст складено - 20.05.2021)

у справі №910/18989/20 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Науково-виробниче підприємство "КОНТАКТСІЧ-АКВА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД"

про стягнення 87 582, 13 грн

та за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Науково-виробниче підприємство "КОНТАКТСІЧ-АКВА"

про стягнення 81 229, 64 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "КОНТАКТСІЧ-АКВА" (надалі - позивач за первісним позовом, ТОВ "НВП "КОНТАКТСІЧ-АКВА") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" (надалі - відповідач за первісним позовом, ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД") про стягнення суми попередньої оплати на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, у загальному розмірі 87 582, 13 грн.

Також ТОВ "НВП "КОНТАКТСІЧ-АКВА" заявлено клопотання про покладення на відповідача 8 000, 00 грн витрат на правову допомогу.

Первісні позовні вимоги обґрунтовано тим, що у ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" виник обов`язок повернути невикористану суму коштів попередньої оплати за договором №25/09/2019 від 25.09.2019 (надалі - Договір), оскільки договірні відносини сторін припинилась в порядку п. 7.4 Договору за повідомленням позивача за первісним позовом.

При розгляді даної справи в суді першої інстанції ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" (позивач за зустрічним позовом) подано зустрічний позов про стягнення із ТОВ "НВП "КОНТАКТСІЧ-АКВА" (відповідач за зустрічним позовом) 81 229, 64 грн вартості неоплачених виконаних робіт по договору №25/09/2019 від 25.09.2019 за актом №17 від 23.12.2019.

Свої вимоги за зустрічним позовом ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" обґрунтовує тим, що роботи по Договору фактично виконано останнім на суму 181 229, 64 грн, про що складено Акт приймання виконаних робіт №17 від 23.12.2019 та який був переданий позивачу за зустрічним позовом на об`єкті та в подальшому направлений останньому листом №0710-2 від 10.07.2020.

Однак, вказаний Акт залишений ТОВ "НВП "КОНТАКТСІЧ-АКВА" без підписання. Відповідач за зустрічним позовом безпідставно відмовився від прийняття виконаних робіт, своєчасно не заявив про їх недоліки, відтак ці роботи є прийнятими та підлягають оплаті.

ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" вважає отримане повідомлення про відмову від виконання робіт безпідставним, а вимоги про повернення коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України необґрунтованими з огляду на те, що спірні кошти сплачені позивачем за первісним позовом добровільно по Договору, який фактично не був виконаний з вини останнього.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/18989/20 первісний позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 87 582, 13 грн боргу, 2 102, 00 грн витрат по сплаті судового збору, 8 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що позивач за первісним позовом скориставшись власним безумовним правом, передбаченим ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, п.7.4, 7.4.5 Договору, повідомив відповідача за первісним позовом про відмову від виконання субпідрядником робіт по договору №25/0/2019-СП від 25.09.2019.

Відтак, договірні відносини сторін внаслідок отримання відповідачем за первісним позовом зазначеного повідомлення припинились з підстав визначених Главою 61 Цивільного кодексу України, тому сплачений ТОВ "НВП "КОНТАКТСІЧ-АКВА" авансовий платіж у заявленій сумі підлягає поверненню останньому, як безпідставно набуті кошти.

Щодо зустрічного позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" не підтверджено факту неналежного виконання ТОВ "НВП "КОНТАКТСІЧ-АКВА" зобов`язання з оплати виконаних підрядних робіт та наявності правових підстав для покладення на відповідача за зустрічним позовом обов`язку з оплати робіт за Актом №17.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" (скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/18989/20, винести постанову, якою відмовити у задоволенні первісних позовних вимог у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що роботи за Договором повинні були виконуватись в короткі терміни, матеріалами справи не підтверджено коли саме та в присутності яких осіб приймались виконані роботи.

Крім того, скаржник зазначає, що саме замовником не було встановлено необхідну техніку для виконання робіт. Також скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ним неодноразово здійснювались спроби передати Акт виконаних робіт №17, однак замовник тривалий час його не підписував та не зазначив недоліки виявлені під час прийняття робіт.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 апеляційну скаргу ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 апеляційну скаргу ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/18989/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом сплати (доплати) судового збору у розмірі 4 036, 00 грн.

08.07.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів сплати судового збору у розмірі 4 036, 00 грн (платіжне доручення №160 від 06.07.2021).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/18989/20.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Позивач за первісним позовом у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач за первісним позовом зазначає, що скаржник не надав суду жодного доказу, щодо виконання останнім свого обов`язку по Договору.

Крім того, позивач за первісним позовом зазначає, що жодного повідомлення від відповідача за первісним позовом не отримав стосовно факту виконання будь-яких робіт. Також саме відповідач за первісним позовом не надавав об`єми фактично виконаних робіт, не узгоджував графік виконання робіт, не виконував узгоджені календарні графіки, безпідставно зупиняв виконання робіт, що підтверджується листами направленими на електронну пошту останнього.

Щодо не зазначення недоліків та не заперечень робіт зазначених в акті №17, то листом №1409/01-1 від 14.09.2020 позивачем за первісним позовом було надано заперечення на вказаний акт з підстав невиконання робіт в повному обсязі.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на неї, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 25.09.2019 між ТОВ "НВП "КОНТАКТСІЧ-АКВА" (підрядник за Договором) та ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" (субпідрядник за Договором) був укладений договір №25/09/2019-СП (Договір).

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою відносини, що склалися між сторонами по договору №25/09/2019 від 25.09.2019 є правовідносинами субпідряду, які регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 838 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами Договору підрядник доручив, а субпідрядник зобов`язався на свій ризик виконати в порядку і на умовах цього договору роботи, перелік і об`єм якого визначено у Технічному завданні, яке є невід`ємною частиною договору, а підрядник зобов`язався надати субпідряднику об`єкт для виконання робіт, прийняти і оплатити виконані роботи в порядку та строки, визначені договором.

Роботи виконуються на території Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча у відповідності до договору №1162 від 18.05.2018, укладеного між останнім, як замовником та підрядником (п. 1.3 Договору).

Згідно положень п. 1.4-1.8 Договору, строк виконання робіт та їх окремих об`ємів визначається Технічним завданням, починає обчислюватись з моменту фактичного прийняття об`єкта у відповідності до п. 5.2 Договору; фактичний строк закінчення робіт по окремим об`єктам визначається датою підписання підрядником акта приймання-передачі виконаних підрядних робіт із надання субпідрядником відповідних документів.

П. 6.1 Договору визначено, що роботи виконуються із матеріалів субпідрядника (за винятком вказаних у п. 5.2 Договору) і засобами субпідрядника, якщо інше не визначено у письмовій формі.

Згідно умов п. 5.1 Договору, види і зміст робіт по договору, а також по окремим об`ємами визначаються на основі кошторисів і Технічного завдання, які є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до підписаного сторонами Технічного завдання Виконання робіт по капітальному ремонту будівлі відділення розділення кисню (2-га черга) на території ПрАТ ММЕ ім.Ілліча (додаток №1 до договору), встановлено строк виконання робіт: до 31.12.2019, опис та перелік робіт, вимоги до субпідрядника та підрядника.

У Специфікації №1 (додаток №2 до договору) узгоджено повний перелік робіт, загальною вартістю 858 614, 75 грн із визначенням зобов`язання підрядника надати необхідні для виконання робіт технічних газів кисню, пропану, стиснутого повітря, а також забезпечити точки підключення електроенергії, забезпечити необхідної для виконання робіт кількості вантажопідйомної та навантажувальної техніки, вивезення будівельного сміття.

Відповідно до Специфікації встановлено умови оплати робіт: передоплата у розмірі 100 000, 00 грн перераховується підрядником на розрахунковий рахунок субпідрядника протягом 5 робочих днів з моменту початку виконання робіт, наступні оплати здійснюються з відстроченням 15 робочих днів з моменту підписання Акта виконаних робіт; у випадку затримки оплати по Акту виконаних робіт більш ніж на 5 календарних днів з моменту обумовлених строків платежів, субпідрядник має право зупинити виконання робіт до надходження оплати від підрядника. Акт виконаних робіт підписується щомісячно до 25-го числа.

На виконання умов Договору ТОВ "НВП "КОНТАКТСІЧ-АКВА" перераховано на користь ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" грошові кошти у сумі 100 000, 00 грн в якості оплати за будівельні роботи по договору №25/09/2019-СП від 25.09.2019, що підтверджується платіжними дорученнями №3565 від 01.11.2019 на суму 50 000, 00 грн та №3533 від 05.11.2019 на суму 50 000, 00 грн.

Згідно Технічного завдання (додаток №1) до Договору визначено строк виконання робіт до 31.12.2019.

Положеннями п. 15.5 Договору визначено, що договір діє до 31.12.2019, закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (у т.ч. гарантійних) по даному договору.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 4 цієї, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Розділом 7 Договору визначено права і обов`язки сторін, у т.ч. п. 7.4.5 право підрядника у будь-який час до передачі йому результатів усіх робіт або частини робіт, відмовитись від їх виконання субпідрядником шляхом направлення субпідряднику повідомлення з переліком робіт, від виконання яких він відмовляється та зазначенням вмотивованої причини відмови. З моменту отримання субпідрядником повідомлення про відмову від виконання усіх або частини робіт, даний договір втрачає силу в частині, що стосується робіт, вказаних у повідомленні, але зберігає силу в частині робіт, не вказаних у повідомленні. Підрядник у загальному порядку, встановленому даним договором, виплачує субпідряднику плату за виконану частину робіт.

Субпідрядник зобов`язаний негайно, але не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги підрядника, перерахувати на поточний рахунок підрядника грошові кошти, раніше отримані від підрядника за роботи, від виконання яких субпідрядником відмовився підрядник.

Оскільки станом 17.08.2020 відповідач за первісним позовом не приступив до виконання робіт та фактично не виконав жодних робіт, передбачених даним Договором, позивач за первісним позовом звернувся до ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" з листом №1708-35/1 з повідомленням про відмову від виконання усіх субпідрядних робіт, що були передбачені умовами договору №25/09/2019-СП від 25.09.2019 та вимогою про повернення протягом 3 банківських днів з дати отримання вимоги грошові кошти у розмірі 100 000, 00 грн.

Однак, у відповідь ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" листом за вих.№0825-1 від 25.08.2020 зазначило про безпідставність відмови від прийняття робіт за Актом №17, які виконані та підлягають оплаті.

14.09.2020 позивач за первісним позовом листом №1409-01/1 повідомив ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" про фактичне виконання робіт та прийняття на суму лише 12 417, 87 грн. Повернув Акт приймання виконаних робіт з додатком без підписання та запропонував скласти акт виконаних робіт за грудень 2019 року у відповідності до фактично виконаних робіт, висловив вимогу повернути грошові кошти у сумі 87 582, 13 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення робіт відмовитись від договору підряду, відшкодувавши підряднику завдані збитки та виплативши плату за виконані роботи.

Відмова замовника від договору підряду відповідно до положень частини 4 вказаної статті, є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.

Положеннями частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що сплачений позивачем за первісним позовом авансовий платіж у заявленій сумі 87 582, 13 грн підлягає поверненню відповідачем за первісним позовом, як безпідставно набуті кошти.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" про стягнення 81 229, 64 грн вартості неоплачених виконаних робіт по договору №25/09/2019 від 25.09.2019 за актом №17 від 23.12.2019, то вони задоволенню не підлягають оскільки доказом виконаних робіт є належним чином оформлені оригінали Актів виконаних робіт які передаються підряднику в семи екземплярах, після підписання і скріплення печатками сторін, однак належних доказів виконання обумовлених договором робіт у визначені Технічним завданням строки, до припинення правовідносин сторін, скаржником до суду не надано.

На підтвердження виконання робіт скаржником надано лише Акт приймання виконаних робіт №17 по договору №25/09/2019-СП від 25.09.2019 на суму 181 229, 04 грн вартості Виконання робіт по капітальному ремонту будівлі відділення розподілу повітря ІІ черги , який підписано лише субпідрядником (відповідачем за первісним позовом) 23.12.2019, який було надіслано разом з Листом №0818-1 від 18.08.2020 - відповіддю на повідомлення про відмову від виконання робіт на адресу позивача за первісним позовом поштовим відправленням №0407323176453 лише 27.08.2020.

Разом з тим, листом №1409/01-1 від 14.09.2020 позивачем за первісним позовом надано заперечення на вказаний акт з підстав невиконання робіт в обсязі, вказаному в акті, прийняття фактично виконаних робіт по заміні розбитого скла за кошторисом 210А-18.1 ТОВ "НВП "КОНТАКТСІЧ-АКВА" в обсязі 72,49 кв.м., загальна вартість яких відповідно до Специфікації №1 до договору становить 12 417, 87 грн (з ПДВ).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується факт неналежного виконання позивачем за первісним позовом зобов`язання з оплати виконаних відповідачем за первісним позовом підрядних робіт та наявності правових підстав для покладення на ТОВ "НВП "КОНТАКТСІЧ-АКВА" обов`язку з оплати робіт за Актом №17, у т.ч. у заявленій сумі 81 229, 64 грн, шляхом її стягнення за вимогами зустрічного позову, а тому відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД".

Крім того, позивачем за первісним позовом було заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу, наданих у суді першої інстанції, у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження факту понесення цих витрат позивачем за первісним позовом до матеріалів справи додані (у копіях) наступні належні та допустимі докази:

- копія договору №11/02-1 про надання правової (правничої) допомоги (послуги), укладеного між АБ "Олєйнікової "Легал Прайд" та ТОВ "НВП "Контактсіч-Аква" від 02.11.2020;

- копія акта №1 приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2020 на загальну суму 22 000, 00 грн, що включає суму 8 000, 00 грн вартості послуг професійної правничої допомоги: аналіз договірних відносин ТОВ "НВП "Контактсіч-Аква" з ТОВ "Консалтінг Буд Сервіс ЛТД" та документів, що їх підтверджують (договору, первинних документів, листів) щодо виявлення можливості стягнення заборгованості в судовому порядку; підготовки позовної заяви та консультування з питань порядку подання позову;

- копія платіжного доручення №3944 від 11.12.2020 на суму 22 000, 00 грн.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку позовної заяви, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також те, що жодних заперечень від відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду не надходило, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

Колегія суддів вважає такий висновок суду законним та обґрунтованим, підстав для скасування судового рішення в цій частині судом не встановлено, тому вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення витрат на послуги адвоката обгрунтовано задоволено в розмірі 8 000, 00 грн.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява N 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Враховуючи викладене, всупереч наведеним приписам законодавства, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання відповідачем за первісним позовом своїх обов`язків за Договором, а тому колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення первісних позовних вимог та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про безпідставність первісного позову та обґрунтованість зустрічних позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/18989/20 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим судове рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/18989/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/18989/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГ БУД СЕРВІС ЛТД".

4. Матеріали справи №910/18989/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та право касаційного оскарження до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням суддів Мартюк А.І., Алданової С.О. у відпустках, повний текст постанови складено та підписано - 20.09.2021.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова