Ухвала

від 13.09.2021 по справі 953/10986/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/10986/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/1501/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

- за участю прокурора ОСОБА_6 ,

- власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21.07.2021,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 32020000000000119 від 02.11.2020 про арешт майна.

Накладено арешт на майно, яке виявлене, та вилучене 14.06.2021 у ході проведення обушку нафтобази, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ТОВ «АЛЬТЕРНАТИВ ЕНЕРДЖІ СОРСЕС КОМПАНІ» директором якого є ОСОБА_8 шляхом заборони відчужування, розпорядження та користування.

Майно, на яке накладено арешт зберігати у відповідності до порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».

Визначено місцем зберігання арештованого майна, а саме, зразків рідин, матеріали кримінального провадження №32020000000000119 від 02.11.2020.

Передано на відповідальне зберігання арештоване майно, а саме рідину з характерним запахом нафтопродуктів ТОВ «АЛЬТЕРНАТИВ ЕНЕРДЖІ СОРСЕС КОМПАНІ» директором якого є ОСОБА_8 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визначено відповідальною особою за збереження майна ОСОБА_8 , попередивши останнього про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України, про необхідність збереження арештованого майна.

В іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено.

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 12.07.2021 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження №32020000000000119 від 02.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження за №32020000000000119 від 02.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України.

Задовольняю частково клопотання про арешт майна, слідчий суддя послався на те, що прокурор довів наявність вважати, що були вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 204 КК України, а тому з метою збереження речових доказів.

Проте, суддя вважав недоведеним клопотання в частині накладення арешту на майно, яке було виявлене та вилучено під час проведення 14.06.2021 обшуку нафтобази, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: обладнання для виготовлення нафтопродуктів, насоси.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21.07.2021 та постановити нову, якою задовольнити клопотання в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України.

Крім того прокурор просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.

Оскільки, за переконанням колегії суддів, прокурором не пропущено строк апеляційного оскарження, апеляційний суд не розглядає дане клопотання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, думку представника власника майна, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №№32020000000000119 від 02.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України.

Також з клопотання прокурора про арешт майна вбачається, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і може мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так,ч.2ст.170КПК Українипередбачає,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно доч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

В ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст.ст.214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Відмовляючи в задоволенні клопотання в частині накладення арешту на майно, яке було виявлене та вилучено під час проведення 14.06.2021 обшуку нафтобази, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: обладнання для виготовлення нафтопродуктів, насоси, слідчий суддя послався на те, що в матеріалах клопотання про арешт відсутні достовірні та достатні докази того, що зазначене вилучене майно, має протиправне походження та може бути використане як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час досудового розслідування.

Проте, вказане обладнання для виготовлення нафтопродуктів та насоси могли використовуватись як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З урахуванням цього слідчий суддя, на думку колегії суддів, безпідставно проігнорував та не встановив належні правові підстави, передбачені ч. ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора про арешт майна, оскільки останнє відповідає критеріям, передбаченим ст.98КПК України та визнано речовими доказами.

При цьому, належить врахувати, що виходячи з обраної органом досудового розслідування кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України, існують достатні підстави вважати, що вищевказане майно є предметом кримінального правопорушення та могло зберегти на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вказані обставини обумовлюють процесуальну необхідність арешту майна саме з метою його збереження, але у проміжок часу, який пов`язаний зі строком досудового розслідування, передбачений ст. 219 КПК України.

Відповідно до порядку, передбаченого ст.174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення про необхідність задоволення апеляційної скарги відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів виходить з того що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині відмови накладення арешту та постановленням нової, якою клопотання прокурора задовольнити частково.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд зазначає в ухвалі порядок її виконання.

Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21.07.2021 щодо задоволення клопотання про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №32020000000000199 в частині відмови накладення арешту скасувати та постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити частково.

Накласти арешт у вигляді заборони відчуження, виявлене та вилучене в ході обшуку нафтобази, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , обладнання для виготовлення нафтопродуктів, насосів.

В решті в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді