Ухвала

від 07.09.2021 по справі 611/454/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №:611/454/20 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-кп/818/2637/21 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: ст.246 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , без участі обвинуваченого ОСОБА_7 , з участю його захисника ОСОБА_8 , без участі представника потерпілого ОСОБА_9 , належним чином повідомленого про розгляд справи, від якого надійшла заява про розгляд справи без нього, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційними скаргами прокурора та захисника обвинуваченого на вирок Ізюмського міськрайонного суду харківської області від 28 05 2021 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабаки, Кегичівського району, Харківської області, громадянина України, із початковою загальною освітою, неодруженого, непрацюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз: 27 03 2018 року вироком Середино - Будського районного суду Сумської області за ст.71, ст.72, ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, ст.75 КК України - 2 роки іспитовий строк, 1700 грн. штраф; 23 10 2020 року ухвалою Середино-Будського районного суду Сумської області скасовано звільнення від відбування з випробуванням,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного за вказаним вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Середино - Будського районного суду Сумської області від 27 03 2018 року у виді 1року позбавленняволі таостаточно призначенодо відбуванняпокарання увиді 4 років позбавлення волі.

Визначено, що строк відбування покарання ОСОБА_7 необхідно рахувати з моменту фактичного затримання згідно ухвали Середино-Будського районного суду Сумської області від 23 10 2020 року по справі №586/207/19, номер провадження №1-в/586/3/20.

Вирішено питання щодо речових доказів в порядку ст.100 КПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення за наступних обставин.

21 12 2019 року близько 07:00 год., у ОСОБА_10 , який знаходився в с. Дмитрівка, Барвінківського району Харківської області, виник злочинний умисел на незаконну порубку дерев у захисних лісових насадженнях з метою подальшого використання у власних цілях для продажу та отримання грошових коштів.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_10 прийшов до раніше знайомого ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 , та запропонував здійснити вказані незаконні дії, на що останній погодився.

21 12 2019 року близько 09:00 год., точний час встановити не представилось можливим, ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_10 , за пропозицією останнього, реалізуючи свій злочинний умисел, прийшли до захисного лісового насадження лінійного типу, що належить до лісового фонду України, яке розташоване неподалік від с. Дмитрівка, Барвінківського району, Харківської області та яке розмежовує земельні ділянки за кадастровими номерами 6320483600:05:000:0082, 6320483600:05:000:0084 та 6320483600:05:000:0200.

В подальшому ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_10 , діючи всупереч п.1 ч.1 ст.67, ч.1 ст.69 Лісового кодексу України, п.п.2,3,8, Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23 05 2007 року, без спеціального дозволу на використання лісових ресурсів - лісорубного квитка або лісового квитка, тобто не маючи права здійснювати порубку дерев державної форми власності, незаконно, умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно - небезпечних наслідків, заздалегідь заготовленим та прилаштованим майном, яке було необхідне для здійснення зрубу стовбурів дерев та їх розпилу: двох бензопил із надписом на шинах, на одній «GREEN GARDEN», яка належить ОСОБА_7 , на другій «GRUNHELM», яка належить ОСОБА_10 , діючи узгоджено, здійснили незаконну порубку сироростучих (живих) дерев породи «ясен» в кількості 5 штук, а саме відділили стовбури дерев від коріння: 1 шт. діаметром стовбура 23 см.; 1 шт. діаметром стовбура 39 см; 1 шт. діаметром стовбура 40 см.; 1 шт. діаметром стовбура 30 см.; 1 шт. діаметром стовбура 43 см.; котрі росли в захисному лісовому насадженні лінійного типу на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області неподалік від с. Дмитрівка, Барвінківського району, Харківської області.

У подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_10 зазначені дерева розпилили на частини за допомогою вказаних бензопил.

Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_10 державі заподіяно шкоду в сумі 35545 гри. 43 копійки, яка є істотною.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані судом за ч.2ст.246КК Українияк незаконна порубка дерев у захисних лісових насадженнях, що заподіяла істотну шкоду, вчинена за попередньою змовою групою осіб (а.с.199-201).

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуваний вирок змінити в сторону пом`якшення, оскільки призначене судом покарання не відповідає особі обвинуваченого та за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості.

В обґрунтування такої вимоги зазначив, що обвинувачений має цивільну дружину та двох малолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, працював неофіційно, вчинив нетяжкий злочин за який щиро кається.

На думку захисника, суд не в повній мірі врахував фактичну тяжкість злочину, особу винного, інші обставини провадження (а.с.208-209).

Крім того, на вищевказаний вирок була також подана апеляційна скарга прокурором, від якої останній в подальшому відмовився, надавши до апеляційного суду відповідну заяву.

Позиції учасників судового апеляційного провадження.

Захисник обвинуваченого підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, просив задовольнити його вимоги у повному обсязі.

Прокурор заперечувала проти задоволення вимог апеляційної скарги обвинуваченого, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим.

Обвинувачений та представник потерпілого, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Будь-яких заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, від них не надходило.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника обвинуваченого, думку прокурора перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України не перевіряє.

Надаючи оцінку вимогам захисника обвинуваченого щодо призначення більш м`якого покарання, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

В ході детального аналізу оскаржуваного вироку в частині ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.246 КК України, колегією суддів встановлено, що воно в повній мірі відповідає вимогам ст.65 КК України, оскільки призначаючи покарання, суд у повному обсязі врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до класифікації, наведеної в ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів; особу обвинуваченого, який не єособою зінвалідністю,офіційно не працює,перебуває у цивільному шлюбі, на обліку у лікаря психіатра, нарколога, в Середино-Будському РВК Сумської області не перебуває, раніше судимий, за місцем проживання характеризується формально нейтрально, за місцем реєстрації характеризується негативно, про що свідчать: довідки лікарів, довідка Середино-Будського РВК Сумської області, характеристики з місця проживання та реєстрації, вимога щодо судимості та його свідчення; щире каяття як пом`якшуючу покарання обставину та рецидив злочинів як обтяжуючу покарання обставину.

Крім того, судом надано оцінку досудовій доповіді органу пробації, з якої вбачається, що орган пробації вважає за можливе виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі, ризики вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як високі, небезпеки для суспільства - середні.

Проаналізувавши усі перелічені вище обставини, суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.2 ст.246 КК України, з урахуванням положень ст.71 КК України, остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Судова колегія погоджується з тим, що саме таке покарання є справедливим, співмірним тяжкості і характеру вчинених діянь та їхнім наслідкам, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нового злочину.

Обґрунтовуючи необхідність призначення більш м`якого покарання, захисник послався на те, що обвинувачений має цивільну дружину та двох малолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, працював неофіційно, вчинив нетяжкий злочин за який щиро кається.

Проаналізувавши мотивувальну частину оскаржуваного вироку, колегія суддів констатує, що зазначені відомості, що стосуються особи обвинуваченого, були повністю враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання. Щире каяття було визнано судом пом`якшуючою покарання обставиною. Підстав для повторного врахування зазначених обставин чи визнання їх такими, що пом`якшують покарання, колегія суддів не вбачає.

Відомості щодо наявності у ОСОБА_7 цивільної дружини та двох малолітніх дітей дійсно мають місце (а.с.60-62), проте не свідчать, що зазначені особи перебувають на утриманні обвинуваченого, який офіційно непрацевлаштований. Разом з тим, зазначені обставини не стали стримуючим фактором при скоєнні ОСОБА_7 протиправних дій.

Факт спільного проживання із зазначеними особами сам по собі не є підставою для призначення більш м`якого покарання.

Інших обставин, які не були враховані судом першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено. Не послався на такі обставини захисник обвинуваченого і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність рішення суду першої інстанції, вмотивованість його висновків та свідчили б про необхідність призначення більш м`якого покарання, апелянт не вказав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17 09 2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16 10 2008 року).

Зважаючи на наведене, призначене районним судом покарання, на думку колегії суддів, у вищевказаному виді та розмірі є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам ст.65 КК України, а саме: ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його суспільній небезпечності, особі обвинуваченого та принципам законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації.

У зв`язку з вищевикладеним, підстав для зміни оскаржуваного вироку в частині визначення розміру покарання, за доводів, вказаних у апеляційній скарзі, колегією суддів не вбачається, тому апеляційні вимоги захисника обвинуваченого слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423,424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Вирок Ізюмського міськрайонного суду харківської області від 28 05 2021 року по справі щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4