Рішення

від 20.09.2021 по справі 460/2736/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2021 року м. Рівне №460/2736/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" (надалі також - позивач, ТОВ "ВО Волинь-Бетон") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (надалі також - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2018 року №0008051401, №0000271401, №0008061404, №0002011306, №0002021306, №0002001306, рішення №0000691306 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-41 від 15 серпня 2018 року.

Згідно з позовною заявою та заявою про збільшення позовних вимог, свої вимоги ТОВ "ВО Волинь-Бетон" обґрунтовує наступним. Що стосується податкового повідомлення-рішення №0008051401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 609424,00 грн., то воно базується на висновках контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту на суму 286527 грн. по придбанню мішків клапанних з огляду на те, що товариством до перевірки не представлено документів, які підтверджують використання мішків у власній господарській діяльності, щодо завищення податкового кредиту на суму 127912 грн. по придбанню паливно-мастильних матеріалів з огляду на те, що товариством не представлено документів, що свідчать про облік та використання придбаних ПММ у власній господарській діяльності, а також щодо завищення податкового кредиту на суму 73100 грн. по списаному металопрокату з огляду на те, що будь-яких документів щодо використання ТМЦ у власній господарській діяльності представлено не було. Разом з тим позивач доводить, що первинними документами в повній мірі підтверджується використання мішків клапанних, ПММ та металопрокату у власній господарській діяльності товариства, а тому висновки контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 487539 грн. вважає безпідставними та надуманими. Що стосується податкового повідомлення-рішення №0008061404, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, в розмірі 1276036,25 грн., то позивач оспорює його з покликанням на норму частини першої статті 250 Господарського кодексу України, за якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш ніж через один рік з дня вчинення, окрім випадків, передбачених законом. Також, безпідставними позивач вважає висновки відповідача про порушення товариством термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму 6706,83 грн., оскільки несвоєчасна реєстрація відбулась через відсутність реєстраційного ліміту на електронному рахунку з адміністрування податку на додану вартість. Решта оспорюваних рішень базуються на висновках відповідача про те, що в ході проведення перевірки було встановлено, що у період з 03.04.2012 по 31.03.2018 існувати трудові відносини між підприємством та директором Гоменюком І. С. та ОСОБА_1 без укладення трудових договорів та без нарахування заробітної плати, внаслідок чого не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та ЄСВ. В цій частині позивач доводить, що відносини, які виникають при виконанні засновниками функцій директора підприємства без укладання трудового договору є корпоративними, а отже відсутній обов`язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату.

Згідно з відзивом на позов сторона відповідача вимоги позивача не визнає, свої заперечення обґрунтовує наступним. На запит податкового органу щодо підтвердження використання мішків у власній господарській діяльності, ТОВ "ВО Волинь-Бетон" представило лише акти на списання мішків, втім жодних інших документів щодо обліку мішків клапанних та використання їх у господарській діяльності платника не надано, а відтак віднесення до податкового кредиту ПДВ у розмірі 286527 грн., сплаченого в ціні придбання мішків клапанних паперових, було безпідставним заходом. Перевіркою встановлено, що до податкового кредиту ТОВ "ВО Волинь-Бетон" включено ПДВ по придбанню ПММ в розмірі 127912 грн., однак відповідно до наданих до перевірки документів, та відповідно до звітності у позивача відсутні власні основні фонди, в тому числі транспортні засоби. До перевірки надано договори оренди транспортних засобів та акти на списання пального, використаного для заправки автомобілів, в яких не вказано марки автомобілів, якими було використано пальне, а інших документів на запит податкового органу, в тому числі подорожніх листів, до перевірки не надано. За таких обставин податковий орган правомірно констатував відповідні порушення в цій частині. Також перевіркою встановлено, що позивач списав вартість металопрокату на суму 365503 грн. (де сума ПДВ - 73100 грн. з придбання була включена до податкового кредиту). На запит податкового органу щодо підтвердження використання металопрокату у власній господарській діяльності, позивач надав акти на списання, де підставою зазначено: на виробництво розчинно-бетонного вузла (РБВ), однак, підтвердження використання РБВ у власній господарській діяльності не встановлено, не надано виробничих звітів, що фіксували б роботу РБВ та результат фасування цементу. Таким чином відповідач доводить, що податкове повідомлення-рішення №0008051401 від 15.08.2018 є законним і обґрунтованим. Що стосується податкового повідомлення-рішення №0008061404, яким до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені Указом Президента № 436/95, то сторона відповідача зауважувала на тому, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" № 2756-VIвід 02.12.2010, який набрав чинності з 01.01.2011, доповненостаттю 250 Господарського кодексу Україничастиною другою, згідно з якою зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначаються Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи. Таким чином, з 01.01.2011 санкції за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, не належать до адміністративно-господарських санкцій, застосування яких було б можливим лише в межах строків, встановленихстаттею 250 зазначеного Кодексу, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення. Це саме стосується і санкцій, які передбачені Указом № 436/95.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.06.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 15 серпня 2018 року №000805140, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 609 424,00 грн., в тому числі 487 539,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 121885, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позову суд відмовив.

Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 22.10.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" задоволено частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 серпня 2018 року №0008061404, №0002011306, №0002021306, №0002001306, №0000691306 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15 серпня 2018 року №Ю-41.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2018 року №0008061404.

В частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 серпня 2018 року №0002011306, №0002021306, №0002001306, №0000691306 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15 серпня 2018 року №Ю-41 справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 залишено без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу №460/2736/18 розподілено судді Борискіну С.А.

Ухвалою суду від 11.01.2021 адміністративну справу №460/2736/18 прийнято до провадження судді Рівненського окружного адміністративного суду Борискіна С.А. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.02.2021 на 14:30 год.

Ухвалою суду від 10.02.2021 клопотання представника позивача про відкладення судового засідання - задоволено. Підготовче засідання у справі №460/2736/18 відкладено до 11.03.2021 до 09:00 год.

Ухвалою суду від 11.03.2021 підготовче судове засідання відкладено до 05.04.2021 до 12:00 год.

Ухвалою суду від 05.04.2021 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 06.05.2021 на 09:30 год.

Ухвалою суду від 06.05.2021 розгляд справи №460/2736/18 відкладено до 27.05.2021 до 10:30 год.

Ухвалою суду від 27.05.2021 суд перейшов до розгляду адміністративної справи №460/2736/18 у порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву та матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Відповідно до ст.75, 77, 82 Податкового кодексу України та на підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області №1792 від 23.06.2018 і направлень №1408/17-00-14-01, №1409/17-00-14-01, №1411/17-00-14-01, №1410/17-00-14-01 та №1412/17-00-14-01 від 09.07.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Рівненській області у період з 10.07.2018 по 23.07.2018 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "ВО Волинь-Бетон" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018. Результати перевірки оформлені актом №1818/17-00-14-01/36016172 від 30.07.2018 з додатками (а.с.15-85 том 1).

В акті зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення:

- ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" при взаємовідносинах з директором Гоменюком І.С. та директором Грицюком Р.М.;

- пп.14.1.180, п.14.1 ст.14, п.163.1 ст.163, пп.164.1.2, пп.164.2.1 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, абз. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 14235,60 грн.;

- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого не утриманий і не перерахований до бюджету військовий збір в сумі 2626,52 грн.;

- ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, ч.1 ст.7, ч.5, 7 ст.8, ч. 2, 8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 в порушення яких, не нараховано, не утримано та не сплачено єдиний соціальний внесок на загальну суму 20631,22 грн., в т.ч. 3,6% - 549,22 грн. та 37,26% - 5684,39 грн., 22% - 14946,83 грн.;

- пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, за якими встановлена несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом сум належного до сплати військового збору, у випадках коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті збору; неподання податковим агентом платіжних доручень на сплату належного до сплати військового збору під час виплати доходу на користь платників податків за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України;

- п.51.1 ст.51 пп. "б" п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України - подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками за 3-4 кв.2015 року, 2016 рік, 2017 рік, 1 кв. 2018 року.

На підставі вказаних висновків 15.08.2018 Головне управління ДФС у Рівненській області прийняло:

- податкове повідомлення-рішення №0002011306, згідно якого ТОВ "ВО Волинь-Бетон" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 26446,76 грн., в тому числі 13178,86 грн. - за податковим зобов`язанням, 9840,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 3427,78 грн. за пенею (а.с.89-90 том 7);

- податкове повідомлення-рішення №0002021306, згідно якого ТОВ "ВО Волинь-Бетон" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на загальну суму 4862,61 грн., в тому числі 2556,06 грн. - за податковим зобов`язанням, 2247,02 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 59,53 грн. за пенею (а.с.91-92 том 7);

- податкове повідомлення-рішення №0002001306, згідно якого до ТОВ "ВО Волинь-Бетон" застосовано штрафні санкції за платежем: "податок на доходи" в сумі 510,00 грн. (а.с.93 том 7);

- рішення №0000691306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ТОВ "ВО Волинь-Бетон" застосовано штрафні санкції в розмірі 10386,28 грн. (а.с.94 том 7);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-41, якою повідомлено, що станом на 30.07.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 20936,38 грн.(а.с.95 том 7).

Висновки контролюючого органу, що були передумовою прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень та вимоги, ґрунтуються на тому, що ТОВ "ВО Волинь-Бетон" порушено вимоги статті 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", підпункту 14.1.180, пункту 14.1 статті 14, пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2, підпункту 164.2.1 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, підпунктів 1.2, 1.3, 1.4,1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6, частини першої статті 7, частин 5,7 статті 8, частини другої та восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI; пункту 51.1 статті 51 підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України - подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями

Висновки Відповідача про порушення наведених норм Позивачем ґрунтуються на тому, що останній з 1 січня 2015 року по 31 березня 2018 року не нараховував та не виплачував заробітну плату керівникам даного підприємства.

В ході перевірки встановлено, що директором ТОВ "ВО Волинь-Бетон" був ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 03.04.2012 (наказ на призначення №1 від 03.04.2012) відповідно до якого ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора підприємства з 03.04.2012 по 03.04.2017 (згідно протоколу №1 від 03.04.2017 та наказ на звільнення №15 від 03.04.2017) та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 за період з 03.04.2017 (згідно протоколу №1 від 03.04.2017 та наказу на призначення №16/1 від 03.04.2017) відповідно до якого ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора підприємства з 03.04.2017 по 18.05.2018 наказ на звільнення №9 від 18.05.2018).

До перевірки надано завірені копії Статуту підприємства 2014 року, зареєстрованого Здолбунівською міською радою 03.09.2008 №1768 та внесені зміни до статуту в 2014 році протоколом загальних зборів засновників №1 від 16.09.2014, та в 2017 році протоколом загальних зборів засновників №1 від 03.04.2017. В Статутах та Протоколах загальних зборів учасників не зазначено, що прийнято рішення про здійснення управління підприємством безпосередньо його учасником без нарахування заробітної плати.

До матеріалів справи позивачем також долучено копію Статуту, затвердженого протоколом загальних зборів засновників від 15.05.2018 (а.с.44-57 том 10), положеннями якого також не передбачено здійснення управління підприємством безпосередньо його учасником без нарахування заробітної плати.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав на необхідності встановлення та дослідження справжньої суті взаємовідносин Позивача з їх керівниками, зокрема щодо того чи укладався відповідний договір (контракт), як це передбачено положеннями статті 65 Господарського кодексу України, а також на відповідність інших критеріїв, що відрізняють трудові взаємовідносини з поміж-інших.

Таким чином, суду необхідно детально дослідити суть взаємовідносин Позивача з їх керівниками, факт наявності (відсутності) укладення з ними трудового договору (контракту), перебування керівників Позивача у статусі фізичної особи-підприємця та факту нарахування (сплати) ЄСВ до бюджету та факту перебування керівників Позивача у трудових відносинах з іншими роботодавцями.

Надаючи правову оцінку вказаним спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Положеннями статті 14 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) надано визначення таких понять:

- заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом (підпункт 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 ПК України);

- податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу; (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України);

- працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (підпункт14.1.195);

- роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими (підпункт 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України ПК України);

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі також - Закон) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону визначено, що для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Аналіз наведеного правового регулювання дає підстави для висновку, що визначальною передумовою для сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску є наявність між суб`єктом господарювання та фізичною особою відносин, які фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю за виконану ним роботу власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові заробітну плату - винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо ознак, притаманних трудовим правовідносинам.

За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

За таких обставин в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, встановлення дійсної сутності правовідносин між суб`єктом господарювання та фізичною особою має визначальне значення для вирішення спору.

Так, загальні положення щодо управління підприємством визначені статтею 65 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами першою та другою цієї статті управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу; власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Відповідно до частини третьої статті 65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Пунктом четвертим статті 65 Господарського кодексу України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

При укладенні з особою трудового договору (контракту) у порядку, передбаченому главою ІІІ Кодексу законів про працю (статті 21, 24), такий договір (контракт) регулюватиме трудові відносини за участю голови виконавчого органу як працівника господарського товариства.

Згідно ч.2, 3 ст. 145 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Таким чином, системний аналіз зазначених норм права у системному взаємозв`язку зі ст. 65 ГК України свідчить про те, що у разі найму керівника із числа осіб, які не являються учасниками товариства з таким керівником в обов`язковому порядку укладається трудовий договір (контракт). Проте у випадку, коли керівником товариства призначається учасник (засновник) такого товариства в обов`язковому порядку з таким керівником окремий контракт не укладається і директор приступає до виконання обов`язків керівника на підставі рішення про обрання останнього директором та виданого наказу.

Відповідно до ч.2-4 ст. 62 Закону України Про господарські товариства (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства.

Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Судом встановлено, що між позивачем та його керівниками у період з 01.01.2015 по 31.03.2018 трудовий договір (контракт) у відповідності до вимог ст. 65 Господарського кодексу України не укладався.

При цьому, суд констатує, що враховуючи те, що у період з 01.01.2015 по 03.04.2017 ОСОБА_2 , а у період з 03.04.2017 по 18.05.2018 ОСОБА_1 виконували функції директора та одночасно були учасниками ТОВ "ВО Волинь-Бетон" укладення з ними контракту як з керівниками не було обов`язковим.

Також, суд враховує той факт, що вказані особи не просто виконували окремі функції директора, а здійснювали поточну діяльність Товариства, укладали договори як керівники від імені позивача, приймали на роботу працівників, здійснювали нарахування заробітної плати, складали податкову та фінансову звітність, підписували первинні документи, представляти інтереси Товариства у відносинах із третіми особами не як учасники такого Товариства, а як керівники.

Таким чином, враховуючи те, що і ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 , систематично, протягом періоду з 01.01.2015 по 31.03.2018 здійснювали поточну діяльність Товариства, вказані правовідносини, які склались між позивачем та їх керівниками суд не може назвати корпоративними, а останні являються трудовими відносинами.

При цьому, та обставина, що вказані особи у відповідний проміжок часу були учасниками даного Товариства жодним чином не може змінити сутність відповідних правовідносин, так як ТОВ "ВО Волинь-Бетон" в охоплений перевіркою період вело активну господарську діяльність під постійним управлінням таких осіб, як директорів, а установчими документами Товариства не передбачено виконання функції директора засновником на безоплатній основі.

Оскільки матеріалами справи в повній мірі підтверджено, що ТОВ ВО Волинь-Бетон використовувало працю найманих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без відповідної оплати трудових відносин між роботодавцем та найманими працівниками, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що позивачем протиправно не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок на доходи у вигляді заробітної плати вказаних осіб.

Проте, поміж іншого судом встановлено, що у період з 01.01.2015 по 03.04.2017 ОСОБА_2 був фізичною особою-підприємцем, перебував на спрощеній системі оподаткування й відповідні суми єдиного соціального внеску сплачувались ним до Державного бюджету самостійно.

Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем письмовими доказами: випискою з ЄДР щодо ФОП ОСОБА_2 серія ААБ №298288, витягом №3098 з реєстру платників єдиного податку, витягом з електронного кабінету платника податків ФОП ОСОБА_2 про стан розрахунків з бюджетом за платежем 70 71040000 00 (ЄСВ) за 2016; довідкою з Пенсійного фонду України форма ОК-5 по ОСОБА_2 ; податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2018 рік; звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форма Д5 (річна) за 2018 рік; податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2017 рік; звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форма Д5 (річна) за 2015 рік; податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2017 рік, податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2016 рік, звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форма Д5 (річна) за 2016 рік.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд повторно акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, враховуючи той факт, що ОСОБА_2 у період з 01.01.2015 по 03.04.2017 р. також був фізичною особою-підприємцем та самостійно нараховував та сплачував відповідні суми єдиного соціального внеску до бюджету, то донарахування ТОВ "ВО Волинь-Бетон" суми єдиного соціального внеску за вказаний період у розмірі 11594,03 грн. суд вважає неправомірним.

В той же час матеріали справи не містять відомостей про перебування ОСОБА_1 у статусі фізичної особи-підприємця, тому за період з 03.04.2017 по 31.03.2018 у позивача виник обов`язок нарахування єдиного соціального внеску із суми заробітної плати.

Крім цього перевіркою встановлено, а долученими до матеріалів справи податковими розрахунками ДФ (а.с.122-149 том 4) підтверджено, що за 2, 3, 4 кв. 2016 року, 1, 2, 3, 4 кв. 2017 року по розрахунку 1 ДФ позивачем не відображено доходи приватних підприємців за ознакою доходу "157": 3 кв. 2015 року ФОП ОСОБА_3 по РНОКПП НОМЕР_3 в сумі 3600,00грн., 3кв. 2015 року ФОП ОСОБА_4 по РНОКПП НОМЕР_4 в сумі 4100,00грн.; 4кв. 2015 року ФОП ОСОБА_4 по РНОКПП НОМЕР_4 в сумі 1781000,00 грн.; 1кв. 2016 року ФОП ОСОБА_4 по РНОКПП НОМЕР_4 в сумі 4100,00грн.; 2 кв. 2016 року ФОП ОСОБА_4 по РНОКПП НОМЕР_4 в сумі 4100,00 грн.; 3 кв. 2016 року ФОП ОСОБА_4 по РНОКПП НОМЕР_4 в сумі 4100,00 грн.; 4 кв. 2016 року ФОП ОСОБА_4 по РНОКПП НОМЕР_4 в сумі 4100,00грн.; 3 кв. 2017 року ФОП ОСОБА_5 по РНОКПП НОМЕР_5 в сумі 565,00 грн.; 1 кв. 2017 року ФОП ОСОБА_4 по РНОКПП НОМЕР_4 в сумі 4100,00 грн.; 2 кв. 2017 року ФОП ОСОБА_4 по РНОКПП НОМЕР_4 в сумі 4100,00 грн.; 3 кв. 2017 року ФОП ОСОБА_4 по РНОКПП НОМЕР_4 в сумі 4100,00грн.; 4 кв. 2017 року ФОП ОСОБА_4 по РНОКПП НОМЕР_4 в сумі 4100,00 грн.

Також позивачем жодними належними і допустимими доказами не спростовано встановлені перевіркою порушення, а саме в тій частині, що згідно листка непрацездатності Серія АГФ 608600, виданого ОСОБА_6 , нараховані декретні з 27.04.2016 по 30.08.2016 на загальну суму 5704,02 грн., та листка непрацездатності Серія АГФ 602023 - нараховані декретні (продовження) з 31.08.2016 по 13.09.2016 на загальну суму 633,78 грн., зокрема за квітень 2016 року 181,08 грн., травень 2016 року 1403,37 грн., червень 2016 року - 1358,10 грн., липень 2017 року 1403,37 грн., серпень 2016 року - 1403,37 грн., вересень 2016 року 588,51 грн., які виплачені вищезазначеній працівниці. У квітні 2016 року ОСОБА_6 нарахована заробітна плата в сумі 1181,14 грн. Оскільки в квітні, травні, червні, липні, серпні та вересні 2016 року у даної працівниці відсутні інші доходи, а тому базою для нарахування ЄСВ повинна бути мінімальна заробітна плата, встановлена законодавством. Оскільки роботодавець нарахував ЄСВ без урахування встановленої законом мінімальної заробітної плати, перевіркою встановлено заниження нарахування єдиного внеску на загальну суму 244,01 грн., в т. ч. за ставкою 22%.

Таким чином, за встановлених судом обставин, суд прийшов до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-41 від 15.08.2018 в частині донарахування позивачу ЄСВ в розмірі 11594,03 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску№0000691306 від 15.08.2018 в частині застосування штрафу на суму 5836,05 грн. є протиправними та підлягають до скасування у вказаному розмірі, в іншій частині зазначені рішення, а також податкові повідомлення-рішення від 15.08.2018 №0002011306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 26446,76 грн., №0002021306 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору, №0002001306 про застосування штрафних санкцій в сумі 510,00 грн. є правомірними.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що позивачем частково доведено обґрунтованість позовних вимог, позов підлягає до задоволення частково.

За правилами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно, ТОВ "ВО Волинь-Бетон" належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області пропорційну до задоволених майнових вимог суму сплаченого ним судового збору, а саме: 261,45 грн. (1949459,06 грн. загальний розмір вимог, 17430,08 грн. розмір задоволених вимог, що становить 0,89%; 100% - сплаченого судового збору 29241,89 грн., а 0,89% буде становити 261,85 грн.).

При вирішення питання щодо розподілу інших судових витрат, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу. При цьому, згідно з частинами першою-другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Позивачем до адміністративного позову додано копії договору про надання правової допомоги №22/10/18 від 22.10.2018, акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 28.01.2019, рахунку №28/01/19 від 28.01.2019, виписки з ЄДРПОУ по АО "Прищепа і партнери" від 03.10.2016, платіжного доручення №1028 від 29.01.2019 та свідоцтва №1421 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 27.07.2018 та виписки по рахунку від 29.01.2019 року АО "Прищепа і Партнери", якими в повній мірі підтверджено надання позивачу правничої допомоги адвокатом на суму 15000 грн.

Відповідно до цього ТОВ "ВО Волинь-Бетон" належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області пропорційну до задоволених майнових вимог суму оплаченої ним правничої допомоги, тобто 133,50 грн. (15000 грн. х 0,89%).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" (вул. 8-го Березня, 35, м. Здолбунів, 35305, код ЄДРПОУ 36016172) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ ВП 44070166) - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2018 №Ю-41 в частині донарахування єдиного соціального внеску в розмірі 11594,03 грн. та рішення від 15.08.2018№0000691306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині донарахування штрафу в розмірі 5836,05 грн.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування: вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2018 №Ю-41 на суму 9037,19 грн., рішення від 15.08.2018 №0000691306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 4550,23 грн., податкового повідомлення-рішення від 15.08.2018 №0002011306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 26446,76 грн., податкового повідомлення-рішення від 15.08.2018 №0002021306 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 4862,61 грн., податкового повідомлення-рішення від 15.08.2018 №0002001306 про застосування штрафних санкцій в сумі 510,00 грн., - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 261,45 грн. та судові витрати на правничу допомогу в сумі 133,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 20 вересня 2021 року

Суддя С.А. Борискін