Постанова

від 20.09.2021 по справі 420/7338/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7338/19

Головуючий І інстанції Самойлюк Г.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів: Джабурії О.В., Кравченка К.В.,

за участю секретаря - Голобородько Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РІКОМ на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 11.02.2020р. ) у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпраці в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю РІКОМ про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю ), -

В С Т А Н О В И В:

05.12.2019р. ГУ Держпраці в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ТОВ РІКОМ , у якому просило суд застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити виробництво з виготовлення та впровадження низьковольтних комплектних пристроїв ліфтів, а також робіт, що виконуються на висоті понад 1,3 м під час виконання робіт із технічного обслуговування, монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ліфти пасажирські, вантажні, лікарняні, на об`єктах замовника ) у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю людей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення посадовими особами ГУ Держпраці в Одеській області планового заходу державного нагляду з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, виявлено 20 порушень, з яких 3 (три ) створюють загрозу життю та здоров`ю людей. З урахуванням зазначеного, позивач, в межах компетенції, звернувся до суду із даним позовом.

Представник відповідача надав до суду першої інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року адміністративний позов ГУ Держпраці в Одеській області - задоволено. Застосовано до ТОВ РІКОМ заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом зобов`язання зупинити виробництво з виготовлення і впровадження низьковольтних комплектних пристроїв ліфтів; робіт, що виконуються на висоті понад 1,3 м під час виконання робіт із технічного обслуговування, монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ліфти пасажирські, вантажні, лікарняні, на об`єктах замовника ) у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю людей.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач 06.03.2020р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2020р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

19.03.2020р. матеріали даної справи, разом із апеляційною скаргою відповідача, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

За результатами автоматизованого розподілу дану справу передано на розгляд судді П`ятого апеляційного адміністративного суду Запорожану Д.В. (головуючий у справі ).

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, а ухвалою від 06.04.2020р. справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

07.04.2021р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому представник позивача щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2020р. провадження у справі зупинено на підставі положень п.3 ч.1 ст.236 КАС України - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №420/2401/20.

Відповідно до розпорядження керівника апарату П`ятого апеляційного адміністративного суду №147-с від 29.05.2020р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №420/7338/19, за результатами якого, справу №420/7338/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Осіпова Ю.В. (головуючий у справі ), Джабурія О.В. та Кравченка К.В.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду (у складі вищезазначеної колегії суддів ) від 02.06.2020р. справу №420/7338/19 прийнято до свого провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021р. провадження у справі поновлено, а розгляд апеляційної скарги призначено на 20.09.2021р.

У судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.

Враховуючи неявку сторін, дана справа була розглянута у відкритому судовому засіданні за наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

В період з 31.10.2019р. по 06.11.2019р., посадовими особами ГУ Держпраці в Одеській області на підставі наказу від 18.09.2019р. №1711 та направлення було проведено планову перевірку ТОВ РІКОМ щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

За результатами вказаної вище перевірки складено акт від 06.11.2019р. №15/14.1/06-1257, в якому зафіксовано 20 (двадцять ) порушень нормативно-правових актів із охорони праці та промислової безпеки, з яких 3 (три ) створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а саме:

1) в порушення вимог ст.ст.13,21 Закону України Про охорону праці підприємством не надано висновки експертизи проектної та іншої документації на виготовлення і впровадження низьковольтних комплексних пристроїв керування ліфтами (РС5901, В320-071М, А16-143, Г500-05Є ), у відповідності до вимог п.2.2 Методики проведення державної експертизи (перевірки ) проектної документації на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення ) виробничих об`єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці НПАОП 0.00-7.03-94;

2) в порушення вимог ст.ст.13,21 Закону України Про охорону праці - не надано підтвердження відповідності низьковольтних комплектних пристроїв керування ліфтами (РС5901, В320-071М, А16-143, Г500-05Є ), вимогам діючих нормативних документів (Технічному регламенту ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів (затв. постановою КМУ від 21.06.2017р. №438 ), згідно з вимогами п.7.1.1 Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів НПАОП 0.00-1.02-08;

3) в порушення вимог ст.21 Закону України Про охорону праці - не подано декларацію при проведенні робіт на висоті понад 1,3 м (п.21 постанови КМУ від 26.10.2011р. №1107, із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 07.02.2018р. №48 ).

06.11.2019р. уповноваженою особою ГУ Держпраці в Одеській області, на підставі вищевказаного акту перевірки від 06.11.2019р. №15/14.1/06-1257, винесено припис №15/14.1/06-1257-1985 щодо усунення порушень вимог законодавства у сферах охорони праці та промислової безпеки, яким, зокрема, відповідача зобов`язано у місячний строк усунути виявлені перевіркою порушення:

- п.1 - надати висновки експертизи проектної та іншої документації на виготовлення і впровадження низьковольтних комплектних пристроїв керування ліфтами (РС5901, В320-071М, А16-143, Г500-05Є ), відповідно до вимог п.2.2 Методики проведення державної експертизи (перевірки ) проектної документації на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення ) виробничих об`єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці НПАОП 0.00-7.03-94, ст.ст.13,21 Закону України Про охорону праці ;

- п.2 - надати підтвердження відповідності низьковольтних комплектних пристроїв керування ліфтами (РС5901, В320-071М, А16-143, Г500-05Є ), вимогам діючих нормативних документів (Технічному регламенту ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів (затв. постановою КМУ від 21.06.2017р. №438 ), згідно з вимогами п.7.1.1 Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів НПАОП 0.00-1.02-08, ст.13 Закону України Про охорону праці ;

- п.5 - надати підтвердження фактичної оснащеності підприємства на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів вимогам п.6.1.2. Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів НПАОП 0.00-1.02-08, відсутні необхідні вантажо-захоплювальні пристрої, а саме: відтяжки (мотузка пенькова ) діаметром від 12 мм до 15 мм, завдовжки 30 м; страхувальний канат; дворогі й однорогі чалочні гаки та ін.;

- п.8 - забезпечити наявність необхідного спеціального обладнання, а саме: монтажна лебідка; таль, електрична вантажопідіймальністю 500 кг, 1000 кг; понижувальний електротрансформатор 220/36В та ін.;

- п.9 - забезпечити наявність необхідних засобів: діелектричні рукавиці, діелектричні галоші, діелектричні килимки, кліщі ізольовані, заземлення переносні, драбина дерев`яна до 3 м, драбина причіпна алюмінієва до 4 м та ін.;

- п.10 - забезпечити наявність необхідних електричних апаратів, а саме: зварювальний апарат, трансформатори однофазні одно постові для ручного дугового зварювання, пилососи та ін.;

- п.11 - забезпечити наявність необхідних засобів вимірювальної техніки, які повірені відповідно до вимог чинного законодавства: мегомметри типу ЕС00202/2-Г, омметр типу М-732, вимірювач петлі фаза-нуль типу ЕР-180, вимірювач опору заземлення типу Щ4160, динамометри, шумоміри, кліщі електровимірювальні 43111 та ін.

- п.12 - подати декларацію при проведенні робіт на висоті понад 1,3 м (п.21 постанови КМУ від 26.10.2011р. №1107, із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 07.02.2018р. №48 ), ст.21 Закону України Про охорону праці .

Наведені вище обставини та тривале невиконання підприємством відповідача вимог припису і стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, адже виявлені під час проведення перевірки порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю ) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007р. №877-V, державним наглядом (контролем ) вважається діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (органи державного нагляду ) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, серед іншого, належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення та навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст.4 цього Закону №877-V, державний нагляд (контроль ) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю ) у випадках, передбачених законом.

Державна політика у галузі охорони праці базується, у т.ч., на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Частинами 7,8 ст.7 Закону №877-V визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю ) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення ), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

У разі ж необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю ) протягом 5 (п`яти ) робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю ) складає припис, розпорядження або інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю ) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю ), яка здійснювала перевірку.

Орган державного нагляду (контролю ) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю ) має право:

- вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства;

- надавати (надсилати ) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків тощо (абз.2,5 ч.1 ст.8 цього Закону №877-V ).

Суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю ), за правилами абз.3 ст.11 цього Закону, зобов`язаний виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Як визначено приписами ч.5 ст.4 Закону №877-V, виробництво (виготовлення ) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відновлення ж виробництва (виготовлення ) або реалізації продукції, виконання робіт та надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе виключно з моменту отримання органом державного нагляду, який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених перевіркою (судом) порушень.

При цьому, колегія суддів зазначає, що такий захід реагування, як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, не є санкцією за порушення вимог законодавства, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю людей.

Окрім того, застосування заходу реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у відповідній сфері.

За приписами п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (затв. постановою КМУ від 11.02.2015р. №96 ), Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема, у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення тощо.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення №96 ).

Як встановлено судом апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами даної справи, основними видами діяльності ТОВ РІКОМ є, зокрема: виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устатковання (код КВЕД 28.22 ); інші будівельно-монтажні роботи (код КВЕД 43.29 ); оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (код КВЕД 46.69 ); інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (код КВЕД 47.99 ); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29 ); будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20 ).

При цьому, під час проведення перевірки встановлено, що відповідачем здійснюється такий вид діяльності як виробництво низьковольтних комплектних пристроїв керування ліфтами.

Згідно зі ст.21 Закону України Про охорону праці від 14.10.1992р. №2694-XII, проектування виробничих об`єктів, розроблення нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Експертиза проектів будівництва на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці проводиться відповідно до положень ст.31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Методика проведення державної експертизи (перевірки ) проектної документації на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення ) виробничих об`єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці НПАОП 0.00-7.03-94 визначає, зокрема, порядок проведення державної експертизи (перевірки ) проектної документації на виготовлення і впровадження нових технологій на відповідність їх нормативним актам про охорону праці і встановлює взаємовідношення власників з експертно-технічними центрами.

Відповідно до п.7.1.1 Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів НПАОП 0.00-1.02-08 , виготовлення та постановка на виробництво складових частин ліфтів здійснюється у відповідності з вимогами діючих нормативних документів.

За змістом п.6.1.2 Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів (затв. наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01.09.2008р. №2190 ), оснащеність для виконання робіт з монтажу, ремонту та технічного обслуговування ліфтів повинна бути згідно з вимогами ДСТУ 36.1-009-99.

Відповідно до ст.13 Закону №2694-XII, роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо, організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Посилання ж апелянта на те, що Технічний регламент ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів (затв. постановою КМУ від 21.06.2017р. №438 ), не розповсюджується на вироблену ним продукцію, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає необґрунтованими та таким, що здійснюється із невірним тлумаченням норм законодавства.

Так, даний Технічний регламент передбачає вимоги до ліфтів та компонентів безпеки для ліфтів, та був розроблений на основі Директиви 2014/33/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26.02.2014р. про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів. Його дія поширюється на нові ліфти, що введені в обіг після набрання ним чинності, які постійно обслуговують будівлі та споруди та призначені для перевезення: людей; людей і вантажів; тільки вантажів, якщо пристрій для перевезення є доступним, тобто людина може безперешкодно заходити до нього, і обладнаним засобами керування, розташованими всередині пристрою для перевезення або в межах досягання людини, яка перебуває всередині пристрою для перевезення. Цей Технічний регламент застосовується до нових компонентів безпеки для ліфтів, зазначених у додатку 3, для використання в ліфтах, визначених у цьому пункті.

Однак, в наданих ТОВ РІКОМ під час проведення планової перевірки документів (які на його думку підвереджують відповідність Низьковольтних комплектних пристроїв вимогам законодавства ) зазначені інші типи низьковольтних комплектних пристроїв.

На сторінці №3 (мовою оригіналу ) Извещения №22959884.024-2008 об изменении ТУ У 31.2-22959884-006-2004 Устройства низковольтные комплектные управления пассажирскими лифтами. Технические условия (Изменение №1 ) зазначено, що Технические условия необходимо проверять регулярно, но не реже одного раза в пять лет после начала срока действия или последней проверки, если не возникает необходимость проверить их раньше в случае принятия нормативно-правовых актов, соответствующих национальных (межгосударственных ) стандартов, которыми регламентированы другие требования, чем те, которые установлены в технических условиях .

Слід зазначити, що відповідачем також не надано ГУ Держпраці в Одеській області і інформації щодо проведення відповідних перевірок з 2008р.

При цьому, необхідно вказати, щ низьковольтні комплектні пристрої є одним з найбільш відповідних компонентів безпеки ліфта, до яких сходяться сигнали від всіх датчиків і приладів безпеки, та які обробляють всі сигнали та приводять в рух механізми ліфта, тобто від їх коректної роботи залежить безпека пасажирів.

Так, у спірному акті перевірки від 06.11.2019р. №15/14.1/06-1257, на підставі якого було видано припис, зазначено, що відповідач має дозвіл від 26.10.2016р. №452.16.51 на виконання робіт підвищеної небезпеки із технічного обслуговування, монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ліфти пасажирські, вантажні, лікарняні ), зварювальні роботи, зазначені роботи на підприємстві виконують кваліфіковані електромеханіки з ліфтів.

Як видно з матеріалів справи, під час перевірки інспектору праці товариством було надано наказ Про призначення відповідальних осіб з організації робіт з ТО і ремонту ліфтів та посвідчення електромеханіка з ліфтів, що відображено у додатковій інформації в акті перевірки від 06.11.2019р. №15/14.1/06-1257, який, у свою чергу, був підписаний директором ТОВ РІКОМ без зауважень.

Як вже зазначалося судом вище, за змістом п.6.1.2 Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів , оснащеність для виконання робіт з монтажу, ремонту та технічного обслуговування ліфтів повинна відповідати вимогам ГСТУ 36.1-009-99.

З огляду на викладене, ГУ Держпраці в Одеській області у своїх акті та приписі зазначило, що фактична оснащеність підприємства не відповідає вимогам п.6.1.2 НПАОП 0.00-1.02-08 Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів .

На підставі протоколу засідання Технічного комітету стандартизації Ліфти, ескалатори та пасажирські конвеєри (ТК 104 ), які набули чинності ДСТУ 8665:2016 (затв. наказом ДП УкрНДНЦ від 11.08.2016р. №238, чинний з 01.10.2017р. ) Установки ліфтові. Вимоги щодо спеціалізованих ліфтових організацій , згідно з якими наявність на підприємстві обладнання (про що було зазначено у приписі ) є обов`язковим.

Як передбачено п.4 НПАОП 0.00-7.17-18 Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці працівникам, професії та посади (професійні назви робіт ) яких визначені в Нормах безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту (затв. наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16.04.2009р. №62 ), працівникам загальних (наскрізних ) професій різних галузей промисловості ЗІЗ видаються незалежно від виду економічної діяльності підприємства.

У свою чергу, Норми безоплатної видачі ЗІЗ електромеханікам з ліфтів зазначені у НПАОП 0.00-3.07-09 Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості . Пунктом 121 Таблиці ІІ зазначеного нормативу передбачено, що електромеханіки з ліфтів під час робіт у шахті ліфта повинні бути забезпечені запобіжними поясами.

Відповідно з п.1.13 НПАОП 0.00-1.15-07 Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті запобіжні пояси використовуються при роботах на висоті понад 1,3 метра.

Як загально відомо, постановою Кабінету Міністрів України №1107 від 26.10.2011р. був затверджений Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування ) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки .

Так, згідно з п.21 цього Порядку №1107, виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 6 здійснюються роботодавцем на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Пунктом 6 Додатку 6 цього Порядку №1107 до видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці віднесено роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра.

Отже, з урахуванням викладеного, посилання апелянта на те, що ТОВ РІКОМ нібито не здійснюються роботи з монтажу, ремонту та технічного обслуговування ліфтів, а тому вимоги ГСТУ 36.1-009-99 щодо нормативів оснащеності для виконання цих робіт на нього не розповсюджуються, в зв`язку з чим також немає причин подавати декларацію відповідно до п.21 Порядку №1107, є необґрунтованими і безпідставними, та такими, що спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами.

Крім того, також одночасно слід звернути увагу й на той факт, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач так і не надав до суду належних та допустимих доказів в спростування цих обставин, а також доказів усунення порушень, зазначених у Приписі від 06.11.2019р. за №15/14.1/06-1257-1985, який, в свою чергу, був залишений в силі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021р., прийнятою за результатами розгляду справи №420/2401/20 за адміністративним позовом ТОВ РІКОМ до ГУ Держпраці в Одеській області про скасування припису від 06.11.2019р. за №15/14.1/06-1257-1985 в частинах п.п.1,2,5,8-12.

У відповідності до вимог ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи,у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції по даній справі в межах вказаних вище доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу й на те, що згідно зі ст.4 Закону №2694-XII, державна політика в галузі охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь та гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері охорони праці призводить, зокрема, до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю людей.

Отже, забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя та здоров`я від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

За приписами ст.ст.38,39 Закону №2694-XII, державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право забороняти, зупиняти, припиняти та обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Таким чином, колегія суддів, як і суд першої інстанції, наголошує, що встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері охорони праці, що створює загрозу життю та здоров`ю людей та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є достатньою підставою для застосування відповідних заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.

Адміністративний суд, у свою чергу, в разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що виявлені органом державного нагляду (контролю ) порушення вимог законодавства у сфері охорони праці створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей та не були усунуті підприємством, має ухвалити рішення про вжиття відповідних заходів реагування.

Варто звернути увагу на те, що поняття загроза життю та/або здоров`ю людини є оціночним поняттям та віднесено до сфери захисту населення, територій, майна, навколишнього природного середовища, функція контролю (нагляду ) за чим покладена на територіальні органи Держпраці, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Жодного спростування даної мотивації суду відповідачем в апеляційній скарзі не наведено та відповідних доказів не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів доходить висновку, що порушення, виявлене під час перевірки відповідача, безпосередньо пов`язано із загрозою життю та здоров`ю людей, та вимагає вжиття відповідних заходів реагування у вигляді зупинення виробництва з виготовлення і впровадження низьковольтних комплектних пристроїв ліфтів, а також робіт, що виконуються на висоті понад 1,3 м під час виконання робіт із технічного обслуговування, монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки.

Судова колегія зауважує, що застосування заходу реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень, а тому застосовані заходи, з огляду на реальність загрози життю та здоров`ю людей, є обґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції визнає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду.

У відповідності до вимог ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

А за правилами ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, окрім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 ( 2008 ) Консультативної ради європейських суддів (п.41 ) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України , Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 ( 2008 ) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РІКОМ - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 21.09.2021р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: О.В. Джабурія

К.В. Кравченко